.

1. Загальна характеристика логістики. 2. Концепція логістики. 3. Завдання і цілі логістики (контрольна)

Язык: украинский
Формат: контрольна
Тип документа: Word Doc
1388 9383
Скачать документ

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

З ЛОГІСТИКИ

ПЛАН

Вступ

1. Загальна характеристика логістики

2. Концепція логістики

3. Завдання і цілі логістики

Висновки

Список використаної літератури:

Вступ

Існуючі нині системи постачання, виробництва та збуту продукції не
задовольняють ринкового попиту. Зруйнована колишня система розміщення та
поділу продуктивних сил поки ще не замінена новою. Не налагоджено
відповідних господарських зв’язків і ситуація на ринку не викликає
оптимізму. Можна, звичайно, посилатись на об’єктивні й суб’єктивні
чинники цього, проте як можна виправдати те, що, скажімо, транспортні
витрати в собівартості продукції сягнули вже 50%.

Отже, резерви економічного зростання слід шукати насамперед серед
найбільших статей витрат. Раніше такою статтею для служби
матеріально-технічного постачання були виробничі запаси. Сьогодні
ситуація дещо інша. Значного економічного ефекту можна досягти,
оптимізувавши лише транспортні витрати.

Проте чи не найважливішими для стабілізації економіки і створення нової
економічної системи є встановлення та оптимізація господарських
зв’язків. Зарубіжні вчені називають науку, яка вивчає оптимізацію
господарських зв’язків, логістикою.

Сьогодні в умовах зростання масштабів світової економіки та ускладнення
господарських зв’язків логістика набуває важливого значення, особливо на
теренах колишнього СРСР.

1. Загальна характеристика логістики

Логістика — досить нове для нас поняття: бібліотеки ще не виокремлюють
її як самостійний науковий напрям, на підприємствах про неї, схоже,
нічого невідомо, а вітчизняних літературних джерел на тему логістики, на
відміну від закордонних, дуже мало. Закордонні автори публікацій з
логістики підкреслюють її самостійність, у тому числі стосовно
маркетингу. У нашій країні поки що логістика не розглядається як
автономна, самостійна наука.

«Відновлення прав логістики» в Україні — це питання часу, адже проблема
ефективності виробничо-розподільчих відносин є дуже актуальною не тільки
в нинішніх кризових умовах, а буде такою і в майбутньому.

Слово «логістика» (від грец. logistike — майстерність підраховувати,
міркувати) відоме ще з часів Римської імперії, де службовці, що
займалися розподілом продуктів харчування, називалися «логістами» або
«логістиками». Наукою логістика стала завдяки розвитку військової
справи. Так, візантійський цар Леон VI (865—912 р. н. е.) вважав, що
завданням логістики є сплачувати данину армії, належно постачати їй
зброю і військове майно, своєчасно і повною мірою піклуватися про її
потреби та відповідно підготовляти кожен акт військового походу, робити
правильний аналіз місцевості з огляду на пересування армії та сили
супротивника і відповідно до цих функцій управляти та керувати, тобто
розпоряджатися рухом і розподілом власних збройних сил.

Це визначення, не зважаючи на військову специфіку, має принципову
схожість із сучасними формулюваннями завдань логістики. Тільки через
1000 років, в час другої світової війни, принципи логістики почали з
успіхом втілювати в життя, коли в США, СРСР та інших країнах були
виконані роботи з вивчення властивостей операцій управління
матеріальними потоками. В ці роки були проведені дослідження, пов’язані
з проблемами військового і типового фронтового постачання, розроблені
математичні методи й моделі, котрі з часом дістали назву «дослідження
операцій», завдяки чому вдалося організувати постійне постачання зброї
для американської армії.

Першим автором праць з логістики вважають французького військового
фахівця початку XXст. А.Г.Джаміні, котрий визначив логістику як
«практичне мистецтво руху військ». Він також стверджував, що логістика
стосується не тільки перевезень, а й планування, управління, постачання,
визначення місць дислокації військ, будівництва мостів, шляхів і т. ін.

