ТЕМА. БЕЗРОБІТТЯ, ЙОГО МАКРОЕКОНОМІЧНИЙ ЗМІСТ

ТА НАСЛІДКИ.

1. Напрями основних потоків ринку праці та їх зв’язок із ви-

дами безробіття.

2. Вплив відхилень безробіття від природнього рівня на вели-

чину фактичного ВНП. Закон Оукена.

3. Суть неокласичного та кейнсіанського пояснень явища без-

робіття.

4. Зміст моделей фрикційного, структурного та циклічного без-

робіття.

1. Безробіття, так само як і інфляцію, ми розглядаємо як

явище, що засвідчує порушення рівноваги, тобто як результат

певних макроекономічних коливань. Щоправда, як буде показано

далі, не всяке безробіття є порушенням або відхиленням від

норми. Оскільки воно спостерігається в усіх країнах ринкової

економіки і в різні часи, то його можна певною мірою також

вважати своєрідною нормою.

Чому безробіття є макроекономічним явищем? Для тлумачен-

ня наводять, як правило, два аргументи.

Перш за все наявність безробіття є свідченням недовико-

ристання ресурсів суспільства, а отже, і чинником, що діє в

бік зменшення ВНП, сукупної пропозиції.

По-друге, безробіття — це, окрім усього, певна кількість

людей із меншою платоспроможністю, що спричиняє зменшення су-

купного попиту. Отже, безробіття впливає на макрорівновагу з

двох боків: і з боку попиту, і з боку пропозиції.

Досвід засвідчує: певний відсоток безробіття існує зав-

жди. Покладаючись на цей безперечний факт, можна висловити

припущення, що певний рівень безробіття є нормою, певною

мірою природним явищем. Щоб зрозуміти природність певної нор-

ми безробіття, слід розглянути основні потоки на ринку праці:

Знайшли роботу або повернулися на старі робочі місця

ПРАЦЕЗДАТНІ

Втратили роботу надовго че-

рез структурні зміни або

скорочення

залишили роботу за власним бажанням

Вийшли зі складу Повертаються до

працездатних (пен- роботи

сіонери, матері, що

доглядають дітей) Вперше шукають

роботу

Пояснення до схеми:

1. Ця досить спрощена схема потоків на ринку робочої сили

ілюструє пряме та опосередковане (непрацездатними) перет-

ворення працюючих на безробітних, і навпаки.

2. Загальна кількість безробітних формується чотирма пото-

ками:

а) працівниками, що втратили роботу внаслідок струк-

турної перебудови виробництва або його скорочення у період

кризи;

б) працівниками, що залишили роботу добровільно;

в) тими, що раніше не працювали і вперше з»являються на

ринку праці у пошуках роботи;

г) тими, що колись мали роботу і з»являються на ринку

праці повторно.

2. Вважається, що нормальний (природний) рівень без-

робіття є величиною змінюваною. Він змінюється під впливом

рівня добробуту домогосподароств, застосованих у підприє-

мницькому секторі технологій, урядової політики тощо. Зок-

рема, прийнято вважати, що наприкінці 60-х років природний

рівень безробіття становив близько 5% , а у 80-х роках зріс

до 5,5-6% від загального числа працездатних.

Як існування неприродного безробіття визначає стан еко-

номіки, макроекономічну рівновагу? Щоб відповісти на це запи-

тання, розглянемо зв»язок: безробіття — реальний ВНП (сукупна

пропозиція).

Вважається, що перевищення безробіттям природного рівня

спричиняє певну втрату ВНП:

= —

У вищенаведеній формулі складність для розрахунку може

становити лише визначення потенційного (природного) ВНП.

Останній визначається так:

= х х

Перший множник для розрахунку потенційного рівня без-

робіття означає: у формулі закладено, що нормальним (природ-

ним) рівнем є 5,5% (100% — 94,5% = 5,5%).

Непрямий (обернений) зв»язок між відхиленням безробіття

від природного рівня і відхиленням реального ВНП від природ-

ного був визначений Артуром Оукеном. Суть розкритого ним

зв»язку можна сформулювати так: 1% пункт відхилення без-

робіття від природного рівня (6%) означає відхилення ре-

ального ВНП від потенційного на 2,5%-их пункти.

Рівень Відповідно до цього за-

безро- кону, якщо безробіття

біття встановилося на рівні

% 8%, тобто перевищило

8 природний рівень на 2

6 процентні пункти.

