Контрольна з макроекономіки

Сукупний попит та сукупна пропозиція

Поняття сукупного попиту і сукупної пропозиції.

Економічний кругообіг в умовах чистого ринку.

Сукупний попит та фактори, що його визначають. Крива сукупного попиту.

Сукупна пропозиція та фактори, що її визначають. Крива сукупної
пропозиції.

1. Економічний кругообіг в умовах чистого ринку.

Економічний кругообіг — це поняття макроекономіки, яке репрезентує рух
суспільного продукту, виробничих ресурсів, сукупних витрат і
доходів по стадіях суспільного відтворення (виробництво, розподіл,обмін
і споживання) в економічній системі. Економічний кругообіг здійснюється
через ринки ресурсів і продукту між суб’єктами економічної системи.

Рух ресурсів і товарів обслуговується грошовими потоками витрат і
доходів. Ці потоки в ринковій економіці «протікають» між її
суб’єктами — домашніми господарствами і фірмами. Вони
спрямовуються ринками ресурсів і продуктів і проходять від сфери
виробництва, у якій функціонують фірми, через сферу реалізації
(розподілу і обміну), репрезентовану ринком, до сфери споживання, у
якій знаходяться домашні господарства. Економічний кругообіг в
системі вільного ринку представлено на схемі.

Схема. Модель кругообігу на ринках ресурсів та продуктів.

В системі змішаної економіки держава повністю інтегрована в кругообіг
матеріальних і грошових засобів, утворюють економічний організм
суспільства. Це знайшло відображення на схемі.

Схема. Модель кругообігу з урахуванням

фінансових ринків та державного сектора.

Відкрита економіка — це економічна система, яка пов’язана з іншими
країнами світу механізмами експорту, імпорту та фінансових операцій.

Схема. Модель кругообігу для відкритої економіки.

Беручи до уваги ринок продуктів, можна встановити що обсяг національного
виробництва (національний дохід) залежить від:

споживчих витрат домашніх господарств (сукупних витрат);

інвестиційних витрат фірм;

державних витрат (державних закупок);

впливу економічних систем інших країн, який показником чистий експорт і
визначається як різниця між експортом та імпортом.

2. Сукупний попит та фактори, що його визначають. Крива сукупного
попиту.

Національний обсяг виробництва і рівень цін визначаються взаємодією
сукупного попиту (AD) та сукупної пропозиції (AS).

Сукупний попит є основною специфічною формою прояву суспільних потреб в
умовах функціонування товарно- грошових відносин.

Сукупний попит (AD)- це величина обсягу продукції, яку готові купити за
кожного рівня цін (Р) макроекономічні суб’єкти.

AD- це заплановані витрати всіх макроекономічних суб’єктів.

Сукупний попит можна визначити за формулою, що виведена з моделі
кругообігу для відкритої економіки (розрахунок ВНП методом витрат):

AD = C + I + G + NE.

За даною формулою можна визначити структуру сукупного попиту. Він
складається з:

C — споживчий попит: платоспроможний попит домогосподарств на споживчі
товари;

I — інвестиційний попит: попит підприємців на засоби виробництва для:

-відновлення зношеного капіталу (амортизація);

-збільшення реального капіталу.

G — попит держави на товари та послуги для:

-виробництва спільних благ;

-державних інвестицій.

Xn — попит закордону.

Графічно сукупний попит зображається кривою AD, яка має від’ємний нахил.

Графік. Крива сукупного попиту.

Р — рівень цін

Q — реальний обсяг виробництва.

Основною причиною від’ємного нахилу кривої AD є ефект пропозиції грошей:
зростання ціни за сталої номінальної пропозиції грошей робить гроші
«дорогими» і відповідно низькими сукупні витрати.

Крива AD показує величину реальних витрат для кожного рівня цін, коли
інші умови не змінюються.

Фактори, що впливають на сукупний попит поділяються на цінові та
нецінові.

До цінових факторів відносяться:

1)зміна процентної ставки;

2)ефект багатства, або касових залишків;

3)ефект імпортних закупівель.

