макроекономіка

РЕФЕРАТ

на тему:

Ринок: сутність, умови формування та закони розвитку.

План

Вступ

1. Поняття ринку

2. Характерні ознаки сучасного ринку

3. Види ринків.

4. Функції ринку.

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

З давніх часів ринок визначали як місце (ринкову площу), де здійснюється
купівля або продаж товарів. Ось чому у багатьох слово «ринок»
асоціюється з базаром — місцем обміну вироблених благ. Це правильно лише
частково. Ринок — поняття більш широке і містке. Це і магазини,
універмаги, універсами, різні палатки, де продаються продукти
харчування, одяг, взуття, товари щоденного вжитку. Є ринки, на яких
продаються і купуються цінні папери (акції, облігації). Це фондові
біржі. На товарних біржах, де пропонуються товари (зерно, цукор, цемент)
за стандартними якісними показниками, покупці та продавці вступають у
конкретні відносини. Два учасники або більше беруть на себе юридичні
зобов’язання, якими визначаються їхні дії та відповідальність. Ці та
інші відносини між продавцями і покупцями з приводу існуючих та
потенційних товарів утворюють ринки. Як явище господарського життя ринок
з’явився багато сотень років назад як наслідок природно-історичного
розвитку виробництва і обміну, що породили товарне ведення господарства.
Відбувалося це через розвиток суспільного поділу праці, появу економічно
самостійних, юридичне незалежних господарюючих суб’єктів і перехід від
натурального виробництва до прямого продуктообміну, а потім і до
товарного обміну та ринку.

У сучасному розвиненому суспільстві, де, з одного боку, неухильно
зростає кількість товарів, покупців і продавців, а з іншого —
розвиваються засоби зв’язку, купівля-продаж може здійснюватися за
допомогою телефону, поштою та іншими сучасними засобами зв’язку. Для
цього не потрібний безпосередній контакт суб’єктів ринкових відносин, а
отже, місце для їхньої зустрічі. Виходячи з цього, можна зробити такий
висновок.

Ринок — це обмін, який здійснюється за законами товарного виробництва і
обігу.

Проте, коли мова йде про ринок як сферу обміну, слід мати на увазі, що
це не просто сфера обміну (він може відбуватися і у не-ринковій формі —
наприклад, бартеру), а така сфера, в якій обмін товарів здійснюється за
суспільною оцінкою, що знаходить своє відбиття у ціні.

Інакше кажучи, збалансування актів купівлі-продажу має досягатися за
допомогою цін. Це положення має надзвичайно важливе значення, тому що
лише ринок виконує роль механізму, через який досягається рівновага
попиту і пропозиції.

1. Поняття ринку

Як бачимо, ринок — це механізм координації різноманітної діяльності
людей через систему цін. Виникає запитання: як же діє ринковий механізм,
чому виробники, яких тисячі й мільйони, виробляють одяг, взуття,
продукти харчування, автомобілі, телевізори, верстати, книжки,
відтворюють економічний порядок, а не хаос, анархію?

Розглянемо, як функціонує ринок, який ніхто не створював (рис. 1).

Рис. 1. Схема функціонування ринку

Ринок сприяє вирішенню трьох основних економічних завдань: що, як і для
кого виробляти.

1. Що виробляти, які товари, послуги, визначають не парламент чи уряд, а
покупці та продавці. Перші платять гроші за певні товари, які
представлені на ринку, а другі виробляють ті товари, які мають збут і
приносять прибуток. Адже, якщо немає попиту на якийсь товар, то на його
виробництво будуть витрачені матеріали, сировина, знаряддя праці, робоча
сила, а отже, і фірма чи виробник матимуть збитки. Ясно і те, що
покупець заплатить за певний товар ціну, яка його влаштовує, а продавець
віддасть свій товар за суму, що принесе йому вигоду. Отже, головну роль
у вирішення питання, що виробляти, у ринковому механізмі належить ціні.

2. Як виробляти товари, визначає конкуренція між виробниками.
Застосовуючи примітивну техніку, технологію, організацію виробництва,
суб’єкти господарської діяльності матимуть індивідуальні витрати
виробництва вищі за суспільне необхідні, а отже, продаватимуть свої
товари за цінами, які нижчі, ніж витрати на ці товари. В результаті вони
стануть банкрутами. Отже, конкуренція спонукає всіх товаровиробників
зменшувати витрати виробництва, що можливо завдяки запровадженню нової
техніки, технології, організації виробництва тощо.

