Тема. Макроекономічна рівновага.

1. Класична модель макрорівноваги : взаємодія ринків ресурсів,

товарів,грошей та інвестицій.

2. Кейнсіанська макроекономічна модель.

2.1. Сукупний попит і сукупна пропозиція.

2.2. Ефект зміни сукупного попиту і сукупної пропозиції.

2.3. Базова модель Кейнса:роль споживання і заощадження.

2.4. Мультиплікатор випуску за витратами. Базова модель

Кейнса:інвестиції.

2.5. Ускладнена модель Кейнса.Мультиплікатор державних

податків.

1. Досягнення макроекономічної рівноваги — центральна проб-

лема як макроекономічної теорії,так і макроекономіки як науки

прикладної.Під макроекономічною рівновагою розуміють досяг-

нення таких народногосподарських пропорцій, за яких динаміка

економічного розвитку характеризуватиметься бажаною

стабільністю:без надлишків нереалізованого суспільного про-

дукту, але й без його дефіциту; з повною зайнятістю усіх на-

явних виробничих ресурсів,але й без їх нестачі;з незмінними

темпами економічного зростання, які б забезпечували пов-

нокровне розширене відтворення суспільного виробництва.

(В.М.Ковальчук «Макроекономіка» с.153-156).

Розглянемо макрорівновагу з позицій класичної школи,що є

однією з найбільш відомих в економічній науці.Якщо виходити

із сучасних уявлень про економічну рівновагу,то класична мо-

дель виглядає малопрактичною хоча б тому,що вона виключає з

аналізу фактор держави. Однак, знання класичної моделі

необхідне, принаймні, з двох причин.

По-перше, кейсіанська теорія,завдяки,якій,власне,і виник-

ла макроекономіка в сучасному розумінні,розвинулась на грунті

конструктивної критики класичної теорії.Для більш грунтовного

засвоєння кейнсіанської моделі необхідно усвідомлювати,що пе-

редувало її виникненню,від чого в ній з часом відмовились,а

що сприйнялося і утвердилось.

По-друге,такі сучасні теоріїї,як монетаризм та те-

орія,зорієнтована на пропозицію,грунтуються саме на класичній

моделі макрорівноваги.

Класична модель макрорівноваги грунтується на кількох

гіпотезах:1)Рівновага встановлюється в результаті взаємодії

ринків ресурсів,товарів,грошей та заощаджень(інвестицій).

2)Вихідним у встановленні рівноваги є ринок ресурсів.

3)На ринках ресурсів і товарів існує рівень цін,який врівно-

важує попит і пропозицію,і завдяки цінам відбувається автома-

тичне очищення ринків як від зайвого попиту,так і від зайвої

пропозиції. Тобто класична економічна теорія виходить з двох основних
положень. По-перше, стверджується, що навряд чи можлива ситуація, в
якій рівень сукупних видатків

Y = C + I + G + Xn буде недостатній для закупки продукції, виготовленої
при повній зайнятості ресурсів (тобто, навряд чи мижлива ситуація, коли
AD = AS).

По-друге, навіть якщо ця ситуація виникає то одразу ж змінюється
заробітна плата, ціни і ринкова ставка процента, слідом за спадом
сукупного попиту пройде швидкй і незначний спад виробництва, що
стабілізує ситуацію. Важливо, що грошовий ринок завжди гарантує рівність
інвестицій і заощаджень, а звідси і повну зайнятість ресурсів. Можливе
лише “добровільне” безробіття в рамках природнього рівня. Це означає,
що в точці рівноваги AD i AS об”єм виробництва Y завжди рівний
потенціальному Y*.

Згідно класичної економічної теорії, основним фактором, визначаючим
динаміку заощаджень та інвестицій, є ставка процента: якщо вона зросте,
то домашні господарства починають відносно більше зберігати і менше
вживати з кожної додаткової одиниці доходу. Ріст заощаджень домашніх
господарств з часом приводить до зниження цін кредиту, що забезпечує
ріст інвестицій.

Грунтуючись на другому з наведених положень класичної мо-

делі,розглянемо спочатку ринок ресурсів.

Головним ресурсом у класичній моделі є ресурс праці,щодо

якого найбільш очевидно справджується правило(закон)спадної

віддачі факторів.

Ринок робочої сили.На ринку робочої сили взаємодіють по-

пит на працю та її пропозиція.Причому попит і пропозиція ро-

бочої сили є функціями середньої ральної заробітної плати(Wr).

Під реальною заробітною платою розуміють доход від праці,

виражений в одиницях створеного продукту.

Функція попиту робочої сили LD = LD (Wr) є спадною,що може

бути записано так:

dLD

< 0, або (LDWr)” > 0

dWr

Функція пропозиції робочої сили LS=LS(Wr),навпаки,зроста-

юча:

dLD

< 0, або (LDWr)” > 0

dWr

(І.Радіонова»Макроекономіка та економічна політика»с.11)

Функції попиту і пропозиції побудовані на графіку

Wr LS(Wr) На графіку показано,що в результаті

взаємодії попиту і пропозиції дося-

Wr1 гаються рівноважна зарплата Wr і рів-

новажна зайнятість L.

Класики вважають,що саморегулювання

ринку праці забезпечує повну зайня-

Wr LD(Wr) тість.Формально визначити повну зай-

Wr нятість — це розв’язати систему рів-

нянь,яка складається з функції попиту

і пропозиції та головної умови(рівнян-

O ня)ринкової рівноваги(LD = LS).

L L

Логіка класичної моделі вимагає переходу від ринку робочої

сили до виробничої функції.

Класична виробнича функція відображає зв’язок між ресур-

сами(факторами)виробництва реальним продуктом,тобто сукупною

пропозицією.Вона має такий вигляд:

Yr = Yr (L,l,K,T), де Yr — реальний ВНП,

L — праця,

l — земля,

K — капітал,

Т – технологічний прогрес.

Таким чином,реальний продукт є функцією кількох макро-

економічних змінних:праці,землі,капіталу(L,l,K),що викорис-

товуються із застосуванням певних технологій(T).

Класична виробнича функція має властивість взає-

мозамінності факторів.Це означає,що один і той же обсяг

кінцевого продукту Y може вироблятися за різного поєднання

факторів виробництва.Ця ж властивість проявляється в тому,що

для збільшення обсягів продукту достатньо збільшити обсяг од-

ного з факторів виробництва або всіх разом(графік2).

