Реферат на тему:

Степан Пушик

Степан Григорович Пушин народився 26 січня 1944 року « с. Вікторові,
Галицького району, Івано-Франківської області в селянській родині.
Середню освіту здобув у Вікторовській, Комарівській та Косівській
середніх школах, спеціальну — в Тлумацькому сільськогосподарському
технікумі та Літературному інституті в Москві. Навчається в
докторантурі.

Трудову й творчу діяльність почав з п’ятнадцяти років. Працював
рахівником і плановиком — економістом в колгоспах Косівського та
Верховинського районів Івано-Франківської області. Служив у армії —
після на журналістській роботі. був головою клубу творчої інтелігенції,
керівником літстудії, асистентом, старшим викладачем, доцентом
Київського та Прикарпатського університетів. Степан Пушик обирався
Народним депутатом України (1940 — 1994 pp.). Належав до Народної Ради
та Демблоку, голосував за суверенітет та Акт про проголошення незалежної
України. У Верховній Ралі був членом Комісії культури й духовного
відродження, а також — головою підкомісії парламенту.

Степан Пушик — член Спілки письменників України, українського ПЕН-клубу,
Ради Спілки письменників, Президії Фонду культури, Головної Ради
Всеукраїнського Товариства пам’яток історії та культури. Був головою
оргкомітету по створенню обласного Товариства української мови імені Т.
Г. Шевченка, яке очолював. * Член редколегії часописів «Дзвін»,
«Березіль», лауреат Державної премії (імені і. Г. Шевченка в галузі
літератури, також премій імені М. Ірчана, О. Копиленка, ряду
літературно-мистецьких конкурсів.

Поет, прозаїк, фольклорист, публіцист, літературознавець. Кандидат
філологічних наук, доцент Прикарпатського» університет у Імені Василя
Стефаника.

Автор поетичних збірок «Молоді громи», “Золотий Тік”, «Писаний камінь».
“Задума гір” “Голивиця”, “Луни”, “Галич”, «Заплаканий промінь», книжки
вибраних віршів, поем і пісень «Храмолом». Для дітей випустив збірки
«Маленьке шпаченя», «Золотий човник».

Десятки ліричних творів Степана Пушика стали піснями, їх поклали на
музику композитори А. Кос-Анатольськнй, В. Івасюк, О. Білаш, А.
Пашкевич, Б. Шиптур, Б. Юрків, Б. Буєвський та інші. Окремим виданням
вийшла збірка пісень, буклети «Співають гори», «Любисток», «Над горою
місяць повен», «Козак гуляє», авдіо і грамзаписи.

Степан Пушик також автор романів, повістей, оповідань, нарисів, есе,
літературознавчих розвідок, розвідок з міфології, історії, краєзнавства.
Окремими книжками побачили світ «Страж-гора», «Галицька брама”,
«Ключ-зілля», «Перо Золотого птаха», «Дараби пливуть у легенду».
«Івано-Франківшина», «Землі нев’януча краса. Івано-Франнівщина». Цей
перелік буде не повний, якщо не додати збірок зібраних і упорядкованих
казок, легенд, переказів, приповідок, тостів. а саме: «Казки Підгір’я»,
«Золота вежа», «Срібні воли», «Українські тости» та багатьох книжок
виданих у співавторстві.

У співавторстві із В. Смоляком С. Пушик створив п’єсу за новелами Василя
Стефаника «Земле моя», яка з успіхом йшла на сцені [Івано-Франківського
обласного музично-драматичного театру імені Івана Франка та нову
редакцію «Заплакані вікна» до 125-річчя письменника, прем’єра якої
відбулася 4 травня 1996 року.

Цінним здобутком митця, як також перекладача є його переклад,
реконструкція та розшифрування багатьох темних місць «Слова о полку
Ігоревім». Стаття про Степана Пушика та посилання на наукові дослідження
ввійшли до п’ятитомної «Енциклопедії Слова о полку…»:, виданої в
Санкт-Петербурзі 1995 року під редакцією Д. Лихачева.

Поет брав участь у створенні телесеріалів “Тарасові шляхи». Карпатське
літа», «Живе джерело». Він упорядкував і видав посмертні твори поетеси
Ольги Стрілець.

Побував у багатьох країнах світу.

Твори Степана Пушика перекладені на російську (три книжки прози й
поезії), китайську, румунську, молдавську, білоруську, литовську.
киргизьку, башкирську, словацьку, непальську та інші мови.

Похожие записи