План.

1.ВНП- вимірювач результатів діяльності національної економіки.

2. Дві міри національного продукту: потік товарів і потік доходів.

3. Реальний та номінальний ВНП: “дефлярування” через індекс

цін.

4.ВНП, ЧНП, ВВП.

5.ВНП-це найобширніший показник національного виробництва товарів і
послуг.

Якщо ви можете виміряти
те, про

що говорите, і виразити його
у цифрах

— ви дещо знаєте про це; якщо ви не
можете

виміряти і не можете виразити щось

цифрами, то ваші знання недостатні і

незадовільні;

це, можливо, лишень початкові
знання, і ви ще мало просунулися на ниві науки.

Лорд Кельвін

Як і інші емпіричні науки, економіка ґрунтується на поняттях, які можна
виміряти:

наприклад, ціни на пшеницю, курси акцій і процентні ставки, чисельність
безробітних, обсяг національного виробництва або рівень цін.

Вимірювання національного обсягу виробництва конче потрібне для
макроекономічної теорії і політики. Воно готує до сприйняття центральних
питань, що стосуються економічного зростання країн, ділового циклу,
взаємозв’язку між діловою активністю та безробіттям разом із
вимірюванням та детермінантами інфляції. Поки поняття ВНП ще не було
розроблене, важко було визначити, у якому стані перебуває економіка.
Хоча відкриття ВНП незапатентоване і не виставляється в Музеї науки і
техніки — це справді одне з великих відкриттів XX ст. Без вимірювання
таких агрегатних економічних величин, як ВНП, макроекономіка дрейфувала
б у морі невпорядкованих даних. Дані про ВНП допомагають творцям
економічної політики скерувати економіку на досягнення національних
пріоритетів.

Що таке валовий національний продукт? ВНП — це назва, яка дається
сукупній вартості кінцевих товарів і послуг, що вироблені країною за
один рік. Це цифра, до якої приходять, коли застосовують грошову одиницю
до вимірювання різних товарів і послуг, від яблук до цитр, від лінкорів
до металообробних верстатів, що їх країна виробляє за допомогою землі,
праці і капіталу. ВНП дорівнює сумі вартостей усіх споживчих та
інвестиційних товарів, урядових покупок, обсягу чистого експорту в інші
країни.

Показник ВНП використовується в багатьох цілях, але найважливішим є те,
що він визначає результативність роботи всієї економіки. Якби запитали
фахівця з економічної історії, що сталося в роки Великої депресії, його
коротка відповідь була б: ВНП з 104 млрд. дол. в 1929 р. впав до 56
млрд. дол. у 1933 р. Це різке зменшення вартості товарів і послуг,
вироблених американською економікою, спричинило злидні, банкрутства,
невдачі банків, хаос і політичне безладдя.

Валовий національний продукт (або ВНП) — це найобширніша міра сукупного
обсягу національного виробництва товарів і послуг. Це сума ринкових
вартостей споживання, валових інвестицій, урядових покупок товарів і
послуг та чистого експорту.

Як насправді економісти вимірюють ВНП? Одна із головних несподіванок
полягає в тому, що ВНП можна виміряти двома незалежними способами. ВНП
можна виміряти або як потік товарів, або як суму доходів.

Щоб показати різні способи вимірювання ВНП, розглянемо спрощену
економіку, в якій відсутні діяльність уряду та зовнішня торгівля, а
також й інвестиції. Припустімо, що економіка виробляє тільки споживчі
товари, які є предметами покупок споживачів для задоволення своїх
потреб.

. Щороку споживається широке коло кінцевих товарів і послуг: такі
товари, як яблука, апельсини і хліб; такі послуги, як медичне
обслуговування і стрижка. У ВНП включаємо лише кінцеві товари — товари,
які, зрештою, куплені і використані споживачами. Для нашої спрощеної
економіки можна легко розрахувати національний доход, або продукт, як
суму щорічного потоку кінцевих товарів і послуг: (ціна апельсина х
кількість апельсинів) + (ціна яблука х кількість яблук) + … Валовий
національний продукт є сукупною грошовою оцінкою потоку кінцевої
продукції, виробленої країною.

Головна частина розрахунку — це використання ринкових цін як вагів у
оцінюванні різних товарів. Чому використовують ціни, а не масу або
кількість товарів, чи людино-години, витрачені у виробництві? Тому що
ринкові ціни відображають відносну економічну цінність різних товарів і
послуг. Відносні ціни різних товарів відображають, як споживачі оцінюють
останні (або граничні) одиниці споживання цих товарів. Отже, вибір
ринкових цін як вагів для різних товарів не випадковий; у ринковій
економіці, що добре функціонує ціни відбивають відносне задоволення, що
його споживачі отримують від кожного товару.. Другим і еквівалентним
способом розрахунку ВНП є подоходний, або затратний, підхід. Оскільки
прибуток визначається як надлишок над затратами, то обидва підходи дають
абсолютно однаковий обсяг ВНП.

