Тема. Макроекономічні параметри(показники) та методи

їх вимірювання.

1. Загальна характеристика економічних параметрів.

2. Суспільний продукт в системі народного господарства.

2.1. Вартісна структура суспільного продукту.

3. Система національного рахівництва(СНР).

3.1. Загальна характеристика системи національного рахів-

ництва(СНР).

3.2. Річний суспільний продукт.

3.3. Вимір національного продукту.

3.4. Доход нації.

3.5. Національне багатство.

1. Кількісна чи якісна характеристика конкретного елемента

економічної системи,взята у відповідному масштабі чи по виз-

наченій шкалі,яка служить для виділення даного елемента у

множині інших,називається параметром (показником).Параметр

дозволяє привести у відповідність,співставити по визначеній

ознаці(якості)всю сукупність елементів системи.

Усі економічні показники можна поділити на абсо-

лютні(кількісні)і відносні(коефіцієнти співвідношення кількі-

сних показників).Зокрема,до абсолютних слід віднести обсяг

продукту(внатуральному чи грошовому виразі),а до віднос-

них-ефективність(співвідношення результату і витрат)виробниц-

тва.

З точки зору розмірності,усі економічні параметри можуть

поділятись на екстенсивні і інтенсивні,а також на рівні і по-

токи.

Екстенсивні параметри характеризують систему з

кількісної сторони.До них відносять ряд трудових(кількість

населення,кількість зайнятих тощо),фізичних(виплавка чавуну

чи сталі,добування вугілля тощо),грошових(національне ба-

гатство,продукт,доход тощо)параметрів,екстенсивні величини

завжди мають розмірність.

Інтенсивні параметри характеризують систему з якісної і

структурної сторін.До них,насамперед,слід віднести частину

трудових(рівень зайнятості,приріст населення,частка прац-

івників сфери матеріального виробництва в загальному обсягу

зайнятих тощо),фізичних(ресурсовіддача,урожайність,фондозабес-

печеність,технічна будова капіталу тощо),умовних(частка експо-

рту у виробленому продуктітощо),грошових(норма нагромадження,

вартісна будова капіталу,фондомісткість тощо)параметрів,а та-

кож різні їх комбінації(випуск продукту на душу населення,

ефективність виробництва тощо).Інтенсивні величини можуть ма-

ти розмірність або бути безрозмірними.

Рівень — це економічний параметр, що виступає як наг-

ромаджувач системи,він акумулює вхідні і вихідні потоки.

Рівень повністю описує непорушний(статичний)стан системи і

вимірюється екстенсивними економічними параметрами(рівень

макроекономіки чи мікроекономіки тощо).Потік — економічний па-

раметр,що вимірюється лише в динаміці,тобто є функцією часу.

Потоки залежать від інших потоків,частинами яких вони є,і від

рівнів системи;вимірюється екстенсивними і інтенсивними пара-

метрами,які змінюють свою величину у часі(потоки ресур-

сів,продукту і доходів).

Загальна характеристика економічних параметрів повинна

бути доповненою описанням методів одержання інформації для

кількісної оцінки економічних показників.Будь-яка інфор-

мація,втілена в показниках(параметрах)економічної сис-

теми,добувається трьома основними способами:спостереження за

поведінкою системи експерименту чи експертної діяльності.

Найважливіший метод одержання соціально-економічної

Інформації — спостереження, яке здійснюється шляхом народ-

ногосподарського обліку.Під цим розуміється система органі-

зованого і систематичного виміру соціально-економічних про-

цесів в усіх ланках економіки.Це єдина система,яка охоплює

три взаємозалежних види народногосподарського обліку:опера-

тивний,бухгалтерський і статистичний.

Народногосподарський облік як основний вид одержання соц-

іально-економічної інформації доповнюється проведенням експе-

риментів.

Економічний експеримент передбачає активне втручання в

хід процесу,який досліджується і який характеризує розвиток

економіки в цілому або його окремих ланок в реальних або

штучно створених умовах.Його метою є перевірка гіпотез і по-

будова теорії явища,яке вивчається.В ході експерименту це

явище ретельно спостерігається і вимірюється.Суть експеримен-

ту полягає в дослідженні поведінки того чи іншого об’єкту чи

процесу під дією різних факторів,що вводяться в ході експери-

менту.

Розрізняють економічні експерименти реальні(проводяться

на окремих підприємствах чи в галузях),модельні(проводяться

на моделі)і людино-модельні(ділові ігри).Два останніх доз-

воляють як завгодно змінювати умови експерименту,проводити їх

як на мікро-,так і на макрорівні.

Для одержання соціально-економічної інформації зас-

тосовують і метод експертних оцінок,який полягає у логічних

викладках спеціалістів. Характерні риси цього методу: оцінка

об’єкту дослідження дається групами висококласних професі-

оналів-експертів і грунтується перш за все на їх знан-

нях,досвіді і інтуїції.

