КОНТРОЛЬНА РОБОТА

на тему:

Цінова політика підприємства

ПЛАН

1. Ціна як категорія ринкового господарювання

2. Процес ціноутворення на підприємстві

3. Основні різновиди цінової політики

Список використаної літератури

1. Ціна як категорія ринкового господарювання

Система цін організовує господарський процес таким чином, що кожен
учасник сам вирішує вирішує, який вклад він хоче внести в економіку – з
врахуванням того, що він може реалізувати ( продати ) свій вклад за
ціну, яка влаштовуватиме його як покупця і, відповідно. З свого боку
придбати товари та послуги, що пропонуються іншими. Ця система настільки
природня для ринкової економіки, що зазвичай її розглядають як дещо, що
не потребує доведень. В дійсності ж система цін є результатом тривалого
розвитку, який поступово привів до сьогоднішніх ринкових реалій і весь
час продовжує вдосконалюватись.

Систему цін прийнято класифікувати згідно визначених ознак.

За характером обороту:

— Оптові, за якими підприємство реалізує вироблену продукцію іншим
підприємствам та збутовим організаціям

— Закупівельні, за якими реалізується сільськогосподарська продукція
виробниками ( колгоспами, радгоспами, фермерськими господарствами та
населенням ) державним та комерційним організаціям для послідуючої
переробки.

— Роздрібні, за якими товари реалізуються в роздрібній торговій
сітці населенню.

На будівельну продукцію існує декілька різновидністей цін

— кошторисна вартість – граничний розмір витрат на будівництво кожного
конкретного обєкта.

прейскурантна ціна – середня кошторисна вартість одиниці кінцевої
продукції типового будівельного обєкту.

Договірна ціна встановлюється при підписанні договору між замовником та
підрядчиком.

Ціни та тарифи на послуги населенню.

Знижки в галузі обігу ( оптово- збутові, торгівельні )

Тарифи грузового та пасажирського транспорту – плата за переміщення
вантажу та пасажирів. Яка береться транспортними організаціями з
відправників вантажу чи пасажирів.

За рівнем вільності від впливу держави при їх встановленні:

Вільні, що складаються на ринку під впливом попиту та пропозиції.
Держава може домагатися зміни цих цін тільки за допомогою впливу на
коньюктуру ринку.

Регульовані, які складаються також під впливом попиту та пропозиції,
але підлягають певному впливу з боку держави чи через безпоседнє
обмеження їх росту або зниження, регламентацію рентабельності.

Фіксовані, які встановлюються державними органами на попередньо
визначене коло товарів.

За способом фіксації:

Контрактні, які встановлюються за згодою обох сторін згідно контракту.

Трансфертні, які застосовуються при реалізації продукції між філіями або
в межах однієї асоціації.

Біржові, які використовуються при продажу товарів безпосередньо через
біржі.

Торгів, які обслуговують особливу форму торгівлі, коли декілька
підрядчиків, що конкурують між собою, пропонують замовнику свої проекти
на виконання певних робіт, з яких замовник на конкурсній основі обирає
найбільш ефективний.

За ступенем обгрунтованості:

Базисні, які застосовуються в якості початкової ціни на подібну
продукцію. Вони являють собою фіксовані в угодах чи прейскурантах ціни
товарів з певними якісними характеристиками.

Довідкові, які друкуються в каталогах, прейскурантах, журналах, газетах,
довідниках, економічних оглядах. Вони використовуються спеціалістами в
якості інформації для орієнтації при встановленні цін на аналогічну
продукцію чи аналізі рівнів та співвідношень між цінами.

Прейскурантні, які є видом так званої, довідкової ціни. Вони друкуються
в прейскурантах фірм – виробників або продавців.

Фактичні ціни угод. Які враховують застосування різноманітних знижок та
надбавок щодо базової ціни.

Споживача, яка визначає витрати споживача, які напряму повязані з
придбанням товару та витратами, повязаними з його експлуатацією.

