Контрольна робота

з макроекономіки

1. Крива попиту, зміни попиту, переміщення по кривій та зрушення
кривої. Взаємозамінні товари, взаємодіючі товари

 

Крива попиту показує від’ємну пропорційну залежність між ціною Р(Price)
 і кількістю товару  Q (Quantity),  яку покупець бажає і може купити.

Закон попиту — це закон, який стверджує, що по мірі того, як ціна на
товар підвищується, кількість товару, на який пред’явлено попит,
зменшується і навпаки (при інших незмінних умовах).

Вимога “при інших незмінних умовах” має принципове значення, оскільки
вона визначає незмінність всіх інших факторів, що впливають на попит. Це
особливо важливо випадку розгляду гіпотези взаємозв’язку ціни товару і
його кількості, що складає основу закону попиту .

Залежність попиту від  ціни

 

 Крива попиту попит, ціна, обсяг попиту

Загальновизнане визначення кривої попиту D походить від першої літери
англійського слова Demand (попит).

Ціна (незалежна змінна) відкладається на осі ординат,  попит (залежна
змінна) — на осі абсцис.

Крива попиту має від’ємний нахил. Це означає, що чи» нижча ціна товару,
тим більша його кількість може бути куплена покупцями, і навпаки

Крива попиту (О) — це крива, яка при інших незмінних умовах показує
взаємозв’язок між ціною і кількістю купленого товару. Крива попиту
показує, яку кількість товару готові придбати покупці за різними цінами
в даний час.

Ринковий попит — це попит, який визначається як загальна сума всіх
індивідуальних попитів при кожному значенні ціни.

Крива ринкового попиту характеризує сукупність обсягів товару, на який
пред’являється попит. При умові, що ціна задовольняє всіх покупців
товару.

 

Крива ринкового попиту.

Крива ринкового попиту — це крива, яка визначається сумою індивідуальних
попитів при кожній ціні. Крива ринкового попиту складається з кривих
індивідуального попиту.

Функція попиту — функція, що визначає величину попиту в залежності від
факторів, що впливають на нього.   

Найважливіший фактор впливу на попит — ціна на одиницю товару.

Функція попиту може бути виражена рівнянням:

де QD — обсяг попиту, або кількість одиниць товару, яка може бути
придбана покупцем.

     Р — ціна одиниці товару.

 

Але крім цінового, на попит впливають й інші, не цінові фактори.

Нецінові фактори, які впливають на попит:

·         доходи споживачів;

·         місткість ринку;

·         ціни і доступність споріднених товарів (товарів-субститутів);

·         ціни і доступність доповнюючих    товарів
(товарів-комплементів);

·         смаки і уподобання;

·         сподівання щодо майбутніх економічних умов;

·         особливі фактори (погода і т. ін.).

 

        Попит може бути функцією всіх цих факторів:

       

 

де QD               — обсяг попиту на товар;

    P   — ціна товару;

     I   — доход;

     РS — ціна товару-субституту;

     РC — ціна комплементарного блага;

     Z   — смаки та уподобання;

     W — об’єктивні умови споживання;

     N — очікування споживача;

     B  — інші фактори.

 

Зміна обсягу попиту і зміна попиту в цілому

Існує принципова різниця між зміною величини попиту (обсягу попиту) і
зміною попиту (попиту в цілому).

Якщо при зменшенні ціни від Р1, до Р2 обсяг попиту збільшується від Q1
до Q2, ми говоримо про зміну величини попиту, яка може бути показана
динамікою попиту вздовж кривої попиту D від точки а до точки  б (а a б).

Тобто дія цінових факторів приводить до зміни величини попиту, що
спостерігається в процесі його переміщення від однієї до іншої точки
кривої попиту (D), яка залишається незмінною.

Попит на товар визначається всією кривою попиту (D)

У процесі розвитку економічного життя попит на різні товари постійно
змінюється.  Динаміка та характер цих змін обумовлюється змінами всіх
факторів, що впливають на попит.

У цьому випадку відбувається зміна попиту  в цілому, тобто попит на
певний товар змінюється (збільшується чи зменшується) при кожному
значенні ціни  (Р1, P2, …, РN.).

Геометричне зміна попиту (його збільшення чи зменшення) відображається
переміщенням кривої попиту D вправо (D2 збільшується) чи вліво (D1
зменшується).

 

Зміна попиту

Переміщення кривої D в положення D1 може відбуватися  під впливом
збільшення доходу споживача, переміщення кривої D положення D2  — під
впливом його зменшення.