В економічній науці існує проблема оцінки основних показ-

ників економічної системи,насамперед,сукупного продукту та

його елементів.Вона виникає з існування двох концепцій виз-

начення продукту-звужувальної і розширювальної.

Згідно звужувальної концепції,яка характерна для мар-

ксистського підходу,праця є продуктивною лише тоді,коли ство-

рює матеріальні блага і послуги,а вся інша праця—

непродуктивна.У відповідності з цими поглядами,суспільний

продукт створюється виключно в сфері,де виробляються матер-

іальні блага і послуги(яку називають виробничою сферою),і не

створюється у сфері нематеріальних благ і послуг(невиробнича

сфера).

За розширювальною концепцією в результат суспільного ви-

робництва зараховуються не лише матеріальні,а й нематеріальні

блага і послуги.При цьому продуктивною вважається будь-яка

праця,що створила те чи інше(матеріальне чи нематер-

іальне)благо і принесла доход.

За цими уявленнями,все суспільне виробництво поділяється

на дві сфери-матеріального(де створюються матеріальні блага)і

нематеріального(де створюються соціально-культурні ціннос-

ті,тобто нематеріальні блага)виробництва.Продуктивною є праця

в обох сферах.

Звужувальна концепція створила свою систему макро-

економічних показників-систему балансу народного гос-

подарства,а розширювальна концепція, яка характерна для за-

хідної(немарксистської)економічної науки, свою систему наці-

онального рахівництва. Кожна із них побудована на відповідних

принципах.

2. Система народногосподарського балансу(СНБ)довгий час була

основою результатів суспільного виробництва в колишніх соці-

алістичних країнах, а отже,і в Україні. Ще й сьогодні наці-

ональна статистика продовжує використовувати основні її

принципи,хоча поступово відбувається перехід до показників

системи національних рахунків(СНР).

До основних принципів СНБ відносять:1)продуктивною вва-

жається лише праця у виробничій сфері,тому враховуються лише

матеріальні блага і послуги;2)продукт оцінюється як в нату-

рально-речовому,так і у вартісному виразі;3)суспільний про-

дукт розраховується з так званим повторним рахун-

ком;4)результати суспільного виробництва зводяться в систему

галузевих і міжгалузевих балансів.

Суспільне виробництво поділчється на два підроз-

діли:перший,що включає усі підприємства і галузі,які вироб-

ляють засоби виробництва і послуги виробничого характеру,і

другий,що включає усі підприємства і галузі,на яких ство-

рюються предмети особистого споживання і надаються послуги

особистого плану.

Загальна сума усіх корисних благ,створених як у пер-

шому,так і у другому підрозділах суспільного виробництва про-

тягом певного проміжку часу(як правило,за рік),утворює вало-

вий суспільний продукт(ВСП),який має як натураль-

но-речовий,так і вартісний вираз.

Виходячи із функціонального призначення різних частин

ВСП,за натурально-речовою формою його структуру можна відоб-

разити таким чином:

ВСП=ФЗ+ФС+ФН,

де ФЗ-фонд заміщення,ФС-фонд споживання,ФН-фонд наг-

ромадження.

Фонд заміщення-частини ВСП,яка використовується для замі-

ни тих засобів праці,що протягом даного року вибули з проце-

су виробництва внаслідок фізичного чи морального зношуван-

ня,тобто амортизувались,і повної заміни предметів праці,які

споживаються одразу протягом одного виробничого цик-

лу.Природно,що фонд заміщення повністю складається із засобів

виробництва(засобів праці і предметів праці).

Фонд споживання — та частина ВСП, що протягом даного

року використовується виключно на особисте споживан-

ня. Зрозуміло,що до його складу входять лише предмети особис-

того споживання і особисті послуги.

Нарешті,фонд нагромадження,який використовується для роз-

ширення масштабів суспільного виробництва шляхом залучення

додаткових виробничих факторів(ресурсів),за своєю натуральною

формою складається з додаткових засобів вироб-

ництва(матеріально-речовий фактор)і додаткових предметів осо-

бистого споживання(призначені для відтворення особистого фак-

тору виробництва-додаткової робочої сили).

2.1. За вартісною формою(у грошовому виразі)ВСП у СНБ має та-

ку структуру:

ВСП=С+(V+m),

де С-стара вартість,(V+m)-нова вартість,V-необхідний про-

дукт,m-додатковий продукт.

Стара вартість складає ту частину вартості ВСП,яка протя-

гом даного року переноситься із засобів вироб-

ництва(амортизація засобів праці і повна вартість предметів

праці)на створений продукт.Ця частина вартості ВСП створена

минулою(старою)працею у попередні періоди(вона втілена у за-

собах виробництва,що використовуються у процесі виробництва в

даному році),тому й називається старою.

Нова вартість складає ту частину вартості ВСП,що ство-

рюється заново живою працею учасників виробництва і додається

да старої вартості.Стара і нова вартість,втілені у про-

дукті,складають його повну вартість.

