.

Твори художньої літератури як засіб стимулювання природоохоронної діяльності молодших школярів (на матеріалі преси Галичини міжвоєнної доби) (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 2810
Скачать документ

Реферат на тему:

Твори художньої літератури як засіб стимулювання природоохоронної
діяльності молодших школярів (на матеріалі преси Галичини міжвоєнної
доби)

Відродження духовної культури українського народу, реформування системи
освіти у контексті соціально-економічних перетворень, що відбуваються в
Україні, неможливе без змін взаємовідносин людини і природи. Адже
екологічна ситуація сьогодні практично залежить від поведінки і
діяльності у природі кожної особистості і вимагає, насамперед, глибокої
перебудови всього способу життя, і, відповідно, систем культури і
освіти. Так, у проекті Концепції екологічної освіти і виховання серед
пріоритетних завдань формування екологічної культури особистості
визначено розвиток її особистої відповідальності за стан навколишнього
середовища, оволодіння нормами екологічно грамотної поведінки у природі,
засвоєння ціннісних орієнтацій [8, 4]. Таким чином, поряд із розширенням
знань, формуванням відповідних переконань, почуттів і ставлення до
процесів і явищ навколишньої дійсності, виробленням вмінь і навичок
екологічна освіта і виховання передбачають також засвоєння норм
поведінки особистості у природі та здійснення природоохоронної
діяльності у навколишньому природному середовищі.

Провідне місце у висвітленні педагогічного аспекту взаємодії суспільства
і природи належить роботам А.Н.Захлєбного, І.Д.Звєрєва, Л.П.Печко,
І.Т.Суравегіної, В.В.Червонецького. Значний внесок у вирішення проблем
екологічної освіти, екологічної культури, екологічно зорієнтованої
діяльності школярів зробили Г.П.Волошина, В.М.Назаренко, З.П.Плохій,
Г.П.Пустовіт, Н.О.Пустовіт, Л.П.Салєєва, Т.І.Тарасова та ін. Автори
зазначають, що провідне місце у формуванні екологічної культури
особистості належить здійсненню діяльнісного підходу, який виявляється у
формуванні мотивів, в оволодінні вміннями й навичками екологічної
діяльності, нормами і правилами екологічної поведінки. У сучасних
дослідженнях науковців і педагогів знайшли втілення проблеми
взаємозв’язку пізнавальної і практичної діяльності у конкретному
соціоприродному середовищі з проблемами охорони природи (М.М.Вересов,
М.Б.Дуденко, І.В.Лебедь, М.Г.Стельмахович, Є.І.Сявавко),
природоохоронної діяльності учнів у зв’язку з вивченням природи рідного
краю (П.В.Іванов), підготовки школярів до практичної діяльності по її
охороні (М.С.Матрусов). Однак відсутні роботи, що висвітлювали б аналіз
дитячих художніх творів, надрукованих у пресі Галичини міжвоєнної доби з
проблем природоохоронної діяльності. Тому у статті розкривається
виховний потенціал творів тогочасної художньої літератури для дітей, їх
вплив на стимулювання природоохоронної діяльності молодших школярів
Галицького краю.

Відомо, твори художньої літератури – важливий засіб здійснення
комплексного підходу до навчання і виховання молодших школярів. Адже
призначення красного письменства – пробудити у дитини чисті, світлі
емоції, розвинути творчу уяву, самостійність мислення, потяг до краси і
добра. Саме тому, як зазначає А.Княжинський, “школа мусить не тільки
призвичаїти учня до книжки, часопису чи журналу, але – що більше –
мусить навчити його читати, чи – скажімо виразніше – “вичитати” увесь
зміст книжки, часопису чи журналу…” [3, 78].

Читаючи художні твори чи слухаючи їх, дитина з раннього віку
прилучається до осягнення таємниць навколишнього світу, вчиться вести
спостереження за ним, робити свої власні відкриття. Таким чином, художні
твори для дітей, а також “…книжки з окремих відділів знання треба
брати до бібліотеки в певній пропорції так, щоб кожна ділянка заняла в
цілому об’ємі своє правдиве місце, в залежности від свого впливу на
розвиток людини, чи значіння для практичного життя” [1, 159].

