.

Функція заощаджень. Середня та гранична схильність та заощадження” (контрольна робота)

Язык: украинский
Формат: контрольна
Тип документа: Word Doc
0 9503
Скачать документ

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

на тему:

Функція заощаджень. Середня та гранична схильність та заощадження”

ПЛАН

Вступ

1. Поняття про заощадження

2. Сукупне споживання та заощадження

3. Функція заощаджень і споживання

4. Недоходні фактори заощадження

Висновок

Використана література

Вступ

Споживання та заощадження відіграють визначальну роль в економіці
будь-якої країни. Держави в яких інвестують значний відсоток своїх
доходів і споживають відповідно менший, досягають високих темпів
зростання національної економіки й продуктивності праці. І навпаки, ті
країни, що споживають вищий відсоток своїх доходів та інвестують менший,
розвиваються повільніше.

1. Поняття про заощадження

Заощадження – це та частка особистого безподаткового доходу, яка не
споживається, тобто:

З = БД – СВ.

Середньою схильністю до заощадження (ССЗ) називають частку
безподаткового доходу, що спрямовується на заощадження (у відсотках):

ССЗ = (З / БД) * 100%

Оскільки БД = СВ + З, то ССС+ССЗ = 100%, або 1,0.

Переважно ССС більше ССЗ.

Гранична схильність до заощадження (ГСЗ) вказує на співвідношення між
додатковими заощадженнями та додатковим доходом, який спричинив ці
заощадження:

ГСЗ = ((З / (БД) * 100%

ГСС + ГСЗ = 1,0 або 100%.

Заощадження дорівнюють доходу мінус витрати на споживання:

S = YL – C = YL * (NL – WL) / NL

З рівняння випливає, що заощадження протягом робочого періоду життя
людини дорівнюють певній частці трудового доходу, а числове значення
такої частки дорівнює числовому значенню частки, яку становить період,
коли людина не працює за віком, від усього життя.

На малюнку № 1 показано схему споживання, заощадження і витрачання
заощаджень за весь період життя. Упродовж усього життя потік споживчих
видатків С рівномірний і становить разом С * NL. У період життя, коли
людина не працює за віком, такі споживчі видатки фінансуються за рахунок
заощаджень, що накопичувалися протягом робочого періоду життя. Отже,
заштриховані відрізки (YL – C) * WC і C * (NL – WL) рівні, або можна
сказати так і за рахунок заощаджень у роки праці фінансуються витрати в
період, коли людина не працює за віком.

Малюнок № 1.

max

активи

C Заощадження

Витрачання заощадження

o

WL NL

З малюнка стає очевидною важлива ідея теорії життєвого циклу споживання.
Вона полягає у тому, що плани споживання складаються так, аби досягти
однакового або рівномірного рівня споживання шляхом заощадження упродовж
періодів високих доходів і витрачання заощаджень у періоди низьких
доходів. Отже, це важливий відхід від розгляду споживання лише як
такого, що базується на поточному доході. Різниця суттєва, бо в
обрахунках споживчих видатків упродовж всього життєвого циклу
відраховуються доходи, які будуть одержані за все життя, а не лише
поточний доход. Та перш ніж детальніше розглядати цей аспект проблеми,
повернемося до малюнка і подивимося на роль активів.

Теорія життєвого циклу споживання – це, звісно, і теорія життєвого циклу
заощадження. У своєму найпростішому вигляді, як показано на малюнку № 1
, вона передбачає, що працюючи, люди заощаджують на період, коли не
трудитимуться за віком. Але теорія життєвого циклу містить загальніший
теоретичний підхід до заощадження. Тобто, люди прагнуть мати рівномірний
рівень споживання впродовж усього життя. Доход у часі може розподілятися
не так рівномірно. Людина може навчатися, виходити на пенсію або рік не
працювати з різних причин, хоч їй виповнилося лише сорок років. Теорія
життєвого циклу заощадження передбачає що люди багато заощаджують коли
їхні доходи вищі за середні протягом життя, і більше витрачають
заощаджень, коли їхні доходи нижчі за середні упродовж життя [8, с.75].