1.На графіку зображено дві лінії,що

називаються ізоквантами.Ізокванта АА – B

це геометричне місце точок,які є K A

різними комбінаціями капіталу і пра-

ці(на графіку відмічено дві точки С,D K2 E

і дві комбінації L0 K0 та L1 K1),що за- C F B15

безпечують створення певного обсягу K1 D

продукції.Нехай цей обсяг дорівнює K0 A10

10 одиницям.

2.Ізокванта ВВ передбачає інші комбі-

нації капіталу і праці(у нас це L K та O L1 L0 L3 L2 L

L K і відповідні їм точки Е і F),що

Графік 2.

дають можливість створити більші обсяги продукту,наприклад 15

одиниць.

3.Продукт обсягом 10 одиниць може бути створений як ком-

бінацією факторів L0 K0 ,так і іншою комбінацією – L1 K1,яка у

порівнянні з попередньою означає зменшення праці(від L0 до L1)

і збільшення капіталу(від K0 до K1 ).Тобто ми одержуємо той же

продукт,але за іншого поєднання факторів.

4.Перехід до більших обсягів продукту(від АА до ВВ)мож-

ливий,як показано на графіку,або шляхом зростання залученої

праці(від L1 до L2 ),коли маємо комбінацію факторів L2 K1 ,або

шляхом збільшення обох факторів,коли мaємо іх комбінацію L3 K2.

Але, яким чином взаємозамінність факторів пов’язана з

проблемою рівноваги? Для роблеми рівноваги актуальним є питан-

ня:як забезпечується збільшення Yr за рахунок кількісного зро-

стання одного з факторів виробництва.

Класична модель грунтується на визнанні закону спадної

граничної продуктивності,або віддачі факторів.Тобто,в умовах

певної технології виробництва збільшення якогось із факторів

при незмінності інших,починаючи з їх певної комбінації.перед-

бачає зменшення приростів виробництва.

Зрозуміло,що дії цього закону»підпорядковується» і вироб-

нича функція Yr = F(L,l,K,T).

