КИЇВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КОЛОМИЙСЬКИЙ ЕКОНОМІКО-ПРАВОВИЙ КОЛЕДЖ

Курсова робота

з курсу “Макроекономіка” на тему:

”СПОЖИВАННЯ ТА ЗАОЩАДЖЕННЯ”

Студентки ІІ курсу, групи М-22

Спеціальності “Менеджер організації”

Олійнич Уляни Іванівни

Керівник: Левандовська Оксана

Володимирівна

м.Коломия — 2001

Зміст

План…………………………………………………………..
…………………………3

І.
Вступ………………………………………………………….
………………………..4

ІІ. Споживання та
заощадження……………………………………………6

2.1.Теорія життєвого циклу споживання і заощадження…..9

2.2.Заощадження та їх
витрачання……………………………………11

2.3.Функції
споживання…………………………………………………….1
3

2.4.Гранична схильність до споживання…………………………..16

2.5.Гранична схильність до заощадження…………………………18

2.6.Детермінанти
споживання……………………………………………19

2.7.Сукупне споживання і заощадження……………………………22

ІІІ.
Висновки……………………………………………………….
…………………23

Список використаної
літератури…………………………………..25

План

І. Вступ.

ІІ. Споживання та заощадження.

2.1.Теорія життєвого циклу споживання і заощадження.

2.2.Заощадження та їх витрачання.

2.3.Функції споживання.

2.4.Гранична схильність до споживання.

2.5.Гранична схильність до заощадження.

2.6.Детермінанти споживання.

2.7.Сукупне споживання і заощадження.

ІІІ. Висновки.

І. Вступ

Споживання та заощадження відіграють визначальну роль в економіці
будь-якої країни. Держави в яких інвестують значний відсоток своїх
доходів і споживають відповідно менший, досягають високих темпів
зростання національної економіки й продуктивності праці. І навпаки, ті
країни, що споживають вищий відсоток своїх доходів та інвестують менший,
розвиваються повільніше.

Споживання – це найпростіший компонент валового внутрішнього продукту,
що становить 66% сукупних видатків протягом останнього десятиріччя. Які
ж основні компоненти споживання? Серед його найважливіших статей –
житло, транспортні засоби, продовольство та медичні послуги.

Таблиця №1

Споживання США у 1990 році

Група споживання Вартість групи

(млн. дол.) Питома вага (%)

Товари тривалого споживання

480 13

Транспортні засоби 213

Предмети побуту 177

Інше 90

Товари поточного споживання

1194 33

Їжа 625

Одяг 213

Енергія 94

Інше 262

Послуги

1983 54

Житло 570

Охорона здоров’я 483

Особисті послуги 159

Освіта 51

Інше 720

Разом особисті споживчі видатки

3675 100

Структура видатків бюджету.

Як структура видатків на споживання різниться для різних
домогосподарств у США? Немає двох сімей, які витрачали б
використовуваний доход однаково. Проте статистика показує, що існує
передбачувана закономірність, за якою люди розподіляють свої видатки між
їжею, одягом та іншими важливими статтями споживання. Було досліджено
бюджети тисяч сімей, щоб з’ясувати структуру видатків людей за різних
доходів, і спеціалісти дійшли згоди щодо загальних кількісних схем
поведінки.

Бідні сім’ї в основному витрачають свої доходи на товари першої
необхідності – їжу та житло. Зі зростанням доходу видатки на деякі
статті харчування зростають. Люди споживають більше їжі вищої якості.
Вони переходять від дешевих концентратів та напівфабрикатів до дорогих:
м’яса, фруктів та овочів. Про те існує межа для тих додаткових грошей,
що їх люди витрачають на харчування, коли доходи зростають. Отже, частка
сукупних видатків на харчування зменшується, коли доход зростає.

Видатки на одяг, відпочинок та транспортні засоби зростають швидше, ніж
доход після вирахування податків. Видатки на предмети розкоші, за
означенням, зростають більшою мірою ніж доход.

І нарешті, дослідження показують, що коли доход збільшується, дуже
швидко зростають заощадження сімей. Заощадження – це найбільший предмет
розкоші для всіх.

ІІ. Споживання і заощадження.