Уся нова вартість в СНБ утворює чистий продукт сус-

пільства, який є результатом (ефектом) живої праці у даному

році.

Як видно з формули вартісної будови ВСП,чистий продукт

Суспільства (сума нової вартості в масштабах всієї економі-

ки) поділяється на необхідний продукт і додатковий продукт.

Необхідний продукт складає ту частину чистого продукту

суспільства,яка використовується для нормального відтворення

робочої сили,тобто підтримання працездатності людини,включа-

ючи,звісно,і продукт для підтримування життєдіяльності членів

сімей працівників,підготовки нового покоління робочої сили.

Додатковий продукт — це частина чистого продукту,що ство-

рюється понад необхідний продукт.Додатковий продукт викорис-

товується на нагромадження(розширення виробництва),споживання

осіб,не зайнятих в суспільному виробництві(окрім членів сімей

його учасників),державні витрати на оборону,уп-

равління,соціальну допомогу та інше.

Чим більший додатковий продукт,тим більші можливості

суспільства в нарощуванні обсягів виробництва,підвищенні доб-

робуту населення.

Співвідношення додаткового і необхідного продукту нази-

вають нормою додаткового продукту.Вона розраховується таким

чином:

Норма Додатковий продукт(m)

додаткового= ———————— * 100.

продукту Необхідний продукт(V)

Обсяг необхідного продукту характеризує добробут населення,а

додаткового продукту-можливості країни у розширенні обсягів

виробленого суспільного продукту,оборонної і на-

уково-технічної могутності,соціального захисту населен-

ня.Додатковий продукт є фундаментом зростання народного доб-

робуту у майбутньому.Тому без додаткового продукту не може

існувати жодне суспільство.

Важливим показником,який характеризує ефект суспільного

виробництва,є кінцевий продукт суспільства-останній показник

СНБ.

Кінцевий продукт суспільства у вартісній формі є грошо-

вим виразом сукупної праці-як минулої(старої),так і нової-на

усіх стадіях виробництва без врахування вартості проміжного

продукту і вартості незавершеного виробництва.Тобто мова йде

про вартість прдукту,призначеного для кінцевого споживання.

Отже,СНБ-така система макроекономічного обліку,яка

відповідає звужувальній концепції трактування суспільного

продукту.

3. Система національного рахівництва(СНР), або система націо-

нальних рахунків, як її ще називають, широко використовується

в економічній статистиці країн ринкової економіки,а також

ООН.

В основу СНР покладено концепцію господарського круго-

обігу(кругообіг ресурсів,продукту і доходів),яка побудована

на таких принципах:

1)продуктивною є будь-яка праця,що приносить доход,тому

у сферу обліку включається і сфера нематеріального вироб-

ництва(яка в СНБ називається невиробничою);

2)грошові витрати і доходи в суспільстві еквівален-

тні,тобто доходи дорівнюють витратам;

3)виробництво,розподіл,обмін і споживання продукту і до-

ходів розглядаються як взаємопов’язані сторони єдиного проце-

су відтворення.

СНР-це,насамперед,система макроекономічних показ-

ників(параметрів).До таких відносять вартісні показники,які

характеризують річний потік суспільного продукту і наг-

ромаджений обсяг національного багатства,а також кількість

населення і обсяг трудових ресурсів.Всі вказані показники

взаємопереплетені і утворюють єдину систему.

3.2. Основою визначення сукупності показників, які харак-

теризують суспільний продукт, є валовий продукт фірм.Його

вартість складається із вартості спожитих засобів виробництва

і вартості необхідного і додаткового пролукту.До вартості

спожитих засобів виробництва входять вартість використаних

предметів праці(поточні матеріальні витрати)і амор-

тизація.Поскільки перша вказана частина вартості не є резуль-

татом засобів праці діяльності даної фірми, а включає вит-

рати на закупівлі сировини,матеріалів,палива,енергії і на

одержання послуг виробничого характеру,вона може виключатись

із вартості валового пролукту.Результатом цього стає те,що в

добавлену(додану)вартість,яка в СНР є грошовим результатом

діяльності підприємства,включається амортизація та вартість

необхідного і додаткового продукту:

Додана вартість = А + V + m

При обчисленні обсягу суспільного продукту враховується лише

додана вартість.Сума річної добавленої вартості усіх фірм

країни утворює валовий внутрішній продукт(ВВП).Будучи вироб-

леним на усій території країни,він включає в себе споживання

і інвестиції.

Споживання складається із особистого споживання,яке

здійснюється в домашніх господарствах,і суспільного споживан-

ня,яке реалізується в установах сфери нематеріального вироб-

ництва.До складу споживання включають усі купівні,суб’єктами

яких виступають домашні господарства за відрахуванням витрат

на придбання основного капіталу.

Інвестиції представлені лише тими благами у складі

ВВП,які не спожиті протягом року,а утворюють запас,збільшуючи

тим самим націонаальне багатство.Вони включають:а)інвестиції

на заміщення зношених частин основного капіталу;б)інвестиції

на приріст(нагромадження)основного капіталу;в)зміну запасів і

ресурсів.

