Реферат на тему:
Правильні та неправильні міркування.
Поняття про логічну помилку
У логіці міркування поділяються на:
правильні;
неправильні.
Правильне міркування — це міркування, в якому дотримуються всіх правил і
законів логіки. Неправильне міркування — це міркування, у якому
допускаються логічних помилок внаслідок порушення правил або законів
логіки.
Логічні помилки бувають двох видів:
паралогізми;
софізми.
Паралогізми — це логічні помилки, яких допускаються у процесах
міркування ненавмисно (через незнання).
Софізми — це логічні помилки, яких допускаються у процесах міркування
навмисно з метою введення в оману опонента, обгрунтування неправдивого
твердження, якоїсь нісенітниці тощо.
Софізми відомі ще з давніх часів. Такими міркуваннями широко
користувалися у своїй практиці софісти. Саме від них і походить назва
«софізм». До нашого часу дійшли численні приклади міркувань, які
застосовували софісти у різноманітних суперечках. Наведемо деякі з них.
? Найвідоміший античний софізм — це міркування, яке отримало назву
«Рогатий».
Уявіть собі ситуацію: одна людина хоче переконати іншу в тому, що та має
роги. Для цього наводиться таке обгрунтування: «Те, чого ти не втрачав,
ти маєш. Роги ти не втрачав. Отже, у тебе є роги».
Це міркування на перший погляд здається правильним. Але в ньому допущено
логічну помилку, яку людина, що не знається на логіці, навряд чи зможе
одразу віднайти.
? Наведемо ще один приклад. У Протагора (засновника школи софістів) був
учень Еватл. Учитель і учень уклали угоду, відповідно до якої Еватл
заплатить за навчання лише після того, як виграє свій перший судовий
процес. Але, закінчивши навчання, Еватл не поспішав виступати в суді.
Терпець у вчителя увірвався, і він подав на свого учня в суд. «Еватл у
будь-якому випадку повинен буде мені заплатити, — міркував Протагор. —
Він або виграє цей процес, або програє його. Якщо виграє — заплатить за
домовленістю; якщо програє — заплатить за вироком суду». «Нічого
подібного, — заперечував Еватл. — Дійсно, я або виграю процес, або
програю його.
Якщо виграю — рішення суду звільнить мене від платні, якщо ж програю —
не буду платити за нашою домовленістю*.
У цьому прикладі також допускається логічна помилка. А яка саме —
з’ясуємо далі.
Основним завданням логіки є аналіз правильних міркувань. Фахівці з
логіки прагнуть виявити й дослідити схеми таких міркувань, визначити їх
різні типи тощо. Неправильні міркування в логіці аналізуються лише з
точки зору тих помилок, які в них допущено.
Слід зазначити, що правильність міркування ще не означає істинності його
засновків і висновку. Взагалі логіка не займається визначенням
істинності чи хибності засновків і висновків міркувань. Але в логіці
існує таке правило: якщо міркування побудоване правильно (відповідно до
правил та законів логіки) і при цьому воно спирається на істинні
засновки, то висновок такого міркування завжди буде безумовно істинним.
В інших випадках істинність висновку не може бути гарантована.
Так, якщо міркування побудоване неправильно, то, навіть незважаючи на
те, що його засновки — істинні, висновок такого міркування може бути в
одному випадку — істинним, а в другому — хибним.
? Розглянемо для прикладу такі два міркування, які побудовані за однією
неправильною схемою.
Логіка — наука.
Алхімія — не логіка.
Алхімія — не наука.
Логіка — наука.
Право — не логіка.
Право — не наука.
Очевидно, що у першому міркуванні висновок є істинним, але в другому —
він хибний, хоча засновки в обох випадках — істинні твердження.
Так само не можна гарантувати істинності висновку міркування, коли хоча
б один із його засновків буде хибним, навіть якщо це міркування —
правильне.
Правильне міркування — міркування, в якому одні думки (висновки) з
необхідністю випливають з інших думок (засновків).
Прикладом правильного міркування може бути такий умовивід: «Кожен
громадянин України повинен визнати її Конституцію. Всі народні депутати
України — громадяни України. Отже, кожен з них повинен визнати
Конституцію своєї держави», а прикладом істинної думки — судження: «Є
громадяни України, які не визнають принаймні деяких статей Конституції
своєї держави».
Неправильним треба вважати таке міркування: «Оскільки економічна криза в
Україні явно дає про себе знати після проголошення її самостійності, то
остання і є причиною цієї кризи». Логічну помилку такого типу називають
«після цього — внаслідок цього». Вона полягає в тому, що часову
послідовність подій у подібних випадках ототожнюють із причинною.
Прикладом неістинної думки може бути будь-яке положення, яке не
відповідає дійсності, скажімо, твердження, ніби української нації
взагалі не існує.
Метою пізнання є одержання істинних знань. Для того щоб одержати такі
знання за допомогою міркувань, треба, по-перше, мати істинні засновки, а
по-друге, правильно їх поєднувати, міркувати за законами логіки. При
використанні хибних засновків припускаються фактичних помилок, а при
порушенні законів логіки, правил побудови міркувань роблять логічні
помилки. Фактичних помилок, певна річ, треба уникати, що не завжди
вдається. Що ж до логічних, то людина високої інтелектуальної культури
може уникнути цих помилок, оскільки давно вже сформульовано основні
закони логічно правильного мислення, правила побудови міркувань і навіть
осмислено типові помилки в міркуваннях.
Логіка вчить правильно міркувати, не припускатися логічних помилок,
відрізняти правильні міркування від неправильних. Вона класифікує
правильні міркування з метою їх системного осмислення. В цьому контексті
може виникнути запитання: оскільки міркувань безліч, то чи можна,
висловлюючись словами Козьми Пруткова, охопити безмежне? Так, можна,
оскільки логіка вчить міркувати, орієнтуючись не на конкретний зміст
думок, які входять до складу міркування, а на схему, структуру
міркування, форму поєднання цих думок. Скажімо, форма міркування типу
«Кожен х є у, а даний г є х; отже, даний г є у» правильна, і знання її
правильності містить у собі значно багатшу інформацію, ніж знання
правильності окремого змістовного міркування аналогічної форми. А форма
міркування за схемою «Кожен х є у, а г теж є у; отже, г є х» належить до
неправильних. Як граматика вивчає форми слів та їх поєднань у реченні,
абстрагуючись від конкретного змісту мовних виразів, так і логіка
досліджує форми думок та їх поєднань, відволікаючись від конкретного
змісту цих думок.
Щоб виявити форму думки чи міркування, їх необхідно формалізувати.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