Більшість людей прагнуть підтримувати одинаків рівень споживання
упродовж усього свого життя. Доходи ж зменшуються з виходом на пенсію,
тому споживачі, як правило, заощаджують у молодшому віці, щоб
забезпечити більш-менш пристойний обсяг споживання у старшому. Завдяки
заощадженям раціональні споживачі нагромаджують майно, або багатство що
дає змогу вирівнювати споживання протягом життя. Заощаджуючи, особа
резервує свій поточний дохід для споживання у майбутньому. Якщо особа
отримала у спадщину значний обсяг майна можливості її споживання
розширюються. Більше багатство веде до більшого споживання, що називають
ефектом майна, або ефектом багатства. Збільшення багатства переміщує
функцію споживання в гору.

Зменшення багатств домогосподарств скорочує обсяг видатків на
споживання. Наприклад, фактична втрата вкладниками заощаджень у
банківській системі внаслідок їх знецінення у роки гіперінфляції в
Україні помітно знизила рівень споживання значної кількості
домогосподарств. Однак здебільшого величина багатства домогосподарств
змінюється з року в рік повільно і тому звичайно не викликає значних
переміщень функцій споживання і заощадження.

У сучасному суспільстві й інші чинники, які заохочують домогосподарства
споживати менше або більше за кожного можливого рівня використовуваного
доходу. На обсяг споживання впливають сподівання, можливість переміщення
майбутнього доходу для поточного споживання, оподаткування, процентні
ставки тощо.

Сподівання споживачів пов’язані з майбутніми цінами, грошовими доходами
та наявністю товарів, можуть суттєво вплинути на поточні видатки й
заощадження. Наприклад, очікування зростання цін та нестача товарів
ведуть до збільшення поточних видатків на споживання і до зменшення
заощадження.

Припустимо, що існує зв’язок між доходом, споживанням і заощадженням.
Наскільки він тісний?

Насправді цей взаємозв’язок досить простий. Заощадження – це частина
доходу, що не споживається. Отже, заощадження дорівнюють доходу мінус
споживання. Взаємозв’язок доходу, споживання та заощаджень у 1990 році в
США подано у таблиці № 2. В останньому рядку таблиці подано важливий
показник – норму особистих заощаджень. Вона визначається як відношення
особистих заощаджень до використаного доходу.

Економічні дослідження показують, що доход є основним визначником
споживання і заощадження. Багаті заощаджують більше, ніж бідні не тільки
в абсолютних цифрах, а й як відсоток від доходу. Найбідніші неспроможні
заощаджувати взагалі. Замість цього, доки вони можуть позичати або
витрачати свої заощадження, доти мають місце від’ємні заощадження. Тобто
найбідніші витрачають більше, ніж заробляють. Як результат, зменшуються
нагромаджені заощадження, або найбідніші заходять ще більше в борги.

У таблиці № 2 ілюструється матеріал щодо використаного доходу,
заощаджень і споживання, що взято з оглядів бюджетів американських
сімей. Перший стовпець показує сім різних рівнів використовуваного
доходу, другий – заощадження за кожного рівня доходу, а третій – видатки
на споживання за кожного рівня доходу.

Точка нульового заощадження означає, що сім’я не заощаджує і не
витрачає попередніх заощаджень, а споживає весь свій доход, що становить
близько 25000 доларів. Нижче від точки нульового заощадження, наприклад
24000 доларів, сім’я споживає більше ніж її доход. Це призводить до
від’ємних заощаджень (-110 доларів). Коли доходи перевищують 25000
доларів, сім’ї починають робити заощадження.

Третій стовпець показує видатки на споживання для кожного рівня доходу.
Оскільки кожен долар доходу складається із частини, що йде на споживання
(стовпець 3), та частини, що заощаджується (стовпець 2),, то стовпці 2 і
3 залежать один від одного, вони у сумі

обов’язково повинні становити перший стовпець.

Щоб зрозуміти як споживання впливає на національний обсяг виробництва,
потрібно ввести декілька нових понять. Нам необхідно з’ясувати, скільки
додаткових доларів споживання та заощаджень народжує кожний додатковий
долар доходу. Цей взаємозв’язок проявляється через:

Таблиця № 2

Заощадження та споживання американських сімей у 1990 році

Використовуваний доход (дол..) Чисті заощадження (+), від’ємні
заощадження (-) (дол..) Споживання (дол..)