Переміщення  кривої попиту  вправо  означає збільшення попиту (D1),
переміщення кривої попиту вліво — зменшення попиту (D2)

 

Фактори, що приводять  до переміщення кривої  попиту

 

 

 

Поняття “зміна попиту” (переміщення кривої попиту вправо чи вліво) не
слід змішувати з поняттям “зміна обсягу попиту”, тобто з переміщенням по
кривій попиту вниз чи вгору. В останньому випадку при такому переміщенні
сам попит не змінюється, а збільшується чи зменшується Q — кількість
товару, на яку змінюється обсяг попиту за тією чи іншою ціною

 

Зміна обсягу попиту.

 

2.

Пропозиція S (Supply) — це обсяг товарів, який виробники можуть і
бажають виготовляти і продавати на ринку.  

Пропозиція  певного товару визначає взаємозв’язок між ринковою ціною і
кількістю товару, що продається.

 Між ціною і кількістю товару, що продається, існує пряма залежність,
тобто чим вища ціна товару, тим більший обсяг товару, який буде
виготовлений і запропонований до продажу, і навпаки. 

Додатна залежність між ціною і обсягом товару, що пропонується до
продажу, називається законом пропозиції.

Крива пропозиції (S) — це крива, що показує, який обсяг товару можуть та
бажають виготовити та продати виробники за різними цінами в даний час.
Ціна (незалежна змінна) відкладається на осі ординат, а пропозиція
(залежна змінна) — на осі абсцис.

Крива пропозиції має додатний нахил. Це означає, що чим вища ціна
товару, тим більший його обсяг буде запропонований до продажу, і
навпаки.

Ринкова пропозиція — це пропозиція, що визначається як загальна сума
всіх індивідуальних пропозицій.

Крива ринкової пропозиції (S) складається з сукупності обсягів товару,
які виробляються і пропонуються до продажу всіма продавцями товару за
відповідною ціною.

Ринкова крива пропозиції (S) складається з кривих індивідуальних
пропозицій і може бути накреслена аналогічно кривій ринкового попиту
(D).

Крива ринкової пропозиції.

Функція пропозиції може бути виражена рівнянням :

QS=f(P),

Де QS    — обсяг пропозиції,

P – ціна товару.

 

 Фактори, що впливають на пропозицію:

Нецінові фактори, що впливають на пропозицію:

·         витрати виробництва;

·         технічний прогрес,

·         ціни споріднених товарів;

·         організація ринку;

·         стабільність законодавства та визначеність правового поля;

·         специфічні фактори (погода, зміна моди, психологічна мотивація
тощо);

·         сподівання щодо майбутніх економічних умов.

 

Зміна обсягу пропозиції і пропозиції в цілому.

Пропозиція товару визначається всією кривою пропозиції (S).

 Переміщення кривої пропозиції (S) вправо означає збільшення пропозиції
(S1), переміщення кривої пропозиції вліво означає її зменшення (S1).

 

Зміна пропозиції.

 

Переміщення кривої пропозиції (S) вправо S a S1 чи вліво S ss S2
означає, що пропозиція збільшується чи зменшується при тій же ціні. Якщо
ж жоден з факторів, що впливають на пропозицію, не змінюється, а ціна
товару змінюється, то відбувається переміщення по кривій пропозиції (S)
вгору чи вниз (при цьому пропозиція товару не змінюється, а змінюється
його обсяг).

Зміна обсягу пропозиції.

Фактори, що приводять до переміщення кривої пропозиції.

 

 

 

 

 

2. Крива індивідуальної пропозиції праці

та ринкова пропозиція праці

 

Пропозиція ресурсу на галузевому ринку залежить від рішень власників:
якщо ціна на ринку вища від альтернативних доходів, ресурс продається на
даному ринку. Перевищення отримуваними доходами альтернативних витрат
утворює ренту власників ресурсу. Альтернативні витрати продавців ресурсу
визначають мінімальну ціну, за якою ресурс може бути запропонований на
даному галузевому ринку. Якщо ціна буде нижчою за мінімальну ціну
пропозиції, то власники ресурсу нададуть перевагу або пропозиції його на
інших ринках, або взагалі утримаються від продажу. Тому таку ціну
називають ціною відмови (reservation price).

Крива ринкової пропозиції ресурсу в короткостроковому періоді, як
правило, має крутий висхідний вигляд. Якщо галузь  або галузі
національної економіки  почнуть    різко  збільшувати  попит, то не 
уникнути  зростання цін на ресурс за обмеженого збільшення пропозиції.

На перший погляд здається, що пропозиція факторів виробництва в
суспільстві фіксована і визначається в кожний даний момент часу
чисельністю населення, територією, виробничими фондами. Проте існує
різниця між сукупними запасами фактора виробництва та його пропозицією
на ринку.

