Логістика запасів

1. Місце, роль та причини створення запасів в логістичній системі.

2. Види запасів.

3. Системи оптимального управління запасами.

4. АВС та XYZ-аналіз та їх використання для визначення логістичної
стратегії управління запасами.

Основні поняття: товарно-матеріальні запаси, системи управління
запасами, точка замовлення, рівень запасу, АВС та XYZ-аналіз.

1. Місце, роль та причини створення запасів в логістичній системі.

Матеріальні запаси – це продукція виробничо-технічного призначення, яка
знаходиться на різних стадіях виробництва і обігу, вироби народного
споживання та інші товари, що очікують на вступ у процес виробничого або
особистого споживання

Товарно-матеріальних запаси виконують наступні функції.

Функція регулювання процесу (деякі запаси комплектуючих є необхідними,
оскільки потрібний час, щоб закінчити одну операцію над партією товару
і, більш чи менш тривалий час, для переходу до іншої операції
(“запас-інструмент”).

Економічна функція (деякі запаси на будь-якому рівні надають велику
незалежність окремим робочим місцям, цехам, спрощують процеси
виробництва або розподілу).

Функція упередження (буферні запаси потрібні у випадках, коли товари
споживаються прогнозованим, але змінним чином і якщо бажано згладити ці
коливання зменшенням або збільшенням запасів, а не зміною виробничого
обладнання).

Функція захисту від випадковостей (інколи створюються аварійні запаси,
призначені для захисту від коливань у строках поставок і коливань попиту
в ті ж періоди).

Функція “виробництва” (товарно-матеріальні запаси можуть бути
невід’ємною частиною виробничого циклу, у випадку якщо необхідний період
скритого розвитку для хімічної реакції або перетворення продукту
(вино)).

Основними причинами створення матеріальних запасів, є:

Імовірність порушення встановленого графіка постачань.

Можливість коливання попиту.

Сезонні коливання виробництва деяких видів товарів.

Знижки за покупку великої партії товарів.

Спекуляція.

Витрати, пов’язані з оформленням замовлення.

Можливість рівномірного здійснення операцій з виробництва і розподілу.

Можливість негайного обслуговування покупців.

Зведення до мінімуму простоїв у виробництві через відсутність запасних
частин.

Спрощення процесу управління виробництвом.

2. Види запасів.

У теорії управління запасами виділяють такі їх види:

За місцем продукції в логістичному ланцюзі: запаси матеріальних
ресурсів; запаси незавершеного виробництва; запаси готової продукції;
запаси тари; запаси зворотних відходів.

По відношенню до базисних логістичних активностей: запаси в постачанні;
виробничі запаси; товарні (збутові) запаси; сукупні матеріальні запаси.

По відношенню до комплексних логістичних активностей: складські запаси;
транспортні запаси; запаси вантажопереробки.

За функціональним призначенням: поточні (регулярні) запаси; страхові
(гарантійні) запаси; підготовчі (буферні) запаси; цільові запаси.

По відношенню до ланки логістичного ланцюга або логістичних
посередників: запаси в постачальників; запаси в споживачів; запаси в
торгових посередників; запаси в посередників у фізичному розподілі.

За структурною роллю в системі управління запасами: максимальний запас;
граничний запас; гарантійний запас; поточний запас (рис. 9).

Обсяг замовлення

Максимальний бажаний запас

Граничний запас

Поточний запас

Гарантійний запас

Час

Рис. 9. Види запасів за часом обліку.

3. Системи оптимального управління запасами.

Система управління запасами – сукупність правил і показників, які
визначають момент часу й обсяг закупівлі продукції для поповнення
запасів.

Параметрами системи управління запасами є:

точка замовлення – мінімальний (контрольний) рівень запасів продукції,
за умови досягнення якого необхідно їх поповнення;

нормативний рівень запасів – розрахункова величина запасів, яка
досягається під час чергової закупівлі;

обсяг окремої закупівлі;

частота здійснення закупівель – тривалість інтервалу між двома можливими
закупівлями продукції, тобто періодичність поповнення запасів продукції;

поповнювана кількість продукції, за якої досягається мінімум витрат на
зберігання запасу згідно із заданими витратами на поповнення і заданими
альтернативними витратами інвестованого капіталу.

У логістиці застосовуються такі технологічні системи управління
запасами:

система управління запасами з фіксованим розміром замовлення;

система управління запасами з фіксованою періодичністю замовлення;

система з встановленою періодичністю поповнення запасів до встановленого
рівня;

система «Максимум-мінімум».

t

?

?

a

t

L

1/4

??????i?d a J

L

z

?

1/4

o

o

?

?

накладання постачальником обмеження на мінімальний розмір партії
постачання.

Система з фіксованою періодичністю замовлення. У системі з фіксованою
періодичністю замовлення, як зрозуміло із назви, замовлення роблять в
строго визначені моменти часу, які віддалені один від одного на рівні
інтервали, наприклад, 1 раз у місяць, 1 раз у тиждень, 1 раз у 14 днів і
т.п., а розмір запасу регулюється шляхом зміни обсягу партії. Наприкінці
кожного періоду перевіряється рівень запасів і, на основі цього,
визначається розмір партії постачання. Система управління запасами з
фіксованою періодичністю замовлення застосовується в таких випадках:
умови постачання дозволяють варіювати розмір замовлення; витрати на
замовлення і доставку порівняно невеликі; втрати від можливого дефіциту
порівняно невеликі.

