Реферат

на тему:

Способи римування. Цезура. Клаузула

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Звучання вірша залежить не тільки від того, які рими за своєю природою,
а й від того, як вони розташовані, які способи римування застосовує
поет.

Римування — особливість розташування рим у вірші, інтервал між ними.

Розрізняють такі способи римування:

1. Суміжне або парне — коли римуються суміжні (сусідні) рядки парами.
Таке римування умовно позначаємо: аа бб вв

Наприклад:

У місті, де ми не зустрілись, я знову а

Блукаю з тобою, і нашу розмову а

Корабликом діти пускають на воду б

Вона запливає, відчувши свободу, б

У погляд відкритий твого океану, в

Де, може, і досі шукаєш кохану. в

Де, може, мене пам’ятаєш і досі?.. г

Заплутався вечір тоді у волоссі… г

А ти розплітав мої коси невміло, д

І мріяла я, щоб вони посивіли д

На грудях твоїх, як сивіє світання, е

Як гасне на небі зірниця остання е

(Софія Майданська)

 

2. Перехресне римування — складніше, в ньому римуються кінцеві слова
парних рядків з парними, а непарні — з непарними; воно найпоширеніше у
сьогоденній силабо-тонічній версифікації. Схема: абаб.

Наприклад:

Я не скажу і в пам’яті — коханий. а

І все-таки згадай мене колись. б

Ішли дві долі різними шляхами. а

На роздоріжжі долі обнялись. б

(Ліна Костенко)

 

3. Кільцеве або охопне (оповите) римування — коли римуються перший рядок
з четвертим, а другий — з третім. Два рядки з парними римами оповивають
згори й знизу два рядки, які теж римуються між собою.

Схема: абба.

 

Згадати лиш, як дивно шелестить а

Грудневий сад, занурений в світання. б

Болить недоціловане кохання, б

Вже стільки часу, а воно болить… а

 

Клялась забути, а таки живе! в

У метастази проростає нові. г

Це світло невигойної любові г

Через роки і відстані пливе. в

(Ганна Костів-Гуска)

Іноді в катрені спостерігається і неспароване римування, тобто коли в
ньому римуються другий та четвертий вірші, а перший і третій залишаються
без рим. Схема: абвб.

Що тобі сниться ночами, а

Як вітер і хлюпає дощ? б

Визбируєш крихти пам’яті в

З-посеред львівських площ? б

 

Шукаєш ту диво-квітку, г

Що так і не розцвіла? д

Уже навіть важко згадати: е

Була я чи не була? д

(Ганна Костів-Гуска).

4. Тернарне римування — через два рядки.

Схема: аа б вв б.

Наприклад:

На все є час і є пора, а

Якщо то гра — то чесна гра, а

А якщо ні — обличчям до болота. б

Якщо минув любові час, в

Якщо минув любові час, в

Нехай мені залишиться свобода б

(Леся Романчук)

 

5. Потрійне римування — рима охоплює три рядки, що стоять поряд. Схема:
ааа.

Наприклад:

О, ні! а

Являйся, зіронько, мені а

Хоч в сні! а

 

6. Монорима або наскрізне римування (франц. monorime від грецьк. monos —
один) — вірш, у якому всі рядки (більше трьох) охоплює одна рима.

Схема: ааааа…

Наприклад:

Здається, часу і не гаю, а

а не встаю, не встигаю! а

Щодня себе перемагаю, а

від суєти застерігаю, а

і знов до стрічки добігаю, а

і знов себе перемагаю, а

і не встигати не встигаю, а

і ні хвилиночки ж не гаю! а

(Ліна Костенко)

 

Окремі рядки у віршах можуть не римуватися з жодним іншим рядком. Вони
звуться холостими.

Є ще внутрішнє римування, коли кінець рядка римується з якимось словом з
середини віршового рядка:

 

Вже скосили грeчку, осінь недалeчко,

місячна вуздeчка впала на поріг.

