.

Україна в поезії В.Сосюри (2 твори)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 4465
Скачать документ

Твір на тему:

Україна в поезії Володимира Сосюри

Солов’їні далі, далі солов’їні…

Знов весна розквітла на моїй Вкраїні!

В. Сосюра

Цими словами відкривається одна з двадцяти восьми книг, які Володимир
Сосюра видав у післявоєнний час,— «Солов’їні далі». Поет гордий з того,
що живе і працює разом із своїм народом. Творити для нього — найбільше
щастя, і душа його відкрита для людей:

Я іду до гаю. Краю, ти мій краю,

Кращого за тебе я в житті не знаю!

Кращого не знаю, далі мої сині,

Як весну стрічати на моїй Вкраїні.

Усе своє творче життя Володимир Сосюра присвятив рідному народові,
розвитку його культури, зокрема рідної мови, яку він пристрасно любив,
оберігав і збагачував. Любов до Батьківщини в поета нерозривно
поєднується з любов’ю до української мови. У вірші «Як не любити рідну
мову» йдеться про те, що кожен з нас не має права її забувати,
пам’ятаючи, що «мова — це душа народу, народ без мови — не народ».

Мова — «душа головна України» — має магічну силу. Вона — «сурми на
сонці…», «вибухів огнених повна», «гостріша за крицю багнета, мова
«єднає сердець мільйони».

Свій щирий монолог на честь мови поет увінчує строфою:

Це — матері мова. Я звуки твої

Люблю, наче очі дитини…

О мово вкраїнська!.. Хто любить її,

Той любить мою Україну.

Володимир Сосюра віддано любить Україну, народ свій, якому впродовж його
тернистого шляху випало зазнати стільки кривд і поневірянь.

Згадаймо Тараса Григоровича, який усе своє полум’яне життя поклав на
олтар Вітчизни України, матері, неньки єдиної, найдорожчої. Про палку
любов до неї він з далекої Орської фортеці посилав свій голос:

Я так її, я так люблю

Мою Україну убогу,

Що прокляну святого бога,

За неї душу погублю.

Крізь віки з глухого царського каземату чуємо його напуття:

Свою Україну любіть,

Любіть її…

За неї Кобзар наш карався, мучився, страждав, але не каявся.

Майже така сама доля спіткала вже в радянський час і Володимира Сосюру —
автора чудової поезії «Любіть Україну».

Літо 1951 року. В Москві завершилась перша повоєнна Декада українського
мистецтва і літератури. У ній брав активну участь і В. Сосюра. Як і інші
письменники, він виступав у театрах, на фабриках і заводах, у школах і
вузах… і всюди — з великим успіхом. Його задушевні поезії припадали до
серця москвичам — особливо вірш «Любіть Україну».

І раптом — наче виляск нагая — стаття в «Правде» «Проти ідеологічних
перекручень у літературі». Нею наче ножа загородили поетові в спину, У
статті шельмувався один-єдиний вірш Володимира Сосюри — «Любіть
Україну».

Що ж було головною причиною тяжких звинувачень поетові? Письменник
Віталій Коваль розмірковував: «Командній лізі Сталіна потрібно було
вбити в людях… дуже небезпечне для них почуття любові до рідної землі,
до рідного краю».

Послухаймо, як сердечне, мовби в душу заглядаючи, звертається поет
зокрема до кожного з нас і до всього народу:

Любіть Україну, як сонце, любіть,

як вітер, і трави, і води,

в годину щасливу і радості мить,

любіть у годину негоди!..

Ми бачимо її, в світі єдину, одну», в зірках, у квітці, в пташині, у
хвилях Дніпра — в тому вічному і нетлінному, що прийшло до нас крізь
віки. Україні всміхається сонце, миготять зорі, шумлять верби над
ставами. Через сторіччя вловлюємо і беремо до серця й розуму українську
пісню, думу, красу її національних святинь, які нагадують золоті моря
пшениці під мирними блакитними небесами.

Палким закликом завершується високопатріотична поезія Володимира Сосюри:

Всім серцем любіть Україну свою, —

і вічні ми будемо з нею.

