Реферат на тему:

Основні макроекономічні показники

Національний продукт — це те саме, що й загальні доходи суспільства,
загальні витрати і загальний обсяг виробництва

В умовах ринкової економіки національний продукт обчислюють у вартісному
вираженні.

Національний продукт є матеріальною основою життя людей. Саме він
задовольняє різноманітні потреби населення. Якщо національна економіка
неспроможна створити весь набір матеріальних благ для потреб населення
через об’єктивні обставини (наприклад, в Україні через природні,
кліматичні умови не вирощуються боби какао, тропічні фрукти, не вистачає
власної нафти, газу тощо), треба виробляти такі види національного
продукту, які б користувались попитом в інших країнах, тобто можна було
використати їх як експортні ресурси. Це давало б можливість обміняти їх
на товари, які не виробляються в країні.

Отже, національний продукт є дуже важливим показником не тільки для
країни, де він виробляється, а й для міжнародного співробітництва.

Уже багато років Організація Об’єднаних Націй докладає багато зусиль до
того, щоб усі країни збирали відомості про національний продукт. Така
статистика дає змогу визначити рівень розвитку економіки країни, її
результативність, показати ефективність використання матеріальних і
трудових ресурсів, здійснити порівняння між країнами, розробити
необхідні рекомендації щодо поступального розвитку національної
економіки, її участі в міжнародному поділі праці.

ОБЧИСЛЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО ПРОДУКТУ

Для обчислення обсягу національного продукту економічна наука
використовує цілу низку показників, серед яких визначальне місце займає
показник валового внутрішнього продукту (ВВП).

ВВП— це вартість кінцевих товарів, вироблених всередині країни
(резидентами і нерезидентами) за певний період. Сюди входить вартість
товарів матеріальної та нематеріальної сфери, таких як будинки і одяг,
вартість послуг, скажімо, брокера і лекція економіста. Обсяги
виробництва кожного такого товару і послуг оцінюють за ринковою ціною.
Сума цих цін і становить ВВП

Методика обчислення ВВП має ряд особливостей.

• ВВП складається з вартості кінцевих товарів і послуг. Наприклад,
пшениця, з якої випечено хліб, є проміжним товаром. Лише вартість хліба
враховують як частку ВВП, але вартість пшениці, проданої мірошнику, і
вартість борошна, проданого пекарю, не враховують.

• ВВП складається з вартості товарів і послуг, вироблених лише в процесі
поточного виробництва. Отже, заново зведений і проданий будинок
включають до складу ВВП, а збудований раніше і проданий — ні. Проте
комісійні, які агент з продажу нерухомого майна отримав за продаж
наявних будинків, у ВВП враховуються, (їх відносять до поточних послуг.)

• ВВП оцінюється за ринковими цінами. Останні включають непрямі податки
— податок на продаж і акцизи, а тому ринкова ціна товарів буде не така,
яку продавець матиме за товар. Чиста ціна — це ринкова ціна за
вирахуванням непрямих податків. Вона становить суму чинникових витрат,
тобто суму, що припадає на чинники виробництва цього товару.

На практиці для розрахунків ВВП використовують такі методи — за
витратами, за доходами і за виробництвом.

ВВП, розрахований за витратами, — це загальна сума витрат на особисте і
виробниче споживання всієї маси створених за певний період благ (рис.
47)

ВВП розрахований за доходами — це сума доходів, отриманих власниками
чинників виробництва, з використанням яких створено всю масу
національного продукту (рис. 48).

ВВП за виробництвом показує внесок кожного виробника і національного
виробництва в цілому. У такому разі ВВП розраховують за доданою
вартістю.

Рис. 47. Структура ВВП за витратами

Рис. 48. Структура ВВП за доходами

Додана вартість — це ринкова ціна продукції (послуг) підприємства за
вирахуванням вартості сировини і матеріалів, що куплені та витрачені на
виробництво продукції або на виконання послуг

Розглянемо це на прикладі випікання хліба в Україні (табл. 7).

Додана вартість, що у нашому прикладі дорівнює 80 коп., є вартістю
кінцевого продукту. Це різниця між виручкою від продажу і вартістю
проміжних матеріалів (195 — 115 = 80).

Загальна сума доданих вартостей, створених у суспільстві, являє собою
ринкову вартість вироблених товарів і послуг, тобто ВВП.

Таблиця 7

Додана вартість при випіканні хліба (коп. за хлібину)

Стадія виробництва

Виручка від продажу

Вартість проміжних матеріалів

Додана вартість (заробітна плата, прибуток)

Зерно

Борошно Випечений хліб Хліб,доставлений у роздрібну торгівлю

20

35

60

80

0

20

35

60

20

15

25

20

Разом

195

115

80

Усі три методи розрахунку ВВП є рівноцінними і дають однаковий
результат.