І трава шеп(че про небесні (чі,

що крізь далі н(чі сяйво шлють до ніг…

 

А туман, де лyки, ломить білі рyки,

глушить ночі звyки маревом густим.

Тiні, тiні, тiні… Не дзвенять у сuні

співи солов’iн і за вікном моїм.

 

Пісню калинiву я складаю зн(ву,

і з людьми розм(ву серцем я веду…

Тишина, ні рyху… Небо землю слyха,

падають десь глyхо яблука в саду.

(Володимир Сосюра).

 

Моноримічно будуються часто вірші для дітей:

Ой нумо, нумо а

В зеленого шума, а

А в нашого шума а

Зеленая шуба. а

(Дитяча пісенька).

 

Найчастіше монорими вживаються у сатиричних та гумористичних віршах.

ЦЕЗУРА. КЛАУЗУЛА

 

Віршована мова багата на різні паузи, що підсилюють ритм і увиразнюють
зміст. Крім міжслівних та логічних (на розділових знаках і між
синтагмами), властивих і прозовій мові, тут є ще прикінцеві (паузи між
рядками), емоційні (зупинки для підкреслення якогось слова при виразному
читанні) та цезура.

Цезура (лат. caesura — розтин, розріз, поділ) — пауза в середині рядка,
що поділяє його на дві частини (піввірші). Цезура має ритмотворче
значення — вона підсилює, підкреслює ритм і смислове — виділяє
найважливіші слова, увиразнює висловлену думку. За своєю тривалістю
цезура трохи коротша за міжрядкову паузу.

Найчастіше цезура з’являється в багатостопних рядках. Вона може бути
постійною, якщо стоїть у всіх рядках на одному й тому ж місці; рухомою,
якщо вона є в кожному рядку, але в різних місцях; періодичною, якщо
ритмічно з’являється через рядок або два.

Клаузула (лат. clausula — закінчення) — заключна частина віршового
рядка, починаючи з останнього наголошеного складу. Співзвучні клаузули
утворюють риму.

Залежно від місця наголосу розрізняють клаузули (як і рими):

— окситонні (чоловічі) — з наголосм на останньому складі. Кінець рядка
звучить твердо, уривчасто.

Наприклад:

Лине кроків дзвiн — перегуки мiн»

(Володимир Сосюра);

— парокситонні (жіночі) — з наголосом на передостанньому складі. Кінець
рядка звучить м’якше, тепліше.

Наприклад:

Женою-трудівницею на п(лі —

із піснею про волю у нев(лі.

(Максим Рильський);

— дактилічні — з наголосом на третьому від кінця складі. Кінець рядка
звучить плавно, лагідно, іноді тужливо.

Наприклад:

Рученьки терпнуть, злипаються вiченьки…

З раннього ранку до пізньої нiченьки

(Павло Грабовський);

— гіпердактилічні — з наголосом на четвертому від кінця складі. Така
рима часто сприймає додатковий наголос на останньому складі і тому
звучить , як чоловіча.

Наприклад:

Як була я молодою препод(бницею, —

повісила фартушину над вік(нницею.

(Тарас Шевченко).

Звичайно, якоїсь певної інтонації рими (і клаузули) створити самостійно
не можуть — вони лише увиразнюють, посилюють основну авторську
інтонацію.

 

 

Рекомендована література:

 

1. Літературознавчий словник-довідник / Р. Т. Гром’як, Ю. І. Ковалів та
ін. — К.: ВЦ „Академія”, 1997.

2. Ткаченко А. Мистецтво слова. — К.: Правда Ярославичів, 1998.

3. Волкова Т. С. Проблема жанра в лирике. — Львів: Світ, 1991.

4. Сидоренко Г. К. Як читати і розуміти художній твір. — К.: Радянська
школа, 1988.

5. Безпечний І. Теорія літератури. — Торонто: Молода Україна, 1984.

РИМУВАННЯ

cуміжне

ааbb

четвертне

аааа

перехресне

аbаb

потрійне

ааа

кільцеве

аbbа

Похожие записи