Реферат на тему:

Життя і творчість

П. П. Гулака-Артемовського

(1790 — 1865)

 

Петро Петрович Гулак-Артемовський народився 27 січня 1790р. в м.
Городище на Черкащині в сім’ї священика. Вчився в Київській академії
(1801 — 1803), але не закінчив її. Протягом кількох років учителював у
приватних поміщицьких пансіонах на Волині. У 1817р. вступає вільним
слухачем на словесний факультет Харківського університету, а вже
наступного року викладає тут польську мову. В 1821р. Гулак-Артемовський
захистив магістерську дисертацію на тему: “О пользе истории вообще и
преимущественно отечественной и о способе преподавания последней”,
згодом стає професором історії та географії, з 1841р. — ректором
університету.

Літературні інтереси П. П. Гулака-Артемовського пробудилися рано, ще в
часи навчання в Київській академії. З перших його поетичних спроб
збереглися лише два віршових рядки з переспіву поеми Буало “Налой”
(1813). Активну літературну діяльність Гулак-Артемовський розпочинає
після переїзду до Харкова (1817) — під час навчання і викладацької
роботи в університеті. Підтримує дружні стосунки з Г.
Квіткою-Основ’яненком, Р. Гонорським, Є. Філомафітським та ін., виступає
на сторінках “Украинского вестника” з перекладними й оригінальними
творами, написаними у різних жанрах.

У 1818 — 1819pp. Гулак-Артемовський друкує в “Украинском вестнике”
переклади прозових творів, критичних статей польських письменників.

1819р. — російський переклад з польської мови “каледонской повести”
(шотландської) “Бен-Грианан” (“Украинский вестник”); нарис “Синонимы,
задумчивость и размышление (подражание польской прозе)”.

1817р. — “Справжня Добрість (Писулька до Грицька Прокази)”, оригінальний
вірш українською мовою.

1818р. — “казка” “Пан та Собака” (“Украинский вестник”), написана на
основі фабульної канви чотирирядкової байки І. Красіцького “Pan і Pies”
та окремих епізодів іншого його твору — сатири “Pan niewart slugi”. Ця
“казка” Гулака-Артемовського відіграла помітну роль в розвитку жанру
байки на Україні. Це була, по суті, перша українська літературна
(віршова) байка, написана із свідомою орієнтацією поета на фольклор, на
живу розмовну мову.

1819р. — письменник опублікував в “Украинском вестнике” ще дві байки —
“казку” “Солопій та Хівря, або Горох при дорозі” і “побрехеньку” “Тюхтій
та Чванько”.

1820р. — цикл байок-“приказок”: “Дурень і Розумний”, “Цікавий і Мовчун”,
“Лікар і Здоров’я” (“першоджерело” — приповідки І. Красіцького).

У 1827р. Гулак-Артемовський написав ще три байки — “Батько та Син”,
“Рибка”, “Дві пташки в клітці”. Цей, останній, цикл байок
Гулака-Артемовського також пов’язаний з творчістю Красіцького.

Спираючись на літературні зразки попередників в українському і світовому
байкарстві та на фольклорні традиції, Гулак-Артемовський творив цілком
оригінальні, самобутні вірші, йдучи від просторої байки-“казки” через
байку-“приказку” (цю традицію продовжив Л. Боровиковський) до власне
байки, з якою згодом успішно виступили в українській літературі Є.
Гребінка й особливо Л. Глібов.

Виступи письменника в “Украинском журнале” свідчать про пошуки нової
естетики. Крім двох віршів “Чаяние души христианской” та перекладу
уривка з поеми “Суд Любуши” — “Царский стол (Древнєє чешское предание)”,
Гулак-Артемовський опублікував там перекладні статті “О поэзии и
красноречии”, “О поэзии и красноречии на Востоке” (продовження першої) і
“О поэзии и красноречии в древних и в особенности у греков и римлян”.

Не останню роль у пошуках письменника відіграло читання ним в
університеті лекцій з естетики, які він готував один час за книгою О.
Галича “Опыт науки изящного”, де були викладені основні положення
романтичної теорії, зокрема пропагувалися твори Жуковського, визначалися
нові жанри — романтична балада, поема, романс тощо.

1827р. — виступ на сторінках “Вестника Европы” із “малоросійськими
баладами” “Твардовський” і “Рибалка”, якими представлено романтичну
баладу різних тональностей.

“Твардовський” — це вільна переробка гумористичної балади А. Міцкевича
“Пані Твардовська”, основу якої становить досить популярна у
слов’янському фольклорі легенда про гульвісу-шляхтича, що запродав душу
чортові. Балада “Твардовський” користувалася значним успіхом у читачів.
Після публікації у “Вестнике Европы” вона відразу була передрукована в
журналах “Славянин”, “Dziennik Warszawski”, у “Малороссийских песнях”
Максимовича, вийшла окремим виданням. Балада Міцкевича відома й у
перекладі білоруською мовою (“Пані Твардоўская” — 40-ві pp. XIX ст.),
причому в опрацюванні її сюжету білоруський автор слідував переважно за
баладою українського поета.

“Рибалка” — переспів однойменної балади Гете (ще раніше її переклав
російською мовою Жуковський) — має вже виразно романтичний характер.

1827р. в “Вестнике Европы” Гулак-Артемовський друкує дві переробки
Горацієвих од “До Пархома” (вперше до Горація Гулак-Артемовський
звернувся ще 1819р., надрукувавши в поважному стилі переклад його оди “К
Цензорину”. На кінець 20-х pp. і пізніше (1832, 1856) йому належить
кілька наслідувань Горацієвих од. Це, передусім, два віршових послання
“До Пархома”).

З кінця 20-х pp. Гулак-Артемовський відходить від активної літературної
діяльності, пише лише принагідне, здебільшого у зв’язку з пам’ятними
подіями в його службовому і родинному житті.

В останні роки Гулак-Артемовський написав ряд ліричних медитацій в
народнопісенному дусі (жодна з них за життя автора не друкувалася) — “Не
виглядай, матусенько, в віконечко”, “До Любки” (останній вірш
перекладений російською мовою О. Фетом), “Текла річка невеличка”.

Помітну увагу приділяє Гулак-Артемовський питанням міжслов’янських
мовно-літературних взаємин, фольклорно-етнографічному вивченню
слов’янських народів. Показовою з цього погляду є складена ним
“Инструкция в руководство г. адъюнкту Срезневскому по случаю
назначаемого для него путешествия по славянских землях с целию изучения
славянских наречий и их литературы” (1839).

Продовжує цікавитись Гулак-Артемовський в цей останній період і
літературним життям, захоплюється творами Шевченка, підтримує зв’язки з
російськими, українськими, польськими діячами культури (ще раніше він
познайомився в Харкові з А. Міцкевичем, з яким один час підтримував
дружні стосунки), турбується про виданая творів окремою книжкою. Його
обирають членом кількох науково-літературних товариств, зокрема
“Московського товариства аматорів російської словесності”,
“Королівського товариства друзів науки” у Варшаві.

 

Похожие записи