Логістику як науку у військових акціях використовував Наполеон. У
розвинутих країнах світу концепція логістики сформувалася наприкінці
70-х років внаслідок енергетичної кризи як розвиток ідей системного
підходу до організації управління. Тепер деякі західні фахівці називають
її мало не «новою філософією управління», «третім шляхом раціоналізації»
і не безпідставно. Наприклад, у країнах Західної Європи біля 98 % часу
виробництва товару, з урахуванням доставки сировини і транспортування
готової продукції, припадає на проходження його каналами
матеріально-технічного забезпечення і здебільшого на зберігання. Власне
на виробництво товарів витрачається лише 2 % сумарного часу, а на
транспортування – 5 %. Крім того, у західноєвропейських країнах витрати
на усі види діяльності по матеріально-технічному забезпеченню становлять
близько 13 % вартості валового національного продукту. Структура цих
витрат така: на транспортування — 41 %, на зберігання товарів — 21 %, на
матеріальні запаси — 23 %, на адміністративні витрати — 15 %. Пошук
шляхів скорочення витрат у цій галузі йде у напрямку вдосконалення
управління постачанням, збутом, зберіганням товарів, поліпшення
маркетингової діяльності і взаємодії постачальників, споживачів та
посередників, зміни технології руху матеріальних потоків тощо. Концепція
інтеграції цих процесів дістала назву «логістика».

Нині є багато визначень логістики. Автори ряду публікацій розглядають її
передусім як науку, що дає змогу оптимізувати кооперативні зв’язки. Інші
вважають основним середовищем застосування логістики
внутрішньовиробничі процеси з обов’язковим включенням у логістику
питань планування завантаження обладнання, визначення розмірів партій
запуску деталей. Одні автори виокремлюють як основу логістичного підходу
транспортне обслуговування, інші — складське господарство. Так,
французькі фахівці з логістики трактують її як «сукупність різноманітних
видів діяльності з метою одержання з найменшими витратами необхідної
кількості продукції у встановлений час та у встановленому місці, в якому
існує конкретна потреба в даній продукції». На думку деяких західних
спеціалістів, логістика — це інтеграція процесу перевезень з виробничою
сферою і включає вантажно-розвантажувальні операції, зберігання і
транспортування товарів, а також необхідні інформаційні процеси.
Німецький учений Пфоль вважає, що логістика — це процес планування,
реалізації і контролю ефективних та економних з огляду на витрати
переміщення та зберіганням матеріалів, напівфабрикатів і готової
продукції, а також одержання інформації про постачання товарів від місця
виробництва до місця споживання згідно з вимогами клієнтури. Російський
учений Б. К. Плоткін дає таке стисле визначення логістики: це наукова
дисципліна про управління потоками в системах. Така різноманітність
визначень логістики пояснюється тим, що ця дисципліна поки що перебуває
у стадії формування і її базова термінологія ще не уніфікована.

На наш погляд, логістика вирішує питання матеріальних та інформаційних
потоків з товароруху (сировини, матеріалів, запасних частин), тобто з
поставок.

Загальним для всіх фахівців з логістики є системний розгляд виробничих
процесів та їх транспортно-складського забезпечення з урахуванням сфери
товарообороту. Як самостійна наука, що вивчається у вузах, і як галузь
досліджень та наукових розробок теорія логістики виокремлена
закордонними вченими. Будемо сподіватися, що і в Україні логістика
набуде розвитку не тільки яке модне слово, а і як ефективний
науково-практичний напрям.

2. Концепція логістики

Логістика як комплексне управління матеріальними та інформаційними
потоками в межах системи має грунтуватись на таких принципах.

1. Розгляд руху матеріальних ресурсів від первинного джерела до
кінцевого споживача в якості єдиного матеріального потоку, що передбачає
виконання таких процесів, як транспортування, завантаження,
розвантаження, переміщення, складування і зберігання матеріалів.

2. Впровадження організаційно-управлінських механізмів координації дій
спеціалістів різних служб, що беруть участь в управлінні матеріальним
потоком. Результат залежить від того, наскільки успішно вдається
зв’язати в систему здійснення комплексу заходів щодо раціоналізації
тари, уніфікування вантажних одиниць, удосконалення складування,
оптимізації розміру замовлень і рівня запасів, вибору найвигідніших
маршрутів переміщення матеріалів тощо.