A 24000 -110 24110

B 25000 0 25000

C 26000 +150 25850

D 27000 +470 26600

E 28000 +760 27240

F 29000 +1170 27830

G 30000 +1640 28360

функцію споживання, яка показує зв’язок між споживанням і доходом, та
двійника цієї функції;

функцію заощадження, що розкриває взаємозв’язок заощаджень та доходу.

2.1. Теорія життєвого циклу споживання і заощадження.

Функція споживання побудована на простій ідеї, за якою споживча
поведінка кожної окремої особи за даний період пов’язана з величиною її
доходу за цей період. Натомість гіпотеза життєвого циклу розглядає
приватних осіб як таких, що планують свою поведінку щодо споживання і
заощадження на тривалі періоди, сподіваючись якнайкраще розподілити
споживчі видатки впродовж усього свого життя.

Франко Модільяні розвинув модель поведінки споживача, яку називають
гіпотезою життєвого циклу. Ця модель ґрунтується на концепції між
часового вибору споживача, тобто, гіпотеза життєвого циклу вбачає в
заощадженнях результат переважно бажання приватної особи забезпечити
собі можливість споживати у старості. Як побачимо далі, ця теорія вказує
на ряд несподіваних чинників, що впливають на норму заощаджень у країні.
Наприклад, вікова структура населення, у принципі – важливий чинник, що
визначає поведінку величини споживання і заощадження.

Не чекаючи на основні висновки цього розділу, зазначимо, що ми
виводитимемо функцію споживання у вигляді:

C = a W R + сY L

де WR позначає реальне багатство, а – граничну схильність до споживання
з багатства, YL – трудовий доход, а с – граничну схильність до
споживання з трудового доходу.

Трудовий доход – це доход, який заробляє робоча сила, на відміну від
доходу, що його заробляють інші фактори виробництва, як скажімо, рента
за землю або прибуток, зароблений капіталом.

Розвиваючи гіпотезу життєвого циклу споживання і заощадження ми
показуємо, що визначає величину граничної схильності а і с у рівнянні,
чому величина багатства має впливати на величину споживання і як
гіпотеза життєвого циклу пояснює загадку Кузнэца.

Візьмемо приватну особу, яка сподівається прожити NL років, працювати і
заробляти доход WL років і не працюватиме за віком (NL-WL) років. Перший
рік життя особи приймається за перший рік її роботи. Далі ми не
враховуватимемо жодну непевність ні щодо сподіваної тривалості життя, ні
щодо тривалості трудового періоду. Ми також припускаємо, що на
заощадження не сплачують жодні проценти, отож теперішні заощадження
дають можливість долар у долар споживати у майбутньому. За таких
припущень ми можемо підійти до прийняття рішень щодо споживання і
заощадження з двома запитаннями. По-перше, які споживчі можливості
кожної окремої особи упродовж життя? По-друге, як приватна особа захоче
розподілити свої споживчі видатки за життєвий період?

Тепер розглянемо споживчі можливості. Ми тим часом не враховуємо доход
від власності (доход на активи) і зосередимося на трудовому доході YL.
Доход YL і споживання с вимірюються реальними величинами. Якщо особа
працює WL років, та доход за все життя (трудовий) становить (YL * WL)
тобто доход за один робочий рік помножений на кількість років праці.
Видатки на споживання певної особи протягом всього періоду життя не
можуть перевищувати доход за все життя, коли людина не народилася
багатою, що ми початково не припускали. Отже, ми вирішили першу частину
проблеми споживача щодо визначення ліміту споживання за весь життєвий
період.

Ми припускаємо: особа захоче розподілити споживання впродовж свого життя
так, аби потоки споживчих видатків були рівномірними. Замість споживати
багато в одному періоді і дуже мало в іншому, перевагу віддадуть
розподілу, за якого споживають рівномірно за кожен період. Цілком
очевидно: таке припущення означає, що споживання орієнтується не на
поточний доход (який дорівнює нулю, коли людина не працює за віком), а
на доход за весь період життя. Споживані видатки за весь період життя
дорівнюють доходу за цей відрізок часу. Це означає, що заплановані
щорічні споживчі видатки, а вони однакові за всі періоди, помножені на
кількість років життя, дорівнюють доходу за весь час життя:

С * NL = YL * WL

Поділимо обидві частини рівняння на NL і одержимо величину запланованих
споживчих видатків за рік С, що пропорційно величині трудового доходу:

С = WL / NL * YL

Коефіцієнт пропорційності у рівнянні є WL / NL – частка, яку становить
робочий період життя від усього життя. Рівняння, відповідно, показує: у
кожному році робочого періоду споживається частка трудового доходу, яка
дорівнює частці робочого періоду життя від усього життя.