Величина ВВП залежить як від обсягу виробленої продукції, так і від
рівня цін. Оскільки ціни можуть зростати і падати, порівнювати сяги ВВП
можна у незмінних (постійних) цінах. У зв’язку з цим ВВП вимірюють у
поточних і постійних цінах.

ВВП, визначений у поточних (фактичних) цінах, називають номінальним.

ВВП, визначений у незмінних (постійних) цінах, дістав назву реального.

Поряд із ВВП у статистиці використовують і такий показник, як валовий
національний продукт (ВНП) — вартість кінцевих товарів і послуг,
вироблених вітчизняними (резидентами) чинниками виробництва за певний
період.

Покажемо на прикладі, яка різниця між ВВП і ВНП. Так, доход громадянина
України, який працює у Німеччині, є частиною ВНП України. Однак цей
доход не є частиною ВВП, оскільки він заробляється у Німеччині. З іншого
боку, прибутки, які одержала німецька !(Компанія від виробництва
продукції в Україні, є частиною ВНП і німецької держави.

На практиці дані про обсяги ВВП і ВНП використовуються як показ-I,ники
кількості виробленої продукції та добробуту населення країни.

ВВП і ВНП є головними індикаторами економічного розвитку країни

(табл. 8).

Таблиця 8

Динаміка ВВП у 1995-1997 pp. у відсотках

Країна

1995

1996

1997

Усі країни світу

2,4

2,8

2,9

Розвинені країни 1,9 2,3 2,2

Європейский Союз 2,4

1,6

2,3

Країни, що розвиваються 5,2

5,4

5,9

Африка 2,2 4,0 3,8

Південна та Східна Азія 7,1

6,5

6,6

Західна Азія 2,5 2,5 2,9

Китай 10,2 9,0 8,9

Східна Європа 5,4 4,7 4,9

Росія -4,2 -3,1 -1,1

Україна -12,2 -10,0 -3,2

У результаті падіння ВВП на душу населення Україна дуже відстає за
рівнем доходів, іншими показниками життєвого рівня від країн з ринковою
економікою.

Проте це не означає, що наша країна не може наздогнати за цими
показниками передові країни світу. Відомо, що США знадобилося 47 років,
щоб подвоїти ВВП на душу населення, Японії — 33, Індонезії — 17,
Південній Кореї — 10 років.

НАЦІОНАЛЬНЕ БАГАТСТВО

СУТНІСТЬ І СТРУКТУРА НАЦІОНАЛЬНОГО БАГАТСТВА

Розвиток матеріального і нематеріального виробництва сприяє зростанню
національного багатства країни. Воно включає людський, фізичний і
природний капітал.

Всесвітній банк на експериментальній основі використовує нові методи
оцінки національного багатства. Хоча ці методи і не є досконалими, вони
принесли ряд несподіваних результатів.

Головним компонентом багатства країни традиційно вважався фізичний
капітал (нагромаджені матеріально-речові фонди). Однак згідно з оцінкою,
здійсненою Всесвітнім банком, у 1995 р. в 192 країнах частка фізичного
капіталу дорівнювала в середньому лише 16 відсотків від загального
обсягу багатства. Більш вагоме значення має людський капітал, що
становить 64 відсотки.

Переваги людського потенціалу особливо очевидні в країнах з високим
рівнем доходу. У деяких з них, таких як Німеччина, Японія і Швейцарія,
його частка досягає 80 відсотків від загального обсягу капіталу. Проте в
країнах Африки, розміщених на південь від Сахари, де людські ресурси
обмежені, більше як половину національного багатства, як і раніше,
становлять природні ресурси (рис. 49, а).

Рис. 1. Склад національного багатства у 192 країнах світу (а)

і в Україні (б)

Згідно з методикою, що застосовується в нашій країні, до національного
багатства входять: 1) фонди виробничого призначення; 2) фонди
невиробничого призначення; 3) природні ресурси — лише та частина, яка
доступна впливу суспільного виробництва, і при певному рівні
продуктивних сил безпосередньо може бути і є джерелом природної речовини
для матеріального виробництва (рис. 49, б).

Порівнявши рис. 49я і 496, легко помітити головну відмінність методик
обчислення національного багатства у розвинених країнах світу та в
Україні. Вітчизняна методика не враховує нагромадженого досвіду, знань,
кваліфікації робітників. Між тим, в умовах науково-технічної революції
людський капітал є головним рушієм ВВП і національного багатства країни.

Фонди виробничого призначення охоплюють: 1) основні виробничі фонди
(виробничі будівлі та споруди, машини, устаткування тощо); 2) запаси
матеріальних оборотних фондів — матеріальні запаси у виробничій сфері
(запаси сировини, палива і матеріалів, незавершене виробництво і
будівництво) та готову продукцію виробництва засобів виробництва на
складах підприємств, комерційних установ, у дорозі; 3) суспільні резерви
засобів виробництва (у тому числі засоби, предмети праці та матеріали);
4) нагромаджені матеріальні та трудові витрати на поліпшення земель,
лісів та інших природних ресурсів.

