Реферат на тему:

“Життєвий і творчий шлях Уласа Самчука”

ПЛАН

Вступ

1. Життєвий і творчий шлях У.Самчука

2. Трагедія українського народу – голодомор – у творчості У.Самчука

Використана література

Вступ

Дякуючи історії та народній наполегливості, нарештi настали для України
такi часи, коли ми, не криючись, можемо смiливо називати iмена тих
талановитих українських письменникiв, про яких донедавна знати не
хотiли, називаючи їх «чужинецькими белетристами». Серед таких i
письменник Улас Олексiйович Данильчук-Самчук родом iз села Дермань на
Волинщинi (нинi Рiвненська обл.). Вiн був «старого селянського кореня, з
твердими традицiями стихiйного i свiдомого незалежництва в дусi та
незламним бажанням боротися проти кожного заперечення наших законних
прав на землi наших предкiв».

Усвiдомлення цього родинного життєвого кредо не давало спокою
талановитому митцевi, I, звичайно, всi його твори випромiнювали
волелюбнiсть, право свого народу бути господарем на рiднiй землi, саме
цим художнє слово письменника викликало у читачiв симпатiї й довiру, а у
недругiв — злiсть, зневагу до нього, бажання назавжди вiдмежувати його
самого i його твори вiд українського народу. Час змiнився на краще i
сьогоднi iм’я Уласа Самчука стоїть серед найзначнiших вiтчизняних
прозаїкiв XX столiття.

Письменницька доля його склалася так, що не в Українi, а за її межами
вiдбувалося становлення Уласа Самчука як письменника. Саме в Нiмеччинi
були написанi новели молодого прозаїка «Образа», «Собака у вiкнi»,
«Мадонна цвiтучого саду», «Четвертий чоловiк». Празький перiод у творчiй
бiографiї письменника вважається найбiльш продуктивним. Iз нiкому не
вiдомого лiтератора-початкiвця постає справжнiй класик української
лiтератури. Працездатнiсть неймовiрна! Одночасно пише чотири романи
«Волинь», «Марiя», «Гори горять», «Кулак».

Роман “Марія” — роман-спалах, роман-реквієм, роман-набат. Надрукований
1934 р. у Львові, він дуже довго ішов до своїх читачів. По-стефанівськи
“коротко, сильно і страшно” описує Улас Самчук голодний 1933 рік. До
зображення життя своїх героїв автор підходить з мірою українського
вітаїзму — життєствердження.

“Коли не рахувати останніх трьох, то Марія зустріла й провела двадцять
шість тисяч двісті п’ятдесят вісім днів. Стільки разів сходило для неї
сонце, стільки разів переживала насолоду буття, стільки разів бачила або
відчувала небо, запах сонячного тепла й землі”.

Попри трагічну тональність останніх розділів твору, роман У.Самчука
сповнений життєстверджуючим пафосом: український народ безсмертний, і
він має своє майбутнє. Тому так актуально звучить заклик Гната до
уцілілих від голоду односельців, скомпонований у біблійному стилі:
“Затямте ви, сини і дочки великої землі… Затямте, гнані, принижені,
витравлені голодом, мором! Нема кінця нашому життю. Горе тобі,
зневірений, горе тобі, виречений самого себе!.. Кажу вам правду велику:
краще буде Содомові й Гоморрі в день страшного суду, ніж вам, що
відреклися й плюнули на матір свою!..”.

Все пережите письменником в Українi i за її межами, весь багатющий
життєвий матерiал, який постiйно збирав митець, все, що до глибини душi
вражало письменника i не давало спокою, кликало до роботи. Було у
Самчука єдине бажання творити, писати. Доля України не давала йому
спокою, тривожила. Голодомор 33-го року вимагав вiд письменника вагомого
слова — з’являється роман «Марiя». Книгу було видано з присвятою
«Матерям, що загинули голодною смертю на Українi в роки 1932-1933». Але
не тiльки через те, що автор одним iз перших розповiдає про страхiття
голодомору в Українi, а ще про «примусову колективiзацiю»,
«розкуркулення», моторошнi картини життя сiм’ї Перепутькiв у романi — це
високохудожнє втiлення життєвих реалiй цього перiоду.

1. Життєвий і творчий шлях У.Самчука

Його називають одним із найвизначніших письменників сучасності,
українським Гомером ХХ століття. У своїх творах-романах, повістях,
оповіданнях, нарисах — він глибоко зобразив багатогранну українську
національну історію, створивши першокласні зразки високохудожньої прози.