Під матеріальним потоком розуміють сукупність сировини, матеріалів,
напівфабрикатів, які надходять від постачальників у вигляді предметів
праці до виробничих підрозділів і, перетворюючись там на готові продукти
праці, через канали розподілу надходять до споживачів. Циркуляція
матеріальних ресурсів охоплює переміщення їх на склад підприємства, в
цехи транспортування продукції незавершеного виробництва в межах цеху,
між цехами і, нарешті, переміщення товарів завершеного виробництва за
межі підприємства у сферу їх споживання. Розгляд цих формально
різнорідних, а за змістом єдиних процесів як цілісного комплексу має
важливе значення.

Очевидно, функції, пов’язані з формуванням матеріального потоку
промислового підприємства, технологічно зв’язані, а витрати на їх
виконання економічно залежні. Це означає, що зміни в одному з видів
діяльності впливають на інші, а намагання знизити окремі витрати без
урахування інших можуть зумовити зростання сукупних витрат.

Недостатньо оперативні дії служб постачання можуть негативно
позначитись на функціонуванні виробничо-диспетчерського відділу,
спричинити перебої в його роботі, а отже, дезорганізувати діяльність
служби збуту. Оптимізація функціонування виробничих підрозділів може
призвести до перевантаження складів одними видами продукції та нестачі
інших. Зниження витрат на транспортування за рахунок зменшення швидкості
та надійності постачання або відмови від спеціального коштовного
пакування, може дорого коштувати для підприємства і, зокрема, спричинити
зростання витрат на зберігання запасів. Чим більший розмір партії
деталей, котрі запускаються у виробництво, тим менші витрати на
переналагодження устаткування, проте витрати на зберігання продукції
незавершеного виробництва збільшуються. І навпаки, із зменшенням розміру
партії витрати на зберігання знижуються, а на переналагодження
устаткування — зростають. Від розміщення виробничих потужностей,
складів, пунктів технічного контролю залежать транспортні витрати.

Ще кілька років тому основними для творців логістичних систем були
проблеми стосовно фізичних потоків товарів і сировини. Під інформаційним
забезпеченням фізичного логі-стичного процесу руху товарів від
постачальника до споживача розуміли лише супроводжувальну інформацію. У
міру розвитку й поширення логістичних систем на підприємствах і фірмах
дедалі більшою відчувалась потреба в розвитку та впровадженні в практику
логістичних інформаційних систем, котрі б давали змогу органічно
поєднати в єдине ціле всі ло-гістичні субсистеми.

Формування інформаційної системи — складний і багатоплановий процес, у
якому використовуються всі досягнення сучасної інформаційної технології,
новітні комп’ютерні системи, кожна з яких робить можливим успішне
керівництво виробничими процесами через використання адекватної
інформаційної техніки, методів та форм інформаційного забезпечення
логісти -чної системи в цілому. Нові завдання, що ставляться перед
організаторами та керівниками виробництв щодо впровадження логістичних
принципів, вимагають від них створення такої інформаційної
інфраструктури, яка б давала змогу збирати, організовувати і передавати
інформацію відповідно до встановлених завдань. Успішний процес
функціонування виробництва неможливий без ідентифікації, стандартизації
джерел інформації, її обробки та передачі, тобто без створення
комп’ютерної мережі виробництва. Про можливості такої мережі свідчать
досягнення комунікаційних мереж західноєвропейських філіалів IBM.
Наприклад, усі виробничі підрозділи фірми IBM в Німеччині об’єднані для
інформаційного забезпечення через комп’ютерну мережу, що є основою
комунікаційної системи PROFS (Professional Offise). Ця система дає змогу
кожному, хто підключився до неї, зв’язатися з будь-яким підрозділом
фірми. Сьогодні в цю систему об’єднані більш ніж 26 з 30 тис. робітників
німецького філіалу IBM. Виробнича мережа поряд із системою PR OFS
створює інфраструктуру для всього інформаційного потоку фірми. Крім
того, ця мережа є інтегральною основою для іншої перспективної мережі,
що об’єднує понад 300 тис. працівників IBM у Західній Європі.

Інформаційне забезпечення логістики потребує і відповідного програмного
її забезпечення, завдяки якому вся логістична система, починаючи з
субсистем, працювала б як єдине ціле. Головним при цьому є об’єднання
усіх підрозділів через створену інфраструктуру (комунікаційну та
інформаційну системи). Це дасть змогу кожному суб’єктові загального
виробничого процесу зв’язатися з будь-яким його іншим суб’єктом.
Комунікаційна система має охоплювати усіх постачальників і замовників
даного підприємства.