3. Для кого виробляти товари, визначає попит. Якщо населення отримує
високі доходи, то воно може купувати різноманітні товари. У тому разі,
коли більшість населення країни має обмежені доходи, вона купуватиме
лише предмети першої необхідності. У першому випадку попит стимулюватиме
виробництво, а в другому — де-стимулюватиме і зумовлюватиме його
згортання.

Важливим споживачем, а отже, стимулятором виробництва є підприємства,
фірми. Якщо вони отримують значні прибутки, то купують чинники
виробництва (матеріали, сировину, техніку, робочу силу), що сприяє
розвитку виробничого споживання. І, навпаки, при значній збитковості
підприємств попит на чинники виробництва зменшуватиметься.

Замовниками різних товарів можуть бути і уряд, і іноземні фірми, що
також визначає спрямованість виробництва.

Ринок забезпечує зв’язок між виробництвом і споживанням, пропорційність
процесу відтворення, його цілісність. Тут відбувається суспільне
визнання створеного продукту, суспільного характеру праці, що втілюється
в ньому. Будь-яка споживна вартість починає служити людям лише після її
реалізації, а праця, витрачена на виробництво товару, стає суспільне
необхідною. Відбувається це завдяки досягненню рівноваги між попитом і
пропозицією. На ринку кількість товарів, яку хочуть купити покупці, має
відповідати кількості товарів, яку хочуть продати продавці. У цьому разі
ціни встановлюються на рівні попиту і пропозиції, що й веде до
рівноваги.

Отже, ціна рівноваги — це ціна, за якої пропозиція відповідає попиту.

Рівновага ринкових цін забезпечує збалансованість між різними галузями
виробництва, виробничою і невиробничою сферами, між сумою вартостей і
цін товарів, між платоспроможним попитом і пропозицією.

Якщо ж рівноваги між попитом і пропозицією немає, то ринок через такий
його важіль, як ціна, впливає і на виробництво. Недостатня кількість
певних споживних вартостей на ринку призводить до підвищення на них цін
і навпаки. Це, в свою чергу, впливає на виробництво, зумовлює його
розгортання або скорочення.

2. Характерні ознаки сучасного ринку

По-перше, сучасний ринок є ринком покупців. Що це означає? Це такий стан
ринку, при якому пропозиція товарів перевищує попит на них при
фіксованій ціні. Такий стан ринку визначає пріоритет покупців по
відношенню до продавців. Можна сказати «диктат споживачів» на відміну
від «диктату продавців», характерного для нашої сучасної економіки. В
такій ситуації підприємець може досягти збільшення своїх доходів лише
тоді, коли він поставить на ринок продукцію високої якості за доступними
цінами. Тому ринок покупців виступає як стимул для постійного
відтворення ділових, а не спекулятивних відносин. Тобто, він примушує
підприємців шукати джерела своїх прибутків у першу чергу у сфері
виробництва, а не у сфері купівлі-продажу.

Другою обов’язковою ознакою сучасного ринку є його конкурентний
характер. Це означає, що в системі підприємства кожний суб’єкт виступає
як конкуруюча сторона по відношенню до всіх інших суб’єктів. Можливість
конкуренції між учасниками ділових відносин на ринку закладена в їх
економічній самостійності (суверенітеті), базою якої є право
розпоряджатися об’єктами ринкових відносин. Таке право в минулому
базувалося на приватній власності підприємця. В сучасних умовах це може
бути і приватна, і колективна, і державна власність. Неминучість
конкуренції між підприємцями на сучасному ринку породжується пріоритетом
покупців над продавцями. Як це розуміти? Намагаючись задовольнити запити
споживачів, підприємці можуть реалізувати власний економічний
суверенітет, лише вступаючи у взаємне суперництво за увагу споживачів.
Зовсім інша картина складається на ринку продавців, ринку, характерному
для нашої сучасної дефіцитної економіки. Тут конкурують між собою
покупці за увагу продавців. Конкуренція охоплює також відносини між
підприємцями й споживачами. Це конкуренція за ціни, якість товарів.
Перемога тієї чи іншої сторони залежить від рівня розвитку економіки в
цілому, а також від ступеня розвинутості ринкових відносин.

Третя ознака сучасного ринку — стабілізація відносин між суб’єктами
ринку на основі інтеграції. Сучасний ринок — це арена суперництва
підприємців та інших суверенних суб’єктів економіки (наприклад,
покупців), кожному з яких повинен бути гарантований його суверенітет і
збереження його конкурентної потенції. А це можливо лише при умові
протидії монополізації економіки й широкої інтеграції конкуруючих
суб’єктів ринкових відносин. Тобто, мова йде про те, що ринок
розвивається й функціонує ефективно лише тоді, коли суб’єкти ділових
відносин, зберігаючи взаємне суперництво, в той же час зберігають і
взаємну зацікавленість у протидії монополізації. Це досить складні
процеси, і, як показує історичний досвід, тенденція до монополізації
економіки все ж таки перемагає. Тому функцію координації суб’єктів
ринкових відносин у цьому напрямку мусить брати на себе держава,
проводячи певну антимонопольну політику. Основні ознаки сучасного ринку
зображені на схемі 1.

