Реферат на тему:

Специфіка планування зовнішньоекономічної діяльності в сучасних умовах

Виходячи з економічної доцільності, держава планує свою
зовнішньоекономічну діяльність. План зовнішньоекономічної діяльності
включає в себе: міжнародну торгівлю товарами й послугами; міжнародний
рух капіталу й зарубіжних інвестицій; міжнародні валютно-фінансові й
кредитні відносини; міжнародний поділ праці; міжнародну міграцію робочої
сили; міжнародну економічну інтеграцію.

Зовнішньоекономічна діяльність ґрунтується на економіці окремих держав
або світовій економіці й значною мірою залежить від них.

Основними завданнями плану є: а) поглиблення ступеня міжнародного
розподілу праці у світовому господарстві; б) зростання

масштабів і якісних змін характеру традиційної міжнародної торгівлі
готовою продукцією — з чисто комерційної вона перетворилася багато в
чому на засіб безпосереднього обслуговування національних виробничих
процесів; в) інтенсифікація міграції капіталів; г) швидкий обмін
науково-технічними знаннями й розвиток сфери послуг; д) збільшення
масштабів міграції робочої сили; е) прискорення й розширення процесів
інтеграції економік країн і регіонів.

Ця діяльність знаходить своє відображення, у першу чергу, в основних
планових балансах. У матеріальних балансах імпорт і експорт є частиною
ресурсів або споживання того чи іншого товару. У фінансових балансах
передбачено надходження від експортних та інших операцій, а також
платежі за імпортні товари та послуги іноземних контрагентів. У балансі
робочої сили передбачається виділення спеціалістів для роботи в системі
зовнішньої торгівлі. Планування зовнішньоекономічних зв’язків
ґрунтується на розробці плану експорту й імпорту товарів і валютного
плану (платіжного балансу).

Експортно-імпортний план складається з трьох розділів. Перший розділ —
план експорту та імпорту в розрізі країн і товарів. Номенклатура
експортних та імпортних товарів визначається насамперед торговими
угодами з тією чи іншою країною. У розрахунках плану зовнішньої торгівлі
велике значення має облік категорій і форм розрахунків. У плані
виділяються такі види розрахунків:

• по клірингу (розрахунок шляхом заліку взаємних вимог і зобов’язань без
оплати готівкою);

• за вільно конвертовану валюту (тобто валюту, яка визнається світовою
та яку, в принципі, можна обміняти на золото);

• за замкнуту валюту (тобто валюту, яка є в обігу в одній країні або
групі країн);

• у державний кредит;

• у комерційний кредит.

Обсяг експорту й імпорту товарів подається в натуральному виразі й у
іноземній валюті. Для визначення вартості експортних товарів
застосовують ціни «ФОБ (вільний на борту) порт країни» (наприклад,
України). Ціна ФОБ включає ціну товару в місці продажу плюс усі страхові
й митні витрати до моменту доставки товару на борт судна або ціни
франко-кордону країни при відправленні вантажів сухопутним транспортом.

Для імпорту застосовуються ціни СІФ (вартість, страховка, фрахт) при
водних перевезеннях і ціни франко-кордон країни відправки при сухопутних
перевезеннях. Ціна СІФ зобов’язує продавця зафрахтувати судно, сплатити
вартість перевезення (фрахт) і митні витрати й страховку, узяти на себе
ризик до моменту перетинання вантажем борту судна при завантаженні.

Обсяг експорту (імпорту) у вартісному виразі визначається для торгівлі
за цінами контрактів, а за відсутності їх — за світовими цінами.

У другому розділі плану експорту й імпорту визначаються експортні
ресурси, а також постачальники продукції на експорт. План поставок
розробляється окремо для машин і устаткування, сировини, матеріалів і
товарів народного споживання.

Третій розділ — план поставки економіці імпортних товарів. Завдання
цього плану подаються у двох підрозділах: 1) машини та устаткування; 2)
сировина, матеріали й товари народного споживання.

Зведений валютний план (платіжний баланс) охоплює платежі не тільки по
зовнішній торгівлі, а й по інших формах економічних відносин, якщо їх
терміни настають у даний період.

Валютний план розробляється з виділенням таких груп країн: вільно
конвертованої валюти й клірингу з вільною конверсією; замкнутої валюти й
клірингу з обмеженою конверсією. Затверджується зведений валютний план
по статтях і країнах. Надходження й платежі з усіх видів операцій
плануються в іноземних валютах.

