Реферат на тему:

Життя і творчість

Ольги Кобилянської

(1863 — 1942)

 

Народилася Ольга Кобилянська 27 листопада 1863р. у містечку Гура-Гумора
в Південній Буковині в багатодітній сім’ї дрібного урядовця. З дитячих
років вона знала не тільки українську, а й польську та німецьку мови,
якими говорили в її родині. Дитинство й юність майбутньої письменниці
минули в румунсько-німецьких містечках Гура-Гумора, Сучава, Кімполунг.
Пізніше вона жила в с. Димка, а з 1891р. — у Чернівцях.

У Південній Буковині, заселеній переважно німцями й румунами, жили й
українці. Але українських шкіл чи культурно-освітніх закладів у 60 —
80-ті рр. тут не було. Німецька школа не могла дати Кобилянській
будь-яких знань з історії культури українського народу. Перші
літературні твори О. Кобилянської, написані німецькою мовою ще без
чіткого уявлення, “що значить слово “література”, припадають на початок
80-х рр. (“Гортенза, або нарис з життя однієї дівчини”, “Доля чи
воля?”). Ранні неопубліковані твори Кобилянської (“Гортенза”, “Малюнок з
народного життя на Буковині”, “Видиво”, “Людина з народу” та ін.)
сьогодні зберігають переважно пізнавальне значення, відображаючи окремі
сцени з життя містечкової інтелігенції, людей з народу.

Німецька мова, як і німецька культура, відіграли позитивну роль у житті
й творчості Кобилянської. Вони, як слушно зауважила Леся Українка,
допомогли Кобилянській вийти в широкий світ загальнолюдської культури.
Але для утвердження Кобилянської як української письменниці необхідно
було глибоко знати не лише українську мову, а й надбання української
літератури. Цю істину вона все ясніше почала усвідомлювати і з кінця
80-х років наполегливо вивчає культурну спадщину свого народу, виявляє
дедалі більший інтерес до його життя.

Тоді ж вона бере активну участь у так званому феміністичному русі, який
зачепив чимало наболілих питань, над якими замислювалися представники
передової інтелігенції. Ставши у 1894р. однією з ініціаторок створення
“Товариства руських жінок на Буковині”, Кобилянська обгрунтувала мету
цього руху в брошурі “Дещо про ідею жіночого руху”. Письменниця порушила
питання про тяжке становище жінки “середньої верстви”, активно виступила
за рівноправність жінки й чоловіка, за її право на гідне людини життя.

Ці думки виявилися в ранніх творах письменниці. У деяких з них
(“Гортенза”, “Вона вийшла заміж” та ін.), змальовуючи духовний світ
своїх героїнь, письменниця робить наголос на їх пошуках особистого
щастя. В “Людині”, а ще більше в “Царівні” особисте щастя героїнь
Кобилянської більшою чи меншою мірою вже пов’язується з соціальними
проблемами, активною позицією людини в житті, з необхідністю боротися з
обставинами, що сковують розвиток її духовних сил.

Продовжуючи проблематику “Людини”, повість “Царівна” (1895) свідчила про
розширення світобачення письменниці, поглиблення її реалістичної манери,
засобів психологічного аналізу. Повість має складну творчу історію.
Писалась вона і доопрацьовувалась тривалий час (1888 — 1893), первісний
текст її був німецький, пізніший — український. Надрукована повість була
в газеті “Буковина” (1895) і того ж року вийшла в Чернівцях окремим
виданням.

Торкнувшись морально-етичних проблем життя інтелігенції у таких новелах,
як “Аристократка” (1896), “Impromptu phantasie”, Кобилянська продовжує
розробляти їх у наступних творах і створює три цілісних образи
жінок-інтелігенток в оповіданні “Valse melancolique” (1898). Згодом вона
повертається до цієї теми в повістях “Ніоба” (1905), “Через кладку”, “За
ситуаціями” (1913).

Тема інтелігенції проходить через усю творчість Кобилянськоі — від її
ранніх оповідань та повістей до “Апостола черні”.

Зображення життя села, його соціально-психологічних і морально-етичних
проблем стало другою провідною лінією творчості Кобилянської.
“Щоденники” письменниці переконливо свідчать, що в другій половині 80-х
рр. вона вже замислюється над долею народу, пов’язуючи проникнення в
його життя з опануванням соціалістичних ідей. В новелі “Жебрачка” (1895)
письменниця вперше показує людину з народу, яка опинилася без засобів до
існування, живе з милостині. У середині 90-х рр. письменниця поглиблює
знання життя селянства, чому сприяють її тісні контакти з мешканцями
буковинських сіл, зокрема Димки, що згодом увійде в її творчість
страшною трагедією-братовбивством (“Земля”).

Глибоко правдиві картини з життя села Кобилянська дала в новелах “Банк
ру-стикальний”, “На полях”, “У св. Івана”, “Час”, “Некультурна”.