Відповідно до вимоги цього закону,для виробничої функції

повинно бути властиве додатне ззначення похідної першого по-

рядку dYr/dL>0,що відображає факт збільшення продукту при за-

лученні додаткового ресурсу,і водночас від’ємне значення

похідної другого порядку d2 Yr/dL2<0, що означає саме спадання віддачі фактора після досягнення певної межі його нагромадження. Традиційно приймається,що для короткотермінового періоду лише фактор праці є змінним,всі інші - земля,капітал,техноло- гії - постійні.Тому ринок ресурсів у класичній моделі зводить- ся до ринку праці,а продукт розглядається як функція ресурсу праці.(І.Радіонова"Макроекономіка та економічна політика"с.15). Макроекономічний оптимум грунтується передусім на рівно вазі ринку праці і виробничої функції.Остання визначає пропо- зицію на ринку товарів.За класичною моделлю,відповідь на пи тання "скільки товарів має бути запропоновано на ринку?"слід шукати у взаємодії ринку праці і виробничої функції(система графіків). Wr A.Ринок 1.На графіку А зображено рівновагу робочої на ринку ресурсів.Точці Е відпові- сили дає рівноважний обсяг зайнятих L. 2.На горизонтальній осі графіку Б E так само,як і на графіку А,відкла- дається кількість зайнятих.Це ство- рює формальну основу для поєднання графіків саме в такий спосіб,як це L L зроблено тут. Yr Б. Виробнича 3.Та кількість зайнятих,яка через функція механізм взаємодії попиту і пропо- Yr (пропозиція зиції визначилася на ринку праці,у товарів) свою чергу,дає можливість визначи- ти рівноважний обсяг реального про- дукту на графіку виробничої ф-ції. L L Ринок грошей. У макроекономічній моделі рівноваги гроші є нейтральними в тому розумінні,що їхня маса М лише впливає на рівень цін товарів,розмір середньої номінальної зарплати в еко- номіці,але не визначає обсягів реального продукту,зайнятості та реальної зарплати. У класичній моделі ринок грошей відрізняється від усіх інших ринків тим,що для нього попит і пропозиція не є функці- ями цін(тут - позичкового процента).Пропозиція грошей М є екзо- генною,наперед визначеною величиною. Визнаючи попит на гроші МD ,виходять із іх функції як за- собу обігу, тобто мають на у вазі гроші,необхідні для здійснення угод.Тому попит на гроші є функцією обсягу продук- ту з урахуванням загального рівня цін,тобто номінального про- дукту: МD = МD (Y).Більш точно функція попиту на гроші має виг- ляд такої,щовраховує і швидкість їх обертання V: MD =1/V * Y. При цьому приймається,що V є відносно стала величина. Умова рівноваги на ринку грошей може бути формалізована у та- кий спосіб : MD =1/V Y MS = MD M 1.На графіку зображено незалежність MD = (I/V) Y пропозиції грошей від продукту (лінії МS розміщені паралельно осі Y) і пряма залежність попиту на гроші МD . M2S 2.Рівновага на грошовому ринку перед- бачає, що при певній пропозиції МS1 M1S лише номінальний продукт Y1 ,який за- довольняє цю пропозицію.Збільшення пропозиції до МS2 призводить до зро- O Y1 Y2 Y стання номінального продукту до Y2. Ринок товарів. Особливістю рівноваги на товарному ринку за класичною моделлю є те,що попит на реальний продукт YDr роз- глядається тут як спадна функція загального рівня цін,а про- позиція YSr - як повністю нееластична за ціною. Функція попиту: YDr = YDr (P); d YDr /dP<0. Функція пропозиції: YSr = const; d YSr /dP=0. Логіка пояснення ф-ції попиту в класичній моделі така. Попит пристосовується до рівня цін,у свою чергу,він пов'яза ний із грошовою масою: MD=1/V * Y=1/V * P * Yr (Y=P * Yr). Звідси Yr=V * M/P. Оскільки V-const,а M - екзогенна величина,то реальний по- пит на продукт є функцією загального рівня цін Р. Функція пропозиції за класичною моделлю визначається ви- робничою ф-цією.Тобто те,який продукт буде запропоновано,за- лежить не від загального рівня цін,а від залучених ресурсів. Оскільки у короткотерміновому періоді єдиним змінюваним ресур- сом розглядається робоча сила, то функція пропозиції має виг- ляд: YSr = Yr(L). Система графіків показує рівновагу на ринку товарів як таку,що пов'язана з виробничою функцією. Yr Yr Yr YrS YrD Виробнича функція Ринок товарів 1.Поєднання графіків дає можливість проілюструвати,що про- позиція на ринку товарів визначається виробничою функцією і не залежить від рівня цін. 2.Попит на товари залежить від рівня цін:із їх збільшенням попит спадає,і навпаки.Отже,рівновага нацьому ринку встановлю- ється завдяки зміні рівня цін. Ринок заощаджень(інвестицій).Як уже зазначалося,згідно з класичною моделлю,на товарному ринку діє правило пристосу- вання попиту до пропозиції.Який же механізм гарантує це при- стосування? Аналіз ринку заощаджень(інвестицій)і покликаний це пояснити. Сукупний попит у замкненій економіці(без урахування зов- нішнього ринку)складається з двох компонентів:споживання С і інвестиції I.Інвестиції створюються заощадженнями S.Відповід- ність заощаджень інвестиціям забезпечується на ринку заоща- джень(інвестицій),де попит і пропозиції врівноважуються.Форма- лізуємо класичну гіпотезу щодо тих процесів,які відбуваються на цьому ринку: Y = C + I Y = C + S I = S За класичною моделлю,вирішальну роль у встановленні рів- новаги на цьому ринку відіграє ставка процента.Вважається,що завжди існує процент i,який урівноважить попит і пропозицію. Функція заощаджень. Заощаджнення є ф-цією процента і реального продукту.Залежність між ними пряма:чим вищий процент і більший реальний продукт,тим більші заощадження: S=S(i,Yr ); dS/di>0; dYr /di<0. Логіка міркувань,за класичною теорією,є такою:ставка процента визначає розподіл доходів домогосподарств на поточне й очікуване у майбутньому споживання.Збільшення споживання у майбутньому передбачає, що в поточному періоді споживач від- мовиться від витрачання частини своїх доходів і перетворить їх на заощадження.Останні принесуть йому процент.Чим вищий цей процент,тим більше він спонукає до додаткових заощаджень,ос- кільки це є запорукою збільшення споживання в майбутньому. Багатьом економістам остання теза видається сумнівною, але саме на ній будується класична гіпотеза рівноваги наринку заощаджень(інвестицій). Фунція інвестицій.Інвестиції залежать від рівня процента i,а функція інвестицій є спадною:чим вищий процент,тим нижчий попит на інвесатиції:I=I(i); dY/di<0. Зворотна залежність між інвестиціями і процентом поясню ється тим,що збільшення процента за кредит робить частину про- ектів неприбутковими.