Ефект процентної ставки полягає у тому, що із зростанням згального
рівня цін зростає і процентна ставка, що веде до скорочення
споживчих витрат та інвестицій. У свою чергу, це спричиняє
зменшення сукупного попиту. Ефект багатства, або ефект матеріальних
цінностей (касових залишків) проявляється у зменшенні фінансових активів
домашніх господарств (банківських строкових рахунків та облігацій)
при зростанні загального рівня цін. Ефект імпортних закупівель полягає
у зменшенні сукупного попиту на вітчизняні товари, якщо ціни на них
будуть вищі, ніж на зарубіжні.

Під дією цінових факторів сукупний попит змінюється по кривій AD.

Розглянуті фактори показують зміну сукупного попиту під впливом зміни
цін. Але сукупний попит може змінюватись і під тиском інших, нецінових
факторів. До них відносять:

1)зміну в споживчих витратах:

добробут населення,

очікування споживача,

заборгованість споживача,

податки;

2)зміну в інвестиційних витратах:

процентні ставки, зміна яких викликана, наприклад, змінами грошової маси
в країні, а не зміною цін,

очікувані прибутки від інвестицій,

податки з підприємств,

технологія,

надлишкові потужності;

3)зміну в державних витратах;

4) зміну у витратах на чистий експорт:

національний доход у закордрнних країнах,

валютні курси.

Під дією нецінових факторів крива сукупного попиту AD переміщується:

-вправо вгору, коли попит зростає (AD ( AD1);

-вліво вниз, коли попит змешшується (AD ( AD2).

Графік. Вплив нецінових факторів на криву сукупного попиту AD.

3. Сукупна пропозиція та фактори, що її визначають. Крива сукупної
пропозиції.

Сукупна пропозиція (AS)- це обсяг товарів та послуг, який фірми готові
виробляти та продавати протягом року за кожного рівня цін (за інших
сталих умов).

Крива сукупної пропозиції показує обсяг реального національного
виробництва за кожного можливого рівня цін.

На кривій АS можна виділити три відрізки:

-горизонтальний, або кейнсіанський (аb);

-проміжний (bc);

-вертикальний, або класичний(cd).

Горизонтальний (кейнсіанський) відрізок кривої сукупної пропозиції
свідчить про те, що економіка знаходиться у стані глибокого спаду, або
депресії. При цьому не використовується велика кількість засобів
праці і робочої сили; ці ресурси можна привести у дію, не впливаючи на
рівень цін. Виробничі витрати не зростають, а тому нема грунту для
зростання цін.

Вертикальний (класичний) відрізок відображає стан економіки, коли
вона досягла піку своїх виробничих можливостей, задіявши усі
можливі ресурси, і за короткий період не можна збільшити обсяг
виробництва. Будь-яке збільшення рівня цін не приведе до зростання
реального обсягу пропозиції, адже економіка уже працює на повну
потужність.

Проміжний відрізок кривої відображає розширення обсягу сукупної
пропозиції під впливом зростання рівня цін до максимально можливого
рівня (саме цей відрізок репрезентує дію закону пропозиції). Він
показує стан економіки, що виходить з кризи і депресії, нарощує
виробництво, збільшуючи при цьому витрати на одиницю продукту, що веде
до зростання цін.

До цінових факторів, які впливають на сукупну пропозицію відносять:

-зміна процентної ставки;

-зміна рівня цін.

Існує також ряд нецінових факторів, що впливають на обсяг сукупної
пропозиції. Йдеться про:

-зміну цін на ресурси (наявність власних ресурсів, ціни на імпортні
ресурси, співвідношення на ринку національних та імпортних ресурсів);

-зміну ефективності виробництва (продуктивності праці);

-зміну економічних та правових норм (податки з підприємств та
субсидії, державне регулювання).

При зростанні цін на виробничі ресурси, зниженні продуктивності
праці, обмеженні правовими нормами виробничої діяльності сукупна
пропозиція буде зменшуватись.

Під дією нецінових факторів крива сукупної пропозиції AS переміщується:

-вліво вгору, коли сукупна пропозиція скорочується в результаті
зростання витрат виробництва (AS ( AS1);

-вправо вниз, коли сукупна пропозиція зростає (AS ( AS2).

Графік. Вплив на сукупну пропозицію нецінових факторів.