4 (8%-6%=2%), то реальний

2 ВНП відхилився від по-

тенційного на 5 процент-

них пунктів.

90 95 100 (2,5*2=5).

ВНП нормальний/ ВНП потенційний %

3. Різні макроекономічні аспекти явища безробіття відмічені

у його двох трактуваннях: неокласичному та кейнсіанському.

Із вступного курсу економічної теорії, в якому роз-

глядається класичне і кейнсіанське трактування безробіття,

відомо, що більш «макроекономічним» є кейнсіанське пояснення.

Адже саме воно пов’язує безробіття із сукупним попитом. Кла-

сичне пояснення пов»язувало безробіття із рівнем зарплати.

Проте сучасні неокласики, котрі пов»язують безробіття також

із загальним рівнем цін, економічними передбаченнями головних

економічних суб»єктів, зробили це пояснення більш «макро-

економічним». Отже, зупинимось на неокласичному поясненні

безробіття. Воно акцентує увагу на таких явищах, як

жорсткість зарплати, негнучкість цін, хибні передбачення щодо

інфляції.

Жорсткість зарплати. Ідея жорсткості зарплати є роз-

витком і конкретизацією ідеї класиків про завищеність зар-

плати. Жорсткість, тобто нездатність зарплати бути гнучкою і

регулювати ринок праці в напрямі забезпечення повної зайня-

тості, пояснюється принаймні трьома причинами: законодавством

про мінімальну зарплату, монополізмом профспілок, намаганням

використати зарплату з метою стимулювання ефективності вироб-

ництва. Графічно вплив цих факторів відображається так:

W S Пояснення до графіка:

1. Від традиційного зображення

рівноваги на ринку праці цей

графік відрізняється розміщен-

ням лінії пропозиції вертикаль-

Wr A но щодо осі зарплати. Це зроб-

лено для того,щоб підкреслити

заданість (відносну незмін-

We D ність) кількості працездатних.

2. Проекція точки А, що утво-

рюється на перетині ліній по-

зайняті безробітні L питу на працю і жорсткої зарп-

лати (Wr ) на горизонтальну

вісь, демонструє розподіл працездатних на працюючих і непра-

цюючих.

Розглянутий графік засвідчує, що рівень зарплати є засо-

бом вирішення або загострення суперечності між працюючими

(інсайдерами) і непрацюючими (аутсайдерами). Чим вищою стає

зарплата для працюючих, тим за інших рівних умов стає більшою

кількість безробітних. У цьому напрямі діє підвищення

мінімальної зарплати і явний (чи неявний) тиск профспілок при

укладанні трудових угод між найманими працівниками і

підприємцями. Уявлення, що зарплату можна використовувати як

стимул для кращої роботи і засіб запобігання плинності

кадрів, також зумовлює «негнучкість» зарплати щодо зниження.

Негнучкість цін. Коли йдеться про рівень зарплати, зав-

жди мають на увазі реальну зарплату, тобто W/P. Зрозуміло, що

рівень цін на товари та послуги (P) є зовнішнім, щодо ринку

праці, чинником. Якщо виявляє недосконалість ринок товарів та

послуг, то так само стає недосконалим і рівень зарплати як

засіб саморегулювання ринку праці. Навіть коли між проф-

спілками та підприємцями існує домовленість про стабільність

зарплати на певному відрізку часу, то реально зарплата може

продовжувати змінюватися під впливом цін.

Хибні передбачення. Суб’єкти,що домовляються про зар-

плату,намагаються передбачити майбутні ціни.Але у своїх пе-

редбаченнях учасники угод можуть помилятися,тоді безробіття

може відрізнятися від свого природного рівня.

Кейнсіанське трактування безробіття також грунтується на

ідеї певної недосконалості ринку.Але у своїх передбаченнях

учасники угод можуть помилятися,і коли ці передбачення ви-

являються невірними,безробіття може відрізнятися від свого

природного рівня.

Відповідно до своїх уявлень про причини безробіття не-

окласики висловлюють і пропозиції щодо політики держави для

його подолання.Передусім — держава повинна змусити ринок пра-

цювати.Серед «змушуючих» засобів — зменшення соціальної допо-

моги,що стимулюватиме беєробітних більш активно шукати ро-

боту.