Інформаційна логістика дає нові можливості для організації необхідної
інформації відповідно до принципів, розроблених логістикою, в чітку
систему, основна функція якої – одержання, обробка та передача
інформації згідно з поставленими перед цією системою завданнями. На
думку авторитетних спеціалістів деяких західних компаній, інформаційна
інфраструктура, що створюється як у межах окремих виробничих одиниць,
так і в усій фірмі на базі сучасних швидкодіючих ЕОМ, відповідного
програмного забезпечення, перетворює інформацію з допоміжного
(обслуговуючого) чинника на самостійну виробничу силу, яка може, на
відміну від інших чинників, постійно та за короткий час підвищувати
продуктивність праці й мінімізувати витрати виробництва. Проте,
незважаючи на вже доведену на практиці ефективність застосування
інформаційної логістики, вона є лише одним з елементів загальної
логістичної системи, і успішне її функціонування можливе лише в разі
переходу всього виробництва на логістичні принципи. У свою чергу,
комплексний логістичний підхід у сфері закупівель, транспортування,
складування, виробництва, збуту та розподілу абсолютно неможливий без
інформаційної системи.

Основними положеннями комерційної логістики є:

1. Реалізація принципу системного підходу, тобто оптимізація
матеріального потоку у межах як підприємства, так і його підрозділів.
Однак максимальний ефект можливий тільки при оптимі-зації або сукупного
матеріального потоку від первинного джерела сировини до кінцевого
споживача, або окремих значних його ділянок. При цьому всі ланки
матеріального ланцюга, тобто всі елементи макро- та мікрологістичних
систем повинні працювати як єдиний злагоджений механізм.

2. Відмова від випуску універсального технологічного та
підйомно-транспортного обладнання, використання обладнання, яке б
відповідало конкретним умовам. Оптимізація потоків за рахунок
використання обладнання, що відповідає конкретним умовам роботи, можлива
лише у разі випуску і масового використання широкої номенклатури різних
засобів виробництва. Тобто застосування логістичного підходу до
управління матеріальними потоками можливе лише за високого рівня
науково-технічного розвитку.

3. Гуманізація технологічних процесів, забезпечення сучасних умов праці.
Одним з елементів логістичних систем є кадри, тобто персонал, який
відповідально виконує свої функції. Логістичний підхід зміцнює суспільне
значення діяльності у сфері управління матеріальними потоками, створює
об’єктивні передумови для залучення в галузь кадрів з більш високим
потенціалом праці. При цьому адекватно мають вдосконалюватись умови
праці.

4. Облік логістичних витрат протягом усього логістичного ланцюга. Одним
з основних завдань логістики є мінімізація витрат на доведення
матеріального потоку від первинного джерела до кінцевого споживача.
Вирішення цього завдання можливе лише за умов, коли система обліку
витрат виробництва та обігу дає змогу виокремити витрати на логістику.
Отже, виникає важливий критерій відбору оптимального варіанта
логістичної системи — мінімум сукупних витрат протягом усього
логістичного ланцюга.

5. Розвиток послуг сервісу на сучасному рівні. Сьогодні можливості різко
підвищити якість продукції об’єктивно обмежені. Тому збільшується
кількість підприємств, які вдаються до логістичного сервісу як до засобу
підвищення конкурентоспроможності. Коли на ринку є кілька постачальників
однакового товару однієї якості, переваги матиме той з них, котрий в
процесі постачання зможе забезпечити вищий рівень сервісу.

6. Спроможність логістичних систем до адаптації в умовах ринку. Поява
великої кількості різноманітних товарів та послуг призводить до
невизначеності попиту на них, зумовлює різкі коливання якісних і
кількісних характеристик матеріальних потоків, що проходять через
логістичні системи. В цих умовах спроможність логістичних систем
адаптуватись до змін зовнішнього оточення є важливим чинником стійкого
становища на ринку.

Кінцева мета діяльності в галузі логістики виражається «шістьома
правилами логістики»: 1) вантаж (потрібний товар); 2) якість (необхідної
якості); 3) кількість (в необхідній кількості); 4) час (доставка в
належний час); 5) місце (в потрібне місце); 6) витрати (з мінімальними
витратами). Зрозуміло, що мета логістичної діяльності досягається тоді,
коли ці б правил виконуються, тобто коли потрібний товар необхідної
якості в належній кількості і в потрібний час доставлений у потрібне
місце з мінімальними витратами.