1. Сукупний попит- сукупна пропозиція як базова модель економічної
рівноваги.

Взаємодія та взаємозв’язок між сукупним попитом і сукупною пропозицією
здійснюється через систему цін.

Графік. Рівновага сукупного попиту і сукупної пропозиції.

Точка перетину кривої сукупного попиту та кривої сукупної пропозиції- це
точка рівноваги, яка визначає рівноважний рівень цін (Ре) та
рівноважний реальний обсяг національного виробництва (Qе).

Якщо сукупний попит змінюється в межах кейнсіанського відрізка кривої
сукупної пропозиції, то зростання попиту приводить до зростання
реального обсягу національного виробництва і зайнятості при сталих
цінах.

Якщо сукупний попит зростає на проміжному відрізку, це призводить до
зростання реального обсягу національного виробництва, рівня цін та
зайнятості.

Якщо сукупний попит зростає на класичному відрізку, це призводить до
інфляційного зростання цін та номінального ВНП при незмінному обсязі
реального ВНП (оскільки він не може зростати за межі рівня повної
зайнятості).

При вивченні взаємодії сукупного попиту і сукупної пропозиці слід
врахувати що ціни не мають тенденції до зниження у силу двох причин.

Перша із них полягає у тому,що заробітна плата,яка складає три чверті (в
ринкових країнах) загальних затрат фірм, має тенденцію до постійного
зростання. При такій її негнучкості фірмам надзвичайно важко знизити
ціни і залишитись рентабельними.

Інша обставина пояснюється монопольною чи олігопольною владою сучасних
великих фірм, які не бажають знижувати ціни навіть в період зменшення
попиту. Зокрема навіть в період кризи 1929-1933рр. виробники
сільськогосподарських знарядь, автомобілів, цементу і сталі протидіяли
зниженню цін на свої товари, обравши в якості альтернативи велике
скорочення виробництва і зайнятості.

Тому можна у цьому випадку говорити про ефект хроповика (шестерня
неправильної форми, яка дозволяє крутити колесо вперед, але не назад. У
даному випадку йдеться про те, що неможливо досягти рівноваги, зменшуючи
сукупний попит). Зменшення сукупного попиту може привести лише до
значного порушення рівноваги.

Дія ефекту храповика показана на графіку, де для простоти опущений
проміжний відрізок кривої сукупної пропозиції.

Якщо сукупний попит збільшиться від AD1 до AD2, то економіка рухається
від рівноваги в точці P1Q1 в точці е1 на кейнсіанському відрізку по
напрямку до нової рівноваги P2QF в точці е2 на класичному відрізку. Але
ціни не знижуються так само легко, як і збільшуються, по крайній мірі
протягом коротко періоду часу. Тому, якщо сукупний попит буде рухатись в
протилежному напрямку і зменшиться від AD2 до AD1. Економіка не
вернеться в своє попереднє рівноважне положення в точці е1. Швидше
збережеться новий більш високий рівень цін Р2 і тому скорочення
сукупного попиту встановить нову рівновагу в точці е(2. Рівень цін
залишиться в точці Р2, а реальний обсяг національного виробницттва
знизиться до Q2.

2. Парадокс взаємодії макропопиту і макропропозиції в перехідній
економіці.

Модель взаємодії сукупного попиту та сукупної пропозиції (AD — AS) в
перехідних умовах має вигляд:

Графік. Модель AD — AS в перехідній економіці.

Особливості моделі AD — AS:

— AS ( Y (К , L);

— AD ( Y (К , L);

— не існує Р, що AS (Р) = AD (Р).

Y (К , L) — потенційний обсяг виробництва (потенційний ВНП) за умови
наявних ресурсів.

Крива AS частково знаходиться в 2 квадранті. Це відображає той факт, що
виробництво частини продукту є збитковим і можливе лише при державному
дотуванні.

Сукупна пропозиція нижча ніж потенційний обсяг виробництва (AS ( Y (К ,
L)) через:

-монополізованість виробництва (при зменшенні доходів монополісти
обмежують обсяги виробництва);

-нераціональність структури економіки;

-незацікавленість в інвестуванні (інфляція, неповна зайнятість.
Дестимулююча фіскальна та грошово- кредитна політики).