Щоб правильно спланувати валютні надходження від експорту товарів, з їх
суми виключають вартість тих товарів, які будуть поставлені в плановому
році іншим країнам у формі комерційного кредиту. Коли плануються платежі
для закупівлі товарів, за основу беруть імпортний план відповідного
року. Сума платежів за товари, як правило, не збігається з сумою імпорту
за цей же рік унаслідок того, що в плановому році можуть надійти платежі
за товари, які були ввезені в країну за імпортними планами в минулі
роки. У плановому році передбачаються також авансові платежі за товари
(устаткування), які будуть поставлені в країну в наступному році або
навіть пізніше і знайдуть відображення в імпортних планах відповідних
років.

У минулому в країнах, що входили до колишнього СРСР, активно розвивався
процес становлення національних систем валютно-грошових відносин і
дезінтеграції та розпаду рублевої зони. За цих умов особливої ваги
набуло питання налагодження цивілізованих валютних відносин між цими
країнами, бо вони є й будуть упродовж тривалого часу основними
економічними партнерами. На нинішньому етапі першочерговим завданням є
утворення між країнами, що входили до колишнього СРСР, ефективної
платіжно-розрахункової системи, заснованої на конвертованості
національних валют, прямих (не лише міждержавних, а й кореспондентських)
зв’язках комерційних банків. Така система могла б сприяти успішнішому
розв’язанню проблеми неплатежів та незбалансованих розрахунків, що
досягли критичного стану.

Планування зовнішньоекономічної діяльності здійснюється державними
органами управління зовнішньоекономічною діяльністю, причому принципова
структура інституцій, які керують зовнішньоекономічною сферою, і в
промислово розвинених країнах, і в країнах, що розвиваються, приблизно
однакова.

В Україні система управління зовнішньоекономічною діяльністю включає
Кабінет Міністрів України, Міністерство зовнішньоекономічних зв’язків та
торгівлі, Національний банк, Держмитком, Експортно-імпортний банк,
Міністерство закордонних справ, Державну податкову адміністрацію,
Держкомстат України.

Міністерство зовнішньоекономічних зв’язків та торгівлі України здійснює
функції керівництва, регулювання й контролю в галузі зовнішньої
торгівлі, готує розпорядження й стежить за їх виконанням усіма
підвідомчими йому організаціями. Нині міністерство виконує такі важливі
функції: розробляє та здійснює методичні та загальні заходи, націлені на
розвиток торгових відносин з іноземними державами; розробляє проекти
торгових договорів, угод і конвенцій з питань зовнішньої торгівлі,
провадить переговори з іноземними державами й підписує за повноваженнями
свого уряду торгові договори и угоди, контролює їх виконання; складає
проекти експортно-імпортних зовнішньоторгових планів, регулює та
контролює їх виконання, намічає заходи щодо контролю якості експортних
та імпортних товарів; регулює та контролює діяльність експортних та
імпортних об’єднань, торгових представництв за кордоном та торгових
радників при посольствах і місіях своєї країни; розробляє та здійснює
заходи щодо валютно-фінансових питань, регулює надходження платежів за
зовнішньоторговими операціями; вивчає питання транспортування
зовнішньоторгових вантажів і контролює виконання планів перевезень
товарів; спостерігає за виконанням наказів, постанов і правил, які
стосуються зовнішньої торгівлі; видає експортні й імпортні ліцензії,
реєструє контракти; займається добором, підготовкою та розстановкою
кадрів.

Як правило, основною структурною одиницею Міністерства
зовнішньоекономічних зв’язків та торгівлі України є управління. За
характером діяльності всі управління міністерства можна об’єднати в три
групи:

1. Торгово-політичні управління (регіональні) займаються питаннями
розвитку торгових відносин з окремими групами країн; вони розробляють
основи торгової політики країни, а також заходи щодо зміцнення
економічних зв’язків із зарубіжними країнами.

2. Головні товарні (галузеві) управління здійснюють контроль за
виконанням експортних та імпортних планів, вивчають комерційні умови
експорту й імпорту, розглядають заявки іноземних держав на поставку й
закупівлю товарів, провадять з іноземними делегаціями переговори з
питань експорту й імпорту, спостерігають за товарною структурою
зовнішньої торгівлі, видають дозволи на ввезення і вивезення товарів,
беруть участь у підготовці типових контрактів і загальних умов поставок.