Суб’єктами інвестицій є держава і фірми(в будинки і спо-

руди виробничого призначення,в машини і обладнання),домашні

господарства(в житло).

Валовий внутрішній продукт слід відрізняти від валового

нціонального продукту(ВНП),який використовується на території

країни.Яка між ними різниця?

Частина продукту,виробленого в країні,як відомо,

вивозиться за кордон(експорт),водночас із-за кордону ввози-

ться певний обсяг продукту(імпорт).Різниця між ВВП і чистим

експортом дорівнює валовому національному продукту.

Отже, ВВП-продукт, вироблений в країні, а ВНП-продукт,

використаний в межах даної країни. ВВП і ВНП передусім ви-

мірюють вартість вироблених товарів та послуг,за винятком тієї

її частини,яка витрачається у процесі виробництва. Тому вони

виступають як вартість кінцевих товарів і послуг і як сума

доданої вартості в усіх галузях економіки.

ВНП також включає доходи громадян, що проживають за кордоном, і
прибуток, отриманий в інших країнах транснаціональними корпораціями, але
не включає прибуток іноземних інвесторів, що функціонують в даній
країні. Цей показник рахується основним показником економічної
активності, хоча в деяких країнах, що розвиваються із-за труднощів
підрахунку ВНП використовується для виміру економічної активності
показник ВВП.

Номінальний ВНП – це ВНП, виміряний в цінах того ж періоду, за який
визначається тобто в поточних цінах. В США біля половини приросту
номінального ВНП приходиться на ріст цін чи інфляцію. (Інфляція
визначається як ріст цін по відношенню до існуючого рівня цін в
економіці. Вона розраховується як процентний ріст до попереднього
періоду.)

Реальний ВНП вимірюється вартістю виробленої продукції за різні роки з
використанням цін спільного базового року. Реальний ВНП виміряє реальний
ріст, тобто ріст, який не враховує ефект інфляції.

Потенційний ВНП вимірюється рівнем, на якому б знаходився реальний ВНП,
якщо б усі ресурси повністю використовувалися. Це не означає, що ресурси
праці і капіталу використовуються повністю тобто на 100%. Це не можливо,
безробіття від 2 до 5,5% природнє, так як робочі по своєму бажанні
міняють місце праці, а також із-за тимчасової втрати роботи. (Велике
розкидання цієї норми безробіття в умовах повної зайнятості, відображає
рівень ефективності в різних країнах, на яку впливає ефективність
системи перерозподілу робочої сили.) За “повне використання” основного
капіталу зазвичай приймається коефіцієнт загрузки виробничих потужностей
85-90 %.

Недооториманий ВНП (розрив ВНП) представляє собою різницю між дійсним і
потенціальним об”ємом виробництва. Він вимірюється як різниця між
поточним виробництвом і рівнем виробництва, який міг би бути при повному
використанні наявних ресурсів. Якщо випадково розрив буде позитивним, то
це буде означати зверхвикористання праці (наприклад, при значному
розповсюдженні наднормової праці) або дуже високий рівень використання
виробничих потужностей. Поняття потенціального виробництва, а також
розрив ВНП важливі, оскільки вони окреслюють ті загальні цілі, які
політики повинні висувати, розробляючи програми розвитку економіки.. З
допомогою цих понять вимірюються загальні втрати в економіці.

Значні відмінності є між показниками»продукт»і «до-

ход». ВВП і ВНП обчислюються у цінах виробництва. Однак в

реальному житті ми маємо справу з цінами споживання,які

відхиляються від перших під тиском непрямих податків і дер-

жавних субсидій.Доходи визначаються саме в цінах споживан-

ня.Тому корекція валового внутрішнього продукту на величину

непрямих податків(віднімаються)і державних суб-

сидій(додаються)утворює валовий внутрішній доход,а корекція

валового національного продукту-утворює валовий національний

доход,або доход нації.Проведена між понят-

тями»продукт»і»доход «відмінність висвічує таку обставину:-

«продукт» відображає рівень економічної актив-

ності(діяльності), а «доход»-рівень добробуту народу(нації).

Чисті інвестиції — це різниця між валовими інвестиціями

і амортизацією. Валові приватні внутрішні інвестиції включають
виробництво всіх інвестиційних товарів призначених для заміщення машин,
верстатів, обладнання і споруд, які спожиті в процесі виробництва в
поточному році плюс будь-які чисті прибавки до об”єму капіталу в
економіці. По суті, валові інвестиції включають як суму відшкодування,
так і приросту інвестицій. (Поняття “капітал”, або “інвестиційні
ресурси”, як стверджують відомі американські економісти Макконеллі Брю,
включає всі вироблені засоби виробництва (всі види інструментів машини,
обладнання, складські приміщення, транспортні засоби і мережа збуту),
які використовуються у виробництві товарів і послуг та в доставці до
кінцевого споживання. Виробництво і накопичення засобів виробництва
називається інвестуванням. “Інвестиційні витрати” включають в основному
три компоненти: 1) всі кінцеві закупки машин, обладнання і верстатів
підприємцями; 2) все будівництво; 3) зміна запасів. Зміни в запасах
відносяться до інвестицій, тому, що збільшення запасів є в дійсності
“продуктом”, який не споживається, а це і є інвестицією.