Інфляційне зростання рівня цін (Р) обмежує заощадження (S) та інвестиції
(I), що стримує сукупну пропозицію (AS).

МАКРОЕКОНОМІЧНА РІВНОВАГА В МОДЕЛІ

«СУКУПНИЙ ПОПИТ — СУКУПНА ПРОПОЗИЦІЯ»

Модель «сукупний попит — сукупна пропозиція» — базова модель
макроекономічної рівноваги, за допомогою якої можна описати різні
варіанти економічної політики держави.

На горизонтальній осі відкладається реальний ВВП, або сукупний випуск,
або дохід домогосподарств, фірм, уряду та сектору закордон. На
вертикальній осі відкладається сукупний рівень цін в економіці.

4.1. Сукупний попит

Сукупний попит (AD, Aggregate demand) — це загальний обсяг товарів і
послуг, що їх готові купити домогосподарства, фірми, уряд країни і
економічні суб’єкти інших країн за різного рівня цін у країні.

Основні компоненти сукупного попиту, або сукупних витрат, у відкритій
економіці

де, C — споживчі витрати; I — інвестиційні витрати; G — державні
витрати; NX — чистий експорт країни.

Крива AD (рис. 4.1) зображує зміну сукупного рівня усіх витрат
домогосподарств, фірм, держави та закордону залежно від зміни рівня цін.
Негативний нахил кривої AD свідчить про те, що за умови підвищення рівня
цін обсяг реального ВВП, на який пред’явлено попит, буде меншим, а при
зниженні рівня цін обсяг реального ВВП збільшиться.

На сукупний попит впливають цінові та нецінові чинники. Вплив їх може
пояснити рівняння кількісної теорії грошей:

де PY — номінальний обсяг доходу.

Звідси

Y = (MV)/P,

де P — рівень цін в економіці; Y — реальний обсяг доходу; М — кількість
грошей в економіці; V— швидкість обігу грошей.

Від’ємний нахил кривої сукупного попиту визначається такими чинниками:
1) ефектом багатства; 2) ефектом відсоткової ставки; 3) ефектом
обмінного курсу [2].

1. Ефект багатства, або реальних касових залишків (ефект Пігу), означає
зменшення багатства (доходу). За зростання рівня цін (P?) скорочуються
реальні запаси грошових коштів (М/Р?). Отже, знижується попит на товари
і послуги (AD?,) та зменшується дохід (Y?). Цим пояснюється обернена
залежність між величиною AD та рівнем цін (за умови, що пропозиція
грошей і швидкість їх обертання є фіксованими). MS = const, V = const.
P?, M/P?, C?, AD?.

2. Ефект відсоткової ставки (ефект Кейнса) полягає у тому, що із
зростанням рівня цін скорочуються реальні запаси грошових коштів. За
незмінної пропозиції грошей зростає відсоткова ставка. Як наслідок,
скорочується обсяг інвестицій в економіку і далі знижується обсяг
сукупного попиту: P?, M/P?, r?, I?, AD?.

3. Ефект обмінного курсу виявляється у тому, що зростання цін у країні
за стабільних цін на імпорт призводить до скорочення експорту. Отже,
знижується сукупний попит у національній економіці: P?, E?, NE?, AD?
(рис. 4.2).

Підвищення рівня цін за інших рівних умов призведе до зменшення попиту
на реальний обсяг виробництва. Зниження рівня цін зумовить збільшення
обсягів виробництва. Це співвідношення подане на графіку як рух від
однієї точки до іншої за стабільною кривою сукупного попиту.

На сукупний попит впливають нецінові чинники, які змінюють характер
сукупного попиту (рис. 4.3).

Збільшення сукупного попиту показано відхиленням кривої праворуч — від
AD0 до AD1. Цей зсув свідчить, що за різних рівнів цін обсяг товарів та
послуг зростає. І навпаки — зменшення сукупного попиту показане як зсув
кривої ліворуч: від AD0 до AD2 Цей зсув означає, що за різних рівнів цін
люди купуватимуть благо у меншому обсязі, ніж раніше.