3. Функціональні управління й відділи. Існує кілька видів таких
управлінь — наприклад, договірно-правове (готує проекти торгових
договорів і угод, урядових постанов; контролює виконання правових норм
договорів і угод), валютне управління (складає валютні баланси по
торгівлі з окремими країнами, видає дозволи на платежі в іноземній
валюті), управління цін (здійснює загальний контроль за дотриманням цін
відповідно до умов контрактів) тощо.

Торгові представництва країни в іноземних державах захищають за кордоном
права своєї країни. Вони підпорядковуються безпосередньо Міністерству
зовнішньоекономічних зв’язків та торгівлі України та виконують такі
функції й завдання:

1) представляють інтереси своєї країни, регулюють питання в галузі
зовнішньої торгівлі та сприяють розвитку торгівлі й інших господарських
відносин своєї країни з країною перебування торгового представництва;

2) вивчають економічні умови зовнішньоекономічних зв’язків і кон’юнктуру
ринків країни перебування, ураховуючи інтереси зовнішньої торгівлі своєї
країни, і надають відповідну інформацію Міністерству
зовнішньоекономічних зв’язків та торгівлі України й Міністерству
закордонних справ України, а також зовнішньоторговим та іншим
зацікавленим організаціям і компаніям своєї країни.

Національний банк України відіграє важливу роль в управлінні
зовнішньоекономічною діяльністю за допомогою валютно-фінансових
інструментів, передусім регулюванням курсу національної валюти, який
безпосередньо впливає на експортно-імпортні потоки.

Експортно-імпортні банки здійснюють кредитно-розрахункові функції від
імені уряду.

Держмитком України виконує безпосередній контроль за
експортно-імпортними потоками на митному кордоні України. Він формує
митну статистику, розробляє митні правила й процедури, здійснює митні
збори, мита й податки, керує регіональними митними організаціями та
контролює дотримання ними законодавства й правил митної справи; вивчає
питання митної політики, готує проекти митних тарифів, бере участь у
розробці проектів міжнародних угод у частині, яка стосується митної
справи.

Міністерство економіки України координує всю планово-економічну та
зовнішньоторговельну діяльність, здійснює підготовку проектів документів
із цих питань.

Міністерство закордонних справ України сприяє визначенню
зовнішньоекономічних орієнтирів і здійснює зовнішньополітичне
забезпечення інтересів національних експортерів та імпортерів.

Кабінет Міністрів України здійснює координацію діяльності органів, які
беруть участь у процесі управління зовнішньоекономічною діяльністю,
керує процесом погодження й прийняття національної зовнішньоекономічної
стратегії, політики та законодавства головними органами державної влади
України.

Усі вищенаведені органи регулювання зовнішньоекономічної діяльності є
учасниками розробки її планів, основним завданням яких є збільшення
частки експорту товарів і послуг та скорочення імпорту.

Торгівля товарами й послугами завжди була однією з важливих форм
міжнародних відносин. Вона може бути предметом протистояння або
співробітництва, але в кожному разі є об’єктом конкуренції.

Експорт та імпорт займають настільки важливе місце у виробництві й
споживанні промислово розвинених країн з ринковою економікою, що раптове
закриття кордонів здається неймовірним.

Реальна взаємозалежність держав у комерційній галузі неминуче є джерелом
напруги. Ця ситуація не нова: в історії багато конфліктів виникали в
результаті розходжень у комерційних інтересах. Сьогодні обмін рішуче
впливає на процеси економічного розвитку та збагачення держав. Проблеми
зовнішньої заборгованості зумовлюють переміщення власності й центрів
прийняття рішень із країн з негативним у країни з позитивним платіжним
сальдо.

Тільки жорстка економічна політика може підірвати подібні процеси: для
багатьох країн наслідком міжнародного обміну є «зовнішнє попередження»,
з яким урядам і громадській думці інколи важко погодитися. Сьогодні
міжнародне співробітництво розвивається тими ж темпами, що й торгівля.
Держави прагнуть вирішувати свої конфлікти в цій галузі шляхом
переговорів. І завдання всіх — знайти спосіб конвергенції національних
інтересів шляхом збільшення економічної інтеграції на міжнародному
рівні.