Звідси з’являються нові модифікації суспільного продукту:чистий
внутрішній продукт (ВВП мінус амортизація); чистий національний
продукт (ВНП мінус амортизація); чистий внутрішній доход (валовий
внутрішній доход мінус амортизація); чистий національний доход
(валовий національний доход мінус амортизація).

Отже,головними макроекономічними показниками,які харак-

теризують абсолютний результат(ефект)суспільного вироб-

ництва,є такі: 1)валовий внутрішній продукт(ВВП);2)валовий

національний продукт(ВНП);3)чистий внутрішній продукт;

4)чистий національний продукт(ЧНП);5)валовий внутрішній до-

ход;6)валовий національний доход;7)чистий внутрішній до-

ход;8)чистий національний доход.

Усі показники внутрішнього продукту чи доходу харак-

теризують виробництво,а всі національні показники — споживан-

ня.

Схематично модифікація суспільного продукту показана.

Основні макроекономічні показники системи національних

рахунків.

Позначення на схемі:А — амортизація, V — необхідний про-

дукт, m — додатковий продукт, ЧЕ — чистий експорт, ВВП — ва-

ловий внутрішній продукт, ВНП — валовий національний продукт,

ЧВП — чистий внутрішній продукт, ЧНП — чистий національний

продукт, ВВД — валовий внутрішній доход, ВНД — валовий нац-

іональний доход, ЧВД — чистий внутрішній доход, ЧНД — чистий

нвціональний доход.

Як правило,в економічній літературі виділяють такі

основні макроекономічні параметри: ВВП(валовий внутрішній

продукт), ВНП(валовий національний продукт), ЧНП(чистий нац-

іональний продукт) і національний доход (чистий національний

доход). Але це ще не кінцеві показники національних ра-

хунків.Визначають ще два — так званий особистий доход і доход

після сплати податків.

Особистий доход (сукупні доходи домашніх гос-

подарств)утворюються після того,як з чистого національного

доходу (суми необхідного і додаткового продукту суспільства

мінус непрямі податки) відрахують податки(внески) на соціаль-

не страхування, податки на прибуток фірм (які, таким чи-

ном, не попадають в домашні господарства) і додають так звані

трансфертні доходи(платежі). Якщо національний доход — це до-

ход зароблений,то особистий доход домашніх господарств — це

доход одержаний.

Нарешті,якщо з особистого доходу домашніх господарств

відрахувати всі прямі індивідуальні податки,то утвориться

кінцевий показник СНР — доход після сплати податків,що знахо-

диться в повному розпорядженні домашніх господарств.

Схема одержання кінцевих показників СНП показана.

Утворення кінцевих показників СНР

Позначення на схемі: V — необхідний продукт, m — додатковий

продукт, ЧНП — чистий національний продукт, НД — національний

доход, ОД — особистий доход домашніх господарств, КД — кінце-

ві доходи домашніх господарств(доход після сплати податку).

3.3. Загальні принципи виміру національного продукту досить

прості.Перший із них полягає у тому,що національний продукт

обчислюється без повторного рахунку.

Вимір національного продукту здійснюється,виходячи із

економічного кругообігу(потоків ресурсів,продукту і до-

ходів),на основі»потоку товарів»,з одного боку,і «потоку до-

ходів» — з іншого.

Вимірювання ЧНП за методом «потоку товарів» здійснюється

через підрахунок усіх грошових коштів,витрачених населенням у

сфері кінцевого споживання.Тому легко обчислити ЧНП,або,як

його називає П.Самуельсон,»національний доход,вимірюваний у

ринкових цінах»,який визначається як загальна грошова

вартість усього потоку кінцевих товарів(додана вар-

тість),споживаних суспільством.

При обох методах обчислення ЧНП результат повинен співпа-

дати.Подібною методикою користуються бухгалтери при складанні

балансу,коли потрібен точний збіг сум активів і пасивів.Така

ж «подвійна бухгалтерія»потрібна при вимірюванні нац-

іонального продукту.

Вимірювання ВНП теж здійснюється двома шляхами — за вит-

ратами і за доходами. При цьому виходять з того, що усі грошові витрати
в суспільстві повністю дорівнюють усім грошовим доходам.

Дана подвійна методика виміру ВНП відображена схематично

на рис.На ньому виділено основні елементи грошових витрат і

доходів,за якими розраховується обсяг ВНП.

