Реферат на тему:

Про національний образ-персонаж як літературознавче поняття

Знайомство учнів з надбаннями світової літератури передбачає, в
обов’язковому порядку, дотримання принципу толерантності, інакше кажучи,
шанобливого ставлення школярів, у своєму пізнанні чужого до моральної та
духовної спадщини певного народу, закріпленої в художньому творі.
сьогодні школа не зв’язана ідеологічними путами, і кожний учень має
мождивість прилучитися до справжніх цінностей, закодованих
представниками різних народів у літературних шедеврах. Сприяти у бажанні
осягнути й зрозуміти їх учневі, а відтак Л ю д и н і, може робота над
національним образом-персонажем, який у свідомості дитини формується
впродовж юагатьох років життя, а розпочинати цю роботу варто у школі,
працюючи над національними літературами, що вивчаються у курсі предмету
зарубіжної літератури.

Працюючи з літературними шедеврами майстрів слова, які ввійшли в
шкільні програми й вивчаються на уроках, необхідно пам’ятати, що
література, як і кожний інший вид мистецтва — це духовна історія народу.
Всі літератури різні за національним змістом, історією, традиціями. А це
дає підстави стверджувати, що і образи національних літератур будуть
національними, різних за своєю сутністю. Такий погляддає підстави
стверджувати, що попри усі знані нами поняття, такі як герой, характер,
образ тощо, які з площини наукової тобто чистого літературознавства
перейшли в площину шкільного пізнання літератури, існує ще одне —
націонадьний образ-персонаж, інакше кажучи, образ-персонаж, характерний
для кожної окремо взятої національної літератури, якийц фокусує у собі
ментальні особливості народу у всій їх єдності й протиріччях, компелюючи
в єдину систему їх прояву.

Невизначеність терміну “національний образ-персонаж” у сучасному
літературознавстві приводить до цого відсутності в шкільній практиці.
Проте, практична робота, у зв’язку з введенням у програму шкільного
навчання курсу вимагає цого введення та прктичного застосування. Виникає
потреба — через опрацювання наукового доробку вчених-дослідників та
нетрадиціоналістів зосередити увагу вчителів на його визначенні й
залученні до літературознавчого активу під час роботи над художніми
текстами.

Оскільки кожна національна література є відображенням (певною мірою)
життя конкретного народу, то її творення, як і існування конкретного
народу, базується на співвідношенні філософських категорій. Тобто, для
того, щоб зрозуміти специфіку національного образу, необхідно осмислити
суттєві проблеми з буття нації. Більше того, не протиставляти, а
зіставлят навіть урівнювати форму та зміст. Так, людське житло (дім,
хата, сакля, юрта, бунгало тощо) поняття різне не лише за формою. тут і
зміст різний. Адже і функції житла залежно від географічних умов різні;
історія створення іх у кожного народу різна, має певні зобов’язання
перед тими, хто їх вибудовував. Коли ж українець говорить “гора” і
американський індієць говорить “гора”, людина з Кавказу вимовляє це ж
слово, то вони бачать зовсім різні височини й ці височини для них, у
їхньому житті відіграють зовсім різні ролі, по різному вкладаються в
їхнє життя. Така ж річ відбувається і з іншими предметами довкілля,
побуту, багатьма філософічними поняттями тощо. Це пов’язане з
світобаченням, світосприйняттям і фокусується письменниками у процесі
творення художніх творів в цілому та образах-персонажах зокрема.

Враховуючи результати досліджень, серед яких такі імена як Д.Андреєв,
Г.Гачев, окремі доробки О.Пронкевича можна прийти до висновку, що
національний образ-персонаж є складовим елементом національного образу
світу, представленого письменником у художньому творі, який в свою чергу
є “своєрідною моделлю світу” і включає національне бачення, гносеологію,
національну логіку, склад мислення. Оскільки якраз у цьому виявляється
буття певного народу, вважаємо за необхідне наголосити, що національний
образ-персонаж є однією з головних складових твору і робота, спрямована
на сприйняття та розуміння національних літератур мусить базуватися на
виокремленні й увазі до національних образів-персонажів.

Передусім слід з’ясувати, що являє собою поняття національний
образ-персонаж світу. Професор Гачев у роботі “Национальньіе образьі
мира” виводить і аргументовано стверджує, що національний образ світу
базуєтьсяна трьох матеріально-духовних основах:

— природі ( Космосі);

— складі душі народу ( Психеї);

— логіці його розуму (Логос).

e *

На нашу думку, Логос (логіка, розум,..) входять до складу духовності
кожного народу саме тому, що її умовно можна розділити на дві половинки,
одна з яких підпорядковується відчуттям, а інша — логіці.

