Реферат на тему:

Життя і творчість

Михайла Семенко

(31 грудня 1892 — 23 жовтня 1937)

 

Творець і незмінний лідер українського футуризму від його початку
(1913) до поліційного знищення Москвою (1934). Народився 31 грудня 1892
року в селі Кибинці Миргородського повіту на Полтавщині. Вчився в
реальній школі і три роки в Петербурзькому психоневрологічному
інституті. Перша світова війна перебила освіту; 1914 він виїхав до
Америки, але застряг у Владивостоці, проживши в ньому і його околицях
три роки. 1916 — 1922 був членом комуністичної партії; вийшов із партії,
оставшись безпартійним. Як тільки почалась революція, Семенко одразу
вертається до Києва, де стає впертим, енергійним ватажком «футуристичної
революції» в українській літературі.

Писати почав рано; перший друкований твір його появився в журналі
Українська хата. В 1913 вже вийшла перша збірка його поезій Прелюд, а
1914 — дві наступні його книжки Дерзання та Кверофутуризм. В цих збірках
він раз і назавше родиться й оформлюється футуристом, що заповзявся
зруйнувати дотеперішню лінію розвитку української лірики й мистецтва,
вводячи замість традиційних сільських — урбаністичні мотиви, замість
замріяної особистої лірики — голосну маніфестацію нервової душі, що
демонструє себе голосно і публічно в шумі каварень і вулиць, відкидаючи
мелос та розмірений такт і оперуючи дисонансами та верлібром, зводячи в
царину поетичного всю прозу щоденности. Становище «білої ворони» не
пригноблює його, навпаки, надає йому більше зухвалости і бажання
епатувати всіх і вся. В умовах революційного Києва Семенко з шумом і
реклямою організує футуристичний рух в літературі і мистецтві. Виявами
його є: два числа Універсального журналу (Київ, 1918); Флямінго за
участю першорядного модерного маляра Анатолія Петрицького (1919);
Альманах трьох за підписом О. Слісаренка, М. Любченка, М. Семенка (Київ,
1920); одно-єдине число Катафалк искусства. Ежедневный журнал
панфутуристов-деструкторов (Київ, 1922), одно число Семафор у майбутнє.
Апарат панфутуристів (Київ, 1922); Жовтневий збірник панфутуристів
(Київ, в-во «Гольфштром», 1923); Гольфштром. Збірник І. Літсектор АСКК
(Харків, ДВУ, 1925), що був органом Семенкової організації «Асоціяція
Комуністичної Культури»; Зустріч на перехресній станції. Розмова трьох
(Київ, в-во «Бумеранг», 1927). Проте найбільшим організаційним і
періодичним витвором Семенка була група і місячний журнал Нова генерація
(Харків, 1927 — 1931) — добре редагований і мистецьки оформлюваний в
західньомодерністичному стилі, з цікавими формальними шуканнями в поезії
і прозі (репортаж), але і з величезною дозою поверхового прожектерства,
безвартісного жонглювання деструкцією і претенсією на гегемонію в
літературі як творця «ленінізму в культурі». Перехід до претенсій
політичних в дусі офіційної ідеології знаменував мистецьку невдачу
Семенкового футуризму, який при більшій незалежності від Москви
української культури і швидших темпах позитивного модерного розвитку
України міг би був відограти куди більшу і справді модернізаторську
роль. Роздратований тим, що ця історична роль припала фактично таким
групам, як ВАПЛІТЕ, неоклясики чи група «Ланка», — Семенко скерував свою
енергію на політичну дискредитацію тих груп в очах Москви. Од Семенка
відходять такі видатні письменники, як Слісаренко, Бажан, а фактично і
Олекса Влизько — всі вони переходять до ВАПЛІТЕ чи, як Влизько,
друкуються в її органах. Сам Семенко падає жертвою (одної із
найцікавіших в історії літератури) містифікації Едварда Стріхи (Костя
Буревія), який зумів роками друкувати в Семенковій Новій Генерації
зухвалі і вбивчі пародії на Семенка й футуризм.

Семенко як поет був не в міру плодовитий. З 1918 по 1931 рік він
випустив одна за одною коло двадцяти книг, в тому числі й два підсумкові
видання їх: Кобзар (повний збірник поетичних творів в одному томі, 1910
— 1922), Київ, в-во «Гольфштром», 1924, 654 с. і Повна збірка творів ( у
трьох томах), Харків, 1930 — 1931. Плуг Семенкової поетичної творчости,
не взявши солідно відповідної своїм силам глибини, пішов скакати у всіх
напрямах літературного поля, доконуючи раз потрібне зривання віками
злежалої цілини, а іншим разом переорюючи найдосконаліше культивовані
нові посіви. Якби була змога зібрати всю його поетичну творчість, то з
неї можна б одсіяти книжку поезій свіжої думки і почуття, прегарних
зразків модерної урбаністичної лірики, нових звукових асоціювань,
строфічних новобудов, оновленої метафори.

За європеїзацію української поезії, за вплив на талановиту молодь, за
незнищимий в ньому дух вільної богеми, нарешті, за намагання дати свою
власну інтерпретацію «ленінізму в культурі» — Семенко при всій своїй
вірності режимові на всіх його заворотах був знищений тим режимом. Після
розстрілу Олекси Влизька московським виїзним судом в грудні 1934 року
незабаром був арештований і Семенко. Всі зв’язані з його іменем видання
були вилучені з ужитку, а сам невгомонний ватажок українського футуризму
ще в зеніті свого життя зник назавжди на Соловецькому «острові смерти».

 

Похожие записи