Найпростіша функція заощадження має вигляд:

S – величина заощаджень у приватному секторі; а – автономне
споживання; (1-b) — гранична схильність до заощадження; Y – доход; Т –
податкові відрахування.

Гранична схильність до заощадрсення (MPS) – величина додаткового
заощадження, яке виникає із додаткової гривні використовуваного доходу:

де ? С – приріст заощаджень;

заощадження в сумі дорівнюють одиниці:

Середня схильність до заощадження (APS) – це частина використовуваного
доходу, яку домогосподарства заощаджують, тобто

У короткостроковій перспективі із збільшенням доходу зростає частка
споживання так званих “люксових благ”, серед яких найбільшим “люксовим
благом” є заощадження (про це стверджують закони, або “якісні схеми
поведінки”, Ернста Енґеля), а тому середня схильність до споживання має
тенденцію до зменшення, а середня схильність до заощадження зростає.
Проте в довгостроковій перспективі середня схильність до споживання
стабілізується.

На відміну від Дж.Кейнса, сучасні дослідники показали, що споживання —
функція не лише від поточного використовуваного доходу (хоча цей фактор
і є основним!). На його обсяги впливають також рівень нагромадженого
багатства, процентна ставка, розвинена система соціального захисту (яка
спричиняє зменшення особистих заощаджень), раціональні очікування
споживачів тощо.

2. Сукупне споживання та заощадження

Поряд із граничною схильністю до споживання йде її дзеркальне
відображення – гранична схильність до заощадження. Гранична схильність
до заощадження визначається як частка кожного додаткового долара доходу,
що йде на додаткове заощадження.

Чому гранична схильність до споживання і гранична схильність до
заощадження співвідносяться як дзеркальні двійники? Згадаймо, що доход
дорівнює споживанню плюс заощадження. Це означає, що кожен додатковий
долар доходу має бути поділений між додатковим споживанням і додатковим
заощадженням. Так, якщо гранична схильність до споживання становить
0.85, то гранична схильність до заощадження має дорівнювати 0.15.

Уявіть, що є економіка, де кількість населення і рівень валового
внутрішнього продукту упродовж певного часу незмінні. Кожна людина у
такій економіці пройшла б через життєвий цикл заощадження і витрачання
набутого, показаний на малюнку № 1. Хоча економіка, як єдине ціле, не
заощаджувала. І будь-який момент заощадження людей, що працюють, точно
“погашалися” б витратами заощаджень пенсіонерів. Та якби населення
зростало, молодших за віком було б більше, ніж старих, стане в цілому
заощаджувати більше, ніж витрачали зібраного, а економіка мала б чисті
заощадження. Отже, величина сукупного споживання частково залежить від
поділу населення за віком. Вона також залежить від таких характеристик
економіки, як середній вік виходу на пенсію, та від наявності чи
відсутності в країні програми соціального забезпечення. Такий досить
дивний підтекст цієї теорії вказує на плідність її аналітичного підходу.

Окремі економісти стверджують, що такі демографічні фактори допомагають
пояснити чому норми заощаджень домогосподарств у Японії значно вищі, ніж
у Сполучених Штатах. Оскільки, відсоток людей похилого віку в Японії
швидко зростає, деякі економісти сподіваються, що норма заощаджень у
Японії на кінець століття почне знижуватися.

3. Функція заощаджень і споживання

Однією з найголовніших у всій макроекономіці є функція споживання.
Функція споживання розкриває взаємозв’язок між величиною видатків на
споживання та обсягом використовуваного особистого доходу. Це поняття,
що запроваджено Кейнсом, ґрунтується на припущенні, що існує стабільний
емпіричний взаємозв’язок між споживанням та доходом.

Функцією споживання можна подати у вигляді графіка № 1, на якому
зображено сім рівнів доходу, що подані у таблиці № 2. Використовуваний
доход (стовпець 1 з таблиці № 2) викладено по горизонтальній, а
споживання сімей (стовпець 3) – по вертикальній. Кожне поєднання “доход
– споживання” показане точкою, точки з’єднані гладкою кривою.