Визначним досягненням української літератури, вагомим внеском
письменниці у розробку теми землі у світовій літературі є повість
Кобилянської “Земля”. “Факти, що спонукали мене написати “Землю”,
правдиві. Особи майже всі що до одної також із життя взяті. Я просто
фізично терпіла під з’явиськом тих фактів, і коли писала, ох, як хвилями
ридала!..” — згадує О. Кобилянська в автобіографічному нарисі “Про себе
саму”. Саме це дало підстави Франкові назвати “Землю” твором, який, крім
художньої цінності, “матиме тривале значення ще й як документ способу
мислення нашого народу в час теперішнього тяжкого лихоліття”.

На початку 900-х рр., розробляючи проблеми, накреслені в ранніх творах,
письменниця прагне розширити сферу своїх художніх пошуків, звертається
до абстрактно-символічних тем і образів (“Акорди”, “Хрест”, “Місяць” та
ін.), пише ряд поезій в прозі, серед яких є майстерні художні мініатюри.
Кобилянська друкує окремі твори в модерністських журналах “Світ”,
“Українська хата”.

Реалістичні й романтичні тенденції творчості Кобилянської своєрідно
поєднуються в одному з її кращих творів — повісті “В неділю рано зілля
копала”, в основі якої — мотив романтичної пісні-балади “Ой не ходи,
Грицю, та й на вечорниці”, що неодноразово опрацьовувався українськими
письменниками, зокрема М. Старицьким у драмі під однойменною назвою.
Повість перекладена багатьма мовами, інсценізована, з успіхом йде на
сценах театрів нашої країни.

Творчість Кобилянської 20 — 30-х рр., у період, коли Північна Буковина
опинилася під владою боярської Румунії, проходила в особливо складних і
тяжких умовах. Українська мова й культура у цьому краї жорстоко
переслідувалися, проте й у таких умовах Кобилянська налагоджує контакти
з українською літературною молоддю прогресивного журналу “Промінь” (1921
— 1923), з львівським місячником “Нові шляхи”, з харківським
видавництвом “Рух”, де протягом 1927 — 1929рр. вийшли її “Твори” в
дев’яти томах.

У творах Кобилянської періоду першої світової війни та часів
боярсько-румунської окупації Північної Буковини з’явилися деякі нові
мотиви. В оповідання письменниці ввійшла тема війни (“Юда”, “Лист
засудженого вояка до своєї жінки”, “Назустріч долі” (1917), “Зійшов з
розуму” (1923) та ін.), що була однією з провідних у творчості В.
Стефаника, Марка Черемшини, О. Маковея, К. Гриневичевої та ін.

У деяких оповіданнях та новелах післявоєнного періоду Кобилянська
звернулася до відображення тих морально-етичних проблем, що стали
предметом художнього аналізу в багатьох її творах, написаних у кінці XIX
— на початку XX ст. Так, мотиви “Землі” знаходять своєрідне продовження
і певне поглиблення в соціально-побутовому оповіданні “Вовчиха”.

Творчість Кобилянської 20 — 30-х рр підпадає під певний вплив символізму
(“Сниться”, “Пресвятая богородице, помилуй нас!”). У романі “Апостол
черні” письменниця певною мірою ідеалізує буковинське духовенство,
наділяючи таких духовних пастирів, як о. Захарій, багатьма
громадянськими й християнськими чеснотами.

Виступивши в середині 90-х рр. як українська письменниця з оповіданнями
й повістями з життя інтелігенції, Кобилянська протягом майже півстоліття
створила десятки оповідань, нарисів, новел, повістей, критичних і
публіцистичних статей, перекладів, лишила значне за обсягом листування.
Велика частина її творів написана німецькою мовою. З них лише деякі були
надруковані в періодичних виданнях; у 1901р. вони вийшли окремою книжкою
під назвою “Kleinrussische Novellen”. Окрему ідейно-тематичну групу
становлять мемуарні та публіцистичні твори Кобилянської, написані в
радянський період її діяльності.

Обставинами життя і творчістю Кобилянська глибоко вросла в буковинський
грунт. Разом з тим вона ніколи не замикалася у вузьких етнографічних
рамках і охоплювала зором усю Україну. Активна учасниця
загальноукраїнського літературного процесу, Кобилянська постійно
спілкувалася з культурами інших народів, зокрема тих, які жили в
Австро-Угорській імперії. Завдяки новаторству, співзвучності
прогресивним тенденціям світової літератури проза Кобилянської в її
вершинних виявах викликала і викликає значний інтерес не лише в нашій
країні, а й за її межами. Кращі твори письменниці вийшли у перекладах
багатьма мовами, зокрема слов’янськими, відіграли й відіграють важливу
роль у міжслов’янських літературних контактах, піднімаючи міжнародний
престиж українського художнього слова.

 

 

Похожие записи