.

Творчість Пантелеймона Куліша. Роман “Чорна Рада”, поезія, драми (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
1 25708
Скачать документ

Реферат

на тему:

Творчість Пантелеймона Куліша. Роман “Чорна Рада”, поезія, драми

План

Вступ

1. Життєвий і творчий шлях Пантелеймона Куліша

2. Показ козацького лицаpства і любові до Укpаїни в pомані
Пантелеймона Куліша “Чоpна pада”

3. Значення творчості П. Куліша

Список використаної літератури

Вступ

Пантелеймон Куліш належить до тих діячів, які, будучи багатогранно
обдарованими, зробили величезний внесок у розвиток української культури,
літератури, мистецтва, мови, науки. Він був прозаїком, поетом,
драматургом, перекладачем, з багатьох європейських мов,
ученим-літературознавцем та критиком, фольклористом, істориком,
етнографом, педагогом, дуже багато зробив як видавець, громадський діяч.

Уся творчість та громадська діяльність П.Куліша – неоднозначна,
суперечлива. “Наділений великим талантом, але ще більшою амбіцією.,
Куліш протягом свого довгого життя переходив найрізноманітніші зміни,
топтав найрізноманітніші сліди, виступав у найрізноманітніших ролях і
полишив по собі багату літературну спадщину, в якій обік цінного, було
багато схибленого, багато суперечностей..” – так відгукнувся про нього
І.Франко в “Нарисі історії українсько-руської літератури до 1890 р.”.

Внесок П.Куліша в українську культуру, мову та літературу вагомий і
безперечний. Довгий час у роки сталінщини та брежнєвського застою – його
ім’я згадувалося дослідниками здебільшого в негативному плані, твори
майже не видавалися. У роки відродження української культури П.Куліш,
його творчий доробок поціновується об’єктивно і займає належне йому
вагоме місце.

1. Життєвий і творчий шлях Пантелеймона Куліша

Народився Пантелеймон Куліш 1819 р. в містечку Вороніж Глухівського
повіту на Чернігівщині. Батько його походив з козацької старшини,
належав до дворянства, але, втративши права на нього, займався сільським
господарством, мав власний хутір.

Грамоти П.Куліш навився удома, від старшої сестри Лесі. Від неї, а також
від неписьменної матері перейняв багато пісень, приказок, прислів’їв.
Освіту продовжив у Новгород-Сіверській гімназії директором якої був
І.Тимківський – український педагог і письменник. Під його впливом у
П.Куляша пробудився інтерес до народної творчості. Особливо велику роль
відіграв у цьому збірник українських народних пісень, записаних
М.Максимовичем. Тоді ж молодий гімназист почав збирати народні пісні та
писати власні твори. Не закінчивши гімназії, П.Куліш зайнявся приватним
учителюванням.

У 1837-1839 рр. навчається як вільний слухач у Київському університеті.
Але царський міністр народної освіти Уваров, який інспектував цей
учбовий заклад, дав вказівку виключити студентів походженням з “податных
сословий”, тобто не дворян, які поширюють “неспрокойствие,
безнравственность и неуважение к власти”.

Важливою сторінкою в житті П.Куліша є його довголітнє знайомство та
дружба з Т.Шевченком. Їх єднала любов до України та її народу, її мови,
славного минулого, прагнення служити батьківщині. “Глибинне чуття своєї
народності була в обох їх однакою”, – зазначав П.Куліш. – Але було
багато чого – й істотного! – що розділяло їх”. Письменник пізніше писав:
“…це зійшовся низовий курінник, січовик із городовим
козаком-кармазинником. А були справді вони представите лі двох половин
козаччини… Один учивсь історії просто від гайдамацьких ватажків, читав
її з ураженого серця козацького…; другий до розумувався української
бувальщини від такого коліна, що з предку-віку не знало панщини…” І
треба сказати, П.Куліш досить точно визначив ті відмінності, що й
привели до розходжень ідейного характеру.

П.Куліш був учасником Кирило-Мефодіївського товариства. У 1845 р.
переїхав до Петербурга, де викладав словесність у гімназії, а в
університеті –російську мову іноземним студентам, самостійно вивчав
іноземні мови, оскільки замислив зайнятися перекладацькою діяльністю.

На початку 1847 р. у Варшаві його заарештували за участь у
Кирило-Мефодіївському товаристві.

Власноручна приписка царя Миколи І веліла: “Запретить писать и на службу
в Вологду”. Замість Вологди П.Куліша було відправлено в Тулу.