2.2.Заощадження та їх витрачання.

Заощадження дорівнюють доходу мінус витрати на споживання:

S = YL – C = YL * (NL – WL) / NL

З рівняння випливає, що заощадження протягом робочого періоду життя
людини дорівнюють певній частці трудового доходу, а числове значення
такої частки дорівнює числовому значенню частки, яку становить період,
коли людина не працює за віком, від усього життя.

На малюнку № 1 показано схему споживання, заощадження і витрачання
заощаджень за весь період життя. Упродовж усього життя потік споживчих
видатків С рівномірний і становить разом С * NL. У період життя, коли
людина не працює за віком, такі споживчі видатки фінансуються за рахунок
заощаджень, що накопичувалися протягом робочого періоду життя. Отже,
заштриховані відрізки (YL – C) * WC і C * (NL – WL) рівні, або можна
сказати так і за рахунок заощаджень у роки праці фінансуються витрати в
період, коли людина не працює за віком.

Малюнок № 1.

max

активи

C Заощадження

Витрачання заощадження

o

WL NL

З малюнка стає очевидною важлива ідея теорії життєвого циклу споживання.
Вона полягає у тому, що плани споживання складаються так, аби досягти
однакового або рівномірного рівня споживання шляхом заощадження упродовж
періодів високих доходів і витрачання заощаджень у періоди низьких
доходів. Отже, це важливий відхід від розгляду споживання лише як
такого, що базується на поточному доході. Різниця суттєва, бо в
обрахунках споживчих видатків упродовж всього життєвого циклу
відраховуються доходи, які будуть одержані за все життя, а не лише
поточний доход. Та перш ніж детальніше розглядати цей аспект проблеми,
повернемося до малюнка і подивимося на роль активів.

Теорія життєвого циклу споживання – це, звісно, і теорія життєвого циклу
заощадження. У своєму найпростішому вигляді, як показано на малюнку № 1
, вона передбачає, що працюючи, люди заощаджують на період, коли не
трудитимуться за віком. Але теорія життєвого циклу містить загальніший
теоретичний підхід до заощадження. Тобто, люди прагнуть мати рівномірний
рівень споживання впродовж усього життя. Доход у часі може розподілятися
не так рівномірно. Людина може навчатися, виходити на пенсію або рік не
працювати з різних причин, хоч їй виповнилося лише сорок років. Теорія
життєвого циклу заощадження передбачає що люди багато заощаджують коли
їхні доходи вищі за середні протягом життя, і більше витрачають
заощаджень, коли їхні доходи нижчі за середні упродовж життя.

2.3. Функція споживання.

Однією з найголовніших у всій макроекономіці є функція споживання.
Функція споживання розкриває взаємозв’язок між величиною видатків на
споживання та обсягом використовуваного особистого доходу. Це поняття,
що запроваджено Кейнсом, ґрунтується на припущенні, що існує стабільний
емпіричний взаємозв’язок між споживанням та доходом.

Функцією споживання можна подати у вигляді графіка № 1, на якому
зображено сім рівнів доходу, що подані у таблиці № 2. Використовуваний
доход (стовпець 1 з таблиці № 2) викладено по горизонтальній, а
споживання сімей (стовпець 3) – по вертикальній. Кожне поєднання “доход
– споживання” показане точкою, точки з’єднані гладкою кривою.

Зв’язок між споживанням і доходом, що показано на графіку № 1,
називають функцією споживання.

Графік № 1

28000

26000

24000

22000

20000

45’

20000 22000 24000 26000
28000 30000

Точка нульового заощадження. Щоб зрозуміти графік, буде корисним
застосовувати лінію, проведену під кутом 45’ від початку координат,
тобто бісектрису. Оскільки вертикальна та горизонтальна осі мають
однаковий масштаб, то лінія 45’ має цікаву властивість. В її кожній
точці відстань до вертикальної осі дорівнює відстані від горизонтальної.
Можна переконатися на цьому наочно.