Зв’язок між споживанням і доходом, що показано на графіку № 1,
називають функцією споживання.

Графік № 1

28000

26000

24000

22000

20000

45’

20000 22000 24000 26000
28000 30000

Точка нульового заощадження. Щоб зрозуміти графік, буде корисним
застосовувати лінію, проведену під кутом 45’ від початку координат,
тобто бісектрису. Оскільки вертикальна та горизонтальна осі мають
однаковий масштаб, то лінія 45’ має цікаву властивість. В її кожній
точці відстань до вертикальної осі дорівнює відстані від горизонтальної.
Можна переконатися на цьому наочно.

Отже, лінія 45’ говорить нам, чи споживчі видатки рівні, більші чи менші
за використовуваний доход. Точка функції споживання, що перетинає лінію
45’, визначає той розмір використовуваного доходу, за якого сім’ї
покривають свої видатки за рахунок свого доходу – не позичають і не
витрачають своїх попередніх заощаджень.

Точка нульового заощадження – точка В на графіку № 1. В цій точці
споживчі видатки точно дорівнюють використовуваному доходу, сім’я не
заощаджує і не позичає. Праворуч від точки В функція споживання лежить
нижче від лінії 45’. Взаємозв’язок між доходом та споживанням можна
побачити, досліджуючи лінію від E’ до E на графіку № 1. Коли величина
доходу становить 28000 доларів, розмір споживання становить 27240
доларів. Ми бачимо, що споживання менше за доход, оскільки функція
споживання лежить нижче від лінії 45’ – в точці E’.

Якщо сім’я не витрачає весь свій доход, то залишок, очевидно,
заощаджується. Лінія 45’ дає змогу з’ясувати, скільки сім’я заощаджує.
Чисті заощадження вимірюються відрізком, що йде вгору від функції
споживання до лінії 45’, як показано стрілкою EE’’ .

Перебування ліворуч від точки В на лінії 45’ означає, що сім’я витрачає
більше за свій доход. Перевищення споживання над доходом є “чисті
від’ємні заощадження”, їх вимірюють вертикальним відрізком між функцією
споживання і лінією 45’.

Підсумуємо: в будь-якій точці на лінії 45’ споживання точно дорівнює
доходу і заощадження сім’ї дорівнює нулю. Коли функція споживання лежить
вище від лінії 45’ то сім’я не заощаджує, а витрачає свої попередні
заощадження або позичає. Коли функція споживання лежить нижче від лінії
45’, то сім’я робить чисті додатні заощадження. Величина чистих додатних
або від’ємних заощаджень завжди вимірюється вертикальним відрізком між
функцією споживання і лінією 45’.

Функція заощадження показує зв’язок між розміром заощадження та доходу,
як показано на графіку № 1. Знову відкладаємо на горизонтальній осі
використовуваний доход, а по вертикальній – чисті заощадження: додатні
та від’ємні.

Графік № 2.

Функція заощадження

S

3000

2000

1000

0

-1000

20000 22000 24000 26000 28000
30000 D

Ця функція заощаджень прямо випливає з графіка № 2. Це просто відстань
по вертикалі між лінією 45’ та функцією споживання. Наприклад, в точці А
на графіку № 2 бачимо, що заощадження сімей від’ємні, оскільки функція
споживання перебуває над лінією 45’. Графік № 2 показує ці від’ємні
заощадження прямо – функція заощадження лежить нижче від нульової
горизонтальної лінії в точці А. Так само додатні заощадження перебувають
праворуч від точки В, оскільки функція заощадження перебуває праворуч
від точки В, оскільки, функція заощадження вища від нульової
горизонтальної лінії [8, с.90].

4. Недоходні фактори заощадження

До недоходних факторів споживання і заощадження відносять:

Багатство. Як нерухоме майно, так і фінансові засоби, якими володіє
населення. Збільшення багатства зміщує графік споживання угору, а графік
заощадження – вниз.

