РЕФЕРАТ

Поема «Мойсей»

Поема «Мойсей» — вершинний твiр Iвана Франка, окраса i гордiсть
вiтчизняної лiтератури. Це глибокий фiлософський твiр про майбутнє
українського народу, про взаємини вождя i народу в процесi наполегливого
шукання «обiтованої землi», про майбутнi сили мас, здатних висунути iз
свого середовища в процесi революцiйного руху проводирiв, що приведуть
до перемоги.

Поема писалася одним подихом, на великому творчому пiднесеннi. Цьому
значною мiрою сприяли тогочаснi революцiйнi подiї, що живо-творною силою
наснажували думку поета. Покладена в основу твору бiблiйна тема,
по-своєму переосмислена Франком, набуває актуального значення: у старi
релiгiйнi образи i картини Франко вклав новий революцiйний змiст,
глибоку фiлософську думку.

В передмовi до твору I.  Франко писав, що основною темою поеми вiн
зробив смерть Мойсея, як пророка, не визнаного своїм народом. Конфлiкт
Мойсея з народом корiниться не в егоїстичних прагненнях його як вождя i
пророка. Мойсей — втiлення безмежної доброти i вiдданостi своєму
народовi:

О Iзраїлю! Якби ти знав,

Чого в серцi тiм повно!

Якби знав, як люблю тебе,

Як люблю невимовно!

Але втомлений, фiзично i духовно, народ стає жертвою провокацiї
Мойсеєвих ворогiв — Датана i Авiрона, — зневiрюється в доцiльностi
походу, перетворюється на юрбу «номадiв лiнивих». Це призводить до
сутички Мойсея з народом, а далi й до цiлковитого розриву з ним. У
конфлiктi з народом — трагедiя Мойсея як пророка. Демон зневiри Азазель
отруює його душу сумнiвами, вириває з неї розпачливий крик: «Одурив нас
Єгова!» За зневiру цю Мойсей був покараний: вiн помер на порозi землi
своїх предкiв, побачив її, але не вступив на неї.

Та безмежна вiдданiсть своєму народовi не пропадає марно. Смерть
самотнього вигнанця — Мойсея — пiднiмає народ до нового походу на чолi з
«князем конюхiв» — Єгошуа — i продовження свого нелегкого шляху, бо
щасливе майбутнє було вже близько. Нiщо не в силi спинити переможний рух
народу, бо народ є творцем iсторiї, йому чужий всякий застiй, тупцювання
на мiсцi. Цю фiлософську думку I.  Франко розвиває у всiй поемi. Саме
тому вiн робить народ головним героєм свого твору.

Таким чином, поет показав, що вождь народу не може мати жодних хитань i
сумнiвiв у справедливостi обраного ним шляху. Зневiра в сили народу,
навiть миттєва зневiра — злочин, який заслуговує на покарання.

Мойсей вiдданий своєму народовi, беззавiтно любить i бореться за його
визволення, але на хвилину вiн схибив у своїй вiрi. За це зазнав
жорстоко го покарання. Вождь повинен бути цiльною людиною, бути завжди
зi своїм народом, вiрити в його сили.

Поема «Мойсей» стала улюбленим твором революцiйної молодi як на Українi,
так i в Росiї.

Навiть в часи повної зневiри, коли здавалося, що нiякого просвiту в
життi уже не буде, Франко знову й знову ставав до боротьби. Силу йому
повертало все те ж почуття любовi до людини i високої вiдповiдальностi
перед трудящими, суспiльна праця на їх користь.

Як «Мойсей» Мiкеланджело — один з найвидатнiших творiв свiтового
мистецтва, так i однойменна поема I.  Франка — унiкальне явище не лише в
українськiй, а й свiтовiй лiтературi.

Написаний у перiод пiднесення революцiйного руху в Росiї й в Українi
«Мойсей» став визначною вiхою у творчостi Каменяра, розкрив новi гранi
його поетичного генiя, з великою силою засвiдчив глибоку вiру Франка у
невичерпнi сили народу, i свiтле майбутнє своєї вiтчизни.

Франко прагнув не лише висловити свої погляди на минуле рiдного народу
«замученого, розбитого», а спрямувати його на активнi дiї, на здобуття
людських прав. Ця думка є основною фiлософською сентенцiєю твору. Вона
знайшла iдейно-художнє втiлення у прозi.

Поема «Мойсей» порушувала важливi проблеми, якими жило українське
громадянство в часи революцiйного пiднесення: зростання свiдомостi
трудящих мас та їх iсторична роль, вiддане служiння народовi, суспiльна
роль слова; мобiлiзуюче значення смертi героя; поступ народу. Твiр
пробуджував у народi моральнi сили, полiтичну свiдомiсть, революцiйний
дух.

Тему та iдею ясно визначає пролог. Поет висловлює глибокий жаль з
приводу того, що українському народовi, роз’єднаному Австро-Угорською
монархiєю i царською Росiєю — суджено було нести безмiрнi страждання, а
також тверде переконання, що всi жертви, злигоднi й муки не пройдуть
марно. На думку I.  Франка, визволення українського народу i
возз’єднання його в єдинiй вiльнiй державi може вiдбутися разом iз
визволенням iнших народiв.

Обравши за основу бiблiйну легенду i, вiдповiдно до свого задуму,
змiнивши її, I.  Франко намалював в образi Мойсея вождя, що самовiддано
служить народовi, любить свiй народ i присвячує себе боротьбi за його
майбутнє. На шляху до високої мети перешкоджають йому дрiбнi людцi, що
вважають за мету не великий iдеал, а мiзерну особисту користь,
намагаючись демагогiчно схилити до цього маси:

Серед них Авiрон i Датан

Верховодять сьогоднi.

На пророцькi слова, — їх одвiт:

«Нашi кози голоднi!»

Датан i Авiрон розвiнчуються поетом як «лихi демони громади», що
прагнуть вiдвернути її iз обраного шляху, яким веде Мойсей. В образах
Датана i Авiрона поет викриває зрадникiв революцiйного руху, реформiстiв
i угодовцiв. Словами Мойсея вiн картає антинародну суть їхнiх
демагогiчних заяв, спрямованих в днi бунту на захист спокою як
«найблаженнiшого стану». В своїй поемi Франко застерiгає народ перед
«ошуканцями й дурнями», розкриває трагедiю Мойсея, який перестає бути
справжнiм вождем з того часу, коли пiддається сумнiвам щодо правильностi
обраного шляху та остаточної перемоги. З глибокою симпатiєю передає
письменник беззавiтну любов Мойсея до свого народу i вiру в те, що народ
прийде до сподiваного щастя.

Зневiра й хитання, роздуми i вiдчай Мойсея напередоднi нового життя не
можуть втримати його осторонь переможного руху, якого нiкому не спинити,
бо народ є творцем iсторiї. Саме тому народ i виступає головним героєм
твору. Хоч Мойсей i залишив табiр, народ обирає з свого трудового
середовища нового вождя Єгошуа, «князя конюхiв», здатного пiдвести маси
для переможного бою. Могутнiм акордом народної революцiї завершує поему
I.  Франко:

А Єгошуа зично кричить:

«До походу! До зброї!»

Як бачимо, поему «Мойсей» проймають нацiональнi i вселюдськi проблеми.
Це твiр-роздум про майбутнє українського народу, про взаємини вождя i
мас у процесi боротьби за свiтле життя, про могутнi сили народу,
здатного висунути з свого середовища в процесi революцiйного руху
поводирiв, якi приведуть до остаточної перемоги.

Похожие записи