Отже, лінія 45’ говорить нам, чи споживчі видатки рівні, більші чи менші
за використовуваний доход. Точка функції споживання, що перетинає лінію
45’, визначає той розмір використовуваного доходу, за якого сім’ї
покривають свої видатки за рахунок свого доходу – не позичають і не
витрачають своїх попередніх заощаджень.

Точка нульового заощадження – точка В на графіку № 1. В цій точці
споживчі видатки точно дорівнюють використовуваному доходу, сім’я не
заощаджує і не позичає. Праворуч від точки В функція споживання лежить
нижче від лінії 45’. Взаємозв’язок між доходом та споживанням можна
побачити, досліджуючи лінію від E’ до E на графіку № 1. Коли величина
доходу становить 28000 доларів, розмір споживання становить 27240
доларів. Ми бачимо, що споживання менше за доход, оскільки функція
споживання лежить нижче від лінії 45’ — в точці E’.

Якщо сім’я не витрачає весь свій доход, то залишок, очевидно,
заощаджується. Лінія 45’ дає змогу з’ясувати, скільки сім’я заощаджує.
Чисті заощадження вимірюються відрізком, що йде вгору від функції
споживання до лінії 45’, як показано стрілкою EE’’ .

Перебування ліворуч від точки В на лінії 45’ означає, що сім’я витрачає
більше за свій доход. Перевищення споживання над доходом є “чисті
від’ємні заощадження”, їх вимірюють вертикальним відрізком між функцією
споживання і лінією 45’.

Підсумуємо: в будь-якій точці на лінії 45’ споживання точно дорівнює
доходу і заощадження сім’ї дорівнює нулю. Коли функція споживання лежить
вище від лінії 45’ то сім’я не заощаджує, а витрачає свої попередні
заощадження або позичає. Коли функція споживання лежить нижче від лінії
45’, то сім’я робить чисті додатні заощадження. Величина чистих додатних
або від’ємних заощаджень завжди вимірюється вертикальним відрізком між
функцією споживання і лінією 45’.

Функція заощадження показує зв’язок між розміром заощадження та доходу,
як показано на графіку № 1. Знову відкладаємо на горизонтальній осі
використовуваний доход, а по вертикальній – чисті заощадження: додатні
та від’ємні.

Графік № 2.

Функція заощадження

S

3000

2000

1000

0

-1000

20000 22000 24000 26000 28000
30000 D

Ця функція заощаджень прямо випливає з графіка № 2. Це просто відстань
по вертикалі між лінією 45’ та функцією споживання. Наприклад, в точці А
на графіку № 2 бачимо, що заощадження сімей від’ємні, оскільки функція
споживання перебуває над лінією 45’. Графік № 2 показує ці від’ємні
заощадження прямо – функція заощадження лежить нижче від нульової
горизонтальної лінії в точці А. Так само додатні заощадження перебувають
праворуч від точки В, оскільки функція заощадження перебуває праворуч
від точки В, оскільки, функція заощадження вища від нульової
горизонтальної лінії.

2.4. Гранична схильність до споживання.

Сучасна макроекономіка надає великого значення змінам у споживанні, які
спричинені змінами в доході, що називають гранично схильністю до
споживання. Гранична схильність до споживання – це величина додаткового
споживання, що його спричиняє один додатковий долар доходу.

Таблиця № 3.

Споживання та заощадження

Використовуваний доход (дол.) Споживчі видатки Гранична схильність до
споживання Чисті заощадження Гранична схильність до заощадження

A

24000

24110

890/1000=0,89

-110

110/1000=0,11

B

25000

25000

850/1000=0,85

0

150/1000=0,15

C

26000

25850

750/1000=0,75

+150

250/1000=0,25

D

27000

26600

640/1000=0,64

+400

360/1000=0,36

E

28000

27240

590/1000=0,59

+760

410/1000=0,41

F

29000

27830

530/1000=0,53

+1170

470/1000=0,47

G

30000

28360

+1640

Термін “граничний” застосовується в усій економіці і означає додатковий.
Наприклад, “граничні витрати” означають додаткові витрати на виробництво
додаткової одиниці продукції. “Схильність до споживання” в
макроекономіці означає бажаний рівень споживання. Отже, гранична
схильність до споживання – це додаткове споживання, що виникає із
додаткового долара доходу.