Особливе місце серед творів художньої літератури займають твори
природничого характеру. Вони ознайомлюють дітей із законами розвитку
природи, з життям рослин і тварин; прилучають до природоохоронних знань,
що виходять за межі шкільної програми; сприяють формуванню світогляду,
виробленню наукового погляду на світ, природу, ставлення до неї;
впливають на формування природоохоронної культури молодших школярів, а ,
отже, стимулюють їх природоохоронну діяльність як її складову. Тому, як
зазначає Н.Дорошенко, “до відділу природознавства (наука про природу)
треба добирати такі книжки, щоб читач самостійно міг ознайомитися з
природою в широкому розумінні…, щоб міг пізнати її явища, закони. Такі
книжки повинні бути з образками, в них повинні бути приклади й покази
досвідів чи спостережень над тими явищами, яких не можна пізнати з
самого опису…”[2, 217].

Аналізуючи дитячу художню літературу природничого характеру, що була
надрукована у пресі Галичини першої третини ХХст., знаходимо твори, які
розширюють знання школярів про навколишнє природне середовище, виховують
відповідальне і бережливе ставлення до природи. Так, на сторінках
журналу “Наш приятель” в оповіданні “Як пташенята обідають” [6, 24-26]
невідомий автор ознайомлює дітей з тим, що “це, що пташинки з’їдають, то
все головно хробачки та комашки, то люті вороги овочевих дерев та
пожиточних ростин. Вони під’їдають то коріння, то кору, то листя дерев
та ростин і так нищать багато людської праці. Отже пташинки, зїдаючи
комах та хробаків, роблять велику користь і добро господарству та й Вам
усім, що любите гарненькі яблочка та всякі добрі овочі…”. Як бачимо,
автор оповідання не тільки озброює наймолодших читачів новими знаннями,
але й підкреслює важливу роль, яку виконують птахи у природі. І далі:
“Деякі з птичок одлітають на зиму від нас у вирій, у теплі країни, бо їм
у нас булоби зимно. Але є в нас і такі птички – між ними воробці й
ворони – що лишаються в нас на зиму… Та не лише зимно їм у зимі
шкодить, але й голод…”. Тут автор закликає: “Треба би Вам, дітоньки,
віддячитися якось тим вашим маленьким приятелям, що так помагають Вам
весною, літом, осінню. Адже серденько Ваше і Бозя на небі хочуть, щоб Ви
любили приятелів Ваших…”. Дане оповідання пробуджує у дітей і любов до
природи, зокрема до птахів, сприяє формуванню дбайливого ставлення до
них, а також допомагає оволодіти окремими вміннями і навичками
природоохоронної поведінки, зокрема, як учить автор твору: “…візьмете
крушинок хлібця (тільки дрібненьких і не твердих, бо їх пташина не годна
зїсти) та поставите це на дощиці чи папері за віконце, чи де на
плотик… Не забувайте-ж про це ні днини одної.” Закінчується оповідання
закликом: “Будьте милосерні для своїх братіків, а Бозя полюбить Вас і
дасть Вам багато-багато доброго в … житті!”. Таким чином, на прикладі
даного твору, можемо говорити про те, що молодшим школярам створюють
умови для оволодіння природоохоронними знаннями, засвоєнням норм і
правил поведінки у природі, набуттям практичних умінь та навичок щодо
охорони природного середовища не тільки у процесі навчання, гри,
суспільно корисної праці, але й завдяки додатковому читанню художньої
літератури природничого характеру.

Багато художніх творів у пресі Галичини ґрунтуються на різноманітних
спостереженнях за природою в різні пори року: весною, влітку, восени та
взимку. Так, вірш “Весна” сповнений радістю, захопленням від приходу
весни, змилуванням красою природи:

“…Щебечуть пташата, співають дівчата,

Іграються маленькії діти,

Здається тихеньку пісоньку шепочуть

І цвіти, веснянії цвіти…” [6, 63].

Наведені у вірші спостереження створюють умови для усвідомлення учнями
основних закономірностей природи, осмисленню її значення у житті людини.
Водночас у ході спостережень молодші школярі переконуються в тому, що
людина своєю господарською діяльністю здійснює великий вплив на
навколишнє середовище.