Концепція комерційної логістики передбачає такі її напрями:

формування господарських зв’язків;

визначення потреби в об’ємах і напрямах перевезень продукції;

визначення послідовності проходження продукції через пункти складування;

оперативне регулювання поставок та перевезень;

формування і управління залишками товарів;

розвиток складського господарства;

надання комерційних і транспортно-експедиційних послуг.

Викладене вище показує значні переваги логістичної концепції управління
перед традиційною (табл. 1).

Таблиця 1

Порівняльний аналіз традиційної

та логістичноі концепцій управління

Ознаки традиційної системи управління

Ознаки логістичної системи

Низький рівень виробничої інтеграції Високий рівень виробничої
інтеграції

Прагнення до максимальної продуктивності Забезпечення гнучкості

Оптимізація функцій виробництва Оптимізація матеріального потоку

Високий рівень використання виробничих потужностей Висока пропускна
спроможність

Залишки матеріалів для забезпечення виробництва Залишки у вигляді
потужностей

Подовжений годинний цикл диспозиції Дуже скорочений цикл диспозиції,
добові та годинні проміжки

Високий рівень готовності вироблюваної продукції Низький або середній
рівень готовності продукції до кінцевого споживання

Колективне виробництво, орієнтоване на виробничу програму та складування
Виробництво орієнтоване на замовлення з боку клієнтів, тобто на попит

3. Завдання і цілі логістики

Основне завдання логістики — досягнення фірмою найбільшого прибутку. На
жаль, логістика розглядається крізь призму досягнення фірмою
стратегічних цілей і оптимізації її основних оперативних процесів
(наприклад, транспортування і зберігання вантажів). У зв’язку з цим
розрізняють загальні та підпорядковані їм локальні завдання логістики.
Для виконання загального завдання необхідно забезпечити з найменшими
витратами максимальну пристосованість фірм до мінливої ринкової
ситуації, збільшення їх частки товару на ринку та переваги перед
конкурентами. Одним із загальних завдань логістики є створення
ефективної інтегрованої системи регулювання матеріальних та
інформаційних потоків і контролю за ними, що забезпечувало б високу
якість постачання продукції. З цим завданням тісно пов’язані такі
проблеми, як забезпечення взаємної відповідності матеріальних та
інформаційних потоків, контроль матеріального потоку та передача даних
до єдиного центру, визначення стратегії і технології фізичного
переміщення товарів, розробка способів управління операціями їх руху,
встановлення форм стандартизації напівфабрикатів та пакування,
визначення обсягу виробництва,

Транспортування і складування, розбіжностей між бажаними та можливими
закупівлями і виробництвами.

Прикладом локального завдання логістики є Оптимізація виробничих запасів
та максимальне скорочення часу зберігання і транспортування вантажів.
Недостатній зв’язок концепції логістики з активною ринковою стратегією
часто призводить до того, що сама по собі закупівля сировини,
напівфабрикатів, комплектуючих стає мотивом для початку випуску тієї чи
іншої продукції без належного попиту на неї. Однак у нинішній ринковій
ситуації такий підхід до випуску продукції може призвести до
комерційного провалу. Орієнтація на мінімізацію витрат, безперечно,
необхідна, але за оптимального рівня поєднання витрат і рентабельності
основного та оборотного капіталу, задіяного в межах ринкової стратегії.

Цілями сучасної логістики є:

1) надходження всіх матеріалів у відповідних кількостях, якості й
асортименті до місця споживання;

2) зміни запасів матеріалів у відповідь на інформацію про можливості їх
швидкого придбання;

3) зміна політики продажу вироблюваних товарів на політику виробництва
товарів, що продаються;

4) зменшення оптимального розміру партії постачання та обробки до
одиниці;

5) якісне виконання усіх замовлень у мінімальні строки. Досягнення
сукупності поставлених цілей – це ідеал, до якого слід прагнути. І чим
вищий виробничий та інфраструктурний потенціал, тим легше досягти цього
ідеалу. Успішній реалізації даної концепції логістики окремими фірмами
сприяє створення ними системи оперативної доставки вантажів. У
Німеччині, наприклад, замовлення на матеріали та вироби відповідного
асортименту виконують протягом 24 год. Замовлення, в яких враховуються
індивідуальні потреби замовника, виконуються за 14 днів.