У таблиці № 3 наведено дані з таблиці № 1 у зручнішій формі. Спочатку
перевіримо її подібність до таблиці № 1, щоб побачити як споживчі
видатки зростають з підвищенням рівня доходу.

Гранична схильність до споживання як геометричний нахил. Тепер ми
знаємо, як розрахувати граничну схильність за розмірами доходу та
споживання. Потрібно зрозуміти як визначити нахил графічно. Ми побачимо,
що гранична схильність до споживання подається нахилом функції
споживання.

Графік № 3.

30000

28000

26000

24000

22000

20000

20000 22000 24000 26000 28000 30000

Гранична схильність до споживання становить, таким чином, для цих
доходів 85 дол./ 1000 дол. = 0.85. Проте, нахил ліній є відношенням
висоти до основи. Тоді ми бачимо, що нахил функції між точками В та С
становить 0,85.

Нахил функції споживання, який вимірює зміну у споживанні на кожен долар
зміни додаткового доходу, є граничною схильністю до споживання.

2.5.Гранична схильність до заощадження.

Поряд із граничною схильністю до споживання йде її дзеркальне
відображення – гранична схильність до заощадження. Гранична схильність
до заощадження визначається як частка кожного додаткового долара доходу,
що йде на додаткове заощадження.

Чому гранична схильність до споживання і гранична схильність до
заощадження співвідносяться як дзеркальні двійники? Згадаймо, що доход
дорівнює споживанню плюс заощадження. Це означає, що кожен додатковий
долар доходу має бути поділений між додатковим споживанням і додатковим
заощадженням. Так, якщо гранична схильність до споживання становить
0.85, то гранична схильність до заощадження має дорівнювати 0.15. Якою
була б гранична схильність до заощадження, якби гранична схильність до
споживання дорівнювала до 0.6 або 0.99? Порівняння стовпців 3 та 5
таблиці № 3 підтверджує, що за кожного рівня доходу сума граничної
схильності до споживання та граничної схильності до заощадження має
обов’язково дорівнювати точно одиниці, ні більше, ні менше. Завжди та
всюди гранична схильність до заощадження дорівнює одиниці мінус граничну
схильність до споживання.

2.6.Детермінанти споживання.

Ми починаємо з аналізу основних сил, що впливають на споживчі видатки.
Які ж саме фактори в житті суспільства та засобах існування визначають
темпи споживчих видатків?

Поточний використовуваний доход. Показано, як тісно споживання йшло за
поточним використовуваним доходом протягом 1966-1991 рр. Єдиний період,
коли доход та споживання не йшли в тандемі, мав місце під час другої
світової війни, коли кількість товарів була обмежена, а подекуди ще й
нормована, і людей спонукали заощаджувати, щоб допомогти державі.
Спостереження та статистичні розрахунки показують, що поточний обсяг
використовуваного доходу – це основний фактор, який визначає обсяг
споживання країни.

Доход протягом життєвого циклу. Найпростіша теорія споживання
використовує тільки доход поточного року, щоб прогнозувати споживчі
видатки. Ретельні дослідження показали, що люди обґрунтовують свої
споживчі видатки не тільки через поточний доход, а й через довгострокові
тенденції доходу.

Які є приклади? Якщо через погану погоду загине врожай, то фермер
використовуватиме попередні заощадження. Через те, що студенти – медики
можуть сподіватися на майбутні високі заробітки, вони позичають гроші на
споживчі цілі, ще навчаючись у коледжі. У всіх цих випадках індивіди,
визначаючи обсяг споживання, виходіть з довгострокового періоду,
запитуючи: “Чи цьогорічний доход високий або низький тимчасово?
Враховуючи поточні і майбутні доходи скільки можна споживати сьогодні,
щоб не улазити у надмірні борги?”

