.

Ринки ресурсів, попит на ресурси за наявності лише одного змінного фактора. Попит на ресурси за наявності декількох змінних факторів. Крива попиту на

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
374 4338
Скачать документ

Реферат на тему:

Ринки ресурсів, попит на ресурси за наявності лише одного змінного
фактора. Попит на ресурси за наявності декількох змінних факторів. Крива
попиту на працю

Ринки ресурсів, як і всі інші, регулюються силами попиту і
пропонування. Попит фірми на фактори виробництва має спільні риси для
всіх видів ресурсів, тоді як пропонування кожного з ресурсів має свої
специфічні особливості. Закон попиту так само справедливий для ринку
ресурсів, як для ринку готової продукції: чим вищою є ціна ресурсу, тим
меншим за інших рівних умов буде обсяг попиту на нього. 

Проте формування попиту на ресурси зазнає впливу багатьох специфічних
факторів, пов’язаних насамперед з похідним характером попиту. Попит на
ресурси залежить від: 

попиту на готову продукцію;

технології, яку фірма обирає для виробництва продукції; 

співвідношення продуктивності і ціни ресурсу. 

Ці чинники впливають на формування кривої попиту на фактори виробництва
не тільки фірми, але й галузі, а також економіки в цілому.

У короткостроковому періоді, коли змінним є лише один ресурс і дія
закону спадної віддачі зумовлює спадання продуктивності додаткових
одиниць ресурсу, перед фірмою постає проблема визначення оптимальної
кількості покупок фактора виробництва з метою максимізації чистої
вигоди.

Чиста вигода покупця визначається як різниця між цінністю покупки і
видатками на неї.

Попит фірми на ресурс відображає множина співвідношень граничної
доходності ресурсу і його кількості. Рис. 1 представляє криві попиту на
працю досконалого конкурента та монополіста на ринку готової продукції .
Кожна точка на кривих попиту фірми на працю показує кількість праці, яку
купувала б фірма за кожної можливої ціни (граничної доходності). Крива
попиту має від’ємний нахил: чим нижчою буде гранична доходність (і
ціна), тим більша кількість ресурсу буде придбана фірмою для розширення
виробництва до рівня, який забезпечить максимізацію прибутку.

У конкурентної фірми спадає лише через зменшення граничної
продуктивності фактора, а у недосконалого конкурента знижується з двох
причин: через зменшення граничної продуктивності фактора виробництва, а
також через падіння ціни на продукцію за зростання випуску. Крива
монополіста спадає більш стрімко, ніж конкурентної фірми. Отже, попит на
ресурс недосконалого конкурента менш еластичний, ніж попит конкурентного
виробника. Криві граничної доходності на рис. 1 показують, що за
погодинної ставки заробітної плати w=10 грн. конкурентна фірма найме
двох робітників, а монополіст – лише одного, за w=6 грн. конкурентна
фірма найме чотирьох робітників, а монополіст – лише двох.

Якщо ресурси взаємозамінні, то зміна ціни одного з ресурсів викликає два
ефекти: ефект заміни зменшує попит на відносно дорожчий ресурс, ефект
обсягу випуску збільшує попит на обидва ресурси при зниженні ціни одного
з них. Сукупна дія цих ефектів визначає кінцевий вплив на зміну попиту,
напрямок зміщення кривої попиту на ресурс. Якщо ресурси є
взаємодоповнювачами, то зміна ціни одного з ресурсів не викликає ефекту
заміни, діє лише ефект обсягу випуску, який спричиняє різноспрямовані
зміни у попиті на один ресурс відносно зміни ціни іншого ресурсу. 

Ринковий попит на ресурс в умовах досконало конкурентного ринку
представляє собою суму обсягів попиту всіх галузей, де використовують
даний ресурс, за кожної можливої ціни ресурсу. Але галузевий попит на
ресурс не є простою сумою попиту окремих фірм. Крива попиту для кожної
конкурентної фірми будується за припущення про незмінність ціни готової
продукції. Крива галузевого попиту на ресурс (рис. 2) повинна
враховувати можливі зміни у попиті всіх фірм, пов’язані зі зміною ціни
готової продукції. 

Обсяг пропонування праці в економіці визначається на основі
індивідуальних рішень окремих робітників, які володіють специфічним
товаром – здатністю до праці і можуть застосовувати її лише особисто і
протягом певного часу. Час належить до найбільш обмежених ресурсів. 

Сукупна корисність часу для найманого робітника складається з корисності
робочого часу та корисності часу дозвілля. Метою робітника є
максимізація сукупної корисності. Щоб максимізувати корисність часу,
робітник повинен прийняти індивідуальне рішення: яку частку бюджету часу
витрачати на дозвілля, а яку – на працю. 

Основним фактором, що впливає на вибір робітника, є годинна ставка
заробітної плати. Рівень годинної ставки заробітної плати відображає
вартість втрачених можливостей. Кожен робітник може вибрати лише одне
місце роботи з багатьох можливих. Щоб утримати робітника на певному
робочому місці, суспільство повинно оплатити йому альтернативну вартість
втрачених можливостей, забезпечивши таку заробітну плату, яку він міг би
одержати при іншому, найкращому застосуванні своєї праці. 