ВНП визначаємо як ринкову вартість товарів і послуг. Для вимірювання
ринкової вартості товарів і послуг використовуємо таку міру, як ринкові
ціни різних товарів і послуг. Проте ціни змінюються у часі, бо інфляція,
звичайно, з року в рік підвищує ціни. Чи варто виконувати вимірювання
лінійкою, з гуми, яка розтягується у руках, замість лінійки з незмінним
масштабом? Проблема зміни цін є однією з проблем, яку економістам
доводиться розв’язувати, коли гроші використовуються як одиниця
вимірювання. Зрозуміло, що потрібна міра національного доходу та обсягу
виробництва, яка застосовує нееластичну, незмінну лінійку. Економісти
можуть виправити більшість неточностей, зумовлених еластичною лінійкою,
використовуючи індекси цін, які є мірою середньої ціни певного набору
товарів.

Ми можемо виміряти ВНП за відповідний рік, використовуючи фактичні
ринкові ціни цього року. В результаті отримаємо номінальний ВНП, або ВНП
у поточних цінах. Але частіше нас цікавить визначення реального ВНП,
який вимірює валовий

реальний ВНП, потрібно номінальний ВНП поділити на індекс цін, який
відомий як ВНП-дефлятор.

Простий приклад проілюструє головну ідею цього вимірювання. Скажімо,
країна виробляє 1000 бушелів кукурудзи протягом першого року і 1010
бушелів — протягом другого. Ціна за бушель відповідно становить 2 дол. і
2,50 дол. у першому та другому роках. Ми можемо розрахувати номінальний
ВНП (Р*О) як 2 дол. х 1000=2000 дол. (за 1-й рік) і 2,50 дол. х
1010=2525 дол. (за 2-й рік). Отже, номінальний ВНП зріс на 26,25% за два
роки.

Але фактичний обсяг виробництва не зріс так різко. Щоб знайти реальний
обсяг виробництва, потрібно застосувати ВНП-дефлятор. Ми беремо перший
рік як базовий, тобто як рік, в якому вимірюємо ціни. Встановлюємо
індекс цін, ВНП-дефлятор,

як Р1 = 1 у першому році; Р2 = 2,50 дол./ 2 дол.=1,25 у другому році.
Реальний ВНП дорівнює відношенню номінального ВНП до ВНП-дефлятора
(Р). Отже, реальний ВНП становитиме:

2000дол./1=2000дол.за 1 рік і 2525дол./1,25=2020 за 2 рік. Таким чином
зростання реального ВНП, яке коригує зміни у цінах, становить 1% і
дорівнює зростанню виробництва кукурудзи.

Порівняння 1929-1933 рр. покаже процес дефлярування для реального
історичного періоду. Цифри ВНП для 1929 р. — 104 млрд. дол. і 1933 р. —
56 млрд. дол. ВНП впав у 1933 р. на 48% порівняно з 1929 р. Проте уряд
оцінює, що ціни в середньому впали за цей період на 23%. Якщо 1929 р.
брати як базовий з ВНП-дефлятором = 1, це означає, що індекс цін 1933 р.
становив приблизно 0,77. Таким чином, наші 56 млрд. дол. валового
національного продукту 1933 р. насправді коштували значно більше, ніж
половина ВНП 1929 р. — 104 млрд. дол.

Реальний ВНП впав тільки на 0,7 від рівня 1929 р. — до 73 млрд.дол. у
цінах 1929 р., тобто в доларах з купівельною спроможністю 1929 р.
Враження, що ВНП зменшився майже наполовину, виникає внаслідок оптичної
ілюзії, що пов’язана у даному випадку з порівнянням цін — стягуванням
еластичної цінової лінійки.

Зростання номінального ВНП перевищує збільшення обсягу виробництва.
Чому? Тому що збільшення номінального ВНП включає інфляцію цін, тобто
зростання з року в рік загального рівня цін. Щоб отримати точну міру
реального обсягу виробництва, потрібно поділити номінальний ВНП на
ВНП-дефлятор.

На графіку показано зростання номінального ВНП з 1929 р., вираженого у
фактичних цінах, які були поточними для кожного року. Для порівняння
показано реальний ВНП, що виражений у цінах 1982 р. Зрозуміло, що
частина зростання номінального ВНП протягом останньої половини століття
спричинена зростанням цін, що означає розтягування нашої грошової
еластичної лінійки.

Хоча ВНП є найширше застосовуваним вимірником національного обсягу
виробництва у США, існують ще два показники, на які широко посилаються —
чистий національний продукт і валовий внутрішній продукт.

ВНП враховує валові інвестиції, тобто чисті інвестиції плюс
амортизація. Врахування амортизації нагадує врахування пшениці у хлібі.
Краще було б враховувати тільки чисті інвестиції в обсязі національного
виробництва. Віднімаючи амортизацію від ВНП, отримуємо чистий
національний продукт (ЧНП).