Висновки

Отже, логістика вирішує питання матеріальних та інформаційних потоків з
товароруху (сировини, матеріалів, запасних частин), тобто з поставок.

Загальним для всіх фахівців з логістики є системний розгляд виробничих
процесів та їх транспортно-складського забезпечення з урахуванням сфери
товарообороту. Як самостійна наука, що вивчається у вузах, і як галузь
досліджень та наукових розробок теорія логістики виокремлена
закордонними вченими. Будемо сподіватися, що і в Україні логістика
набуде розвитку не тільки яке модне слово, а і як ефективний
науково-практичний напрям.

Розрізняють такі два рівні логістики:

1) макрологістика — розглядає глобальні проблеми управління
матеріальними та інформаційними процесами;

2) мікрологістика — вивчає локальні проблеми управління матеріальним та
інформаційним потоками на внутрішньозаводському рівні. Охоплює
міжгалузеві процеси, тобто логістичні процеси між різноманітними
фірмами, транспортом, посередниками у сфері складування та зберігання.

Логістика як комплексне управління матеріальними та інформаційними
потоками в межах системи має грунтуватись на таких принципах.

1. Розгляд руху матеріальних ресурсів від первинного джерела до
кінцевого споживача в якості єдиного матеріального потоку, що передбачає
виконання таких процесів, як транспортування, завантаження,
розвантаження, переміщення, складування і зберігання матеріалів.

2. Впровадження організаційно-управлінських механізмів координації дій
спеціалістів різних служб, що беруть участь в управлінні матеріальним
потоком. Результат залежить від того, наскільки успішно вдається
зв’язати в систему здійснення комплексу заходів щодо раціоналізації
тари, уніфікування вантажних одиниць, удосконалення складування,
оптимізації розміру замовлень і рівня запасів, вибору найвигідніших
маршрутів переміщення матеріалів тощо.

Основне завдання логістики — досягнення фірмою найбільшого прибутку. На
жаль, логістика розглядається крізь призму досягнення фірмою
стратегічних цілей і оптимізації її основних оперативних процесів
(наприклад, транспортування і зберігання вантажів). У зв’язку з цим
розрізняють загальні та підпорядковані їм локальні завдання логістики.
Одним із загальних завдань логістики є створення ефективної інтегрованої
системи регулювання матеріальних та інформаційних потоків і контролю за
ними, що забезпечувало б високу якість постачання продукції.

Цілями сучасної логістики є:

1) надходження всіх матеріалів у відповідних кількостях, якості й
асортименті до місця споживання;

2) зміни запасів матеріалів у відповідь на інформацію про можливості їх
швидкого придбання;

3) зміна політики продажу вироблюваних товарів на політику виробництва
товарів, що продаються;

4) зменшення оптимального розміру партії постачання та обробки до
одиниці;

5) якісне виконання усіх замовлень у мінімальні строки. Досягнення
сукупності поставлених цілей – це ідеал, до якого слід прагнути.

Список використаної літератури:

Гаджинский А. М. Основы логистики. — М.: Информационно-внедренческий
центр «Маркетинг», 1995.

Дегтяренко В. Н. Основы логистики и маркетинга. -Ростов-на-Дону, 1992.

Залманова М. Е. Закупочная и распределительная логистика: Учеб. пособие.
– Саратов : СПИ, 1992.

Залманова М. Е. Сбытовая логистика: Учеб. пособие по курсу «Логистика».
– Саратов : Саратовский государственный технический университет, 1993.

Залманова М. Е. Управление системами переработки, хранения и доставки
продукции. Логистическая концепция : Учеб. пособие. – Саратов : СПИ,
1990.

Родников А. М. Логистика: Терминологический словарь. — М. : Экономика,
1995.

Рынок и логистика / Под ред. М. П. Гордона – М. : Экономика, 1993.

Смелов А. А. Введение в логистику. – М. : Транспорт, 1993.

Смелов А. А. Логистика. – М. : Знание, 1990.

PAGE

PAGE 12

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020