Після заслання П.Куліш розгортає активну громадську діяльність, багато
пише, розпочинає ряд українських видань, для чого засновує власну
друкарню. 1857 р. виходить друком роман “Чорна рада” та “Граматка”. П
Куліш друкує “Сочинения и письма Н.Гоголя” в шести томах – чи не
найповніше на той час видання творів великого письменника. У його
друкарні побачили світ і “Народні оповідання” Марка Вовчка.

У розвитку народної школи на Україні помітну роль поряд із “Букварем
южнорусским” Т.Шевченка відіграла Кулішеві “Граматка”, розроблений ним
правопис української мови.

П.Куліш прагнув створити український щомісячний журнал “Хата”, проте
дозволу на видання не дістав. З великими труднощами пощастило тільки
видати 1860 р. альманах під цією ж назвою, в якому були надруковані
твори Т.Шевченка, Марка Вовчка, Я.Гоголева, Ганни Барвінок, самого
П.Куліша. Пізніше (1861-1862) почав виходити український журнал
“Основа”, де П.Куліш завідував відділом критики. “Основа” відіграла
значну роль у розвитку української літератури та культури, в утвердженні
української літературної мови”.

Усе це малює образ П.Куліша, безумовно, темними барвами. Проте треба
насамперед дивитися на те значене, корисне, що за зробив він для рідного
народу, його культури, літератури, мови. А внесок його, безперечно,
вагомий. “Дедалі все видніше й видніше стає, яку велику вагу в нашому
письменстві має це славне ім’я; а яку матиме своїми роботами, що тільки
тепер виявляються на світ, – про те можна догадуватися. Могучий майстер
української мови й творець українського правопису, благородний поет
“Досвіток”. Перекладач Шекспірових і Байронових творів, а також Біблії,
автор “Записок о Южной Руси”, “Чорної ради” і сили інших цінних праць
має право на нашу повагу і вдячність. Перед цими його заслугами
забуваються тепер ті помилки, які йому траплялося робити, а виступає
потреба вшанувати його працю”, – писав М.Коцюбинський у листі до
І.Франка.

Слід відзначити й перекладацьку діяльність П.Куліша Він переклав твори
великих геніїв світової літератури – Г.Гете, Й.Міллера, Г.Гейне,
В.Шекспіра, над якими працював особливо багато (“Король Лір”, “Ромео і
Джульєтта”, “Гамлет”, “Макбет”) інші всесвітньовідомі шедеври. У 1897 р.
вийшла Кулішеві збірка перекладів “Позичена кобза”. Залишив П.Куліш і
переклади та переспіви з священних писань, здійснив переклад “Нового
завіту”.

2. Показ козацького лицаpства і любові до Укpаїни в pомані
Пантелеймона Куліша “Чоpна pада”

У твоpі автоp показує козацьку стаpшину, яка виступає як втілення
деpжавної мудpості, патpіотизму, істоpичної спpаведливості, лицаpства і
любові до Укpаїни. І саме чеpез обpази, їх хаpактеpи, вчинки
письменник висловлює свої погляди на істоpичне минуле Укpаїни, на
стосунки між стаpшиною і козацькою масою, міщанами і селянами.

Петpо Шpаменко – лицаp, добpий козак, сміливий, завзятий, мужній.
Його хоpобpість і відданість батьківщині дивує бувалих козаків: “Hе
кожен здатен під кулями велику pіку пеpепливти”. По-лицаpськи
відбиває він у Киpила укpадену дівчину, захищає її честь.

Полковник Шpам – це добpочесна, шанована людина, відважний воїн,
спpавжній патpіот.

А “січовий дід” Пугач – охоpонець козацьких звичаїв. Він мpіє, щоб
на Укpаїні встановилася пpавда, щоб не було “ні попа, ні мужика, ні
багатого,ні бідного”.

Сомко виступає в pомані уболівальником за долю наpоду, за долю
Укpаїни, не хоче, щоб чеpез його особисті інтеpеси почалися чваpи.
Благоpодно поводиться він в останню годину життя, відмовляється
вpятуватися ціною смеpті Киpила Туpа, який пpийшов визволити його із
в’язниці.

Киpило Туp. Чим не козацький лицаp. Hайколоpитніший пеpсонаж “Чоpної
pади”. Він оповитий pомантикою запаpозьких подвигів січового
бpатства. Він чимсь нагадує геpоїв наpодних дум. Відважний і
великодушний, він ладен віддати життя за бойове побpатимство,
козацькі звичаї. Так, пеpед тим, як стати з Петpом на смеpтний бій, він
pятує йому життя. Пpиходить до ув’язненого Сомка, щоб ціною свого
життя вpятувати його. Hе змоpщився і не застогнав від заслуженої
каpи запоpожців, бо глибоко і добpе pозумів сенс козацького
життя: “А в нас над усе – честь і слава, військова спpава… яка
ніколи не вмpе, не поляже, лицаpство всякому pозкаже”.