Якщо ЧНП є точнішою мірою національного обсягу виробництва, ніж ВНП, то
чому економісти і статистики застосовують ВНП? Вони оперують ВНП, тому
що амортизацію досить важко оцінити, тоді як валові інвестиції можна
визначити майже точно.

Альтернативною мірою національного обсягу виробництва, що широко
застосовується в інших країнах, є валовий внутрішній продукт (ВВП). Він
є сумою продукції, що її вироблено резидентами країни протягом року.

Валовий Внутрішній Продукт (ВВП) включає продукцію та послуги, які
вироблені резидентами країни протягом року.

Резиденти — це:

1) фізичні особи країни з постійним місцем проживання в цій країні (в
тому числі ті, хто тимчасово знаходиться за її межами);

2) юридичні особи країни з місцезнаходженням у цій країні;

3) підприємства та організації — не юридичні особи, які створені
відповідно до законодавства країни, але знаходяться за її межами;

4) дипломатичні та інші представництва країни за її межами;

5) закордонні філіали і представництва резидентів країни.

GI Р = GNР — NЕ

GІР — валовий внутрішній продукт;

СNР — валовий національний продукт;

NЕ — чистий експорт.

Наприклад, автомобілі американської компанії «Форд», що вироблені у
Великобританії, враховуються у ВНП США, але вилучаються з ВВП США. Чи
розумієте, чому ці автомобілі враховуються у ВВП Британії, однак не
входять у її ВНП?

Підсумуємо: чистий національний продукт (ЧНП) дорівнює сумі кінцевих
продуктів, що вироблені країною за рік, коли обсяг продукту включає
чисті інвестиції або валові інвестиції мінус амортизація: ЧНП = ВНП —
амортизація

Тепер можна дати розширене означення компонентів ВНП:

• ВНП як потік товарів є сумою чотирьох основних компонентів:

1. Особисті споживчі видатки на товари і послуги (С).

2. Валові приватні внутрішні інвестиції (І).

3. Урядові видатки на товари і послуги (У).

4. Чистий експорт (X), або експорт мінус імпорт.

• ВНП як потік доходів є сумою таких компонентів:

1. Заробітна плата, процент, рента і прибуток (завжди з виключенням за
допомогою методу доданої вартості подвійного рахунку проміжних товарів,
куплених у інших фірм).

2. Непрямі податки.

3. Амортизація.

• Дві міри розрахунку ВНП дають рівнозначні результати за визначенням
(тобто дотримуючись правил визначення доданої вартості і прибутку як
надлишку).

• Чистий національний продукт (ЧНП) дорівнює ВНП мінус амортизація.

Розглянувши вимірювання національного обсягу виробництва і
проаналізувавши недоліки ВНП, які можна зробити висновки про достатність
національних рахунків як показників економічного добробуту?

Найкращою відповіддю на це запитання будуть слова А.Оукена:

«Процвітання країни ще не гарантує щасливого суспільства, як не гарантує
особистий успіх сімейного щастя. Ніяке зростання ВНП не може
нейтралізувати напруження, яке виникає від непопулярної та невдалої
війни, тривалої запізнілої внутрішньої конфронтації з совістю у зв’язку
з расовою дискримінацією, вибухом сексуальної революції й
безпрецедентним обстоюванням молоддю самостійності. Процвітання … все
ще є лише передумовою успіху в досягненні багатьох наших прагнень»

Висновок:

1. Валовий національний продукт (ВНП) — це найобширніший показник
національного виробництва товарів і послуг. Він охоплює величину
споживання (С), валові приватні внутрішні інвестиції (І), урядові
покупки товарів і послуг (У) і чистий експорт (X).

ВНП = С + Ї + У + X.

Цю формулу можна спростити, подавши внутрішні інвестиції і чистий
експорт як сукупні національні валові інвестиції (1н):

ВНП = С + 1н + У.

Завдання 2.

Для граничної норми споживання 0,85 мультиплікатор зміни продукту за
витратами буде становити

1/1-0,85=6,7.

Гранична схильність до споживання – це величина додаткового споживання,
що його спричиняє один додатковий долар доходу, або та додаткова сума,
яку люди споживають, коли одержують додаткову одиницю використовуваного
доходу.

Коли гранична схильність до споживання зростає – зростає і
мультиплікатор.

Література:

1) І.Ф.Радіонова «Макроекономіка та економічна політика».

2) В.Д.Камаев « Экономическая теория».

3) П.А.Семюелсон, В.Д.Нордгауз « Макроекономіка”.

4) К.Р.Макконел, С.Л.Брю “Экономика».

5) В.Д.Базилевич, Л.О.Баластрик «Макроекономіка”(конспект лекцій).

PAGE

Похожие записи