.

Василь Стефаник (1871—1936) (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
10 7045
Скачать документ

Реферат на тему:

Василь Стефаник (1871—1936)

Василь Семенович Стефаник — визначний український письменник кінця XIX
— початку ХХ століття, неповторний майстер соціально-психологічної
новели.

Народився Василь Семенович Стефаник 14 травня 1871 р. в с. Русові
Снятинського повіту на Станіславщині (тепер Івано-Франківщина) в сім’ї
заможного селянина. Початкову освіту здобув у рідному селі, а потім у
Снятинській міській школі, продовжив навчання у польській гімназії в
Коломиї, яку не закінчив, був виключений за політичну діяльність. У
Коломийській гімназії В. Стефаник багато працював над собою, поповнював
знання самоосвітою. Саме тут починають формуватись його
літературно-естетичні погляди. Брав активну участь у діяльності таємного
товариства гімназистів, що займалось агітаційною роботою серед селян
Покуття.

Після завершення навчання в Дрогобицькій гімназії В. Стефаник з
перервами навчався в Краківському університеті (1892—1900). Як депутат
австрійського парламенту (1908—1918) В. Стефаник допомагав населенню
свого виборчого округу. До нього зверталися зі скаргами, за порадами, і
він завжди захищав інтереси народу в суді й старостві.

Початок літературної діяльності Стефаника припадає на 90-ті роки ХІХ ст.
Період 1897—1901 років був розквітом його літературною таланту,
напруженої письменницької праці. У 1899 році в Чернівцях вийшла перша
збірка новел Стефаника «Синя книжечка». В 1900 році у Львові — друга
збірка «Камінний хрест», в 1901 — третя збірка «Дорога». До четвертої
книжки Стефаника «Моє слово» (1909) увійшли всі новели збірок та дві
нові — «Моє слово», «Суд». Після цього у літературній діяльності Василя
Семеновича настає перерва аж до 1916 р. Він пише новели антивоєнного
спрямування «Марія», «Дівоча пригода». У 1926 році виходить збірка новел
«Земля», куди увійшли нові твори на злободенні теми. А наступного року
прогресивна громадськість Західної України відзначає 30-річчя
літературної діяльності В. Стефаника.

В останні роки життя письменник тяжко хворіє. Помер В. Стефаник 7 грудня
1936 р. у селі Русові, де й похований.

Велику роль у творчому житті В. Стефаника відіграв Іван Франко, якого
він називав своїм учителем. Стефаник підкреслював, що Великий Каменяр
допоміг йому усвідомити важливу суспільну роль літератури в житті
народу.

В. Стефаник написав 60 новел та оповідань. Наслідуючи тогочасну
модерністську літературу, він «створив собі свій світ». Однією з
особливостей стилю Стефаника є надзвичайна стислість, лаконізм та
глибокий ліризм. Його новели не обтяжені описом побуту, зовнішніх умов.
Головна увага зосереджується на відтворенні психологічних переживань
героїв, викликаних трагічними подіями в їхньому житті.

Новела «Новина» — невеликий, але надзвичайно художньо досконалий твір
письменника. У ньому зображено тяжке становище зубожілого селянина,
обставини соціального буття якого довели до страшного злочину: він
утопив рідну дитину. Новела навіяна подією, що сталася в селі Трійці
1898 р. У психологічних новелах Стефаника нема композиційної
послідовності. Новела «Новина» побудована своєрідно. Вона починається з
розв’язки — лаконічного повідомлення про злочин головного героя твору
Гриця Летючого. Дещо ширша експозиція — розповідь про життя удівця Гриця
з двома дітьми після смерті його дружини. Найбільшою мукою для
Гриця-батька була неможливість прогодувати і зігріти своїх доньок. Він з
розпачем дивиться, як голодні діти заходяться біля шматка хліба, «як
щенята біля голої кістки». Батько, глянувши на них, жахнувся і подумав:
«мерці». Під впливом цих душевних мук у Гриця визріває рішення — втопити
своїх дітей, бо змінити їхнє життя на краще він не може. Стефаник не
відійшов від правди характеру Гриця Летючого — не природженого злочинця,
а трагічно нещасливої людини, люблячого батька, для якого муки рідних
дітей страшніші від кари смерті.