Елементи витрат і доходів для обчислення ВНП, ВВП і ЧНП

Отже,сума усіх суспільних витрат — споживчих витрат насе-

лення,інвестиційних витрат,витрат держави на товари і пос-

луги,а також чистий експорт(витрати іноземців),з одного бо-

ку,і сума усіх доходів — від амортизації основного кап-

італу,заробітної плати,прибутку,проценту і ренти — з іншого,у

підсумку дасть загальний обсяг ВНП.Сума усіх витрат без вра-

хування експорту і імпорту(чистого експорту)складає обсяг

ВВП,а сума усіх доходів без амортизації — обсяг ЧНП.

Споживчі витрати населення — це сума усіх витрат до-

машніх господарств за рік.Вони включають витрати на предмети

споживання(автомобілі,холодильники,телевізори,одяг,хліб,пиво,

сигарети, зубну пасту і багато іншого) і послуги.

Інвестиційні витрати — це виробничі витрати:на закупівлю

засобів виробництва(машин і обладнання),будівництво,створення

виробничих запасів сировини і матеріалів.Державні закупівлі

включають витрати держави на кінцеву продукцію

підприємств(скажімо,зброю і боєприпаси,космічні апарати то-

що) і на виробничі ресурси (зокрема, сировини, робочої сили,

енергії,засобів виробництва тощо). Чистий експорт відображає

перелив частини суспільного продукту за кордон(чи з-за кор-

дону,якщо імпорт більший за експорт).

Серед доходів слід виділити вартість спожитого капі-

талу (амортизацію) за рік, заробітну плату — доход на працю,-

прибуток — доход на капітал у виробничій формі(сюди ж відно-

сять і дивіденд — доход на фіктивний капітал),процент — доход

на грошовий капітал,ренту — доход від землі.

Слід підкреслити,що до національного продукту не вклю-

чають доходи чи витрати від перепродажу товарів(зокрема,угоди

по продажу товарів,що уже були у вжитку,а також результати

чистого фінансових угод(трансфертні виплати,угоди з цінними

паперами).

Існує ще один спосіб виміру національного продукту,так

званий виробничий.Суть його уже відома:щоб обчис-

лити,наприклад,обсяг ВНП, слід знайти річну суму амор-

тизації,вартості необхідного і додаткового продукту;без вра-

хування суми амортизації можна знайти обсяг ЧНП.

3.4. Вирішальне значення для суспільного відтворення — наг-

ромадження і споживання,рівня добробуту народу,економічної

могутності країни має національний доход,або доход нації.

Його слід розглядати як складову частину всього на-

ціонального продукту за відрахуванням амортизації.Він втілює у

собі річну суму доходів домашніх господарств.Можна вважати

ідентичними показники національного доходу і чистого нац-

іонального продукту,адже вони відрізняються лише на величину

непрямих податків.

На стадії виробництва національний доход можна уявити як

суму вартості необхідного і додаткового продукту суспільства:

НД = V + m,

На стадії первинного розподілу необхідний продукт тран-

сформує в заробітну плату, а додатковий продукт — в прибуток,

дивіденд (доход на акції), процент і ренту.

Перерозподіл первинних доходів здійснюється через сис-

тему оподаткування і державний бюджет, систему ціно-

утворення, інфляційний випуск грошей в обіг,внески до різно-

манітних фондів і організацій.Первинні доходи частково тран-

сформуються через виплати із фондів соціального споживан-

ня,пенсії і стипендії,проценти по вкладах,виграші в лотерею,

по позиції тощо.

Національний доход призначений для поточного споживання

нселення і нагромадження,яке потрібне для розширеного відтво-

рення суспільного виробництва і майбутнього зростання обсягу

продукту суспільства.Тобто,частина національного доходу сис-

тематично використовується для нарощування виробничих ре-

сурсів і удосконалення виробництва.Тому на стадії споживання

доход нації розподіляється таким чином:

НД = ФС + ФН,

де ФС — фонд споживання,який у формі особистих доходів

надходить в домашні господарства власникам виробничих ре-

сурсів,а також непрацездатним; ФН — фонд нагромадження,який у

формі інвестицій використовується для розширення виробництва

та соціальної інфраструктури.

Доход нації(чистий національний доход), використаний на

соживання і нагромадження,не тотожний з показником чистого

внутрішнього доходу(виробленого доходу). Чистий(використаний

національний доход зменшується на суму витрат на всіх стадіях

руху суспільного продукту.Він також може зростати чи змен-

шуватись в залежності від сальдо зовнішньоекономічної дія-

льності.

Дослідження динаміки національного доходу дозволяє зна-

йти ряд закономірностей розвитку,що мають макроекономічне

значення.Зокрема,аналіз доходів і витрат сім’ї,на рівні якої

відбувається споживання національного доходу,дозволив сфор-

мулювати так званий закон Енгеля, який виявив ще в середині

минулого століття німецький економіст Е.Енгель.

Усі витрати сім’ї Енгель розділив на три групи: витрати

на харчування; витрати на промислові товари; витрати на соц-

іально-культурні потреби.Суть закону полягає у тому,що із

зростанням доходів сім’ї,викликаного збільшенням всього дохо-

ду нації,частка витрат на харчування зменшується,на одяг,

житло і комунальні послуги залишається незмінною, а частка

витрат на соціально-культурні потреби зростає.