Улас Самчук явив усьому світові невичерпні потенційні можливості
українського образного слова. Його твори друкувались в різних країнах,
де живуть українці, крім рідної України, бо були впродовж десятиліть під
забороною. І тільки тепер ми пізнаємо красу і силу його слова. Тільки
тепер нам стало відомо, що Улас Самчук за довгі роки свого жоття створив
цілу бібліотеку блискучої української прози. В українській літературі
Улас Самчук відомий насамперед як романіст, автор епопеї ”Волинь” і
роману “Марія”.

Улас Самчук був першим письменником, який показав справжнє страхітливе
обличчя комунізму, змалювавши у романі “Марія” (1932-1933) жахливі
картини лютого голодомору, який принесла на українську землю радянська
влада. Коли писався твір “Марія”, в Україні лютував голод, штучно
лаштований, з метою винищення селянства, яке годувало народ. Голод
забрав мільйони життів, невинних жертв сваволі і безчинства. Свіжими
слідами цих страшних подій пішов Улас Самчук, зобразивши жорстоку правду
про становище українського селянства після революції 1917 року, що й
стало причиною заборони роману “Марія” в СРСР [3].

Проживаючи в Канаді, упродовж багатьох років У.Самчук працював над
трилогією “Ост” (1948-1982), в якій родина Морозів стає учасницею всіх
складних подій в Україні, починаючи з 1917 і аж до 60-х рр.; у романі
“На твердій землі” (1967) змальоване життя в Канаді українських
переселенців.

Улас Самчук — автор мемуарів “П’ять по дванадцятій” (1954), “На білому
коні” (1956), “На коні вороному” (1974) тощо.

Уласа Самчука справедливо назвали “Гомером українського життя ХХ ст.”.
Він створив неповторну художню панораму своєї епохи, показав рідний
народ у періоди вирішальних випробувань, особливо в епопеях “Волинь”,
“Ост”.

Це — письменник-традиціоналіст, реаліст, епік. Його індивідуальний стиль
відзначається детальними, “спокійними” описами побуту, праці різних
суспільних верств, але насамперед селян. Він спромігся глибоко
проникнути у внутрішній світ українського селянина, психологічно
вмотивовано передати його емоції, переживання, думки.

Образи-персонажі творів У.Самчука живі, яскраві, без штучної
ідеалізації. У зображенні пейзажу він виступає справжнім поетом,
залюбленим у красу рідної землі, хоча ту красу більше доводилось носити
з собою в серці, аніж спостерігати в дійсності.

У живописанні художнім прозовим словом сучасної йому української
національної історії Улас Самчук досягнув більших верших, ніж хто інший.
Він посідає одне з почесних місць в українській літературі ХХ століття,
його твори здобули величезну популярність у світі.

2. Трагедія українського народу – голодомор –

у творчості У.Самчука

1933 року свiтову громадськiсть приголомшило нечуване в iсторiї
лихолiття, яке спало на голову українського народу — органiзований
сталiнсько-бiльшовицькою системою СРСР голодомор, що призвiв до
зменшення українцiв на одну п’яту, — сучаснi дослiдники обчислюють
кiлькiсть жертв порядком 7,5-8 мiльйонiв. Психiчнi вiдхилення мертвих
канули в небуття разом з їхнiми виснаженими тiлами. Зранена психiка
живих залишилася на все життя. Її ж вони передають своїм нащадкам,
навiть тодi, коли б їм цього не хотiлося.

Улас Самчук належав до лiтератури української дiаспори, тому згадаймо
визначальнi риси емiграцiйних творiв.

Iсторiя української дiаспори розподiляється на три основнi перiоди:
1921-40 рр., коли Захiдна Україна знаходилася пiд владою Польщi: 1941-45
рр., коли дiти перших емiгрантiв поверталися на Україну, сподiваючись на
нацiональне вiдродження пiд фашистською владою, та 1945-54 рр., перiод
заснування лiтературного об’єднання «Мистець кий Український Рух» (МУР),
яке дало початок систематизованому лiтературному життю в емiграцiї.
Головними цiлями дiаспорян було створення «великої лiтератури», себто
творiв свiтового рiвня та органiчного, нацiонального лiтературного
стилю. Вони намагалися в повнiй мiрi користуватися перевагами вiльного
свiту. Вiдзначалися войовничою вдачею, мужнiстю, азартом боротьби.

Дiаспорним письменникам була притаманна глибока релiгiйнiсть. Вони
розумiли iсторiю українського народу в дусi страдницького шляху Христа
на Голгофу, тому, на вiдмiну вiд свiтських iсторико-полiтичних тлумачень
поетiв-шiстдесятникiв, Самчук запропонував релiгiйну версiю трагедiї
голодомору.