Практика показує, що в цілому споживачі визначають свій обсяг споживання
з огляду і на поточний доход і на доход отримуваний в майбутньому. Щоб
зрозуміти, як споживання залежить від довгострокових тенденцій в
доходах, в аналітичній економіці розвинуті теорія постійного доходу та
гіпотези життєвого циклу. Постійний доход – це такий розмір доходу, який
може отримувати сім’я, якщо відкинути тимчасові і випадкові впливи –
такі як погода або перерваний діловий цикл, або несподівані доходи чи
витрати.

Відповідно до теорії постійного доходу, споживання реагує в основному на
постійний доход. Цей підхід означає, що споживачі не однаково реагують
на всі потрясіння в доходах. Якщо зміни в доході постійні (наприклад,
гарантована високооплачувана робота), то споживачі, очевидно, збільшать
споживання відповідно до змін у доході. З іншого боку, якщо зміни у
доході виключно тимчасові (тимчасові преміальні виплати або хороший
урожай), то значна частина приросту доходу, можливо, заощаджуватиметься.

Багатство та інші впливи. Наступний важливий визначник величини
споживання – це багатство. Порівняємо двох споживачів, що заробляють по
25000 доларів в рік. Один з них має 100000 доларів заощаджень в банку,
тоді як інший зовсім немає заощаджень. Перший може споживати частину
багатства, тоді як у другого такої можливості немає. Той факт, що більше
багатство веде до вищого споживання, називається ефектом багатства або
майна.

Багатство, звичайно не змінюється різко з року в рік. Тому ефект
багатства різко спричиняє різкі зміни у споживанні. Проте час од часу
трапляються винятки, наприклад, коли після 1929 року стався крах
фондової біржі і капіталісти, власники акцій, за одну ніч перетворилися
на бідняків, позбулися свого багатства. Багато раніше заможних людей
були змушені урізати своє споживання. Так само, коли курси акцій на
фондових біржах істотно зросли в середині 80-х років, додавши більш як
трильйон доларів до заощаджень людей після 1982 року, споживання,
можливо, стимулювалося, бо люди відчували приплив багатства.

Інші фактори також визначаються час од часу як важливі визначники
заощадження або споживання. Ряд економістів вважає, що заощадження
зменшується в умовах нульової норми доходу на заощадження. Професор
Гарварда і голова економічних радників президента Рейгана Мартін
Фельдстейн твердив, що розвинута система соціального захисту зменшує
особисті заощадження. Оскільки, ми сподіваємося отримувати велику
державну пенсію за віком, ми менше заощаджуємо на старість.

Наскільки важливі впливи інших чинників, крім поточного доходу, на
споживання? Безсумнівно, що постійний доход, багатство, соціальні
фактори та сподівання впливають на розмір заощадження. Проте з року в
рік найважливішим визначником змін у споживанні є фактичний
використовуваний доход.

Національна функція споживання. Розглянувши детермінанти споживання,
можна дійти висновку, що розмір використовуваного доходу є головним
визначником величини національного споживання. Озброєні цим, ми можемо
зобразити щорічні статистичні дані щодо споживання та використовуваного
доходу на графіку № 4. Розсіяна діаграма показує дані за період
1966-1991рр., а кожна точка репрезентує розмір споживання та доходу за
певний рік.

4000

3500

3000

2500

2000

1500

1000

500 1000 1500 2000 2500 3000 3500 4000

Лінію, яку проведено через ці розсіяні точки, позначено СС та названо
“емпіричною функцією споживання”. Ця емпірична функція показує,
наскільки тісно іде споживання за використовуваним доходом протягом
останньої чверті століття. Спеціалісти з історії народного господарства,
до речі, відзначають, що тісний зв’язок між використовуваним доходом та
споживанням прослідковується і в ХІХ ст. Цей взаємозв’язок — що
споживачі завжди заощаджують 7% використовуваного доходу – одна з
найтриваліших емпіричних закономірностей макроекономіки.

2.7.Сукупне споживання та заощадження.

Уявіть, що є економіка, де кількість населення і рівень валового
внутрішнього продукту упродовж певного часу незмінні. Кожна людина у
такій економіці пройшла б через життєвий цикл заощадження і витрачання
набутого, показаний на малюнку № 1. Хоча економіка, як єдине ціле, не
заощаджувала. І будь-який момент заощадження людей, що працюють, точно
“погашалися” б витратами заощаджень пенсіонерів. Та якби населення
зростало, молодших за віком було б більше, ніж старих, стане в цілому
заощаджувати більше, ніж витрачали зібраного, а економіка мала б чисті
заощадження. Отже, величина сукупного споживання частково залежить від
поділу населення за віком. Вона також залежить від таких характеристик
економіки, як середній вік виходу на пенсію, та від наявності чи
відсутності в країні програми соціального забезпечення. Такий досить
дивний підтекст цієї теорії вказує на плідність її аналітичного підходу.

