.

Творчість Б.Бастюка (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 1064
Скачать документ

Реферат

на тему:

Творчість Б.Бастюка

З роками Б.Бастюк з роками все рідше звертається до поезії і все
частіше плекає слово прозове. І це зрозуміло: “літа до суворої прози
схиляють”. Під його пером народилися чудові новели і оповідання з
сільського життя, позначені тонкою іронією і глибоким трагізмом, крізь
призму яких він сприймає земне життя. Цих творів давно уже набереться на
солідну книжку, але вони також, як і збірка “Цілушка”, чекають свого
часу. Напівдорозі до читача й великий епічний роман “Сопигора”. Перша
частина його публікувалася в журналі “Тернопіль”, викликала схвальну
реакцію читачів і була відзначена престижною літературною премією ім.
Братів Лепких.

“Сопигора” – це погляд на історію нашого краю, суперечливу і складну,
драматичну і трагічну, розказану людиною небайдужою і здатною на глибоке
співпереживання. Таких творів у нашій літературі начебто немало, але
коли інші прозаїки тяжіють до епічного мислення і широких глобальних
картин, то Б.Бастюк ніби поглядає на все з вузького віконця селянської
хати. Це дозволяє йому побачити найважливіше і найпосутніше, роздивитися
кожного з своїх героїв ніби під мікроскопом, не пропустити найменшої
подробиці з сільського життя. Фахова і зацікавлена розмова
про”Сопигору”, звичайно, ще попереду. Але вже сьогодні можна з певністю
сказати, що цей твір назавжди залишиться в історії нашої літератури як
правдива і високохудожня розповідь про галицьке село – ту живу клітинку
України, в якій, мов світ у краплі води, відбилася доля роду і народу.

Та чи не найбільше поталанило гумористичним творам Богдана Бастюка. Саме
вони завоювали прихильність десятків тисяч людей і принесли авторові
справжню, а не дуту популярність. Завдяки майстерному виконанню Грицька
Драпака, іскрометний гумор поета веселить і допомагає жити усім, хто
шукає розради, втіхи і водночас відповіді на непрості питання нашого
суперечливого і дурного, як сказав би Арсен Паламар, життя. У гуморесках
Бастюка спонтанно б’є народний гумор, дотепне слово, несподіваний погляд
на об’єкт осміяння. В основі більшості гумористичних творів Бастюка
лежить апробована часом співомовка і може скластися враження, що поет
відстає від часу. Та насправді він прагне дати давній формі нове життя,
добре розуміючи, що перемагає у творчості той, хто засвідчує
неперервність народної традиції, а не ігнорує її. На закиди
псевдоноваторів поет відповідає так:

Хай гумор – другорядне щось…

На жаль, я чую це, мов зчовгану платівку.

Але: серйозний інструмент рояль,

А скрипка й бубон – в більшім пошанівку.

Гумористична тріада Богдана Бастюка “Сільська аеробіка”, “На кривому
цвяшку” і “Для дорогої родини” (усі книги видані в Тернополі)
засвідчила, що в українській гумористиці появився автор талановитий,
дотепно-вибуховий, з тонким відчуттям комічної ситуації і вмінням навіть
про серйозні речі повести веселу розмову. Це не означає, що він усе
пародіює і осміює, з усього кпинить і кожного піднімає на глузи. Далеко
ні! Сміх Бастюка дозволяє нам вистояти, побороти зло і тимчасові
труднощі, зрештою, допомагає просто вижити. І це не перебільшення, бо в
нинішній ситуації, перефразовуючи Ліну Костенко, “коли душа пройшла всі
стадії печалі, тепер лише сміятися пора”. І що дуже важливо, поет
смішить нас не просто ради самих веселощів, хоча є в його доробку і
звичайні анекдотичні твори, а для того, щоб сатирою підкреслити
трагічність окремих ситуацій і земного життя загалом. Це непросте
мистецтво, як, зрештою, усе мистецтво сміху. Кращі твори сміхотворця,
такі як “Корида”, “Ми із Блейком Керрінґтоном”, “Гробівець”, “Сусіди” –
це речі майже хрестоматійні, колись вони увійдуть в кращі антології
українського гумору і сатири кінця ХХ століття. І важко сьогодні знайти
людину, яка почувши уже саму їх назву, подумки не усміхнулася.

