Реферат на тему:

Життя і творчий шлях

Гната Хоткевича

(1877 — 1938)

 

Хоткевич Гнат Мартинович народився 31 грудня 1877р. в Харкові, де
минула більша частина його життя. 1900р. закінчив місцевий технологічний
інститут. Ще в студентські роки включився в культурно-освітню діяльність
на селі, віртуозно опанувавши гру на бандурі. Разом з О. Матюшенком,
майбутнім організатором повстання на панцернику «Потемкин», влаштовував
вистави, їздив місцями козацької слави. Зрештою, увійшов у контакти із
членами Української соціал-демократичної партії (О. Коваленко, Ж. Коллар
та ін.). Все це викликало підозри місцевих властей, внаслідок чого
1899р. він був на рік виключений з інституту як неблагонадійний. Був
одним з організаторів виступу кобзарів-лірників на Археологічному з’їзді
в Харкові (1902), фундатором першого в Росії Робітничого театру.

1905р. взяв активну участь у революційних подіях, у зв’язку з чим
змушений був емігрувати до Галичини. Повернувшись до Києва 1912p., він
зразу ж був арештований і висланий за межі України. Повернувся до
Харкова після розпаду царської Росії, проживши тут до свого чергового
арешту.

Гнат Хоткевич — самобутня творча постать: письменник, критик,
літературознавець, мистецтвознавець, театральний і музичний діяч,
історик і етнограф, автор багатьох новел, оповідань, повістей, романів.
Окремими книжками вийшли друком «Поезії в прозі» (1902), драма
«Лихоліття» (1906), повісті «Камінна душа» (1911), «Авірон» (1917),
оповідання «Гірські акварелі» (1914), «Твори» у восьми томах (1928 —
1931) та ін.

Незважаючи на свої заслуги перед народом як талановитого письменника,
громадського і культурного діяча, учасника революційного руху на
Україні, Хоткевич з початку 30-х років зазнає жорстоких переслідувань з
боку партократії: його звинувачують у націоналізмі, не публікують
творів, шельмують у пресі. Письменник звертається листовно до різних
інстанцій (харківських властей, Академії наук України, зрештою, до
«батька» Сталіна) з проханням полегшити його долю та долю його сім’ї:
«Як мені далі жити? Мене позбавили праці і хлібних карток. Ми голодуємо.
Я спроможний купити лише один кухоль квасолі на день, із якої варимо на
всіх юшку… На двох дітей маємо тільки одну пару чобіт, а їм же треба
ходити до школи… В нас нічим топити… Вода в хаті замерзає…»

Не допомогла Хоткевичу ні Спілка письменників, ні Академія наук. Зрештою
після гонінь, цькувань, принижень настала розв’язка: 23 лютого 1938p.
виписано ордер на арешт Г. Хоткевича, звинуваченого в тому, що він
нібито є «учасником антирадянської української націоналістичної
організації».

Водночас з арештом відбувся трус на квартирі письменника: вилучено
паспорт, профквиток, конфісковано мисливську рушницю.

У постанові від 3 березня 1938p. органів НКВС УРСР Г. Хоткевич уже
звинувачується в тому, що «він є учасником контрреволюційної української
повстанської організації і агентом німецької розвідки, протягом
тривалого часу проводив активну контрреволюційну націоналістичну
організаційну і шпигунську діяльність».

Під постановою — підпис оперуповноваженого III відділу управління
Державної безпеки Ейдука.

У протоколі допиту від 23 травня 1938p., який вів той же Ейдук,
Хоткевичу інкримінується те, що він є «переконаний український
націоналіст… протягом всього існування соціалістичної держави вів
активну боротьбу з Радянською владою».

Внаслідок вжитих до письменника заходів фізичного впливу він був
змушений «зізнатися» у «злочинах», яких не вчинив.

У справі Г. Хоткевича як доведений факт стверджується, що 1923p. він
завербований у Харкові для шпіонажу на користь Німеччини, був не тільки
зв’язаний з Українською військовою організацією, а й «проводив активну
діяльність по лінії цієї контрреволюційної організації».

У зв’язку з цим його справу вирішено надіслати на розгляд НКВС СРСР.
Доля Хоткевича цією постановою була вирішена.

Про останній, найтрагічніший, момент у житті Г. Хоткевича свідчить
«Виписка із протоколу № 69 засідання Особливої трійки УНКВС по
Харківській області» від 29 вересня 1938p.: обвинуваченого розстріляти,
а особисте майно конфіскувати.

Цей вирок виконано 8 жовтня 1938p.

24 квітня 1956p. військовий трибунал Київського військового округу
ухвалу «особливої трійки» в справі Г. Хоткевича скасував за відсутністю
в його діях складу злочину.

Гнат Хоткевич реабілітований посмертно.

 

Похожие записи