Адже той,хто реалізує проект,має відшко- дувати процент з отриманого прибутку. Роль процентної ставки і в класичній моделі зводиться до того,що частина сукупного попиту(реального доходу),що була вилучена з обігу як попит на товари завдяки за- ощадженням,знову стає його частиною у вигляді попиту на інвестиційні товари.Рівновага на ринку заощаджень(інвестицій) передбачаєрівність: S=I; S(i,I)=I(i). Графічно це має такий вигляд: i S(i) 1.Графік ілюструє пряму залежність між заощадженнями і ставкою процен- та та обернену залежність між інве- i I(i) стиціями і ставкою процента. 2.У результаті взаємодії попиту на інветиції і пропозиції заощаджень встановлюється рівноважнй процент і досягається відповідність інве- 0 I,S стицій і заощаджень:S=I. S=I Якщо зростатиме схильність до заощаджень,лінія заощаджень зрушиться паралельноправоруч,і рівноважна ставка процента зменшиться.Якщо ж зростатиме схильність до інвестицій,то пра- воруч зрушиться саме лінія інвестицій,і рівноважна ставка процента зросте. У класичній моделі рівноважна ставка процента не виз- начає обсягів пропозиції чи попиту,але вона впливає на роз- поділ цього попиту на дві частини:споживання С і інвестиції I. Маючи функції С та I і склавши їх,можна отримати ф-цію сукуп- ного попиту. Yr 1.На графіку зображено три функції: інвестиції I(i),споживанняC(i,Y )та Yr побудована шляхом складання перших D двох ф-ція сукупного попиту YDr (i,Yr). Yr(i,Yr) 2.Ставка процента і є тим економіч- C ним інструментом,який визначає роз- C(i,Yr) поділ Yr на C та I. I I(i) I,S Зміна ставки процента(i) не спричинює зміни сукупного попиту YDr. Останній, як уже зазначалось,у класичній моделі лише присто- совується до сукупної пропозиції.Але збільшення і викликало зміну розподілу Y на користь споживання. Поглянемо на класичну модель як на певну цілістність.Для цього об'єднаємо графіки ринків відповідно до логіки їх роз- гляду в класичній моделі. Wr LS (Wr) Wr LD (Wr) L L 1)Ринок ресурсів S S Yr Yr Yr Yr Yr Yr YrD (P,Yr) YrD(P,Yr) C(i,Yr) L L P P i i 2)Виробнича ф-ція 4)Ринок товарів. Розподіл сукупного попиту Yr на спожив. та інвестицій Y MS I,S MD(Y) I(i) Y I,S S(i) †††††††††††††††††††††††††??†††††††††?†††††††††††††††††††††?††††††††††††† †††††††††††††?†††††?†?††† 3)Ринок грошей 5)Ринок заощаджень (інвестицій) Пояснення до системи графіків: 1.Сукупність графіків у їх певній послідовності дає мож- ливість демонструвати,як забезпечується загальна рівновага і формується економічний оптимум за класичною моделлю. 2.Першим у цій логічній послідовності є ринок ресур- сів(робочої сили),взаємодія попиту і пропозиції на якому виз- начає рівновагу при повній зайнятості. 3.Другою є виробнича функція,яка показує зміну пропозиції у разі збільшення факторів.Вона у поєднанні з ринком робочої сили показує той реальний обсяг виробництва(пропозиції),який забезпечує повне використання ресурсів. 4.Третім є ринок грошей,який не впливає на величину реального продукту,але визначає номінальний продукт.Тому він зображений як такий,що прямо не пов'язаний з іншими графіками. 5.Четвертий у логічній послідовності - це ринок товар- ів.Пропозиція на ньому визначена виробничою функцією,тому виступає як екзогенна величина,незалежна від рівня цін. 6.П'ятий - це ринок нагромаджень(інвестицій),на якому вста- новлюється рівноважна ставка процента.Остання регулює роз- поділ сукупного попиту на споживання і інвестиції. Представники власне класичної школи Адам Сміт,Томас Ро- берт Мальтус,Джеймс Міль,Джон Стюарт Міль,Жан Батист Сей не створили загальної,формалізованої і цілісної моделі мак- рорівноваги.Як нам уже відомо Ж.Б.Сей намагався деталізувати окремі елементи імеханізм дії класичної "моделі"економічного кругообігу,вважаючи пропозицію товарів тим фактором,що виз- начає рівень доходу і зайнятості населення.Тому слід всіляко збільшувати пропозицію,нарощуючи виробництво.Пропозиція у мо- делі Сея породжує попит на товари,виробництво будь-якого обсягу продукту забезпечує доход,який необхідний для за- купівлі всього продукту на ринку,тобто пропорційність забез- печується автоматично.При цьому усі зощадження населення дорівнюють інвестиціям:S=I.Отже,Сей сформулював закон рин- ку,на якому й будується класична схема економічного круго- обігу;за ним обмін продукту на продукт автоматично веде до рівноваги між купівлею і продажем,а якщо певні товари не зна- ходять собі покупця,це означає,що "інші виробництва дали то- варів менше,ніж необхідно".Ж.Б.Сей,як і Сміт та Рікар- до,вважав,що глибокі диспропорції відтворення неможливі при нормальному функціонуванні ринкової економіки,він допускав лише часткове перевиробництво окремих товарів. 2. Однак в умовах обмеженої(недосконалої)конкуренції класична модель виявилась нездатною пояснити причини порушення рівно- ваги ринкової економіки,яке стало хронічним супутником останньої.Саме вперіод панування монополій,які вкрай обмежили конкуренцію,з'явилась кейнсіанська загальна модель ринкової рівноваги. Насамперед Дж.М.Кейс виявив ті фактори,що визначають умо- ви макроекономічної рівноваги.Цими факторами є сукупний по- пит і сукупна пропозиція та пов'язані з ними сукупне спожи- вання,сукупне заощадження і сукупне нагромадження(сукупні інвестиції).Ці фактори є суто макроекономічними і Кейнс пер- шим вивчив їх вплив на загальну рівновагу. Кейнсіанська економічна теорія оспорює існування такого механізму саморегулювання. На основі емпіричних даних, отриманих в період Великої Депресії, Д.Кейнсу вдалось доказати, що повна зайнятість в нерегульованій економіці може виникнути тільки випадково. Рівновага попиту і пропозиції, як правило, неспівпадають з повною зайнятістю ресурсів: в точці А встановлюється рівновага AD = AS, але рівноважний об”єм виробництва Y0 < Y*. P AS A P0 AD Y0 = Y* Y Однією із причин такого неспівпадання являється неспівпадання планів інвестицій і заощаджень, які являються різними економічними агентами по різним мотивам і визначаються різними факторами. Мотиви заощаджень домашніх господарств: купівля дорогих товарів; забезпечення старості; страхування від непередбачених обставин (хвороба, нещасний випадок і т.