Може видатися, що розсмішити людину просто. Візьми анекдотичну ситуацію,
заримуй її, приперчи, додай трішки перцю і солі – і готово. Але далебі.
Скільки сьогодні навіть обдарованих людей беруться за гумористичне перо
і терплять невдачу. Анекдот залишається тільки анекдотом. Інколи доволі
смішним, але й тільки. У Бастюка не те. У нього є глибина і щось
невловиме, що змушує нас не тільки сміятися чи реготати, а й
задумуватися над осміяним.

Б.Бастюка єднає щира творча дружба з Грицем Драпаком. Саме завдяки
майстерному сценічному виконанню Драпака твори тернопільського гумориста
веселять, без перебільшення, не тільки усю Галичину, а й Україну. Але ця
творча дружба швидко розпалася б, якби не була взаємовигідною, не
спонукувала обох до співтворчості. Саме завдяки Бастюку Драпак зумів
суттєво покращити свій імідж і від примітивних усмішок, що кпинять над
простакуватістю і тупістю галичанина, перейшов до речей справді глибоких
і неперебутніх, хоч і не менш смішних. Хочеться вірити що у цієї дружби
буде щасливе і гарне продовження, бо сьогодні Б.Бастюк уже здебільшого
пише для Драпака і “під Драпака”, а репертуар Драпака без усмішок
Бастюка й уявити неможливо. Це означає, що два майстри знайшли один
одного.

У нас за радянських часів усталилася традиція формувати так звані творчі
обойми – чи то поетів, чи гумористів, чи прозаїків. У ці обойми,
зрозуміло, потрапляли найбільш пробивні і завзяті письменники, вміло
використовуючи вигідні знайомства. Б.Бастюк ніколи не потрапляв у ці
обойми і сьогодні цим вельми гордиться, бо це була б данина зрадливій і
скороминущій моді. А він, як мудрий і розважливий селянин, ніколи не
працював на минуще, а на її величність Вічність, дорогу якій простеляє
одна загальнолюдська любов.

Ця розповідь про письменника буде далеко неповною, якщо не додати до
його творчого портрета кілька суб’єктивних думок. За Богданом Іванович
просто цікаво спостерігати чи то у будень, чи у свято, з ним ніколи не
буває нудно чи важко, бо він уміє перетворити чисто людське спілкування
на справжню радість душі. Дотепний, життєрадісний, оптимістичний, він
уміє кожну життєву ситуацію ніби переломити крізь призму сміху. З ним
людям завжди легко і просто, радісно і світло. Кожна його спонтанна
життєва імпровізація – справжній вибух іронії та сміху. Чи то за
святковим столом, чи просто під час випадкової зустрічі на вулиці. У
кожному товаристві, де появляється він, одразу ж створюється особливий
настрій, своя неповторна невимушена атмосфера, люди легко
розкріпачуються і, наслідуючи його життєрадісний стиль, повніше
розкриваються самі. Це підтвердить кожен, кому пощастило побувати у
товаристві поета.

Мені ж поталанило з ним не тільки митарствувати по видавництвах, разом
вриватися у велику літературу, а й у співавторстві написати одну книгу,
яка сьогодні готується до друку. Зізнаюся, що це було справжнє свято
творчості, натхненне і чудесне, сповнене, надіюся, обопільних
відкриттів. У Б.Бастюка дивовижно тонке відчуття слова, уміння кількома
словами створити живу і повнокровну картину, а ще глибоке знання життя,
почерпнуте не з книг, а з самої його гущі, з глибинки, адже він родом з
села і назавжди, як охоче зізнається сам, прописаний в ньому.

Богданові Бастюкові виповнилося 50. Дата рубіжна, бо засвідчує, що земне
життя пройдено до половини. Ці роки були вщерть виповнені важкою
невтомною працею і щедрим творчим ужинком. Хочеться вірити, що цей
високий творчий ритм митець збереже і другій половині свого життя.

Колись на один із днів народження поет присвятив собі такі рядки:

З розвітрених вертаючись доріг,

Мені, коли обляже серце втома,

Ступити б на споришевий моріг,

Знайти себе і… не застати вдома.

Важче побажати для поета щось краще і більше. Хіба може натхнення та ще
доброго незрадливого здоров’я, бо:

Жар-птиця губить по Вкраїні пір’я,

І нам вмирати, брате, не пора.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020