Податки. Зниження податків збільшує безподатковий доход і тому збільшує
як споживання, так і заощадження.

Рівень цін. Зростання цін скорочує споживання і заощадження і навпаки.

Відрахування на соціальне страхування. Збільшення цих відрахувань
призведе до скорочення поточних споживання та заощаджень.

Очікування. Можуть бути пов’язані із майбутньою зміною цін, доходів,
виникненням дефіциту тощо.

Споживча заборгованість. Якщо в попередньому періоді заборгованість
зросла, то в поточному періоді домогосподарсва будуть змушені зменшити
споживання і заощадження, аби ліквідувати минулу заборгованість.

Відсоткова ставка. Зміна ставки процента впливає на співвідношення між
поточним і майбутнім заощадженням. Коли відсоткова ставка зростає,
поточне споживання зменшується, а заощадження зростає, що збільшить
майбутнє споживання, забезпечене поточними заощадженнями.

Характерним є поняття автономного споживання та заощадження, тобто
такого, яке не залежить від доходу, а змінюється лише під впливом
недоходних факторів.

Висновок

Завдяки заощадженям раціональні споживачі нагромаджують майно, або
багатство що дає змогу вирівнювати споживання протягом життя.
Заощаджуючи, особа резервує свій поточний дохід для споживання у
майбутньому. Якщо особа отримала у спадщину значний обсяг майна
можливості її споживання розширюються. Більше багатство веде до більшого
споживання, що називають ефектом майна, або ефектом багатства.
Збільшення багатства переміщує функцію споживання в гору.

Припустимо: інвестиційні видатки постійно знижуються. Як ми бачимо,
зменшення видатків може призводити до поступового спадання обсягів
виробництва і рівня зайнятості.

Припустимо, уряд хоче “компенсувати” зниження сукупного попиту, вдавшись
до зменшення податків так, щоб доход залишався на рівні певної
зайнятості. Оскільки споживчі видатки реагують лише поступово на зміну
доходу спричинену спочатку скороченням інвестицій, а також зниженням
податків. Творці економічної політики, які часом хочуть стабілізувати
валовий внутрішній продукт, мають знати схему саморегулювання величини
споживчих видатків, аби не “переграти”. Проблема може ускладнитися далі
тим, що політики часто реагують на зміни обставин також з відставанням.

Використана література

Башнянин Г.І. Політична економія. – Київ: Ніка-Центр Ельга, 2000. –
528с.

Дзюбик С., Ривак О. Основи економічної теорії.- К.: Основи, 2002.

Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної теорії. –
Київ: Вища школа, 2000. – 471 с.

Заруба О. Д. Основи страхування. Посібник. -К.: Українсько-Фінський
інститут менеджменту і бізнесу, 2001 –180 с.

Кириленко В.І. Мікроекономіка. Київ: Таксон. – 2002. – 334 с.

Крачило М.П. Основи економічної теорії.- К., 2000.

Макконел, Брю. “Экономикс: принципы, проблемы и политика: В 2 т.: Пер. с
англ. ІІ-го изд.. – М.: Республика, 2001.

Панчишин С. Макроекономіка К.: Либідь, 2000.

Радіонова І.Ф. Макроекономіка та економічна політика: Підручник.- К.:
Таксон, 2002.

Савченко А., Пухтаєвич Г. Теорія ринкової економіки і практика переходу
України до ринку. (Державне регулювання ринкової економіки.) “Економіка
України”, 1999.

Самюелсон Пол А., Нордгауз Вільям Д. Макроекономіка: Переклад з англ..-
К.: Основи, 2001.

Павловський М. “Макроекономіка перехідного періоду”. К.: “Техніка”.
2000.

Савченко А. та ін. “Макроекономіка”. К.: “Либідь”, 2002. – с. 77-96.

Сажина М.А., Чебрикова Г.Г. Экономическая теория. Учебник для вузов. –
Москва: “Норма”, 1998. – 456 с.

Сидорович А.В. Курс экономической теории. – Москва: ДИС, 1997. – 736 с.

PAGE

PAGE 2

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020