Схема

Характерні ознаки сучасного ринку

3. Види ринків

Оскільки в ринкові відносини вступають різні суб’єкти, а до сфери обміну
надходять різноманітні товари й послуги, то в країні формується досить
складна ринкова структура, яка включає найрізноманітніші види ринків. Їх
можна розглядати в різних аспектах.

Так, з точки зору об’єктів обміну, ринки бувають: ринок засобів
виробництва, ринок товарів народного споживання, ринок послуг ринок
позичкових капіталів, ринок цінних паперів, ринок валюти, ринок
інформації, ринок науково-технічних розробок, ринок робочої сили, ринок
житла і т. д. У середині цієї структури можна говорити про продовольчий
ринок, ринок зерна, нафти, золота та ін. Тобто, ринкова економіка
складається з великої кількості окремих ринків. Кожний товар чи послуга
має свій ринок.

З територіальної точки зору, ринок може бути внутрішнім і зовнішнім.
Внутрішній ринок у свою чергу може бути національним, регіональним і
локальним (місцевим). Національний — це весь внутрішній ринок даної
країни, обмежений рамками її кордонів. Регіональний — ринок окремого
територіального підрозділу (республіки, краю, області, району).
Локальний — ринок якоїсь місцевості, яка включає певну сукупність
населених пунктів. Регіональні й локальні ринки, на відміну від
національних, не мають чітко окреслених кордонів.

Кожен вид ринку має свої особливості. Всі вони тісно пов’язані й
органічно взаємодіють: якщо відбувається порушення в одному з них, то це
викликає перебої в роботі інших і системи в цілому.

Приклад. Розпад національного ринку СРСР привів до серйозних збоїв у
функціонуванні регіональних і локальних ринків у республіках. Утворення
нових самостійних національних держав викликало необхідність формування
цілого ряду нових національних і регіональних ринків, без яких економіка
молодих держав нормально функціонувати не може.

Всі види ринків можуть бути зведені принаймні до чотирьох економічних
утворень: ринок товарів і послуг; ринок грошей, ринок цінних паперів;
ринок робочої сили. За ними стоять реально діючі вищеназвані ринки.

В умовах поглиблення і розширення світогосподарських зв’язків товарні
ринки втрачають національні і територіальні кордони, перетворюючись у
світові товарні ринки, на яких виступають торговці всіх країн. Разом з
тим продовжують існувати і відповідно відокремлені національні ринки
окремих товарів в межах державних кордонів.

Товарний ринок може бути структуризований таким чином:

Закритий сектор Відкритий сектор

Внутрішньо-фірмові поставки Внутрішньосоюзна торгівля Суб-поставки
Спеціальна торгівля Зустрічна торгівля Звичайні короткострокові угоди
Вільний ринок, (біржова торгівля, «СПОРТ», «чорний ринок»

З схеми, яка розміщена нижче, виходить, що товарний ринок
структуризується з врахуванням характеру взаємодії контрагентів —
продавця і покупця. Він включає два сектори — закритий і відкритий.
Закритий сектор — частина товарного ринку, в межах якого взаємодії
покупця і продавця залежить від різних форм комерційних відносин. В
цьому секторі існують обмеження юридичного характеру, різного роду
взаємозалежності, угоди про спеціалізацію і кооперування, різні
спеціальні торговельно-економічні, валютно-фінансові, воєнно-політичні
угоди. Для цього сектору характерний високий ступінь цілеспрямованого
впливу на ринок; з боку монополій, держави, обмежений вплив на ринок
ринкової ціни (вона часто фіксується), відносна стійкість ринкових
зв’язків і цін.

4. Функції ринку

Ринок є складним утворенням, що, з одного боку, являє собою сферу
обміну, сукупність процесів купівлі-продажу, які здійснюють
збалансування за рахунок цін, а з іншого — забезпечує зв ‘язок міме
виробництвом і споживанням, безперервність процесу відтворення, його
цілісність

Більш повно і глибоко сутність ринку можна розкрити через функції, які
він виконує. Головні з них такі: регулююча, стимулююча, розподільча та
інтегруюча.