д.); забезпечення дітей в майбутньому. Мотиви інвестицій фірм: максимізація норми чистого прибутку; реальна ставка процента – плата за придбання грошового капіталу для інвестування – враховується при складанні планів інвестицій. Згідно кейнсіанської економічної теорії не ставка процента, а величина доходу домашніх господарств являється основним фактором, визначаючим динаміку вживання і заощаджень. При цьому зберігається та частина доходу, яка залишається після здійснення всіх споживчих видатків. Вплив ставки процента грає відносно невелику роль по відношенню до впливу доходу на споживання і заощадження. В той же час, динаміка інвестицій визначається передусім динамікою процентних ставок, що знаходить відображення у відповідних функціях споживання, заощаджень і інвестицій. Сукупні показники утворюються шляхом агрегування,тобто об'єднанням великої кількості одиничних показників в агре- гати(сукупності).Зокрема,ціни на окремі товари і послуги в масштабах макроекономіки характеризуються як загальний рівень цін - як сукупна пропозиція,а суспільна потреба в товарах і послугах,представлена доходом нації,при даному рівні цін - як сукупний попит. Саме сукупний попит є центральною ланкою макро- економічної кейнсіанської моделі(на відміну від класичної,де в центрі уваги була пропозиція).З ефективним попитом Кейнс пов'язував суть своєї теорії. Сукупний попит знаходиться в оберненій залежності від рівня цін.Подібна залежність уже розглядалась в законі по- питу(тема 1).Графічне зображення цієї залежності дано на ри- сунку,де АD - крива сукупного попиту. На графіку крива АD помітно відхиляється вниз і вправо.Є кілька причин такої її поведінки.Для кривої попиту окремого товару цими причинами були ефект P доходу(зростання доходу спожива- ча дає йому можливість купувати більшу кількість даного товару)і ефект заміщення(при падінні ціни даного товару споживач готовий купити більшу його кількість,то- му що він стає дешевшим відносно інших товарів). Але ці причини не діють при AD1 AD AD2 аналізі агрегатів,ефект доходу 0 Q зникає тому,що доход нації незмінний,а ефект заміни не діє внаслідок того,що береться сукупність усіх товарів. На поведінку кривої сукупного попиту впливають інші фак- тори:1)ефект процентної ставки;2)ефект багатства; 3)ефект імпортних закупівель. Ефект процентної ставки полягає у тому,що із зростанням згального рівня цін зростає і процентна ставка,що веде до скорочення споживчих витрат та інвестицій.У свою чергу,це спричиняє зменшення сукупного попиту.Ефект багатства,або ефект матеріальних цінностей(касових залишків) проявляється у зменшенні фінансових активів домашніх господарств(банківських строкових рахунків та облігацій)при зростанні загального рівня цін.Ефект імпортних закупівель полягає у зменшенні су- купного попиту на вітчизняні товари,якщо ціни на них будуть вищі,ніж на зарубіжні. Розглянуті фактори показують зміну сукупного попиту під впливом зміни цін.Але сукупний попит може змінюватись і під тиском інших,нецінових факторів.До них відносять: 1) зміну в споживчих витратах при зміні обсягу фонду споживання; 2) зміну в інвестиційних витратах при зміні обсягу фонду наг- ромадження;3)зміну в державних витратах при зміні державних доходів; 4) зміну у вартості чистого експорту при зміні тор- гового балансу країни.Якщо усі ці зміни будуть відбуватись у бік зменшення,то крива сукупного попиту зміститься вліво(АD1 на рисунку);якщо усі вони діятимуть у бік збільшення,крива по- питу зміститься вправо(АD2). Все це відбуватиметься незалежно від зміни рівня цін. Сукупна пропозиція знаходиться у прямій залежності від рівня цін,але на усій протяжності кривої сукупної пропо- зиції АS (яка зображена на рисунку),на відміну від кривої пропозиції окремого товару. На кривій АS можна виділити три відрізки - горизон- тальний,або кейнсіанський (аb), P проміжний (bc)і вертикальний, d або класичний(cd).Точка Q2 по- значає понтеціальний рівень об- c сягу національного виробництва за повної зайнятості(природному AS1 рівні безробіття),а Q1 - обсяг a AS b виробництва при мінімальній зай- AS2 нятості. Горизонтальний(кейнсіанський) Q1 Q2 відрізок кривої сукупної пропози- 0 Q ції свідчить про те,що економіка знаходиться у стані глибоко- го спаду,або депресії.При цьому не використовується велика кількість засобів праці і робочої сили;ці ресурси можна при- вести у дію,не впливаючи на рівень цін.Виробничі витрати не зростають,а тому нема грунту для зростання цін. Вертикальний(класичний)відрізок відображає стан еко- номіки,коли вона досягла піку своїх виробничих мож- ливостей,задіявши усі можливі ресурси,і за короткий період не можна збільшити обсяг виробництва.Будь-яке збільшення рівня цін не приведе до зростання реального обсягу пропозиції,адже економіка уже працює на повну потужність. Проміжний відрізок кривої відображає розширення обсягу сукупної пропозиції під впливом зростання рівня цін до мак- симально можливого рівня(саме цей відрізок репрезентує дію закону пропозиції).Він показує стан економіки,що виходить з кризи і депресії,нарощує виробництво,збільшуючи при цьому витрати на одиницю продукту,що веде до зростання цін. Існує також ряд нецінових факторів,що впливають на обсяг сукупної пропозиції.Йдеться про зміну цін на ресурси,зміну ефективності виробництва,зміну правових норм.При зростанні цін на виробничі ресурси,зниженні продуктивності праці, обмеженні правовими нормами виробничої діяльності сукупна пропозиція буде зменшуватись(крива на графіку зміститься у положення АS1).Якщо тенденція вказаних змін буде зворотньо- ю,тоді крива займе іншу позицію (АS2). 2.2.Як відомо,перетин кривих попиту і пропозиції вказує на ці- ну рівноваги даного ринку.Перехрещення кривих сукупного попи- ту ісукупної пропозиції визначає рівноважний рівень цін і рівноважний обсяг національного виробництва.Ця ситуація відображена на рисунку. AD6 Якщо криві сукупної пропозиції(AS) P AD4 AD5 AS і сукупного попиту (AD4)перехрещуються P5 напроміжному відрізку кривої прпозиції, AD2 AD3 то встановлюється такий рівноважний рі- P4 вень цін,зміна якого приведе до зміни P3 AD1 рівноважного обсягу виробництва,а змі- P2 на останнього - до зміни рівноважного P1 рівня цін.