Розглянемо індивідуальну функцію пропозиції праці. Будемо виходити з
того, що при визначенні обсягу пропозиції праці індивід Уводиться так
само, як при визначенні обсягу попиту на блага, тобто прагне 
максимізувати свою функцію корисності.

Вільний від роботи час індивід розглядає як благо хоча б тому, що воно
необхідне для споживання всіх інших  благ. Оскільки загальний час
обмежений, то  кожна година праці скорочує вільний час, а отже , і
добробут суб’єкта. Щоб наочно уявити вплив  вільного часу на добробут 
індивіда, побудуємо його карту байдужості в просторі двох благ: вільного
часу (F) і грошей (M), які виражають  усі інші блага .

Карта байдужості  характеризує переваги суб’єкті щодо різних комбінацій 
вільного часу і грошей. Випуклість кривих байдужості до початку
координат  вказує  на те, що збереження добробуту  індивіда додаткової
години  вільного часу  повинно компенсуватися  всезростаючою  сумою
грошей. Чим далі знаходиться крива байдужості від початку координат, тим
вищий рівень добробуту вона зображає.

Якщо задана ціна праці, тобто кількість грошей, яку отримують за її
одиницю, то можна дізнатися, скільки праці захоче продати індивід.
Позначимо ставку погодинної зарплати й-. Тоді грошовий заробіток
індивіда визначатиметься за формулою W = — (24 — F) w.

Денний заробіток індивіда поданий графічно, утворює  пряму заробітної
плати. Кожна точка цієї прямої  показує доступні  індивіду за даної
ставки заробітної плати варіанти  поєднання  вільного часу і грошей.

Кожна  точка кривих байдужості показує бажані для індивіда поєднання 
цих же благ (вільного часу і грошей). Наклавши пряму заробітної плати на
карту байдужості індивіда , яку кількість, праці він запропонує (від
якої кількості вльного часу відмовитися) за ціни  праці.

На графіку зображено реакцію індивіда на підвищення ціни праці.
Підвищення парці, що збирається  поворотом лінії зарплати за
годинниковою стрілкою, спонукала індивіда  збільшити пропозицію праці за
рахунок  скорочення вільного часу на величину F2-F1.

Реакція індивіда на зміну ціни праці, як і на зміну ціни блага, може
бути поділена на дві складові — ефект заміщення і ефект доходу.

Щоб виділити ефект заміщення, необхідно  до початкової кривої
байдужості  провести дотичну, паралельну  новій лінії зарплати. На
графіку ефект заміщення виражається  у збільшенні робочого часу на F2-F0
годин. Підвищення ціни праці за інших різних умов збільшує її
привабливість, і індивід в загальному  бюджеті свого часу збільшує
частку робочого часу. Ефекти заміщення завжди виявляються однаково: із
зростанням ставки зарплати пропорція праці збільшується, а з зниженням
ціни парці скорочує її пропозицію.  

Підвищення ціни праці означає зростання добробуту суб’єкта, який має
певну кількість праці. На графіку це виражається в переводі на більш
віддалену від початку координат криву байдужості. Із зростанням
добробуту цінність вільного часу для індивіда зростає, і він замінює
частину робочого часу дозвіллям. Тому ефект доходу при збільшенні ставки
зарплати виражається у зменшенні пропозиції праці. У випадку,
зображеному на графіку , ефект доходу дорівнює різниці   F1-F0 . Коли
ефект доходу за абсолютною величиною перевищує ефект заміщення,
підвищення ставки зарплати супроводжується зниженням пропозиції праці.
Це має місце за високих ставок зарплати. Тому індивідуальна  пропозиція
парці має вигляд кривої, що вигинається назад.

Зростання оплати праці до W0 збільшує пропозицію парці. Коли зарплата
знаходиться між W0 та W1, ефект доходу точно компенсує ефект заміщення, 
і пропозиція праці зовсім не еластична. Коли погодинна оплата стає
більшою ніж W1, то зростання зарплати призводить до зменшення пропозиції
послуг праці на ринку, і крива пропозиції вигинається назад

Використана література

 

Ястремський О., Грищенко О. Основи мікроекономіки. – К.: Знання, 1999.

Задоя А.О. Мікроекономіка. Київ: Т-во “Знання”, КОО, 2000, с.176.

Карагадова О.О., Черваньов Д.М. Мікроекономіка. Київ: Четверта хвиля,
1997,с.208.

Кириленко В.І. Мікроекономіка. Київ: Таксон, 1998, с.334.

Семюельсон,Пол А., Нордгауз,Вільям Д. Мікроекономіка. Київ: Основи,
1998, с.676.

Слухай С.В. Довідник базових термінів та понять з мікроекономіки. Київ:
Лібра. 1998, с.256.

Похожие записи