Реферат на тему:

Життя і творчий шлях

Г. В. Квітки-Основ’яненки

(1778 — 1843)

 

Народився Григорій Федорович Квітка (літературний псевдонім —
Основ’яненко) в с. Основа біля Харкова у дворянсько-поміщицькій сім’ї.
Служив комісаром у народному ополченні (1806 — 1807), директором
Харківського театру (1812), був повітовим предводителем дворянства (1817
— 1828), совісним суддею, головою харківської палати карного суду.

Проживаючи в с. Основа під Харковом або самому Харкові,
Квітка-Основ’яненко брав участь буквально у всіх важливих
освітньо-культурних починаннях, зокрема був ініціатором видання журналу
«Украинский вестник», альманахів «Утренняя звезда» і «Молодик», першої
збірки українських прислів’їв і приказок. Перебував письменник у творчій
співдружності з колективом Харківського театру.

Свої ранні фейлетони, статті, жартівливі вірші (10-ті—початок 20-х pp.)
Квітка-Основ’яненко публікував переважно в харківській періодиці
(«Украинский вестник», «Харьковский Демокрит», «Харьковские известия»).
З творів цього періоду найбільший інтерес читача викликали «Письма
Фалалея Повинухина» — цикл сатиричних прозових фейлетонів, написаних у
формі листів до видавців журналу від поміщика-невігласа («Украинский
вестник», 1816 — 1817; «Вестник Европы», 1822).

В кінці 20-х — на початку 30-х pp. написані шість російських сатиричних
комедій, серед яких:

1827р. — «Приезжий из столицы, или Суматоха в уездном городе»
(опублікована 1840р.; за сюжетом і складом персонажів передує «Ревізору»
Гоголя);

1828р. — «Дворянские выборы» (стала сенсацією (понад тисячу примірників
в Москві розкупили за два місяці), після прочитання Миколою І була
заборонена цензурою).

1829р. — «Шельменко — волостной писарь»;

1830р. — «Ясновидящая» (не була опублікована через цензурну заборону).

1832р. — повість «Маруся» українською мовою.

1834р. — книга перша «Малороссийских повестей, рассказываемых Грыцьком
Основьяненком», збірки прозових творів (повістей та оповідань)
українською мовою.

1836 — 1837рр. — книга друга збірки «Малороссийских повестей,
рассказываемых Грыцьком Основьяненком».

Ще ряд повістей та оповідань письменника публікується в журналах та
альманахах, повість «Козир-дівка» виходить у Петербурзі окремим
виданням.

Прозові твори Квітки-Основ’яненка українською мовою поділяються на дві
основні групи: бурлескно-реалістичні оповідання і повість;
сентиментально-реалістичні повісті.

До першої групи належать, зокрема, гумористичні оповідання «Салдацький
патрет» (1833), «Мертвецький Великдень», «От тобі і скарб», «Пархімове
снідання», «Підбрехач», а також гумористично-сатирична повість
«Конотопська відьма» (1833).

Серед сентиментально-реалістичних творів Квітки-Основ’яненка — повісті
«Маруся» (1832), «Козир-дівка» (1836), «Сердешна Оксана» (1838), «Щира
любов» (1839). Центральним персонажем кожної з них виступає сільська
дівчина.

1835р. — соціально-побутова комедія «Сватання на Гончарівці»

1838р. — соціально-побутова комедія «Шельменко-денщик» (написана
російською мовою, центральний персонаж — Шельменко — говорить
по-українськи), що вважається найвищим досягненням Квітки в драматургії.

Серед численних прозових творів Квітки-Основ’яненка, написаних
російською мовою, виділяються сатиричні романи «Пан Халявский» (1840) та
«Жизнь и похождения Петра Степанова сына Столбикова» (1841, перший
варіант — 1833, твір зазнав переслідування цензури), повісті «Ганнуся»,
«Панна сотниковна», «1812 год в провинции», оповідання «Званый вечер» із
задуманого циклу «Губернские сцены», історично-художній нарис
«Головатый», близька за жанром до фізіологічного нарису повість
«Ярмарка», фізіологічний нарис «Знахарь».

1841р. — «Предания о Гаркуше».

Кращі твори Квітки-Основ’яненка одними з перших представляли українську
літературу загальноросійському й європейському читачеві: починаючи з
1837р. ряд його оповідань і повістей друкується в російських перекладах
у Петербурзі та Москві; 1854р. в Парижі виходить французькою мовою
«Сердешна Оксана». Трохи пізніше його твори перекладаються польською,
болгарською, чеською мовами.

 

Похожие записи