Одна із причин,яка зумовлює існування системи перероз-

поділу національного доходу,є прагненням суспільства до подо-

лання суттєвої нерівності в доходах,притаманної усім краї-

нам,навіть з найвищими показниками рівня добробуту.Аналіз

стану цієї нерівності проводиться із застосуванням методу Ло-

ренца.

y

Міру нерівності доходів мож- 100% Лінія абсолют-

на визначити,будуючи криву Лорен- ної рівності

ца(або «лук Лоренца»),графік якої 75

зображено на рисунку.

На графіку по осі абсциз від- А

кладено кількість сімей, по осі 50

ординат — доход сімей(у відсотках).

Причому по осі абсциз зліва — най-

бідніші,а справа — найбагатші сім’ї; 12 В

по осі ординат внизу — доход найбід-

ніших,уверху — найбагатших сімей. 0 40 75 100 х

Крива Лоренца

Абсолютна рівність розподілу національного доходу пред-

ставлена бісектрисою(за цією ситуацією усі отримують рівний

доход, абсолютна нерівність показана лініями,що обмежують

графік внизу(вісь абсциз) і справа(у цій ситуації мізерна

кількість сімей одержують 100% доходу).

Крива Лоренца, яка показує фактичний розподіл дохо-

дів, будується за реальними даними. Область між неї і лінією

абсолютної рівності вказує на нерівність у розподілі.

Чим вона буде більшою, тим більшою буде ця нерівність.

Реальне суспільство не характеризується ні абсолютною

рівністю,ні абсолютною нерівністю.Але,чим більше вигнута кри-

ва Лоренца,тим більша ця нерівність.Наближення кривої до

лінії абсолютної рівності убиває стимули до продуктивної

праці,а надмірна її вигнутість може викликати соціальну нап-

ругу у суспільстві.Значна диференціація у розподілі доходів

може привести до різких політичних потрясінь і вкрай небажа-

них для країни наслідків.

Площина між діагональною лінією і кривою Лоренца відома під назвою
“площа нерівності”. Абсолютна нерівність представляється горизонтальною
і вертикальною осями в правій нижній частині графіка – це відповідає
ситуації, коли одна людина отримує весь дохід, наприклад, в країні з
населенням 100 чоловік, перші 99 не отримують доходів взагалі, а 100-а
людина отримує весь дохід.

Коефіцієнт Гіні, або коефіцієнт концентрації Гіні, який визначається із
кривої Лоренца, представляє собою, число, яке являється мірою нерівності
в розподілі доходів. Це відношення рівне площі А, поділеній на суму А+В
– це область між кривою Лоренца і периметром квадрата. Коефіцієнт Гіні
варіюється від 0 до 1, при цьому 0 відповідає абсолютній рівності,
поскільки в цьому випадку відсутня зона нерівності, а 1 означає
абсолютну нерівність; чим більший коофіцієнт, тим більша нерівність.
Коли цей коофіцієнт перевищує 0,45, розподіл доходів рахається дуже
нерівномірним, а коли він нижче 0,30, то вважається, що в даній країні
відносно рівномірний розподіл доходів. Недоліком цього коофіцієнта є те,
що він не відображає різниці в долях доходів різних груп, як це видно із
кривої Лоренца, другими словами, різні криві Лоренца можуть давати одне
і те ж значення коофіцієнта Гіні. По одному числу неможливо судити про
те, торкається ця нерівність в розподілі багатих прошарків населення,
бідних чи всіх груп відразу.

Коофіцієнти Гіні в колошніх соціалістичних країнах були одними із самих
низьких в світі, і нижче, ніж в країнах з ринковою економікою, за
виключенням скандінавських країн. Найбільш високий рівень нерівності
доходів притаманний країнам, що розвиваються, особлива в Латинській
Америці, де мала група людей володіє високим процентом дохода

Існує думка,що межа натягу»лука Лоренца» наступає у мо-

мент,коли найбідніші 40% населення починають усі разом отри-

мувати менше 13% загальної суми доходів(саме така ситуація

відображена на рисунку).Тому держава повинна регулювати натяг

«лука Лоренца» через оподаткування найбагатших і виплати

найбіднішим.Але певна нерівність все ж повинна збер-

ігатись,зрівняльний розподіл суперечить ринковим прин-

ципам,історичний досвід показав його безперспективність і

навіть шкідливість для суспільства.

3.5. Національне багатство — це сукупність матеріальних благ

і духовних цінностей,нагромаджених суспільством за всю його

історію.Масштаби,структура і якісний рівень національного ба-

гатства визначають економічну могутність країни,потенціал її

наступного соціально-економічного розвитку.

Уявлення про структуру національного багатства дає

схема,зображення на рисунку.