Спостереження у природі сприяють також вихованню у молодших школярів
любові й бережливого ставлення до неї, відчуття її краси, турботи про
неї, вивченню природних явищ та об’єктів. Адже “…оглядання облаків,
цвітів, пливучої води, лету птиць і руху комах належить до найбільших
приємностей дитини… З усіх творів природи потягають дитину найбільше
цвіти. Дитина, що дивиться на цвіти з любовю і захопленням, має вже
певне естетичне приготування. В тій ціли треба плекати годівлю цвітів,
бо діти з великим захопленням посвячуються тій праці…” [4, 20]. Так, у
вірші “Під снігом” О.Сиротинська описує:

“Віє метелиця, Квіти торішнії

Крутиться, вертиться, Зернятка ніжнії

Котиться полем у млі. Сапали там в осени,

Килимом-габою падає, стелиться Тож їх прикривають килими сніжнії,

Сніг по замерзлій землі. Щоб не померзли вони” [6, 32].

Отже, розкриваючи красу і велич рідної природи, художні твори виховують
дітей, здатних цінувати та оберігати її. Вони сприяють збагаченню
духовного світу підростаючого покоління, допомагають прищеплювати риси
людяності, заохочують творити добро.

У пресі Галичини міжвоєнного періоду знаходимо і твори повчального
характеру, які спрямовані на формування бережливого і відповідального
ставлення до природи. Так, в оповіданні “Недобрий Івась” [6, 158] автор
розповідає про хлопчика, який “…мучив комахи та звірята: ловив мухи та
хрущики та обдирав їм крилці, гонив за курми, гусьми, качками та бив їх
батіжками…”. Провчив хлопчика лошак, якого Івась “шарпнув за хвіст”, а
“лошак розсердився і вдарив Івася копитом в ногу…”. Як бачимо, автор
закликає дітей не завдавати шкоди тваринам і на прикладі недоброго Івася
показує, що хлопчик зрозумів це тоді, коли йому було боляче, коли він
лежав у ліжку і “пив гіркий лік”. Саме “від того часу Івась не мучив
більше ні звірят ні комах.”. Цим самим автор вказує на те, що треба
бережливо ставитись до природи, зокрема до тварин, оберігати їх, а не
завдавати болю, а тим більше знищувати.

На сторінках журналу “Світ дитини” знаходимо і байку для наймолодших
читачів “Старець і діти” [9, 156]:

“Раз хлопчики, сїльські пустії

Воробчика зловили,

На нитку присилили

І нуж показувати штуки з ним свої…”.

Автор вказує на жорстокість дітей, незнання ними того, яку користь
приносить пташка, нерозуміння того, що вони причиняють їй біль. Однак,
продовжуючи читати, дізнаємось про те, що дорогою ішов старець, який,
побачивши жорстокість хлопців, купив у них пташку, а тоді випустив її на
волю. Цей вчинок старшого чоловіка і його звернення до дітей стали
прикладом чуттєвої поведінки для учнів. Це передано наступними словами:

“…Стидились хлопцї і було їм в серцю важко,

Бо так старець їм ще сказав:

Не треба пташцї завдавати болю,

Бо й пташка любить волю”.

Ці останні рядки вже своєю мудрістю, неповторністю закладають підвалини
бережливого, дбайливого ставлення до природи, породжують неприйняття
психології насильства над нею.

Для формування моральних якостей особистості важливе значення має
виховання у молодших школярів дієвої любові до природи, що
підтверджується корисними справами, піклуванням про охорону природу.
Адже “дитина, що пізнає рідну природу…, повинна – керована шляхетною
любов’ю – плекати в своїм серці й розумі бажання праці над піднесенням
культури рідного краю…” [7, 21]. Важливим в цьому сенсі є, наприклад,
вірш Р.Завадович “Ранішні пташки” [9, 299]:

“Ще далеко до ранніх зорінь, Ах, добридень, цвірінькало мій,

Ще хатинка окутана сном, Ти не спиш, хоч і ранній це час?..

А в садку щось тихенько: цвірінь, ..Тож прийми, мій ти друже, привіт

Мов “добридень” мені під вікном. За солодкий твій досвітний спів!…”

Саме в таких художніх творах, автор знаходить слова, які переконують
дітей в тому, що любов до природи, до всього прекрасного на Землі
починається з любові до пташки, квіточки, деревця та ін.

Твори художньої літератури природничого спрямування, які знаходимо у
пресі Галичини міжвоєнного періоду є цікавими і доступними для молодших
школярів. І тут важливі не стільки наукові факти чи узагальнення,
скільки ті думки й почуття, які можуть виникнути у читачів, їх
морально-естетичне ставлення до навколишньої дійсності. Таким є,
наприклад, вірш С.Калинець “Мій садочок”:

“…Пташки пісні щебочуть, Верби буйно розвились,

Сад розвеселяють, Скрізь кругом садочку,

Майські хрущики гудуть Виглядає мій сад мов

Пчоли мід збирають… Дівчина в віночку…” [6, 77].