Фонди невиробничиго призначення містять: 1) фонд особистого споживання
населення; 2) фонд суспільного невиробничого споживання, який є
необхідним для суспільства, але безпосередньо не визначає матеріального
добробуту населення.

Фонд особистого споживання населення складається з таких елементів: 1)
основні невиробничі фонди установ охорони здоров’я, народної освіти,
побутових послуг, культурного обслуговування, спорту і житловий фонд; 2)
готова продукція — предмети споживання (на складах підприємства, в
торгівлі та громадському харчуванні, в особистих підсобних
господарствах, у дорозі); 3) особисте майно (предмети тривалого
користування) населення; 4) суспільні резерви предметів споживання.

Фонд суспільного невиробничого споживання містить: 1) основні фонди
наукових установ, установ державного управління, фінансової системи
політичних і громадських організацій, основні фонди воєнних установ і
організацій; 2) запаси матеріалів типу оборотних фондів у перелічених
установах, запаси воєнного майна і резерви.

Під природним багатством розуміють не взагалі всю сукупність предметів і
сил природи, не весь фізично-географічний комплекс, що оточує людину, а
лише ту його частину, яка доступна впливу суспільного виробництва, і при
певному рівні продуктивних сил безпосередньо може бути і є джерелом
природної речовини для матеріального виробництва.

Наявність природних багатств створює сприятливі умови для зростання
національного багатства.

ПЕРСПЕКТИВНІ СТРУКТУРНІ ЗРУШЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО БАГАТСТВА УКРАЇНИ

Економіка незалежної України потребує істотних структурних змін у
національному багатстві.

По-перше, треба поступово зблизити темпи зростання фондів виробничого і
невиробничого призначення з метою докорінного поліпшення добробуту
населення. Особливо це стосується таких невиробничих галузей, як освіта,
охорона здоров’я. Тут необхідне більш швидке зростання фондів порівняно
з виробничою сферою і навіть промисловістю.

По-друге, потрібні істотні зміни у складі виробничих фондів. Особлива
увага звертається на розвиток високотехнічних, науко-містких галузей
машинобудування, порошкової металургії, виробництво надтвердих
матеріалів, електрозварювальної технології.

Гостро не вистачає деяких видів продукції, потреба в яких в Україні дуже
висока. Треба створити виробничі потужності для випуску зернових,
кормо-, картоплезбиральних комбайнів, сіялок, косарок, тролейбусів,
автобусів, навантажувачів, холодильників, взуття, тканин, автомобілів,
теле-, відео-, аудіотехніки тощо.

Україна має зайняти відповідне місце у світовій торгівлі. Тому слід
зміцнювати виробничі потужності з виробництва літаків, суден, верстатів,
приладів, електротехнічних виробів. Уже сьогодні на світовому ринку ця
продукція має досить високу репутацію.

По-третє, для збільшення валютних надходжень треба у національному
багатстві України створити відповідну індустрію туризму: готелі,
кемпінги, транспортні засоби і підприємства, що їх обслуговують,
відповідні шляхи сполучення, засоби зв’язку, підприємства харчування і
підприємства, що виробляють туристичні товари. Україна, спираючись на
відповідну матеріальну базу, може збільшити кількість туристів у 20-40
разів, а це значні валютні надходження, які так потрібні для оплати ряду
імпортних товарів, у тому числі енергоносіїв.

По-четверте, гостро постає проблема збільшення виробництва продукції,
яка становить фонд споживання. Тут мова йде про створення потужностей
для виробництва не тільки продуктів харчування, взуття, одягу, а й
предметів довготривалого користування — легкових, пральних машин,
телевізорів тощо.

По-п’яте, прискорений розвиток ВВП, докорінне поліпшення його структури
знаходяться у прямій залежності від інформаційної індустрії, що потребує
інтелектуальних інвестицій, створення повноцінного ринку інформаційних
товарів. Так, світовий ринок комп’ютерів щороку збільшується на 17,5
відсотка.

Знання, у тому числі економічні, стають найважливішим мірилом
неоекономічної моделі. На професії, в яких переважаючою є інтелектуальна
складова, припадає основний приріст зайнятості. Так, за розрахунками
фахівців, у США цей показник становить 85 відсотків, у Німеччині — 89, у
Великій Британії — 95, у Японії — до 90 відсотків. Якщо у США в 50-х
роках галузі, що виробляють і поширюють знання та інформацію, виробляли
тільки 25 відсотків кінцевого продукту ВВП, у 60-х роках — понад 33, то
у 80-х — уже більше 60 відсотків. Економіка знань постає як головний
мультиплікуючий комплекс економік країн — світових лідерів.

Похожие записи