Структура національного багатства

Про рівень економічного розвитку країни та її можливості

в нарощуванні економічної могутності свідчить структура на-

ціонального багатства. Найбільше значення має економічний по-

тенціал країни,який представлений основним і оборотним вироб-

ничим капіталом,кадрами працівників,вчених і спеціалістів.

Основні положення і висновки.

1. Кількісна чи якісна характеристика елементів економічної си-

стеми називається її параметром(показником). Усі парамет-

ри поділяються на екстенсивні (характеризують систему з

кількісного боку) і інтенсивні(показують її з якісної і

структурної сторін), на рівні і потоки.

2. Для характеристики макроекономічних параметрів застосовують

економічну інформацію, до методів одержання якої відносять

оперативний, бухгалтерський і статистичний облік, економіч-

ний експеремент і метод експертних оцінок.

3. Існують два підходи до виміру макроекономічних параметрів —

звужувальний і розширювальний.

4. Звужувальний підхід утворює свою систему народ-

ногосподарського балансу, в якій параметри суспільного ви-

робництва оцінюються з боку натурально-речового змісту

(засоби виробництва і предмети споживання, що утворюють фонд

заміщення,фонд споживання і фонд нагромадження) і вартісної

форми(стара і нова вартість,чистий продукт,необхідний і

додатковий продукт).

5. На грунті розширювальної концепції виникає інша система на-

родногосподарського обліку — система національних рахун-

ків.Повний набір її показників, що характеризують результа-

ти виробництва,включає валовий внутрішній продукт, валовий

національний продукт,чистий внутрішній продукт, чистий

національний продукт, валовий внутрішній доход, валовий

національний доход, чистий внутрішній доход, чистий

національний доход.

6. Основою економічного розвитку суспільства є доход нації

(чистий національний доход), який використовується на

споживання і нагромадження.

7. Національне багатство включає національне майно (основний

виробничий і основний невиробничий капітал, матеріальний

оборотний капітал, резерви засобів виробництва і предметів

споживання, особисте майно населення), а також природні

ресурси, залучені в господарський оборот.

8. Відносним результатом суспільного виробництва є його ефек-

тивність(співставлення абсолютного результату виробництва —

продукту з витратами виробничих ресурсів),її основні показ-

ники — продуктивність праці, фондовіддача, матеріаловіддача,

з одного боку, і трудомісткість, фондомісткість і

матеріаломісткість продукту — з іншого.

9. Розрахунок ВНП за витратами: GNP = C + Ig + G + NE

GNP – валовий національний продукт

С – споживчі витрати

Ig — валовіприватні інвестиції

G — державні витрати

NE — чистий експорт

Чистий експорт : NE = E – Z

NE – чистий експорт

E — експорт

Z — імпорт

Чистий експорт може бути від”ємною величиною

Обчислення ВНП за доходами : GNP = W + R + i + p + A + Tн

W — заробітна плата

R — рента

і — процент

р — прибуток

А — амортизація

Тн — непрямі податки

Валовий внутрішній продукт (ВВП) : GIP = GNP – NE

GIP – валовий внутрішній продукт

GNP – валовий національний продукт

NE — чистий експорт

Чистий національний продукт : NNP = GNP – A

NNP – чистий національний продукт

GNP – валовий національний продукт

A — амортизація

Національний доход : NJ = NNP – Tн

NJ — національний доход

NNP – чистий національний продукт

Tн — непрямі податки

NJ= W + R + i + p

NJ — національний доход

W — заробітна плата

R — рента

i — процент

p — прибуток

Особистий доход :

PJ = NJ — — — +

Доход кінцевого використання : DJ = PJ — Tінд

DJ — доход кінцевого використання

PJ — особистий доход

Tінд — індивідуальні податки

A V m

Додана вартість

ЧВП

ВВП

ВНП

ЧНП

А

А

Непрямі

податки

ЧЕ

Непрямі

податки

ВНД

ЧНД

ВВД

ЧВД

А

А

Субсидії

Субсидії

V

m

ЧНП

НД

ОД

КД

Трансфертні

доходи

Непрямі

податки

Індивідуальні

податки

Податки по

соціальному

страхуванню

Оподаткування прибутку фірм

ВНП

ДОХОДИ

Амортизація

Зар.плата

Процент

Рента

Прибуток

ВИТРАТИ

Споживчі витрати домашніх госпо –

дарств

Інвестиції

Державні закупівлі

товарів і послуг

Чистий експорт

ВВП

ЧНП

НАЦІОНАЛЬНЕ

БАГАТСТВО

Націонаольне

майно

Духовні і культурні

цінності

Природні ресурси

Основний вироб-

ничий капітал

Основний неви-

робничий капітал

Матеріальний обо-

ротний капітал

Майно домашніх

господарств

Резерви засобів

виробництва

Запаси і резерви предметів споживання

Виплати

на соці-

альне

страху-

вання

Податок

на при-

буток

корпо-

рацій

Нерозпо-

ділений

прибуток

Транс-

фертні платежі

Похожие записи