На кейнсіанському відрізку(AS- e1 AD2) - будь-яка зміна обсягу виробництва не викличе зміни рівноважного рівня цін. Q1 Q2 Q3 Q4 Q5 На класичному відрізку кривої сукупної Q пропозиції(криві AS-AD6),то будь-яка зміна рівня ціни не спри- чинить зміни рівноважного обсягу виробництва. Водночас графік показує,як під тиском нецінових факторів крива сукупного попиту зміщується вправо(від AD1 до AD6)і обсяг виробництва зростає(до межі,визначеної класичним відрізком кривої пропозиції). На кейнсіанському відрізку,який характеризується високим рівнем безробіття і великою кільістю невикористаних вироб- ничих ресурсів,розширення сукупного попиту(від AD1 до AD2 )при- веде до суттєвого збільшення обсягу суспільного виробництва (від Q1 до Q2 )і зайнятості без помітного зростання цін.На кла- сичному відрізку трудові та інші виробничі ресурси використо- вуються повністю,і розширення сукупного попиту(від AD5 до AD6) виявить вплив лише на рівень цін(зростання від Р4 до Р5).Реаль- ний обсяг суспільного виробництва залишиться залишиться на рів- ні Q5 .На проміжному відрізку зростання сукупного попиту(від AD3 до AD4) приведе до збільшення реального обсягу суспільного виробництва(від Q3 до Q4)і до зростання рівня цін(з P2 до Р3). Загальне зростання рівня цін,пов'язане із збільшенням сукупного попиту як на класичному,так і на проміжному відрізках кривої сукупної пропозиції,приводить до інфляції попиту.Процес зростання інфляції попиту супроводжується збіль- шенням зайнятості. На графіку можна побачити зміни при зменшенні сукупного попиту.Однак,слід врахувати,що ціни не мають тенденції до зниження у силу двох причин.Перша із них полягає у тому,що за- робітна плата,яка складає три чверті(в ринкових країнах)зага- льних затрат фірм,має тенденцію до постійного зростання.При такій її негнучкості фірмам надзвичайно важко знизити ціни і залишитись рентабельними.Інша обставина пояснюється монополь- ною чи олігопольною владою сучасних великих фірм,які не бажа- ють знижувати ціни навіть в період зменшення попиту.Зокрема навіть в період кризи 1929-1933рр.виробники сільськогосподар- ських знарядь,автомобілів,цементу і сталі протидіяли зниженню цін на свої товари, обравши в якості альтернативи велике ско- рочення виробництва і зайнятості. Тому можна у цьому ви- падку говорити про ефект хроповика(шестерня неправильної фор- ми,яка дозволяє крутити колесо вперед,але не назад.У даному випадку йдеться про те, що неможливо досягти рівноваги, змен- шуючи сукупний попит). Зменшення сукупного попиту може при- вести лише до значного порушення рівноваги. Для аналізу впливу зміни сукупної пропозиції на рівно- важний рівень цін і рівноважний обсяг суспільного виробництва використаємо графік: Ефект зміни сукупної пропозиції. Зміщення кривої сукупної пропозиції відбувається під тиском нецінових факторів,зокрема,зміни цін на виробничі ре- сурси.Найбільшу частку при цьому мають витрати на сировину і енергоносії та заробітну плату. P AS2 AS1 AS3 Зростання виробничих витрат змі- щує криву вліво до(AS2),що веде до P2 зменшення обсягу суспільного вироб- e2 ництва до(Q2) і зростання цін до(P2). P1 e1 Підвищення цін у такій ситуації вик- P3 e3 ликає інфляцію витрат(пропозиції). Зміщення кривої вправо - виклика- AD ється зростанням ефективності сус- пільного виробництва. Q2 Q1 Q3 Q Аналіз сукупного попиту і сукупної пропозиції та ефекту їх змін дозволяє,таким чином,зробити такі важливі для кейнсі- анської макроекономічної моделі висновки: 1)центральною категорією є сукупний попит,лише його зростання встановлює рівновагу в ринковій економіці; 2)зростанн сукупного попиту відбувається під дією зростання грошових витрат населення,підприємств,держави; 3)лише при повній зайнятості виробничих ресурсів досягається найбільш ефективний сукупний попит; 4)для підтримування високого ефективного попиту і зайнятості виробничих ресурсів необхідне державне макроекономічне регу- лювання. Сукупні витрати суспільства,які є головним чинником су- купного попиту,складаються із споживання(витрат домашніх гос- подарств),інвестицій(витрат фірм),державних закупівель(витрат держави) і чистого експорту(витрат іноєемців).В кейнсіанській теорії,у зв'язку з цим,розрізняють базову,або основну макро- економічну модель,яка розглядає лише вплив споживання і інвестицій на сукупний попит(тобто без врахування впливу дер- жави і зовнішнього ринку),і розширену макромодель,яка врахо- вує також державу як суб'єкт економічної системи і зовнішній ринок.Отже,базова модель описує закриту економічну систему без державного втручання. Споживання(витрати домашніх господарств)розглядається кейнсіанською теорією у зв'зку з національним доходом,а точніше - з кінцевим доходом суспіьства,або доходом після сплати податків. Заощадження - це та частина кінцевого доходу суспільства,яка не споживається.Звідси випливає,що кінцевий доход суспільства(національний доход)дорівнює сумі споживання і заощадження: Y=C+S.Споживання(C) і заощадження(S) тісно по- в'язані,їх не можна розглядати ізольовано. Крім того кейнсіанська модель товарного ринку будується на певних припущеннях.Врни дають можливість абстрагуватися від окремих процесів і зосередитися на тому,що єсуттєвим саме для цього пояснення.Зокрема: 1)ціни розглядаються як незмінні; 2)приймається,що рівень процента є величина стала; 3)об'єктом дослідження виступає закрита економіка,тобто не враховується зовнішня торгівля. Наголосимо ще раз на слідуючому:сукупний попит у зам- кненій економіці складається з двох компонентів - споживання C і інвестиції I,які створюються заощадженнями S,тобто S=I;виз- начальним є сукупний попит.Позначимо його як AD.Він репрезен- тує всю сукупність товарів,на придбання яких домогос- подарства,підприємства і держава здійснюють свої вит- рати.Особливістю кейнсіанської моделі є й те,що в ній роз- різняються заплановані й фактичні витрати. Заплановані витрати відрізняються від фактичних на вели- чину непередбаченого перевищення створеної продукції над реалізованою або,навпаки,реалізованої над створеною в межах певного періоду.Перший варіант невідповідності може мати місце тоді,коли підприємства створили більше продукції,ніж здатні реалізувати,і тому змушені її частину перетворити на запаси.Другий варіант характерний для умов,коли відбувається реалізація не лише створеної у певний період продукції,а й тієї,що була в запасах. Фактичні витрати тотожні отриманим доходам,або сукупному випуску.Останній позначатиметься як Y. Невідповідність запланованих і фактичних витрат може бу- ти записана так: Y = AD + UI, де UI - непередбачене нагромадження запасів або навпаки,їх вико- ристання для збільшення про- позиції на товарному ринку. Зрозуміло,що коли UI>0,то це означає,що підприємці змен-