На сторінках журналів “Світ дитини” і “Наш приятель” знаходимо і твори,
автори яких змальовують не тільки любов дітей до природи, але й їх
турботу про неї, бажання зберегти її. Так, у вірші “Хлопчина і воробець”
читаємо [9, 3]:

“В зимі у великі морози

Воробчик під хату сїдав,

Від зимна в очах він мав сльози

Й поживи надармо шукав…”.

Вражають своєю теплотою слова хлопчика, його турбота про пташку, велике
бажання допомогти їй:

“…Сумний він – знать змерз на морозї.

До того голодний мабуть,

Я булки дам пташцї небозї,

Най радість ввійде в її грудь.”.

На прикладі даного твору можемо говорити, що любов до природи породжує у
молодших школярів бажання оберігати її, виховується бережливе і
відповідальне ставлення до навколишнього середовища, завдяки чому у
дітей виникає потреба у діяльності з охорони природи.

Зазначимо, що великий вплив на наймолодших читачів мають і художні
твори, в яких автор закликає дітей оберігати рідну природу, охороняти
її. Наприклад, у вірші Я.Вільшенко “Голодні птички” автор закликає:

“Дівчаточка, хлопчики Ні кришок, ні зерняток,

Зернятка вкрив сніг, Бідні всі птички,

Голодні горобчики, Бідні вже, мізерні так –

Аж падуть у ніг! Сипте їм кришки!” [6, 100].

Отже, дитяча художня література природничого характеру створює умови
закладати основи екологічної культури молодших школярів, формувати
вміння та навички користування природними багатствами, здатність
самостійно пізнавати закони природи, розуміти її значення для людини.
Крім цього, любов до природи, до рідної землі може пробуджувати у дитини
активного громадянина, патріота своєї Батьківщини. Так, у вірші Марійки
Підгірянки “Що я люблю?” читаємо [9, 70]:

“…Люблю ту річку, що в даль плине, Бо ті груночки, ниви, ліси,

Нивку, що хлібом кормить мене, Милі для мене, повні краси.

Студню, що з неї воду несу, Бо що тут вижу, що люблю я,

Грудник, де білі вівці пасу. Се моя красна, рідна земля!”.

Як бачимо, прищеплення любові до природи, високоморального ставлення до
її багатств – це питання не лише естетичного та етичного збагачення
особи, але й формування громадянськості, насамперед – патріотизму.

Цікавим є те, що у пресі Галичини міжвоєнного періоду знаходимо і вірші
природничого характеру, написані самими дітьми. Наприклад, “стишок”,
який прислав на сторінки журналу “Наш приятель” Юзьо Гичка (учень ІІ
кл.):

“Літо приходить, Сонічко ясне

Пташки співають Світить і гріє

Діточки в полі А рільник оре,

Цвіти зривають. Пшеничку сіє…” [6, 93]

Дитина у вірші “Літо” звертає увагу не тільки на красу природи, спів
пташок, але й, як зазначає І.Ющишин, “…переконується, що кожна людська
праця важлива і корисна, що всяку працю треба цінувати…” [10, 72].

Зазначимо, що спостереження у природі, милування її красою формують у
молодших школярів екологічне мислення, а саме: вміння визначати,
узагальнювати й оцінювати стан довкілля, розуміти моральну, духовну й
естетичну цінність природи. Діти при цьому опановують різноманітні
оцінки природи, вчаться вважати природу не лише об’єктом використання,
але й набувають відповідними моральними нормами та гуманною поведінкою у
межах загальнолюдських ціннісних орієнтирів щодо природи: добра,
чуйності, благородства вчинків, співчуття, співпереживання. Прикладом
може бути вірш “Осінь”, написаний учнем ІІІ кл. Богданом Заячківським:

“Уже жовтіє лист дерев, І відлітають вже птички

Стають зимнійші дні. З сумним щебетом в вирій,

І сонечко не гріє так Клекочуть бузьки і летять

Тепленько як в весні. В країну теплу мрій…” [6, 157].

В цілому аналіз дитячих часописів Галичини міжвоєнного періоду “Світ
дитини” та “Наш приятель” засвідчує, що художні твори природничого
спрямування сповнені натхнення, зігріті теплотою почуття, написані
легкою мовою, вільною, грайливою, доступною наймолодшим читачам.