Такі міркування дають підстави зробити висновок, що національний образ
світу базується на перетині двох ламаних ліній: лінії Космосу (
матеріальній основі) та лінії Психеї (духовній наповненості). Ці лінії у
процесі творення образу світу не статичні, а рухомі. зигзагоподібні. За
образним висловлюванням Д.Л.Андреєва, вони являють собою троянду
світу.Чашолистик цієї незвичайної рослини утримують бутон пелюсток,
кожна з яких схожа одна з одною і неповторно індивідуальна водночас.
Єдність усіх цих пелюсток не що інше як квітка, або цільна система. У
житті це — гармонія.

Аналіз літературознавчих праць виявив тенденцію віднесення
образу-персонажа до поняття характеру. Хоча не зовсім так, бо за цим
поняттям стоїть персоніфіковано зображення людина в матеріальному та
духовному проявах. Саме тому при роботі над національним
образом-персонажем для сприйняття повної картини слід враховувати не
лише позитивні, але певною мірою й негативні прояви національного. Окрім
того, потрібно пам’ятати про наявність “духу” у створенних письменником
образах-персонажах, як обов’язкової ізюминки, що характеризує
національну модель світу, представлену конкретним автором у творі.
Згідно переконань науковців, що займалися вивченням цієї проблеми, а
саме творенням моделей національних образів світу приймаємо твердження,
що “дух” — поняття абстрактне, всюдисуще, універсальне і обов’язкове,
без національних напластувань на зразок любові до ближньго, поваги до
батьків, терпимості, чесності, сумлінності тощо. Саме це поняття є
основою Космосу, яка зберігає єдине, обов’язкове але не абсолютно
статичне, змінне у матеріальному прояві й існує у свідомості під назвою
загальнолюдське.

Загальнолюдським у складному циклі людського буття є прагнення
рухатися від негативного до позетивного, від зла до добра, від білого до
чорного. А національним проявом такого прагнення можна вважати напрямок
такого руху. Якщо, скажімо. Для росіян у цьому плані характерним буде
рух знизу вверх, від землі до неба, від чорного до білого( світлого), то
у киргизів: зверху — вниз, з гір в долину, від чорного до
світлого(жовтого), яке збіга.ться у системі їхнього свтосприйняття з
білим.

Таке протистояння національного на прикладі двох народів базується на
особливості мислення, світосприйняття, логіці кожного з народів. Так у
росіян злі сили пекла, всякої нечисті живуть у темноті, під землею.
Звідси прагнення народу до світла, рух, спрямований вгору: від землі
до неба. У киргизів усі темні сили знаходяться нагорі, у горах, а все
ясне, світле, життєдайне — внизу. Логічним у такому розташуванні чорного
й білого є прагнення народу рухатися вниз, триматися якомога далі від
гір і захованих у них темних сил.

Таке розуміння світосприйняття, мислення, судження народу буде,
насамперед, сприяти розумінню учителем, а значить з наступною
трансформацією цього розуміння у національній літературі, а відтак дасть
можливість, при необхідності пояснити учням, чому росіяни, англійці,
американці при вітанні тиснуть один одному руки; китайці, зустрівши
товариша, стискають руки собі; лапландці — труться носами;
латиноамериканці — обнімаються; французи — цілують один одного в щоки;
у вітання самоанців входить обнюхування тощо. Адже все національне
закріплено у звичаях, традиціях, обрядах, фольклорі. мові, поведінці,
віросповіданні, філософії, речах побуту тощо. Усе воно має під собою
конкретні підстави для прояву в текстах художньої літератури взагалі та
зосереджено в національних образах персонажу зокрема. Саме тому
національний образ-персонаж, створений письменником це — духовність
народу, втілена в матеріальний світ у складній системі проявів
взаємодії, взаємозв’язку психеї та Космосу.

Для учнів загальноосвітніх шкіл достатньо ввести лишень початкове
поняття про національний образ-персонаж, який допоможе дитині
інтегруватися у світ, розуміючи, сприймаючи його не як гірший, а просто
як інший, не такий, до якого він звик. разом з тим учителеві необхідно
більше довідатися про описуване нами літературознавче поняття, щоб краще
зрозуміти його сутність і трансформувати свої розуміння на учнів.

Похожие записи