До нецінових чинників належать:

1. Зміни в споживчих витратах. Причиною змін у споживчих витратах є:

добробут споживача. Зниження реальної вартості активів споживачів
(фінансових активів — акцій, облігацій, нерухомості) призводить до
зменшення закупівель товарів. Внаслідок скорочення споживчих витрат
сукупний попит зменшується і, відповідно, крива сукупного попиту
зміщується ліворуч;

очікування споживача. Зміна споживчих витрат залежить від прогнозів, що
їх роблять споживачі. Якщо люди вважають, що їхні реальні доходи в
майбутньому зростуть, вони готові витратити більшу частину свого
теперішнього доходу. В цей час споживчі витрати зростають (заощадження
зменшуються) і крива сукупного попиту зміщується праворуч;

заборгованість споживача. Заборгованість споживача внаслідок попередніх
закупівель у кредит може примусити скоротити його сьогоднішні витрати
для сплати наявних боргів. Наслідком є скорочення споживчих витрат і
зміщення кривої сукупного попиту ліворуч;

податки. Зменшення ставок прибуткового податку приведе до зміщення
кривої сукупного попиту праворуч.

2. Зміни в інвестиційних витратах. Інвестиційні витрати — це закупівлі
засобів виробництва. Зменшення обсягів нових засобів виробництва, що їх
підприємства готові придбати за даного рівня цін, приведе до зміщення
кривої сукупного попиту ліворуч, і навпаки.

відсоткові ставки. Зміна відсоткової ставки викликана будь-яким
чинником, окрім зміни цін. Наприклад, має місце зміна обсягу грошової
маси в країні. Збільшення грошової маси сприяє зменшенню відсоткової
ставки;

очікувані прибутки від інвестицій. Оптимістичні прогнози щодо одержання
прибутків на вкладений капітал збільшує попит на інвестиційні товари і
зумовлює зміщення кривої сукупного попиту праворуч;

податки. Збільшення податків з підприємств призведе до зменшення
прибутків (після відрахування податків) фірм від капіталовкладень, а
отже, до зменшення інвестиційних витрат і сукупного попиту;

технологічний прогрес. Нові технології стимулюють інвестиційні витрати і
тим самим викликають зростання сукупного попиту.

3. Зміни в державних витратах (викликаються, як правило, політичними
рішеннями, тобто державною політикою). Зростання державних закупівель
ВВП за даного рівня цін сприятиме зростанню сукупного попиту.

4. Зміни у витратах на чистий обсяг експорту. Збільшення чистого
експорту зміщує криву сукупного попиту праворуч, зменшення — ліворуч. До
таких чинників відносяться:

національний дохід інших країн.

валютні курси.

5. Пропозиція грошей.

6. Швидкість обертання грошей.

4.2. Сукупна пропозиція у короткостроковому та довгостроковому періодах

Сукупна пропозиція (Aggregate supply) — це обсяг кінцевих товарів і
послуг, який може бути запропонований, тобто вироблений, в економіці за
різних рівнів цін.

Залежність обсягу пропозиції від середнього рівня цін у країні
позначається кривою AS (рис. 4.4).

Величина сукупної пропозиції визначається наявними в економіці
капіталом, працею і технологією і може бути записана на основі
виробничої функції. Класична виробнича функція відображає зв’язок між
чинниками виробництва та реальним ВВП, або сукупною пропозицією:

Y = F(L, K, T),

де Y — реальний ВВП, L — праця, К — капітал, Т — технологічний процес,
F(L, К, Т) — виробнича функція.

Причинами додатної залежності можуть бути: 1) неправильні уявлення
економічних суб’єктів про рівень цін; 2) жорстка фіксованість заробітної
плати. Заробітна плата змінюється дуже повільно. А це означає, що за
низького рівня цін на товари виробництво стає невигідним і сприяє
зменшенню обсягу пропонованих товарів і послуг; 3) негнучкість цін. Ціни
змінюються повільно, тому вони є жорсткими в короткостроковому періоді.

Ціновими чинниками сукупної пропозиції є зміни (рис. 4.5):

відсоткової ставки;

рівня цін.

До нецінових чинників сукупної пропозиції відносяться зміни (рис. 4.6):

цін на ресурси;

в продуктивності праці;

податків з підприємств та субсидій.