Кейнсіанське трактування безробіття також грунтується на

ідеї певної недосконалості ринку.Але якщо для класиків ця не-

досконалість породжена втручанням держави у дію ринкових

сил,то для кейнсіанців,навпаки,причина недосконалості зак-

ладена у власне ринковому саморегулюванні.Фактично кейн-

сіанське трактування — це тлумачення циклічного безробіття,

спричиненого періодичною відсутністю ефективного попиту.Не-

ефективний попит,у свою чергу,пояснюється заниженими доходами

домогосподарств.Логіка пояснення має такий вигляд:

AD Inv E ,де E — зайнятість.

Як відомо,кейнсіанські рекомендації щодо обмеження без-

робіття зводились до пропозиції стимулювати сукупний попит з

боку держави.

З кейнціанської моделі виходить , що уряд може стабілізувати економіку з
допомогою відповідної фіскальної політики. Збільшення державних видатків
і скорочення податкових ставок веде до збільшення сукупного попиту.
Масштаби збільшення залежать від величини мультиплікатора, яка буде
різною для державних видатків, трансфертних платежів і податків. Під
час Великої депресії 30-х років уряд США намагався вплинути таким чином
на сукупний попит, а також сформував програму суспільних робіт, в
відповідності з якою було утворено близько 4 млн. робочих місць. Такий
же підхід мав місце і в інших ринкових економіках в періоди стагнації і
масового безробіття. Критики цього підходу рахують, що збільшення
зайнятості в державному секторі повністю або частково нейтралізується її
скороченням в приватному секторі. Вони також рахують, що програми по
створенню робочих місць неефективні ще і того, що вони надають допомогу
робітника з низькими доходами і з низьким рівнем кваліфікації, тоді як
безробітними часто виявляються висококваліфіковані робітники, що ці
програми не мають довгострокового ефекту. Прибічники цих програм
визначають, що ринок праці суттєво диференційований, що попит на
працівників низької кваліфікації в приватному секторі являється
обмеженим, що програми суспільних робіт зменшують безробіття серед
некваліфікованих працівників.

4. Розглянемо з позиції центральної для даної теми проблеми

«безробіття та рівновага» різні види безробіття: фрикційне,

структурне та циклічне.

Проблема фрикційного безробіття — проблема тривалості

перебування певної кількості людей без роботи у проміжку,коли

вони залишили одну роботу і ще не влаштувалися на іншу.Для

оцінки величини фрикційного безробіття необхідно врахувати

дві обставини:кількість людей,що добровільно змінили роботу,

і тривалість їх перебування » між роботами».

Наприклад,нехай протягом року 6 % працездатних змінило

роботу і кожен з цих людей шукав нового місця приблизно

місяць. Тоді втрата зайнятості за рахунок фрикційного без-

робіття складає: 1

6 % — = 0,5 %.

12

Оскільки фрикційне безробіття — це результат добровільно

го і тимчасового скорочення пропозиції,то в його моделімають

бути відображені зміни у пропозиції праці.

W S2 1.На графіку відображено скорочення

S1 пропозиції праці і відповідне ско-

pочення зайнятості.

2.Стрілками показано зміщення про-

W1 D позиції і її повернення у поперед-

ній стан.

L2 L1 L

Структурне безробіття,на відміну від фрик-

ційного,стосується зрушень лінії попиту на працю.

Розглянемо явище структурного безробіття на умовному

прикладі,що дасть змогу побудувати графічну модель.

Нехай ринок країни складається лише з ринку вчительських

послуг.Певного року,коли попит і пропозиція врівноважились,на

ринку були представлені 8 вчителів фізики і 2 — економіки.На-

ступного року структура попиту змінилась:ринок потребував 4

викладачів фізики і 6 — економіки.

На перший погляд,сукупний попит має залишатись незмінним

адже 8+2=4+6.Але насправді попит зменшується і виникає без-

робіття,тому що вчителі фізики не можуть одразу стати вчите-

лями економіки.Таким чином,другого року роботу матимуть лише

4 вчителі фізики і все ті ж 2 вчителі економіки.

W

Ринок послуг вчителів фізики.

2 4 6 8 L

W D D

A

B Ринок послуг вчителів економіки.

D

4 6 8 10 L

Нижній графік є результатом поєднання двох верхніх гра-

фіків у тому розумінні,що проекція

W D точки Е на горизонтальну вісь пока-

зує суму значень по горизонтальній

D D D осі точок В та С.

E

Загальний ринок праці.