Пощезли хулителі і брехуни, наклепники і кон’юнктурники, а чиста і ясна,
мов сонце, сосюрина поезія живе і проймає наші серця закликом: «Любіть
Україну!»

2 варіант твору на тему:

Україна в творчості В.Сосюри

Натхненним співцем України став у літературі XX ст. Володимир Сосюра.
Його поетичну музу називають «Голосом ніжним, як пісня у солов’я, громом
молодим» під час суспільних заграв і бур. Син шахтаря і сам шахтар з
Донбасу, він увійшов у літературу рідного народу і разом з ним пройшов
тернистий шлях зростання та утвердження як один з улюблених
поетів-ліриків України.

Продовжуючи традиції Шевченка, Франка, Лесі Українки та ін., він
збагатив поезію новими темами, образами, почуттями, 3 особливою любов’ю
поет оспівав рідну Україну, зокрема — край свого дитинства — Донбас,
Так, у вірші «Знов село» (1932) подано типовий образ юнака з
шахтарського селища, який пройшов важкий шлях хлопця з бідної родини до
відомого українського поета. Рідний край, земля батьків, стежки
дитинства і перший вчитель — все це викликає у нього теплі й зворушливі
спогади, роздуми про життя.

Працювать, працювать, безумовно!

Кожній хвилі нема ж вороття!

Ні! Я зовсім ще не заповнив

Золотої анкети життя.

Образ рідного краю схвильовано подає поет і у вірші «Як передать,
Донбас, твою красу і силу» (1952). Любов до шахтарів, до донецької землі
така глибока, що поет часто ілюзорно уявляє її майбутнє, бо ж він — син
України.

У роки Великої Вітчизняної війни його патріотична лірика, його палке
поетичне слово, звернене до українського народу, відігравало визначну
роль у мобілізації їхніх трудових, духовних сил для боротьби з ворогом.
Цій темі присвячені збірки Сосюри «Під гул кривавий», «В годину гніву»,
«Олег Кошовий». Особливою популярністю користувався «Лист до земляків»,
надрукований як листівка і поширюваний з літаків на території окупованої
України. Написаний у формі віршованого послання, вірш устами
поета-патріота закликав воїнів до помсти над віроломним ворогом:

Бийте ворога скрізь, хай в крові своїй чорній потоне

Злий нападник під розгойданий гул батарей.

В. Сосюра вірить у світле майбутнє України, бо переконаний, що такий
народ, з такими багатовіковими традиціями скорити, поставити на коліна
неможливо;

Там, де попіл тепер, де жаліються в небо руїни,

Встануть села ясні, загуркочуть міста золоті,

Буде кращою ще неосяжна моя Україна

І не стане вже ніч на її переможнім путі.

Урочистим гімном рідному краю, рідній Україні звучить вірш В. Сосюри
«Любіть Україну». В цій невеличкій за обсягом поезії— весь Володимир
Сосюра з його полум’яною любов’ю до розтерзаної України та її
незламного, гордого й мужнього народу. Написаний у рік повного
визволення України (1944), вірш відтворює незабутній образ «вишневої
України», змальовує красу ЇЇ природи, звитяжну історію, волелюбний
український народ з його багатющою культурою і солов’їною мовою.

Звертаючись до юнака й дівчини, поет передає їм естафету свого розуміння
необхідності досконало знати свою рідну українську мову:

Не можна любити народів других, Коли ти не любиш Вкраїну.

Сила любові до України посилюється у вірші Сосюри свіжими барвами,
художніми деталями, влучними порівняннями: краса ЇЇ вічно жива і нова,
вона, як сонце, вітер, трави і води, як пісня; вона — в квітці, в
пташині, в електровогнях, у дитячій усмішці, у зойках гудків. Вічність,

нетлінність, безсмертя українського народу, його культури розкривається
порівнянням її з купиною — вічнозеленим кущем, що горить І не згоряє:

Всім серцем любіть Україну свою—

І вічно ми будемо з нею!

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020