Система із заданою періодичністю поповнення запасів до встановленого
рівня. У цій системі вхідним параметром є період часу між замовленнями.
Вона зорієнтована на роботу за умови значних коливань споживання. Щоб
запобігти завищенню обсягів запасів, які знаходяться на складі, або
їхньому дефіциту, замовлення подаються не тільки у встановлені моменти
часу, але і за умови досягнення запасом граничного рівня. Перевагою
даної системи є повне виключення недостачі матеріальних ресурсів для
потреб логістичної системи. Однак при цьому вимагаються додаткові
витрати на організацію постійного спостереження за станом величини
запасів.

Система «Мінімум-максимум». Як і в системі з фіксованим інтервалом часу
між замовленнями, тут використовується сталий інтервал часу між
замовленнями. Система «Мінімум-максимум» зорієнтована на ситуацію, коли
витрати на облік запасів і витрати на оформлення замовлення настільки
значні, що стають порівняними з втратами від дефіциту запасів. Тому в
даній системі замовлення виникають не через задані інтервали часу, а
тільки за умови, що запаси на складі в цей момент виявилися рівними або
меншими встановленого мінімального рівня. У випадку видачі замовлення
його розмір розраховується так, щоб постачання поповнило запаси до
максимального рівня. Таким чином, дана система працює лише з двома
рівнями запасів — мінімальним і максимальним, чим і зумовлюється її
назва.

4. АВС та XYZ-аналіз та їх використання для визначення логістичної
стратегії управління запасами.

В основі методу АВС лежить так зване правило Паретто. Відповідно до
методу Паретто безліч керованих об’єктів поділяється на дві неоднакові
частини (80/20) (на 20% всіх товарів, які знаходяться в запасах,
припадає 80% всіх витрат). Широко розповсюджений у логістиці метод АВС
пропонує глибший поділ — на три частини.

Найбільш розповсюдженою є така класифікація:

Група «А»: найбільш дорогі та коштовні товари, на частку яких припадає
приблизно 75-80% загальної вартості запасів, але вони складають лише
10-20% загальної кількості товарів, які знаходяться на зберіганні.

Група «В»: середні за вартістю товари, їх частка в загальній сумі
запасів складає приблизно 10-15%, але у кількісному відношенні ці запаси
складають 30-40% продукції, яка зберігається.

Група «С»: найдешевші. Вони становлять 5-10% від загальної вартості
виробів, які зберігаються, і 40-50% від загального обсягу зберігання.

Принцип диференціації асортименту в процесі аналізу ХYZ інший — тут весь
асортимент поділяють на три групи залежно від рівномірності попиту і
точності прогнозування.

У групу «X» включають товари, попит на який рівномірний, або може
незначно коливатися. Обсяг реалізації за товарами, включених у дану
групу, добре передбачається.

У групу «Y» включають товари, які споживаються в обсягах, що
коливаються. Зокрема, в цю групу можуть бути включені товари із сезонним
характером попиту. Можливості прогнозування попиту за товарами групи «Y»
— середні.

У групу «Z» включають товари, попит на які виникає лише епізодично,
будь-які тенденції відсутні. Прогнозувати обсяги реалізації товарів
групи «Z» складно.

Ознакою, на основі якої конкретну позицію асортименту зараховують до
групи X, Y або Z, є коефіцієнт варіації попиту (v ).

Список рекомендованої літератури

Кальченко А.Г. Логістика: Підручник. – К.: КНЕУ, 2003. – 284 с.

Гаджинский А.М. Логистика: Учебник для высших и средних специальных
учебных заведений. – 4-е изд., перераб. и доп. – М.: “Маркетинг”, 2001.
– 396с.

Неруш Ю.М. Логистика: Учебник для вузов. 2-е изд., перераб. и доп. – М.:
ЮНИТИ – ДАНА, 2000. – 389с.

Логистика: Учебник / Под ред. Б.А. Аникина: 2-е изд., перераб. и доп. –
М.: ИНФРА-М, 2000. – 352с. – (Серия “Высшее образование”).

Крикавський Є. В. Логістика. Для економістів: Підручник – Львів:
Видавництво Національного університету „Львівська політехніка”, 2004. –
448 с.

Промышленная логистика: Учеб. пособие / Под ред. А.А. Колобова. – М.:
МГТУ им. Баумана, 1997. – 204с.

Логистика: Интегрированная цепь поставок: Пер. с англ. / Бауэрсокс
Доналд Дж., Колосс Дейвид Дж. – М.: “Бизнес-книга”, 2001. – 683с.

Неруш Ю.М. Логистика: Учебник для вузов. – М.: ЮНИТИ — ДАНА, 2003. –
495с.

Основы логистики: Учеб.пособие/ Под ред. Л.Б. Миротина и В.И. Сергеева.
– М.: ИНФРА – М, 1999.-200 с.

Николайчук В.Е. Логистика: Учеб. пособие. – СПб.: Питер, 2001. – 347с

Корпоративна логистика. 300 ответов на вопросы профессионалов/ Под общ.
и научн. редакцией проф. В.И. Сергеева. – М.: ИНФРА – М, 2004. – 976с.

М.А. Окландер. Логістична система підприємства. – Одеса.: «Астропринт»,
2004. – 309с.

Похожие записи