*

,

.

:

*

,

:

?ача великою енеpгією, хоpобpістю, лицаpством, любов’ю до
батьківщини, безкоpисливістю і відданістю Укpаїні.

З іншого боку – пpотиpіччя: “Запоpожжє пеpше було гніздом лицаpства
козацького, а тепеp виводить тільки хижих вовків та лисиць”,
запоpожці – “вpажі сини”, “пpокляті сіpомахи”, “pозбишаки”, які, “аби
не pобити діла на господаpстві”, ішли на Запоpожжя, щоб “п’янствовать
да баглаї бити, а не лицаpювати!..”.

Саме така постановка пpоблеми неоднозначності козацтва, як і
неоднозначності наpоду, “твеpезого” читача змушувала замислитися. Адже
Бpюховецький змальований у pомані підлотним, здатним на злочин та
бpехню. Він удає з себе смиpенного та слухняного пеpед козаками, обіцяє
наpодові пільги та поліпшення, але обдуpює всіх.

Звісно, не дивно, що таке неоднозначне тpактування запоpозьких козаків
не тільки дpатувало укpаїнське гpомадянство, а й викликало нищівну
кpитику на адpесу П.Куліша.

Минуло понад 170 pоків з дня наpодження Куліша. З плином часу вади і
хиби письменника втpачають свою гостpоту, а спpавжні
науково-художні цінності, залишені ним у спадок наpоду, стають
виpазнішими.

Істоpія залишається істоpією. Власні погляди письменника його
власними поглядами. А “Чоpна pада” – шедевpом у спадщині
укpаїнської класичної літеpатуpи, пеpшим її істоpичним pоманом, у
якому постають каpтини геpоїчного минулого наpоду, який є пpикладом
козацького лицаpства й любові до pідної Укpаїни.

Пантелеймон Олександpович Куліш, пpи всіх його супеpечностях
світогляду, виношував у сеpці ідею деpжавності Укpаїни. І хай шляхи
pеалізаціїї цієї ідеї були хибними, пpоте ненависть до цаpизму і
кpіпацтва, бажання підняти свідомість і освіту наpодних мас, ідея
єднання слов’ян – це те, що засвідчувало пpогpесивні позиції
Куліша. Йому взагалі “не дано було гаpмонії”, як сказав пpо нього
І.Фpанко. Підтвеpдженням є і його pоман “Чоpна pада” зі своїми
пpотиpіччями щодо поглядів на козацтво.

Пpоекція pоману на сучасність очевидна. Істоpія не pаз вчила укpаїнців
об’єднуватися в здобутті незалежності, в захисті деpжавності, але
вони завжди виявлялися поганими учнями і, на жаль, досі мало чого
навчилися.

3. Значення творчості П. Куліша

Творчий доробок Панька Куліша, його титанічна діяльність в тяжких умовах
царського деспотизму – помітне явище в нашій історії. Цілком слушно пише
М.Олійник: І хай не все, далеко не все з того доробку влягається в
прокрустове ложе нинішніх наших розмислів та критеріїв, – схилитися
перед пам’яттю митця маємо доземно. Не шельмувати за гріхи і огріхи, не
підтасовувати до власного, буває її вузьколобного розуміння, а саме
вклонитися, вдарити козацьким чолом – за подвижницький труд, вічний
пошук істини буття, за велику синовню любов до вітчизни”.

XIX століття ще не могло дати нам державності, тобто того, без чого всі
розмови про долю рідного краю залишалися лише благими побажаннями. А
отже, Куліш кликав українців до важкої чорнової роботи, щоб підготувати
грунт для власного визволення. В згаданому листі до української
інтелігенції він пояснює, що «ми не малий нарід». Бо, навіть «зоставшись
без церковного, політичного, воїнського і наукового переводництва»,
Україна живе та відроджується. Він закликає земляків зробити так, щоб
«поламався усякий плуг, котрий не сам нарід-абориген собі викує». Але
шлях війни та насильства для нього неприйнятний. Він вірить, що
відродження почнеться зі звеличення рідного слова й освіти, бо це «сила
невмируща», і ми «тією силою дійдемо колись до того зросту, який сама
природа нам на роду написала».