По терміну дії ціни:

Постійні, які не змінюють протягом сроку поставки продукції за даним
контрактом чи договором

Текучі , за якими здійснюється поставка продукції в даний період часу.
Вони можуть змінюватися на протязі виконання одного контракту і повністю
залежать від коньюктури ринку.

Плинні, які встановлюються в торгових угодах на продукцію, яка зазвичай
потребує тривалого сроку на виробництво. Вони враховують всі зміни у
витратах виробництва, які відбуваються в період виготовлення виробів.

Сезонні , які діють протягом визначеного періоду часу4.

Ступінчасті, які передбачають ряд послідовно зменшених цін за попередньо
визначеною шкалою.

Складовою частиною системи ціноутворення є широко поширена система
знижок з встановлених прейскурантних цін. Знижки застосовують фірми –
виробники продукції та роздрібна торгівля.

Знижки – це своєрідна відповідь на дії конкурентів, коли вони почмнають
знижувати ціни. Знижки використовуються для залучення нових споживачів
та зкорочення великих запасів. Всім підприємцям, хто вболіває за
розширення масштабів своєї справи, слід привернути особливої уваги
системі знижок. Для цього є цілий ряд причин.

2. Процес ціноутворення на підприємстві

Основні принципи ціноутворення. В кінцевому результаті ціна товару
визначається ринком, на неї значно впливає відношення попиту та
пропозиції і вона представляє собою компроміс між бажанням продавця і
можливостями покупця. Проте, витоком формування продажної ціни є
калькуляція. Незважаючи на докорінні зміни в системі ціноутворення через
певну лібералізацію, калькуляційний метод формування цін залишається
головним, оскільки ціна має забезпечувати покриття всі витрат і крім
цього ще й отримання прибутку. Якщо розрахована калькуляційним методом
ціна вища тієї, що склалася на ринку, слід шукати шляхи зниження витрат
чи взагалі відмовитися від виробництва даного товару.

Попередньо розраховуються дві ціни кожного товару, виробництво якого
передбачається в наступному році: продажна, яка забезпечує виробнику
нормальні умови відтворення і мінімальна, яка компенсує підприємству
витрати при мінімальному прибутку. Якщо укладається контракт,
здійснюється велике замовлення, то замовники мають право ознайомитися з
калькуляціями виробника. Виробник в свою чергу може відмовитися від
представлення калькуляційних звітів, замовник в такому випадку — від
придбання товару, ціна якого видається йому явно завищеною.

Крім калькуляційного застосовуються також і інші методи формування цін
на вироби, що тільки починають випускатись: параметричний, що базується
на залежності ціни від головного параметру виробу ( потужності,
швидкодії, грузопідємності і т.п.); статистичний, основа якого –
аналіз динамічного ряду цін аналогічних чи споріднених виробів. Але,
слід відмітити, що при всіх умовах ціна повинна компенсувати витрати
виробника, тому використання калькуляцій – просто необхідний процес в
ціноутворенні. Іноді проектування цін на, так звані, елітні вироби
доручають спеціалізованим консалтинговим фірмам, в обєктивності яких
впевнені обидві сторони – як замовник так і виробник. Наприклад
подібного роду роботи виконує американська фірма Rand Corporation.

Аналіз ціноутворюючих факторів. В умовах ринкової економіки ціна має
величезне значення. Ціна визначає структуру і обєм виробництва, рух
матеріальних потоків, розподіл товарної маси і з рештою рівень
суспільства. Крім того, успіх комерційного підприємства визначають
наступні складники:

— науково обгрунтована цінова стратегія;

— розумна цінова політика;

— правильна методика встановлення цін.