>

@

hj

E

,блеми. У новелі «Катруся» безнадійно хвору дівчинку везуть від села до
міста. Велике материнське горе вкладене в скупі, сповнені болю слова, а
образ батька пройнятий глибоким ліризмом. В усьому винні страшні злидні.
Під зовнішньою грубістю й суворістю у нього криється ніжна і чутлива
душа. Співчуття автора надає новелі великої художньої сили і
переконливості. Збірку «Синя книжечка» високо оцінили українські
письменники І. Франко, Леся Українка, О. Кобилянська, М. Коцюбинський,
Б. Грінченко.

Великою трагедією для українського селянства була еміграція за океан.
Протягом 1890—1910 рр. із Галичини поїхали за океан 300 тис. українців,
ще більше з Буковини і Закарпаття. Чимало виїхало людей і з рідного
Русова. Проводи на чужину нагадували письменнику похорони з масовим
голосінням, що й викликало появу новели «Камінний хрест» (1899). В
основу сюжету ліг справжній факт. Стефаник особисто знав односельця
Стефана Дідуха, який став праобразом героя твору Іваня Дідуха. Наймит
Іван Дідух, відслуживши 10 років у війську, повернувся додому, але вже
не застав батьків живими. У спадок лишилася «завалена хатчина» та шматок
горба. На цьому горбі й почав господарювати Іван. Разом з конем,
запрягшись у воза, «тягав гній у поле і снопи з поля». Нещасна людина
була доведена до стану робочої тварини, але так і не змогла врятувати
свою родину від злиднів і шукала порятунку за океаном. Дідух робить
камінний хрест, вибиває на ньому своє і жінчине ім’я та встановлює на
тому горбі, що весь вік його мучив, але був йому рідним. Прощання з
рідним селом звучить тужливо, мов реквієм.

Не меншим лихом, ніж еміграція, була й рекрутчина. Як і Т. Шевченко,
Марко Вовчок, Ю. Федькович, В. Стефаник пише твори на жовнірську тему. У
новелах «Виводили з села», «Стратився», які нагадують народні голосіння,
дається нещадна критика цісарської солдатчини.

Пробудження політичної свідомості селян, здатних до стихійного протесту
проти своїх кривдників, сільських глитаїв, зображено в новелах «Суд»,
«Палій». Сільський пролетар Федір підпалює господарство куркуля Курочки,
знаючи, що то горить багатство, нажите кров’ю і потом таких же наймитів,
як і він.

В. Стефаник — майстер стислої, лексично багатої образної мови. Мову
персонажів письменник індивідуалізує, передає особливості діалекту і цим
значно підсилює образність своїх творів.

Митець увібрав у свою мистецьку палітру риси як реалізму, так і
імпресіонізму та експресіонізму. Творчі зацікавлення Стефаника
закорінені значно глибше побутово-етнографічної площини. Великого
майстра слова цікавить проблема самотності людини як у житті, так і в
смерті. Його концепція дійсності відповідає основним філософським
засадам мистецтва експресіонізму: світ сповнений жорстокості,
несправедливості, невблаганної фатальності долі, відчуженості. Але твори
письменника позначені яскравими національними ознаками, тому вони
сповнені також вірою, милосердям, запереченням зла.

Герої новел Стефаника вміють, затамувавши в грудях пекучий біль утрати,
любити, сподіватися, залишатися завжди людьми («Марія», «Сини»,
«Вовчиця», «Мати»).

Василь Стефаник жив болями своїх героїв, відчував їх серце. Його новели
по-новому відкрили душу селянина, його думки і прагнення.

Свою творчість і своє життя письменник присвятив Україні. Не лише
покутському селянству, «володарем душ» якого дійсно був, і галицькій
українській інтелігенції, а всій Україні, за яку завжди боліло його
синівське серце. Яскравим свідченням цього є новели письменника.

Список рекомендованої літератури

Василь Стефаник. Альбом / Автор-упоряд. М. В. Гуць. — К.: Рад. шк.,
1983.

Василь Стефаник у критиці та спогадах. — К.: Дніпро, 1970.

Жук Н. Василь Стефаник. Літературний портрет. — К.: Держлітвидав, 1960.

Лесин В. М. Василь Стефаник: Нарис життя і творчості. — К.: Дніпро,
1981.

Микитась В. Л. Правда про Василя Стефаника. — К.: Наук. думка, 1975.

Погребенник Ф. П. Василь Стефаник у слов’янських літературах. — К.:
Наук. думка, 1976.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020