«Марiя» — найсенсацiйнiший твiр письменника та перший художнiй документ
української лiтератури про голодомор. Для розкриття теми автор
використав жанр Житiя Святих. Найпопулярнiшi джерела цього жанру — давня
поема «Ходiння Богородицi (себто Дiви Марiї) по муках» (про що зазначає
й назва роману) та страдницькi подвиги християнських Святих (Зосими,
Саватiя та iн.)

Початок твору — звичайне селянське життя з його щоденними турботами й
радощами. Коханого Марiї Корнiя забирають до росiйського флоту, де вiн
пробув сiм рокiв, ставши за цей час учасником нещасли вої для Росiї
вiйни з Японiєю. Не одержавши вiд свого коханого жодного листа, Марiя
подала рушники Гнатовi, парубковi тихої, але наполегливої натури,
невгамовному хазяїновi.

За роки служби Корнiй нахапався того, що стало визначним у характерi
його середульшого сина Максима, — зневаги до рiдної мови, бездумностi та
жорстокостi. Але любов Марiї (пiсля повернення Корнiя вона покинула
Гната, вийшла замiж вдруге за того, кого любила по-справжньому),
невсипуща праця на землi — повернули його у звичайне селянське русло.

Тут сюжет скрiплений таємницею. Коли Корнiй та Марiя сп’ялися на ноги,
хтось у Великодню нiч пiдпалив їх нову хату, клуню, хлiви — усе обiйстя.
Перед самою Марiїною смертю приходить до неї старенький чернець,
колишнiй її чоловiк Гнат, i просить у неї прощення за свiй злочин.
Усвiдомлюючи необхiднiсть прозвiтувати про нього перед Найвищим Судом,
Гнат вiдчуває потребу у спокутi.

У фiнальнiй сценi вiдбувається досить часте в українських творах
дiйство: Корнiй рубає сокирою свого сина-вiдступника, котрий пиячить з
подiбними до себе в той час, коли його мати помирає з голоду. У вчинковi
Корнiя вiдбилася життєва позицiя Самчука, його вiра в людську волю до
життя аж до останнього подиху.

Таким чином, голодомор в розумiннi письменника — закономiрне звiрство
сталiнської влади. Вiн є також i розплатою за людськi грiхи: нехтування
Марiєю шлюбним обов’язком, зроблений нею аборт, пiдпал Гнатом Корнiєвого
хазяйства, а найголовнiше — фатальну прихильнiсть Максима до
бiльшовицького ладу. Написаний «по гарячих слiдах», роман не мiстить
чiтких рецептiв виходу з кризи. Але Самчук покладається на силу самого
життя, яке не дозволить людям втратити Божу подобу.

Попри трагічну тональність останніх розділів твору, роман У.Самчука
сповнений життєстверджуючим пафосом: український народ безсмертний, і
він має своє майбутнє. Тому так актуально звучить заклик Гната до
уцілілих від голоду односельців, скомпонований у біблійному стилі:
“Затямте ви, сини і дочки великої землі… Затямте, гнані, принижені,
витравлені голодом, мором! Нема кінця нашому життю. Горе тобі,
зневірений, горе тобі, виречений самого себе!.. Кажу вам правду велику:
краще буде Содомові й Гоморрі в день страшного суду, ніж вам, що
відреклися й плюнули на матір свою!..”.

Утіливши у своїй творчості гірку долю українського народу в ХХ столітті,
письменник та його роман “Марія” тепер уже назавжди залишаться в історії
української літератури.

Використана література:

Всесвіт.— 1990.— №7.— С.139.

Грицак Я. “Нарис історії України”, с. 30-36.

Дніпрова хвиля: Хрестоматія творів, нововведених до шкільних програм.-
2-ге вид., перероб. І доп. – К.: Освіта, 1993. – 520 с.

Дивослово. — 2002. — №5. – С.20-24.

Жив’юк А. Дерманські береги Уласа Самчука // Слово і час.— 1995.— №1.

Історія української літератури ХХ ст.— К.: 1994.— Кн. 2.— Ч. 1.

Слово і час. — 1993. — №10. — С. 68-71.

Самчук Улас. Марія. Український історичний роман.— К.— 1997.— С.3.

Українська література ХХ сторіччя: Навчальний посібник для вчителів та
учнів 10-11 класів середніх шкіл. – К.: Український письменник, 1993. –
410 с.

Українська мова та література. – 1999. — Число 4.

Українське слово.Хрестоматія української літератури та літературної
критики ХХ ст. Книга третя.- К.: Рось, 2000. – 340 с.

Яцура М.М. Літературні шедеври сьогодення. – Львів, 2002. – 160 с.

PAGE

PAGE 2

Похожие записи