Що стосується України, то в ній відсутній ефективний механізм
зовнішньоекономічних зв’язків. Тому під час його розробки доцільно
виходити з таких теоретичних принципів: включення України в систему
міжнародних економічних відносин на постійній основі; поетапний перехід
від державно-адміністративної монополії на зовнішньоекономічну
діяльність до саморегульованої системи, яка забезпечує економічну
безпеку України; використання як основних критеріїв ефективності
міжнародного економічного співробітництва вигоди й доцільності з точки
зору інтересів України, подолання економічної прив’язки до країн СНД і
перехід до взаємодії з усіма країнами світу. Україна стоїть на шляху
формування необхідної законодавчої бази, створення відповідного
економічного середовища й розвитку вищеназваних інституційних структур.

Передусім Україні необхідно вирішити ряд специфічних питань: залучення
іноземної валюти в країну, створення валютного фонду й ринку валют,
організація валютної біржі. Перші кроки в цьому напрямі вже зроблено.
По-перше, для організації та функціонування Української валютної біржі
прийнято ряд документів з удосконалення валютного регулювання. У 1996 р.
проведена грошова реформа й стабілізація національної грошової системи.
Розробляються спеціальні державні програми заохочення іноземних
інвестицій. У сфері зовнішньоекономічної діяльності держава фінансує
експортні програми, освоєння нових видів продукції, упровадження у
виробництво нової техніки, видає експортерам субсидії для покриття
різниці між високою внутрішньою ціною товару й низькою ціною
аналогічного товару за кордоном.

Міжнародний обмін послугами стає вагомим фактором економічного
зростання, а тому Україна вже розпочала й продовжує обслуговувати
міжнародні зв’язки, оскільки вона має різноманітні транспортні та
комунікаційні системи.

Україна може взяти участь у спорудженні нафто- й газопроводів,
транспортних коридорів. Вона має благодатні умови для розвитку
іноземного туризму, що буде сприяти не тільки збільшенню валютних
надходжень, а й розвитку довіри та взаєморозуміння між народами. Україна
повинна стати важливим регіональним центром торгівлі валютою, зберігання
грошей та кредитних операцій. Важливим напрямом співробітництва є
розширення міжнародних культурних і спортивних зв’язків.

Слід зазначити, що слабка активність України в міжнародному розподілі
праці не тільки не відповідає, а й суперечить її національним інтересам.

Список використаної та рекомендованої літератури

Гальчинський А. С., Єщенко П. С., Палкін Ю. І. Основи економічної
теорії: Підручник.— К.: Вища шк., 1995.— 471 с.

Дорошенко Л. С. Управление трудовыми ресурсами: Учеб. пособие.— К.:
МАУП, 1997.- 60 с.

Калина А. В., Конева М. И., Ященко В. А. Современный экономический
анализ и прогнозирование (микро- и макроуровень): Учеб.-метод, пособие.—
2-е изд.— К.: МАУП, 1998.— 272 с.

Ковалевский А. М. Техпромфинплан в новых условиях и типовая методика его
разработки.— М.: Экономика, 1968.— 247 с.

Кравченко Ю. И., Цыба Г. F. Прогнозирование и планирование
макроэкономики: Учеб. пособие.— Кременчуг: Изд. центр «Сербо», 1997.—
189 с.

Кулян В. Р., Юнькова ? А Эконометрия: Учеб. пособие.— К.: МАУП, 1997.—
68 с.

Методические вопросы создания системы норм и нормативов / Под ред. В. В.
Соколова.— М.: Экономика, 1983.— 192 с.

Панасюк Б. Концептуальні основи економічного прогнозування і планування
// Економіка України.— 1996.— № 5.— С. 7 —17.

Панасюк Б., Літвінов В. Система національних рахунків як модель
економічного обороту // Економіка України.— 1993.— № 1.— С. 18—36.

Планирование экономического и социального развития СССР / Под ред. И. И.
Ищенко.— К.: Выща шк., 1983.— 399 с.

B. ?. Беседин, А. И. Москвин.— К.: Наук, думка, 1984.— 320 с.

Теория прогнозирования и принятия решений: Учеб. пособие / Под ред.C. А.
Саркисяна.— М.: Высш. шк., 1977.— 351 с.

Типовая методика разработки техпромфинплана производственного
объединения (комбината), предприятия.— М.: Экономика, 1979.— 448 с.

Похожие записи