Ціна і цінова політика для підприємства — другий після товару важливий
елемент маркетингової діяльності. Саме тому розробці цінової стратегії і
цін приділяється максимум уваги з боку керівництва кожного підприємства,
якщо за цілі було поставлено ефективно і довгостроково розвивати
діяльність ринку. Адже кожен невірний чи недостатньо продуманий крок
відразу відображається на динаміці продажу та рентабельності. Тож
прийняття рішень в області цін має спиратись на багаточисельні фактори,
найважливіші з яких:

собівартість товару, його вартісна оцінка, що розраховується різними
способами,

очікувана реакція покупців та можливість її зміни,

прямий вплив з боку держави на політику цін (див. додаток 1 ),

Кожен, хто ступає на стежину підриємництва, має чітко розуміти, під
пливом яких факторів формується ринкова ціна. Для вибору цінової
політики фірма повинна виявити і проаналізувати всі ціноутворюючі
фактори. Вони можуть бути як зовнішніми так і внутрішніми. Ціна на ринку
набуває видозмін перш за все під впливом попиту та пропозиції. Попит є
чи не найважливішою категорією ринкової економіки, оскільки саме він
визначає ціну на різні товари, розподіляє сировину і готову продукцію.

Взаємозв’язок між попитом на товар і факторами, що його визначають
виражено в загальній функції попиту і може бути представлена у вигляді:

Qdx = f ( Px , Py,… Pz , I , W , Tx , F , S , q )

Qdx – обєм попиту на товар х за одиницю часу.

Px – ціна товару х.

Py ,… Pz – ціни товарів – замінників та взаємодоповнюючих товарів.

I – дохід покупця.

W – рівень благоустрою.

Tx – потреба покупця в товарі х.

F – думки споживача стосовно перспектив покращення його благоустрою.

S – серйозність потреби, задоволена даним товаром.

q — кількість покупців. Об’єм попиту – це та кількість товару,
яку покупець хоче придбати при даних умовах на протязі певного відрізку
часу. При зміні хоча б одного з перелічених факторів зміниться і об’єм
попиту на даний товар. Проте, припустимо, що в якийсь проміжок часу всі
фактори, крім першого, в даному виразі незмінні і постійні, тоді обєм
попиту реально буде залежати від зміни ціни. Таким чином здійснюється
перехід від загальної функції попиту до функції попиту від ціни. Qdx = f
( Px ).

Підсумовуючи вищесказане, зрозуміло, що фірма-виробник через ціну товару
отримує інформацію про, те якій мірі суспільство потребує його
продукцію. Тому, якщо рівень ціни, що вже склався на ринку, компенсує
витрати підприємства і забезпечує отримання бажаного прибутку, то це
слугує найточнішим орієнтиром доцільності виробництва і відповідності
попиту.

3. Основні різновиди цінової політики

У маркетинговій діяльності фірм чи підприємств розрахунок цін — це
тільки перший крок до розв’язання однієї з найважливіших проблем
ринкової діяльності. Надалі ціна товарів та послуг регулюється
відповідно до загальних змін цін фірми, змін кон’єктури ринку тощо.
Отже, управління цінами — це загальні правила, якими керується
підприємство, приймаючи рішення відповідно до стратегії і тактики
діяльності. У процесі управління цінами можуть бути використані такі
принципи.

Політика поступового зниження цін. Вона характеризується відносно
високими цінами під час виведення на ринок нового продукту. Далі, коли
зростає конкуренція, ціни поступово знижуються. Є кілька передумов для
використання такої цінової політики:

наявність досить великої кількості потенційних покупців з високою
купівельною спроможністю і гострою потребою в даному товарі

компенсація високого рівня цін

незначний ступінь привабливості продукту і високий рівень цін на нього
для потенційних конкурентів

обов’язкова відповідальність високої ціни високій якості продукту.

