Реферат на тему:
Природа сатири і гумору у творчості О. Вишні
«Мабуть, з часів Котляревського не сміялась Україна таким життєрадісним,
таким іскрометним сонячним сміхом, яким вона засміялась знову в
прекрасній творчості Остапа Вишні», — писав Олесь Гончар. Справді» Остап
Вишня — гуморист і сатирик для мільйонів читачів. Він зміг у мудрих і
працьовитих, дотепних і кмітливих, щирих і безпосередніх героях своїх
творів втілити риси характеру українського народу, передати його
ментальність. Тому багатьох струн людської душі торкало і торкає
вишнівське мудре, щире, дотепне слово.
Творча палітра Остапа Вишні досить різноманітна: це і лагідна, м’яка
усмішка, сповнена любові і приязні до людини, й ущипливий дотеп, коли
йдеться про безгосподарність, лінощі, безвідповідальність, неуцтво. Сам
письменник розмірковував так: «Що треба, щоб мати право з людини
посміятися, покепкувати, навіть насміятися з своєї, рідної людини?..
Треба — любити людину. Більше, ніж самого себе». В цих рядках — весь
Остап Вишня, його громадське та письменницьке кредо, його стиль та
творча манера.
Звідси — той своєрідний жанр м’якої, незлобивої, виховної усмішки.
Усмішки, а не фейлетону, де необхідна категоричність та різкість,
завдання якого — викликати огиду та осуд; не нищівного памфлета, де сила
та пристрасть викриття поєднується із злою іронією та сарказмом…
Збагнувши народнопоетичну стихію, навчаючись в Котляревського та Гоголя,
глибоко шануючи Чехова та Стефаника, благоговіючи перед генієм Пушкіна
та Бєлінського, творчо використовуючи спадщину Шевченка і
Салтикова-Щедріна, Остап Вишня став творцем нового гумористичного
жанру—веселої, дотепної, саме вишневої усмішки.
В своїй багатогранній творчості Остап Вишня звертається до жанру
фейлетону та памфлета, гуморески та нарису, усмішки-жарту,
усмішки-оповідання, усмішки-статті та рецензії.
Його улюбленими прийомами є інтимна розповідь від першої особи,
персоніфікація, композиційне використання сну, контрастне порівняння,
викриття — від зворотного.
Письменник щедрий на гротеск і приховану іронію та їдкий саркастичний
сміх. Гуморист влучно використовує народні дотепи, прислів’я, крилаті
слова, вдається до діалектизмів, фонетичної зміни російських слів,
професіональної термінології, архаїзмів, іншомовних слів, творить свої
слова і особливо викривальні прозивні імена.
Всі його гуморески насичені розмовною лексикою, розповідними
інтонаціями. Творчість Остапа Вишні позначена самобутністю та
оригінальністю, непідкупною щирістю та людяністю.
В чому ж і як проявилась ця самобутність нашого гумориста?
Як письменник Остап Вишня виріс і сформувався на благодатному ґрунті
народнопоетичної творчості. Він наче увібрав у себе народні думи та
прагнення, соковиту розмовну мову з іскристим гумором та влучними
дотепами, чарівними піснями та незлобивим сміхом.
Визначальні особливості гумору О. Вишні — багатство відтінків і барв
комічного, по-народному оковита мова, своєрідно діалогізований виклад
дії, мудрий, іронічно-усміхнений погляд оповідача на порушені проблеми.
Дотепні й художньо неповторні діалоги — один із основних засобів
характеристики й оцінки персонажів. Діалогам притаманні неоднозначність,
життєво-змістова наповненість, колоритність; у них — і безпосередня
інформація про людину, обставини дії, комічну ситуацію, й авторська
оцінка зображуваного. Власне, вони надають змістово-художньої
поліфонічності усмішкам митця.
Високо цінуючи влучний дотеп, кмітливе слово, Остап Вишня надавав
великої ваги й жанровим сценкам, «моментальним» епізодам, що
вимальовувались у діалогах та полілогах його персонажів.
Відтворюючи ситуаційні й мовні багатства ярмаркових спілкувань,
сформовані протягом століть звичаї торговельних перемовин, із неодмінним
жартом, комічним словом, веселим ставленням до всіляких гризот-незлагод,
автор разом із тим поетизував кмітливість, мудрість українського люду.
Напевно ж, він відчував і щиру потребу показати невичерпні джерела
гумору, його народні витоки.
Загалом в Остапа Вишні багатий і різноманітний арсенал
лексико-стилістичних засобів, сюжетних, ситуаційних прийомів, що
визначають мистецьку своєрідність його усмішок, фейлетонів, оповідань.
Він майстерно застосовує, зокрема, прийом зіставлення та поєднання в
межах одного твору різних лексичних «шарів» і стилів — побутової і
політичної, літературної і ділової, «протокольної-канцелярської мови,
Стилю високого, ліричного й буденного. Джерело таких мовностилістичних
прийомів і засобів — мовна практика народу, літературна класика,
найперше — І. Котляревський, Т._Шевченко, М. Гоголь.
Для викриття негативних явищ автор знаходить ефективну зброю сатири. Він
творить гротескно-фантастичні сцени, де «входящі» та «виходящі» папери
стають персоніфікованими учасниками бюрократично-канцелярського дійства
(«Не викрутяться»); вдається до іронічного зіставлення знівельованого
канцелярського стилю з живим народним мовленням («Отака мати…»).
Усмішки О. Вишні засвідчують розмаїття художніх форм, неповторність
гумористичного письма. І в жанровому розумінні слід говорити не тільки
про усмішки, письменник так само активно виступає у жанрі фейлетону й
малого фейлетону, як твору документального, а також гумористичного
оповідання («Село згадує», «Дід Матвій», «Ярмарок»).
Славу народного письменника Остапові Вишні принесли твори, в яких
іскриться весняними барвами викривальний і життєствердний сміх. І все ж
слушно буде відзначити: автор усмішок, фейлетонів чи оповідань — не
тільки викривач, його таланту притаманна поетичність в осягненні світу,
ніжність і лагідність у ставленні до людини, до природи.
Внесок Остапа Вишні в розвиток української літератури вагомий,
письменник був справжнім новатором, першим, хто прокладав шлях
українській сатирі та гумору за нових умов, часто для цього жанру вкрай
несприятливих, що й відбилося на життєвій і творчій долі майстра слова.
Література
Бугляй Ю. Володар світу. – К., 1985.
Дузь І. Остап Вишня: Літературний портрет. – К., 1982.
Остап Вишня. – В кн.: Бернадські Н., Задорожна С. Українська література.
– К., 1995.
Остап Вишня. – В кн.: Історія української літератури ХХ століття. Кн. 2.
– К., 1994.
PAGE
PAGE 5
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