Якщо змінюються нецінові чинники, змінюються й середні витрати.
Залежність між ними є оберненою.

Кейнсіанську модель сукупного попиту та сукупної пропозиції
використовують для аналізу короткострокових коливань в економіці

(рис. 4.7). Вона ґрунтується на таких припущеннях: а) неповна зайнятість
в економіці; б) жорсткість номінальної заробітної плати та цін на
товари.

При збільшенні сукупного попиту обсяг сукупної пропозиції в
короткостроковому періоді може перевищувати потенційний випуск, при
зменшенні — бути меншим за потенційний. Рівень цін впливає на обсяг
виробництва, а обсяг виробництва, у свою чергу, — на рівень цін.

Класична модель розглядає економіку в довгостроковому періоді (рис.
4.8). Обсяг продукції в довгостроковому періоді залежить від наявних в
економіці величин праці, капіталу та технології. Обсяг пропозиції
(реальна змінна) не залежить від загального рівня цін (номінальна
змінна), і тому довгострокова крива сукупної пропозиції є вертикальною в
точці потенційного ВВП.

4.3. Рівновага сукупного попиту та сукупної пропозиції

Перетин кривих сукупного попиту AD та довгострокової кривої сукупної
пропозиції (рис. 4.9) визначає рівноважний обсяг випуску та рівноважний
рівень цін. Коли економіка досягає довгострокової рівноваги, уявлення
людей, заробітна плата і ціни змінюються так, щоб короткострокова крива
сукупної пропозиції також пройшла через цю точку. Отже, в точці А має
місце подвійна рівновага [5].

Шоки попиту — різка зміна AD, різкі коливання споживчого та
інвестиційного попиту, зміна пропозиції грошей. Скорочення сукупного
попиту в короткостроковому періоді зміщує короткострокову криву
сукупного попиту ліворуч. Точка рівноваги зсувається з точки А в точку
В, обсяг виробництва зменшується, рівень цін знижується. Падіння рівня
виробництва свідчить про те, що в економіці почався спад. Зростає
безробіття. Зменшуються доходи (рис. 4.10).

Держава може здійснити такі заходи для збільшення сукупного попиту; а)
збільшення державних закупівель; б) зменшення податків; в) зростання
пропозиції грошей. Це призведе до збільшення попиту на товари та послуги
за кожного даного рівня цін і перемістить криву AD праворуч.

Без втручання держави в довгостроковому періоді економіка може
самостійно вийти зі спаду. З часом уявлення людей, заробітна плата і
ціни узгодяться і крива сукупної пропозиції переміститься праворуч. Нова
крива сукупного попиту перетне довгострокову криву сукупної пропозиції в
точці С, Рівень цін впаде до Р3 а виробництво повернеться до свого
потенційного рівня Yp (рис. 4.11).

Шоки пропозиції — це різка зміна сукупної пропозиції: зміна цін на
нафту, стихійні лиха, зміни в законодавстві тощо.

Зі зменшенням сукупної пропозиції в результаті зростання середніх витрат
виробництва короткострокова крива сукупної пропозиції зсувається
ліворуч. Обсяг виробництва падає (стагнація), рівень цін зростає
(інфляція), В економіці спостерігається стагфляція (рис. 4.12).

Економіка може вийти зі спаду самостійно, без втручання держави, після
зміни уявлень людей, заробітної плати та цін. Низький рівень виробництва
і високий рівень безробіття приведуть поступово до зниження витрат
виробництва та зростання обсягів продукції.

З часом крива сукупної пропозиції повернеться в положення AS1 рівень цін
знизиться і виробництво наблизиться до потенційного рівня. Економіка
повернеться до точки А, в якій крива сукупного попиту перетинає
довгострокову криву сукупної пропозиції (рис. 4.13).

За зменшення сукупної пропозиції держава може вплинути на чинники, які
визначають криву сукупного попиту, для зсуву з AD1 в AD2. Економіка
переміститься з точки А в точку С. Така політика підтримує рівень
виробництва в короткостроковому періоді, але рівень цін поступово
підвищується з Р1 в Р3

Похожие записи