шують пропозицію товарів(Y ). Коли ж UI<0, то пропозиція збільшується (Y ). Розгляд кейнсіанської моделі ми розпочинаємо з її спро- щеного варіанта є рівність: AD = C + I, де C - витрати споживання домогосподарств; I - інвестиційні витрати. Щодо споживання приймається,що воно залежить від гранич- ної схильності до споживання с” та сукупних доходів Y. зміна в споживанні приріст С ?С MPC= ----------------- = ---------- = --- = с” зміна в доході приріст Y ?Y Кейнс вводить ще один показник: MPS - гранична схильність до заощадження зміна в заощадженні приріст S ?S MPS=-------------------- = ---------- = --- = s” зміна в доході приріст Y ?Y Сума MPC і MPS для будь-якої зміни в доході повинна завжди дорівнювати одиниці: MPC + MPS = 1, адже приріст Y = приріст С + приріст S Y = C + S Приріст доходу може йти або на споживання,або на заощадження. В короткостроковій перспективі по мірі росту поточного доходу АРС (середня схильність до споживання) зменшується, АРS (середня схильність до заощадження) зростає, тобто з ростом доходу сім”ї відносно скорочується доля заощаджень. Але, в довгостроковій перспективі середня схильність до споживання стабілізується, так як на величину споживчих видатків не тільки розмір поточного доходу сім”ї, але і розмір загального життєвого достатку, а також величини очікуваного і постійного доходу. Фактори, визначаючі динаміку споживання і заощаджень: дохід домашніх господарств; багатство, накопичине в домашньому господарстві; рівень цін; еконмічне очікування; величина споживної заборгованості; рівень оподаткування. Величини споживання і заощадження відносно стабільні при умові, що господарство не приймає спеціальних дій по їх зміні, в тому числі через систему оподаткування. Стабільність цих величин зв”язана з тим, що на рішення домашніх господарств “споживати” чи “зберігати” впливають відповідні традиції. До того ж фактори, не зв”язані з доходом, багатообразні і зміни в них нерідко взаємоврівноважуються. Якщо споживчі видатки, як перший компонент сукупного попиту, відносно стабільні, то другий компонент – інвестиції, навпаки, мінливі. Математично MPC - це числове значення (тангес)кута нахи- лу лінії споживання(дійсних витрат - AD) до осі абцис,а MPS - тангес кута нахилу лінії заощадження AD (яку легко побудувати на графіку,ви- Y=AD ходячи із різниці обсягу доходу і об- сягу споживання). Функція споживання має вигляд: C=C0 + cY,де С0 - певний рівень спожи- AD вання,який не залежить від рівня дохо- дів і тяжіє до мінімального споживання; с - гранична схильність до споживання, що показує,яка частка з кожної одини- ці додаткових доходів буде спрямована на споживання. Оскільки у моделі приймається,що Y2 Y0 Y1 Y ставка процента є стала величина(дру- Кейнсіанський хрест. ге припущення моделі),то ф-ція інвес- тицій набуває вигляду:I=I Модель у її спрщенному варіанті має такий вигляд: Y=AD - загальна умова рівноваги (1) AD=C+I - структура сукупних витрат (2) C=C+cY - функція споживання (3) I=I - функція інвестицій (4) AD=C+I+cY - випливає із (2),(3),(4) (5) Y=AD=C+I+cY - випливає із (1),(5) (6) В економічній науці графічне зображення цієї моделі прийнято називати "кейнсіанський хрест".Він являє собою поє- днання на одному графіку двох ліній,одна з яких відображає ідеальний стан повної відповідності фактичних і запланованих витрат(Y=AD),а друга заплановані витрати.Лінія що проходить під кутом 450 до горизонтальної осі, фіксує відповідність фак- тичних і запланованих витрат.Графічно це саме так, бо кожна точка,розташована на ній,є рівновіддаленою від горизонтальної та вертикальної осей.Лінія ф-ції запланованих витрат(AD)має позитивний нахил до горизонтальної осі(вісь доходу),що цілком відповідає рівнянню(5),в якому сукупні витрати представлені як ф-ція доходів.Нахил лінії до горизонтальної осі визна- чається граничною схильністю до споживання с”: чим схильність вища,тим нахил до горизонтальної осі більший.А у точці пере- тину ліній Y та AD досягається рівновага товарного ринку(Y=AD). Як пояснити сам процес рівноваги,користуючись "кейн- сіанським хрестом"? Якщо виробництво всіх підприємств країни знаходиться на рівні Y1, то заплановані витрати(споживання) є меншим,ніж виробництво.Підприємствам доводиться наг- ромаджувати запаси товарів.А маючи запаси нереалізованої про- дукції,вони змушені зменшувати виробництво,тобто відбувається рух від Y1 до Y0 .Якщо виробництво знаходиться на рівні Y ,то заплановані витрати (споживання) перевищують фактичне вироб- ництво.Підприємства мають можливість розпродувати запаси,а їх скорочення змушує нарощувати виробництво. Рецесійний розрив – величина, на яку повинен зрости сукупний попит 9сукупні видатки), щоб підвищити рівноважний ВНП до неінфляційного рівня повної заянятості. Якщо фактичний рівноважний об”єм випуску Y0 нижче потенційного Y* (див.мал.1), то це означає, що сукупний попит неефективний, тобто сукупні видатки недостатні для запезпечення повної зайнятості ресурсів, хоча рівновага AD = AS досягнута. Недостача сукупного попиту надає депресивний вплив на економіку. AD Y=AD Рецесійний розрив B A E=C+I+G+X 45o Y0 < Y* Y Мал.1 Щоб подолати рецесійний розрив і забезпечити повну зайнятість ресурсів, необхідно простимулювати сукупний попит і “перемістити” рівновагу з точки А в точку В. При цьому приріст сукупного рівноважного доходу ?Y cкладає: ?Y = x Інфляційний розрив – величина, на яку повинен скоротитися сукупний попит (сукупні видатки), щоб знизити рівноважние ВНП до неінфляційного рівня повної зайнятості. Якщо фактичний рівноважний рівень випуску Y0 (див.мал.2) більший від потенційного ВНП, то це означає, що сукупні видатки є надлишкові. Надлишковість сукупного попиту викликає в економіці інфляційний бум: рівень цін зростає тому. Що фірми не можуть розширяти виробництво адекватно зростаючому сукупному попиту, так як всі ресурси вже заняті. AD Y=AD інфляційний розрив E=C+I+G+NE В 45o Y* < Y0 Y Мал.2 Подолання інфляційного розриву передбачає стримання сукупного попиту і “переміщення” рівноваги з точки А в точку В (повня зайнятість ресурсів). При цьому скорочення рівноважного сукупного попиту ?Y складає: ?Y = х Парадокс бережливості. Взаємозв”язок моделі AD-AS і Кейнсіанського хреста. Парадокс бережливості – спроба суспільства більше зберігати обертається таким самим чи меншим об”ємом заощаджень. Якщо приріст заощаджень не супроводжується приростом інвестицій, то люба спроба домашніх господарств більше зберігати виявляється марною, в зв”язку зі значним спадом рівноважного ВНП, обумовленим ефектом мультиплікації. Економіка стартує в точці А (див.мал.3). В очікуванні спаду домашні господарства намагаються побільше заощаджувати: графік заощаджень переміщається від S до S”, а інвестиційї залишаються на тому ж самому рівні І. В результаті споживчі витрати відносно знижуються, що викликає ефект мультиплікатора і спад сукупного доходу від Y0 до Y1. Так як сукупний доход Y знизився то і збереження в точці В виявляються тими ж, що і в точці А. S” S,I S І” B A І Y1 Y0 Y Мал.3 Якщо одночасно з ростом заощаджень від S до S” зростуть і заплановані інвестиції від І до І”, то рівноважний рівень випуску залишається рівним Y0 і спад виробництва не виникає. Навпаки, в структурі виробництва будуть переважати інвестиційні товари, що складає добрі умови для економічного росту, але може відносно обмежувати рівень поточного споживання населення. Виникає альтернатива вибору: або економічний ріст в майбутньому при відносному обмеженні поточного споживання, або відмова від обмежень в споживанні ціною погіршення умов довгострокового економічного росту. Ріст заощаджень може піддати економіку антиінфляційному впливу в умовах, близьких до повної зайнятості ресурсів: спод споживання і послідуюче за ним скорочення сукупних видатків, зайнятості і випуску ( з ефектом мультиплікатора ) обмежують тиск інфляції попиту – сукупний попит понижується від AD що AD1, що супроводжується спадом виробництва від Y1 до Y2 і пониженням рівня цін від P1 до P2 (див.