Регулююча функція ринку забезпечує постійність зв’язків між різними
галузями виробництва, попитом і споживанням, встановлення пропорцій в
економіці та безперервність процесу відтворення. Через конкуренцію
ринкові відносини активно впливають на рівень витрат на виробництво
будь-якого товару, науково-технічний прогрес, на задоволення
платоспроможного попиту населення. Внаслідок дії закону вартості, закону
попиту та пропозиції, інших законів ринкової економіки індивідуальна
праця зводиться до суспільне необхідної та визначення цінності товару.
Без конкуренції, еквівалентного обміну вартість не може бути визначена.
Цей механізм сприяє вирівнюванню прибутків підприємців різних галузей
виробництва, утворенню середньої норми прибутку, що досягається через
перелив капіталів між галузями. Останнє, в свою чергу, є регулятором
пропорцій в економіці.

У зв’язку з тим, що створена споживна вартість перетворюється на товар
лише після визнання її суспільством (після продажу), можна зробити
висновок, що споживач здійснює контроль над виробником. Якщо цього
немає, то в суспільстві принижується роль ринку як регулятора, що
призводить до наростання диспропорцій між попитом і пропозицією товарів,
виникнення дефіциту як загальноекономічного явища.

Визначаючи важливість регулюючої функції ринку, не можна абсолютизувати
її. У сучасних розвинених ринкових системах ринок регулюється також
державою і товаровиробниками. А це означає, що методи регулювання можуть
бути також державними і недержавними.

До державних належать: а) економічні важелі — кредити, податки, ціни,
які встановлює держава; б) адміністративні важелі — державне замовлення,
державні програми, правила укладання господарських договорів.

Недержавними є різні угоди між товаровиробниками про ринки збуту, ціни,
квоти тощо.

Стимулююча функція ринку полягає в тому, що вона сприяє заохоченню тих,
хто найбільш раціонально використовує чинники виробництва для одержання
найкращих кінцевих результатів, застосовуючи найновіші досягнення науки,
техніки, організації, стимулювання праці та управління. Якщо суб’єкти
господарювання не прагнутимуть до постійного підвищення ефективності
виробництва, їхні індивідуальні витрати виробництва будуть вищими, ніж
суспільне необхідні, вони будуть неконкурентоспроможними і стануть
банкрутами. А це означає, що ринок виконує і розподільчу функцію.

Висновок

У конкурентному середовищі ринкова ціна диференціює доходи
товаровиробників, виявляє переможців і переможених. Для перших
створюються умови щодо подальшого розвитку і процвітання, а для других
постає питання про їхнє існування. Відповідно відбувається і соціальне
розшарування суспільства за доходами — на багатих і бідних.

Ринок робить економіку єдиним цілим, розвиваючи систему горизонтальних і
вертикальних зв’язків (підприємств, галузей, регіонів), у тому числі
зовнішньоекономічних. У цьому виявляється інтегруюча функція ринку.

Будучи за своєю природою інтернаціональним, ринок сприяє проникненню
товарів у різні країни і куточки світу. Обмін товарами між країнами
здійснюється за світовими цінами, які засновуються на інтернаціональній
вартості. Якщо ж на світовий ринок потрапляє товар, витрати на
виготовлення якого перевищують суспільне необхідні інтернаціональні
витрати праці, їхній власник стає неконкурентоспроможним.

З викладеного можна зробити висновок, що результати діяльності ринкового
механізму є ефективними завдяки певному порядку, який діє в економічній
системі. Адам Сміт довів, що подібний порядок встановлюється згідно з
принципом «невидимої руки». Сутність останнього полягає в тому, що кожна
особа виходить з власної вигоди, якою керує «невидима рука», мета якої —
досягти найбільшої вигоди для всіх. Адам Сміт вбачав за невидимою рукою
непередбачену силу, яка сприяє досягненню гармонії інтересів між особою
і суспільством. Через це він вважав будь-яке втручання держави у вільну
конкуренцію шкідливим.

Історія спростувала таку категоричність, довівши, що «невидима рука»
призводить і до нераціональних витрат, неефективного ведення економіки,
соціальних суперечностей.

Світовий досвід переконливо засвідчив, що можливості ринкового механізму
небезмежні.

Список використаної літератури

1. Конституція України від 28 червня 1996р.

2. Цивільний Кодекс України.

3. К.Макконнела, С.Брю «Экономикс».

4. Дж.Долана «Макроекономіка» та В.Ф.Максимової «Микроэкономика».

5. С.Покропивний «Економіка підприємства».

PAGE

PAGE 2

Пріорітет покуців (ринок покупців)

Конкурентний характер

Ознаки

Не монополізація, а інтеграція конкуруючих суб’єктів ринку

Похожие записи