Ставка заробітної плати відображає також продуктивність праці. Її
зростання пов’язане з підвищенням продуктивності праці внаслідок
впровадження нових технологій і зростання кваліфікації робітників, а
також виникненням дефіциту трудових ресурсів у періоди економічного
піднесення і мобільністю робочої сили – можливістю змінювати місце
роботи. 

Підвищення ставки заробітної плати за низького її початкового рівня
спонукає робітника працювати більше за рахунок скорочення часу дозвілля.
Виникає ефект заміни дозвілля працею. Але високий рівень годинної ставки
зарплати дає можливість споживати більше за тих самих, або навіть менших
затрат робочого часу. Це – прояв ефекту доходу. Він діє у протилежному
напрямку і може спричинити скорочення індивідуального пропонування
праці. 

Чим вищим є рівень зарплати, тим більшим стає ефект доходу. Коли ефект
доходу перевищує ефект заміни, тривалість робочого часу скорочується.
Одночасна дія обох ефектів спричиняє дві відповідні конфігурації кривої
індивідуального пропонування праці: коли переважає ефект заміни, крива
індивідуального пропонування є висхідною (рис. 3.а), коли починає
переважати ефект доходу, вона відхиляється ліворуч (рис. 3.б).

Крива пропонування галузі та економіки в цілому – крива сукупного
ринкового пропонування (рис. 4.) – є зростаючою функцією ціни праці .
Позитивний нахил кривої пов’язаний з ефектами заміни і доходу. Вважають,
що в масштабах всієї економіки переважає ефект заміни, тому з
підвищенням ставки заробітної плати пропонування робочої сили зростає.

Крива пропонування праці для фірми – покупця на конкурентному ринку
праці (рис. 11.4), показує, яку ціну фірма повинна заплатити за бажану
кількість праці. Оскільки обсяг попиту окремої фірми відносно ринку в
цілому надто малий, вона може придбати будь-яку кількість праці за
наявною ринковою ставкою зарплати, ніяк не впливаючи на її рівень, тому
пропонування праці для фірми абсолютно еластичне. Крива пропонування є
горизонтальною лінією на рівні ринкової ставки заробітної плати, з
величиною якої співпадають середні і граничні видатки фірми: .

В умовах досконалої конкуренції ні фірма, ані окремий робітник не мають
контролю над існуючим у даний період рівнем заробітної плати та обсягом
зайнятості й не можуть впливати на стан ринкової рівноваги. Ринкова
рівноважна ставка зарплати встановлюється внаслідок взаємодії сукупного
попиту на працю та її сукупного пропонування і визначається граничною
доходністю останнього з найнятих робітників даної кваліфікації, який має
найнижчу продуктивність. Будь-яка подія, що впливає на попит або
пропонування праці, змінює рівноважну ставку зарплати і граничну
доходність на одну й ту саму величину. Графічно рівноважні ставка
зарплати і рівень зайнятості в економіці визначаються точкою перетину
кривих ринкового попиту і пропонування праці (рис. 5. а).

Оскільки обсяг попиту на працю окремої фірми надто малий порівняно з
ринковим попитом, то фірма пристосовує свої обсяги купівлі праці до
існуючої рівноважної годинної ставки зарплати. Так само і робітники
приймають рішення щодо продажу своєї робочої сили тій чи іншій фірмі,
виходячи з наявної ставки зарплати. Їх крива пропонування праці фірмі
співпадає з лінією рівноважної ставки зарплати . 

Фірма визначає рівноважний обсяг праці (рис. 5.б) за правилом
оптимального використання ресурсу і максимізує прибуток за умови: . У
стані рівноваги заробітна плата завжди стає рівною граничній доходності
останнього із залучених робітників.

Вигода фірми від найму робітників визначається як різниця між сумою
граничних доходностей всіх найнятих робітників, крім останнього, і
видатками на заробітну плату. Ця величина є нормальним (середнім)
прибутком, який складає неявні витрати фірми.

Вигідність конкурентного ринку праці для найманих робітників
визначається величиною одержуваної ними економічної ренти – різниці між
рівноважною ставкою зарплати і мінімальними видатками, які могли б
забезпечити найом робітників. Її величина залежить від еластичності
пропонування праці: чим менш еластичним є пропонування, тим більша
частина платежів за ресурс набуває форми економічної ренти. Якби
пропонування праці було абсолютно еластичним, економічна рента
дорівнювала б нулю. 

Якщо обидва ринки – ринок праці і ринок готової продукції – досконало
конкурентні, то в процесі встановлення загальної ринкової рівноваги
досягається ефективний розподіл праці у суспільстві. У точці рівноваги ,
або – граничні видатки на ресурс рівні цінності граничного продукту
праці. Дана рівність є критерієм ефективності розподілу ресурсів.

Якщо покупцем на конкурентному ринку праці є фірма – монополіст на ринку
готової продукції, то у стані рівноваги гранична доходність праці не є
рівною цінності граничного продукту , оскільки граничний виторг
монополіста є меншим за ціну продукції. За тієї ж ставки зарплати
монополіст найме менше робітників, ніж конкурентна фірма, отже, в
економіці матиме місце неефективне використання ресурсів.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020