Основною перевагою такої політики є та проста істина, що ціни завжди
легше зменшувати. Завдяки цьому продукт тривалий час зберігає свою
ринкову привабливість, обсяги збуту. Основною проблемою тут є
встановлення початкового рівня цін, який давав би вільну можливість
поступового їх зниження

Політика знімання вершків. Така політика використовується щодо товарів,
які належать до категорії модних новинок. Вона характеризується
максимально високими цінами під час виведення на ринок новинки.
Передумовами її використання є готовність споживача купити новинку за
найвищу ціну, нечутливість попиту, наявність відповідного цінового
сегмента ринку, необізнаність покупців з реальними витратами виробника,
а також мала ймовірність швидкої реакції конкурентів. Перевагами такої
політики є можливість швидкого покриття витрат на виробництво і
маркетинг, отримання відповідних прибутків, підвищення іміджу фірми як
підприємства-новатора, а також уникнення небажаного ажіотажного попиту.
Проте таке підприємство високим рівнем цін приваблює конкурентів, що
може змусити його відмовитись від випуску даного продукту.

Політика проникнення. Вона характеризує порівняно низькі ціни, що робить
можливим проникнення підприємства на нові ринки, створення достатнього
попиту. Такі ціни можуть бути підвищені, наприклад ,за рахунок
підвищення якості продукції. Головна передумова використання такої
політики полягає у наявності необхідної кількості товарів, що робить
можливим досягнення великих обсягів товарообороту, достатніх для
проходження точки беззбитковості.

Політика диференціювання цін. Це продаж свого того самого продукту
різним покупцям за різними цінами. Така політика має два завдання:

пристосуватись до умов різних ринків, де існують різні умови
конкуренції, інтенсивність попиту, сприйняття ціни

досягти виробничо-економічних чи логістичних переваг з погляду впливу на
поведінку споживачів за рахунок продажу великих партій товару,
вірогіднішого розподілу замовлень в часі

Розрізняють кілька видів цінової диференціації:

просторову 9 різні ціни в країні та за її межами)

часову( сезонні знижки та надбавки)

залежно від способу використання продукту ( паливо як сировина чи як
пальне для двигунів)

за групами споживачів ( використання пільгових тарифів для літніх людей
чи студентів)

залежно від кількості ( знижки у разі купівлі цілих упаковок товару, а
не одиничних екземплярів)

У різних країнах до такої цінової політики ставляться неоднозначно.
Подекуди її кваліфікують як цінову дискримінацію, що переслідується
законом.

Політика престижних цін. Це високі ціни на продукти справді високої
якості. Такі продукти мусять постійно здобувати і підтримувати свою
високу репутацію, отже, основна проблема — постійне підвищення якісних
характеристик, його іміджу, збереження традицій хорошої фірми,
незважаючи на будь-які кон’юнктурні зміни.

Політика традиційного ціноуворення. Вона полягає в орієнтації на ті
традиції, які існують на ринку щодо рівня цін на ту чи іншу продукцію.

Політика шикування цін. Її використовують за продажу кількох категорій
продукту або великого асортименту в рамках однієї категорії. Ціни слід
вишиковувати так, аби їхній ряд був достатньо диференційований.

Політика психологічно крмфортних цін. Така політика бере до уваги «
внутрішню логіку» покупця, коли ціни встановлюються дещо нижчими за
якусь « круглу» суму.

Політика послідовного проходження по сегментах ринку. Застосовується у
міру насичення якогось сегмента даним товаром. Тоді ціну знижують, а
товар пропонують іншому сегменту, де більш висока еластичність.

Список використаної літератури

Бойчак І. М., Харів Н.С., Хопчан М.І. Економіка підприємств.- Л.:
Сполом, 1999.

Варга В.У. Деньги и цены. Мировая економика и международные отношения.-№
12- 1992.

Васильева Н.С., Козлова Л. И. Формирование цены в рыночных условиях. —
М.: Бизнес, 1995.

Гальчінський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної теорії.-
К.: Вища школа, 1995.

Горфинкель В.Я., Швандар В.А. Экономика предприятия.-М.: Юнити, 1998.

Калита Н.С.,Спицына Т.Ю., Кожуховский К.Л., Цена и ценообразование .
Состояние, проблемы, перспективы.- К.: Выща школа, 1988.

PAGE

PAGE 2

Похожие записи