2 4 6 8 10 L

працюючі безробітні

Деякі країни,зокрема Швеція, мають великий досвід у по-

доланні структурного безробіття.Він засвідчує,що як запобіжні

та протидіючі безробіттю засоби ефективно спрацьовують:

а)гнучка система освіти,здатна орієнтуватись на змінюваний

попит;

б)територіальна мобільність робочої сили;

в)бюджетно-податкова політика,спрямована на створення нових

робочих місць;

г)доступність інформації про стан ринку праці;

д)широка мережа закладів,де ведеться перекваліфікація праців-

ників відповідно до нового типу.

Циклічне безробіття прийнято розглядати як безпосередній

наслідок недостатнього попиту.

Фактично модель циклічного безробіття вже була роз-

глянута тоді, коли аналізувався кейнсіанській погляд на без-

робіття.Розміщення лінії сукупного попиту (AD) нижче того

рівня,який забезпечує повну зайнятість, пояснювало феномен

циклічного безробіття.

Періоди збільшення споживчих витрат збігаються із зме-

ненням рівня безробіття,а у період скорочення витрат рівень

безробіття збільшувався.

Особливих рис набуває безробіття у постсоціалістичних

країнах.Це невідповідність визнаного(офіційного) і реально

існуючого безробіття та у хронічному незаповненні вакантних

робочих місць.

Особливість українського безробіття початку 90-х років

можна пояснити і специфікою його окремих видів. Незважаючи на

кризовий стан економіки, циклічне безробіття ще не набуло

розмаху завдяки його штучному стримуванню шляхом дотування

підприємств державного сектора. Так само гальмується

повільністю ринкових перетворень і структурне безробіття, го-

ловний поштовх якому дала лише реорганізація військово-

промислового комплексу. Фрикційне безробіття спричинене пере-

дусім низькою зарплатою у державному секторі.

Намагаючись прогнозувати подальшу ситуацію з безробіттям

в Україні, необхідно враховувати чинники, що діятимуть як у

бік збільшення, так і в бік зменшення його рівня. Зростання,

зокрема, спричинятимуть:

1) потреба структурної реорганізації неефективної економіки;

2) зняття штучних обмежень щодо росту циклічного безробіття;

3) дефіцитність інвестицій для створення нових робочих місць;

4) відсутність досвіду роботи служб зайнятості, дисципліни і

відповідальності виконавчої влади.

До чинників, які діятимуть у бік скорочення безробіття,

можна віднести:

1) безмежність незадоволеного попиту і можливість створення

нових робочих місць у багатьох сферах, особливо у сфері пос-

луг;

2) дотеперішня нерозвиненість приватного сектора і наявність

тіньової економіки, які в разі зняття адміністративних пут

зможуть залучити значну частину непрацюючих;

3) традиційно низький рівень зарплати і слабкість профспілок,

які не можуть домогтися підвищення загального рівня зарплати

і пов’язане з цим обмеження попиту на працю.

Основні положення і висновки.

1. Безробіття, що формується різними потоками на ринку праці,

складається з двох частин: природного (нормального) рівня

та рівня, що перевищує природний. Величина природного

рівня є змінюваною і формується низкою зовнішніх чинни-

ків.

2. Встановлення безробіття на рівні, що перевищує природний,

спричиняє відхилення фактичного ВНП від потенційного (при-

родного) ВНП, що міг би бути створений. Зв’язок між від-

хиленням рівня безробіття від природного та втратою ВНП

відображений у законі Оукена.

3. Існує два принципово відмінних трактування безробіття:

неокласичне та кейнсіанське. Неокласичне, що є своє-

рідною конкретизацією класичного, пояснює безробіття

жорсткістю зарплати, негнучкістю цін і хибністю кономічних

передбачень. Кейнсіанське трактування грунтується на ідеї

недостатності сукупного попиту.

4. Природа кожного з видів беробіття (фрикційного,структурного

та циклічного) може бути відображена в моделі. Модель

фрикційного безробіття грунтується на відхиленні лінії про-

позиції праці, структурного — передбачає зсув лінії попиту

на працю. Модель циклічного безробіття — різнонаправлені

зсуви ліній, що відображають сукупний попит і рівень безро-

біття.

Працюючі

Безробітні

Непрацездатні

Втрата

ВНП

Потенційний

(природний)

ВНП

Реальний

ВНП

Потенційний

(природний)

ВНП

94,5 % від

кількості

працездатних

Нормальна

к-сть роб.год.

протягом року

Середня продуктивність

праці

Похожие записи