Взагалі, на сторінках часописів “Світ дитини” та “Наш приятель”
(1920-1935рр.) було надруковано 30 художніх творів природничого
характеру. Серед них: “Старець і діти”, “Струмок і діти”, “Хлопчина і
воробець”, “Що я люблю?”, “Як пташенята обідають”, “Калина”, “У
садочку”, “Весна”, “Літо”, ”Осінь”, “Недобрий Івась”, “Мій садочок”,
“Під снігом”, “Надійшла весна”, “Квіти”, “Голодні птички”, “З весняним
вітром”, “Наші союзники”, “Їжак”, “Квітень”, “Роси, роси, дощику”,
“Осінньою порою”, “Жайворонок”, “Ранішні пташки”, “Великодня прогулька”,
“Святий вечір у лісі”, “Вже йде весна”, “Гніздо”, “Пригода в лісі”,
“Старі приятелі”.

Зазначимо, що дані художні твори природничого характеру спрямовані на
розвиток пізнавальних інтересів дітей, оволодіння ними знаннями про
рідну природу, виховання любові до неї, до Батьківщини, формування
бережливого і відповідального ставлення до навколишнього природного
середовища, а отже стимулювання природоохоронної діяльності молодших
школярів.

Отже, виходячи із завдання визначення виховного потенціалу художніх
творів для дітей, надрукованих у пресі Галичини міжвоєнної доби, для
формування в них екологічної культури, можемо зробити висновок, що вони
мали на меті:

розширити знання підростаючого покоління про взаємозв’язок природи й
суспільства;

допомогти зрозуміти учням багатогранне значення природи для суспільства
в цілому і кожної людини зокрема;

виробити у дітей потребу в спілкуванні з природою;

створити умови для оволодіння молодшими школярами нормами правильної
поведінки у процесі взаємодії з нею;

сформувати прагнення і вміння молодших школярів брати активну участь в
охороні й покращенні навколишнього природного середовища.

Таким чином, твори художньої літератури природничого характеру,
надруковані у пресі Галичини міжвоєнного періоду, були спрямовані на
розширення знань дітей про явища і процеси навколишньої дійсності,
виховання у них бережливого і відповідального ставлення до природи,
стимулювання природоохоронної діяльності, що сприяло формуванню
природоохоронної культури молодших школярів. Твори даного характеру не
втратили своєї цінності й сьогодні, адже формування природоохоронної
культури особистості є пріоритетним на сучасному етапі розвитку
суспільства.

Література

1. Дорошенко Н. Вибір і поповнювання книжок у читальняних бібліотеках //
Життя і знання. – 1933. – Ч.5. – С.159.

2. Дорошенко Н. Про комплєктування читальняних бібліотек // Життя і
знання. – 1934. – Ч.7-8. – С.217-218.

3. Княжинський А. Доповняльна українська лєктура у народній школі //
Учительське слово. – 1939. – Ч.11. – С.77-80.

4. Куцій М. Естетичне виховання // Шлях виховання й навчання. – 1928. –
Ч.1. – С.19-23.

5. Науковий доробок українських галицьких педагогів у галузі дидактики:
Хрестоматія: Упорядник Т.К.Завгородня. – Навч. посіб. для студентів
педагогічних спеціальностей. – Івано-Франківськ: Плай, 2002. – 232с.

6. Наш приятель. – 1922. – С.24-26; 1923. – С.63; С.93; С.157; 1924. –
С.77; С.158; 1926. – С.32; 1930 – С.100.

7. Програми // Шлях виховання й навчання. – 1934. – Кн.1. – С.7-31.

8. Проект “Концепції неперервної екологічної освіти та виховання в
Україні” // Інформаційний збірник Міністерства освіти України. – 1995. –
№14. – С.2-18.

9. Світ дитини – 1920. – Ч.12. – С.156; 1921. – Ч.1. – С.3; Ч.8. – С.70;
1935. – Ч.10. – С.299.

10. Ступарик Б.М., Михайлишин Р.Р. Педагогічна концепція Івана Ющишина.
–Івано-Франківськ: Лілея-НВ. – 1998. – 88с.

11. Ткачук Г.П. Формування екологічної культури учнів. – К.: Т-во
“Знання” УРСР, 1988. – 32с.

PAGE

PAGE 12

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020