мал.4). P AS P1 A P2 AD1 Y2 Y1 Мал.4 Модель Кейнсіанського хреста не дозволяє ілюструвати процес зміни рівня цін Р, так як передбачає фіксовані ціни. Хрест Кейнса конкретизує модель AD-AS для цілей короткострокового макроекономічноо аналізу з жорсткими цінами і не може бути використаний для досліджень довгострокових наслідків макроекономічної політики, зв”язаних з ростом або пониженням рівня інфляції. 2.4.-5 Виходячи з останнього рівняння моделі(Y=C+I+cY),можна визначити залежність між запланованими витратами і випуском. Для цього зробимо найпростіші перетворення і розв'яжемо його відносно Y.Матимемо: Y = C + I + cY Y – cY = C + I Y(1-c) = C + I 1 1 Y = ---- (Cr+Ir) де вираз --- називається 1-c” 1-с” мультиплікатором випуску над витратами. Мультиплікатор показує,на скільки одиниць зросте випуск,якщо витрати збільшаться на одиницю.Власне формула мультиплікатора показує,що загальний випуск залежить від схильності до спожи- вання:чим вона більша,тим більший і випуск(доход). Збільшення доходу,писав Кейнс,"дорівнює приросту загальної суми інвес- тицій,помноженому на мультиплікатор..."(Зміна національного доходу = мультиплікатор первісні зміни в інвестиціях або ?Y = m ?I). Збільшення інвестицій,стверджує Кейнс,веде до зростання зайнятості,а тому й сукупного доходу.Суспільний попит зростає тим більше, чим більша частка доходу йде на споживання і чим менша на заощадження.А чим більший попит,тим більше економ- ічне зростання. 2.6. Ускладнимо модель,ввівши до неї державу спочатку в ролі збирача податків, а далі - в ролі економічного суб'єкта,що здійснює витрати на придбання товарів нарівні з домогос- подарствами і підприємствами.Тобто врахуємо роль держави як провідника податково- бюджетної політики.Зрозуміло,що подібне доповнення було б неможливим для класичної моделі,яка грун- тується виключно на ідеї саморегулювання економіки.Водночас воно є цілком прородним для кейнсіанської моделі,яка виходить з необхідності державного втручання для забезпечення зага- льної рівноваги. В ускладненому варіанті модель має вигляд: Y=AD (1) AD=C+I+G (2) C=Cr+c”(Y-T) - споживання залежить від розміру податків (3) I=Ir (4) G=Gr - стала величина рівняння (5) Y=AD=Cr+c”(Y-T)+Ir+Gr ,де T - податки,які держава вилучає (6) з доходів; G - державні витрати. Скористаємось останнім рівнянням моделі Y=Cr+c”(Y-T)+Ir+Gr для визначення залежності між запланованими витратами (тепер вже з урахуванням витрат держави) і випуском.Для цього зроби- мо перетворення рівняння і продиференціюємо по T: Y – c”Y = Cr– c”T + Ir + Gr Y(1-c”)=Cr – c”T + Ir + Gr dY c c” ---- = - ----- = mY/T Вираз - --- є мультиплікатором dT 1-c” 1-c” державних податків. Він відображає те явище,що зростання податків на певну величину зменшує випуск на іншу(більшу)величину.Чому спостерігається ефект примноження(мультиплікації)? Зростання податків зменшує доход,що зменшує рівень споживання,а це,у свою чергу, зменшує доход, який знову зменшує споживання, і так далі. Сукупний ефект від зростання податків дорівнює му- льтиплікаторові,помноженому на величину зміни податків: ?Y = mY/T - ?T. Тепер уявімо державу в ролі суб'єкта,що витрачає доходи, тобто формує попит на ринку товарів.Як державні витрати впли- вають на випуск? Знову звернемося до рівняння сукупних до- ходів(випуску),подавши його у дещо зміненому вигляді: Y = Cr+c”(1-t)Y + Ir + G, де t - частка податків у сукупних доходах. Рівняння цього виду дає змогу врахувати державну подат- кову політику(завдяки t) і зміни в державній політиці витрат. Після диференціювання по G отримаємо: dY 1 ---- = -------- = mY/G Цей вираз є мультиплікатором dG 1-c”(1-t) державних витрат і відображає, наскільки зміна державних ви- трат може змінити сукупні доходи(випуск).Загальний ефект від зміни витрат дорівнює мультиплікаторові,помноженому на вели- чину зміни витрат (Y = mY/G G). Економічний зміст цього явища такий:більш високий доход спричиняє більше споживання,а споживання,у свою чер- гу,збільщує доход. Одним із елементів так званої "кейнсіанської революції" стало те,що Дж.М.Кейнс подав теорію у вигляді моделей,в яких зв'язки між величинами піддаються обчисленню і кількісній пе- ревірці на підставі фактичних даних.У цьому сенсі кейн- сіанство є "практичною"теорією. Її практичність виявилась і в тому,що з моменту появи кейнсіанства традиційною стає про- фесія економіста-радника уряду з питань економічної політики. Основні положення і висновки. 1. Виробничі можливості економіки (її виробнича функція) визна- чаються наявними в економіці ресурсами виробництва: праці, землі,капіталу та застосованими технологіями. Обсяг ресурсу праці у свою чергу, визначається на ринку праці. Рівнова- га досягається за рахунок змінюваної величини реальної за- робітної плати. 2. За класичною моделлю, економіці властива взаємозамінність факторів виробництва,яка передбачає збільшення обсягів реаль- ного продукту в разі кількісного зростання одного з факторів. Але це зростання має об'єктивну межу, яка визначається зако- ном спадної віддачі (продуктивності) ресурсів. 3. Макроекономічний оптимум у класичній моделі грунтується на поєднанні ринку робочої сили та виробничої функції. 4. Роль ринку грошей у забезпеченні макрорівноваги полягає в тому, що гроші, не впливаючи на реальний продукт, визна- начають обсяг номінального продукту, а отже, формують за- гальний рівень цін. 5. За класичною моделлю сукупний попит пристосовується до про- позиції.Ціни відіграють вирішальну роль при визначенні по- питу. 6. Ринок заощаджень (інвестицій) регулються взаємодією пропози- ції заощаджень і попиту на інвестиції. Вирішальною тут є ставка процента. Остання відіграє особливу роль у формуванні макрорівноваги, визнаючи розподіл сукупного попиту на дві частини: споживання та інвестиції. 7. Головними інструментами макроекономічного саморегулювання за класичною моделлю є: загальний рівень цін як чинник по- питу на ринку товарів; ставка процента як чинник розподілу сукупного попиту (при його незмінній величині). 8. Кейнсіанська модель товарного ринку грунтується на виз- наченні ролі сукупного попиту у формуванні макрорівноваги. Рівновага без втручання держави може встановитись на рівні, що не гарантує повного використання ресурсів, тобто повної зайнятості. Тому держава розглядається як важливий чинник макрорівноваги. 9. Відводячи вирішальну роль сукупному попитові, а отже, і су- купним витратам, в моделі розрізняють заплановані та фак- тичні витрати. 10.Модель, у якій поєднано заплановані витрати та фактичні витрати, функції споживання та інвестицій, графічно має вигляд "кейнсіанського хреста". 11.Рівновага товарного ринку змінюється під впливом зміни обсягу податків та державних витрат. Залежність між змі- нюваними податками та загальним випуском, між державними витратами та загальним випуском визначається мультипліка- торами. Величина рецесійного розриву Величина мультиплікатора автономних видатків Величина інфляційного розриву Величина мультиплікатора автономних видатків

Похожие записи