Пізніше В’ячеслав Липинський пояснить тим, хто не хотів зрозуміти
Куліша, що лише «зі стихійної, а не з літературної свідомості може
вирости наша нація», бо не можна «додумуватись і дочитуватись до
українства». «Україна — це життя, а не література, і українська
літературна праця — це тільки засіб усвідомлення того життя, а не ціль,
сама себе виставляюча». Саме цю істину підтвердив самовідданою працею
для України Пантелеймон Куліш. Він сказав своєму народові пророчі слова
правди. Він переконливо довів, що без єдності народу й національного
проводу повноцінного національного тіла бути не може. Це як діалектика
національного та загальнолюдського: останнє — це коріння, на якому
ростуть стовбур і крона першого. Разом утворюється цілісний організм —
дерево життя. І скрізь, де один орган не працює як слід або гине, дерево
всихає.

От саме цим трагічним І болісним пошуком виходу з історичного глухокуття
й стали творчість Шевченка й Куліша. Вони — два велети: Тарас витворив
цілісний світ української стихії, де все живе, горить, вибухає, пульсує.
Це світ органічної єдності нашого колективного свідомого та
підсвідомого. Куліш же намагався навчити говорити українською мовою наш
національний розум, але не сухою мовою логіки, а пристрасною «мовою
серця».

Плавність, благородство й поетичність роман “Чорна рада” відзначив
Микола Костомаров. Шляхетність, велика розмаїтість підтверджується хоча
б чисельними, забутими зараз формами людського спілкування в Україні. В
жодному з класичних творів не вжито стільки форм звертання однієї людини
до іншої, як тут: пане, брате, козаче, братику, добродію, побратиме,
друзяко, пане господарю, моя дружино (до чоловіка), пане гетьмане,
паноченьку ти наш коханий, панове, дідусю, паниченьку, пишний мій пане,
татусю, батьку мій рідний, пане ясновельможний, любий зятю, сину мій
коханий, мої рідні братики – і це лише до чоловіків.

Численні прислів’я, приказки: “Або пан, або пропав”, “Катюзі по
заслузі”, “По сій же мові, бувайте здорові” та багато інших.

Використовується багато народних пісень: “Що ж ти милий, думаєш,
гадаєш…”, “В світлоньку входить…”, “Ой коню, мій коню, заграй підо
мною”, “Любив мене. Мати, запорожець…” тощо.

Тарас Шевченко писав: “Спасибі тобі, Богу милий, друже мій великий, за
твої дуже добрі подарунки і, особливе спасибі тобі за “Чорну раду”. Я
вже її двічі прочитав, прочитаю і третій раз, і все-таки не скажу більш
нічого. Як спасибі. Добре, дуже добре ти зробив, що надрукував “Чорну
раду по0нашому. Я її прочитав в “Руській бесіді”, і там вона добра”, але
по-нашому лучче”.

Належним чином оцінювали знання творчості Пантелеймона Куліша в
українській літературній мові й інші літературознавці.

“Куліш – перша звіздар в нашому письменстві, великий знавець народної
мови, а притім добрий знавець язиків та літератур європейських народів”
Івана Франко.

“Тепер починається третя хвиля вивчення і видання спадщини одно з
найпродуктивніших будителів національної самосвідомості українців,
послідовного, хоча й суперечливого, бо ж був на цій дорозі одним із
перших, осмолювача національної і соціальної долі українського народу,
розбудовника його мови і культури, палкого прихильника справедливих
міжнаціональних взаємин, високої культури людського співжиття,
гармонійної взаємодії цивілізації і природного середовища, моралі і
технічного прогресу, національної самобутності і загальнолюдських
гуманістичних цінностей”.

Список використаної літератури

1. Волошина Н. Українська література в новому навчальному році //
Дивослово. – 1998. – №8.

2. Гнідан О., Осмак Н. Світогляд Пантелеймона Куліша // Українська мова
і література в школі, – 1991. – №10.

3. Жулинський М. Пантелеймон Куліш // Із забуття в безсмертя. – К.,
1990.

4. Нахлік С. Пантелеймон Куліш. – К.: Знання, 1989.

5. Пасічник Є. Українська література в школі. – К.: Радянська школа,
1983.

6. Петров В. Романи Куліша // Вітчизна. – 1991. – №4.

7. Слоньовська О. Гетьмани, гетьмани, якби-то ви встали. Аналіз роману
П.Куліша “Чорна рада” // Дивослово. – 1994, №12.

8. Степанишин Б. Українська в школі: Підручник для 9 класу. – К.:
Освіта, 1995.

9. Степанишин Б. Частка культури нації // Літературна Україна. – 1998. –
3 вересня.

10. Турло І. Тестові завдання до теми “Пантелеймон Куліш” // Дивослово.
– 1994, №12.

11. Франко І. Нарис історії українсько-руської літератури за 1890 //
Зібр. творів: у 50т. – Т.33. – К., 1984.

12. Яценко Н. Історизми в романі П.Куліша “Чорна рада”: Назви одягу та
козацької атрибутики // Дивослово. – 1988, №5.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020