Окремі економісти стверджують, що такі демографічні фактори допомагають
пояснити чому норми заощаджень домогосподарств у Японії значно вищі, ніж
у Сполучених Штатах. Оскільки, відсоток людей похилого віку в Японії
швидко зростає, деякі економісти сподіваються, що норма заощаджень у
Японії на кінець століття почне знижуватися.

ІІІ. Висновок.

Припустимо: інвестиційні видатки постійно знижуються. Як ми бачимо,
зменшення видатків може призводити до поступового спадання обсягів
виробництва і рівня зайнятості.

Припустимо, уряд хоче “компенсувати” зниження сукупного попиту, вдавшись
до зменшення податків так, щоб доход залишався на рівні певної
зайнятості. Оскільки споживчі видатки реагують лише поступово на зміну
доходу спричинену спочатку скороченням інвестицій, а також зниженням
податків. Творці економічної політики, які часом хочуть стабілізувати
валовий внутрішній продукт, мають знати схему саморегулювання величини
споживчих видатків, аби не “переграти”. Проблема може ускладнитися далі
тим, що політики часто реагують на зміни обставин також з відставанням.

У короткостроковому плані споживання не повністю відреагує на зміни
доходу. Отож, слід неабияк знизити податки для досягнення даної зміни
споживчих видатків, яка б “компенсувала” скорочення інвестицій. Та з
часом, споживчі видатки повністю відреагують на зміни доходу в
особистому розпорядженні, а зниження податків, яке початково було цілком
достатнє для компенсації скорочення інвестицій видатків має проводитися
через таке зниження податків, дія якого виявляється сильнішою на першому
етапі і поступово слабне впродовж довгострокового періоду. Різниця між
зниженням податків у короткостроковому та у довгостроковому плані
визначається співвідношенням величини податкових мультиплікаторів
короткострокового та довгострокового планів.

Висновок такий: успішно “робити” економічну політику і розуміти
поведінку економіки можна лише тоді, коли особлива увага звертається на
процес формування сподівань та не збувається що вони частково залежать
від того як усвідомлюються дії, тих, хто “робить” політику.

Перші емпіричні дослідження споживання показали: середня величина
схильності до споживання знижувалася з підвищенням доходу. На противагу,
повоєнні дослідження виявили порівняно постійну середню величину
схильності до споживання – приблизно 0.92.

Впродовж життя люди хочуть підтримувати досить рівномірний рівень
споживання. Їхня споживча поведінка орієнтована на можливості споживати,
враховуючи довгостроковий період, тобто на постійний доход, або доход за
весь період життя плюс багатство. З таким поглядом поточний доход – це
лише один із чинників, що визначають величину споживчих видатків.
Багатство і сподіваний доход також відіграють свою роль.

Схильність людини до споживання з доходу в особистому розпорядженні та з
багатства залежить від її віку. Це означає: заощаджуватимуть багато
(мало) коли доходи високі (низькі) порівняно із середнім доходом за весь
період життя і навпаки.

Список використаної літератури

Базидевич В.Д., Баласт рик Л.О. Макроекономіка. Опорний конспект лекцій.
– к.: Четверта хвиля, 1997.

Дзюбик С., Ривак О. Основи економічної теорії.- К.: Основи, 1994.

Крачило М.П. Основи економічної теорії.- К., 1997.

Радіонова І.Ф. Макроекономіка та економічна політика: Підручник.- К.:
Таксон, 1996.

Савченко А., Пухтаєвич Г. Теорія ринкової економіки і практика переходу
України до ринку. (Державне регулювання ринкової економіки.) “Економіка
України”, 1.1993.

Самюелсон Пол А., Нордгауз Вільям Д. Макроекономіка: Переклад з англ..-
К.: Основи, 1995.

Степан Панчишин Макроекономіка К.: Либідь, 2000.

PAGE

PAGE 7

Похожие записи