Пошукова робота на тему:

Подовження і подвоєння приголосних

Подовження приголосних в українській мові є в усному мовленні, а також
передається воно однаковими літерами на письмі. Подовження приголосних
звуків пояснюється різними причинами. В одних випадках воно виникало
внаслідок словотворчих процесів: префіксації (оббити, віддати),
суфіксації (годинник, змінний), основоскладання: (міськком, деффак), а в
інших пояснюється змінами, які відбуваються у звуковому складі мови
(занепад голосних неповного звучання [ъ], [ь], випадання та уподібнення
приголосних): життя, зілля, піччю, суддя.

Подовження приголосних, що виникає при словотворенні, ще називається
подвоєнням. Воно з’являється внаслідок збігу двох однакових приголосних:

1) префікса й кореня: беззубий, беззаконня, безземелля, віддаль,
віддавна, віддзеркалювати, роззброїти, роз-зичити, роззнайомитися,
ззаду, оббілити, оббризкати, оббрити, контрреволюція, ірраціональний;

2) префікса й префікса: возз’єднання, ззамолоду, ззовні;

3) кореня або основи на -н (-н) і суфіксів -н (ий), -н'(ій), -ник,
-нщ(я): спина — спинний, балкон — балконний, кінь — кінний, осінь —
осінній, ранок — ранній, щоденник, письменник, підвіконний, віконниця,
Вінниця, туманний, туманність, туманно, законний, законність, законно;

4) кінця першої частини і початку другої частини складноскорочених слів:
військкомат (військовий комісаріат), юннат (юний натураліст), деффак
(дефектологічний факультет), заввідділом (завідувач відділу);

5) основи дієслова минулого часу на [с] і афікса -ся: розрісся, понісся,
пасся, трясся, але підносься;

6) подвоюються букви, що означають приголосні у наголошених
прикметникових і прислівникових суфіксах -енн-, -анн-: здоровенний,
непримиренний, нездоланно, старанно, але шалений, жарений, сказано, не
зрівняний.

Подовженими (на письмі подвоєними) бувають м’які [д’], [т’], Із’],.[с’],
[ц’], [У], [н’] і пом’якшені [ж1], [ч1], [ш’\ приголосні тільки тоді,
коли вони стоять між голосними.

Примітка.

У кількох словах подвоюються букви н, с, в, що позначають тверді
приголосні: Ганна, ссати, ссавець, бовваніти, овва.

Подовжені приголосні бувають:

1. В іменниках середнього роду II відміни: знаряддя, питання, напуття,
мотуззя, гілля, колосся, обличчя, сторіччя, узбережжя, Поділля, Залісся,
Лівобережжя, а також у похідних словах: життєздатність, гіллястий та в
деяких іменниках чоловічого і жіночого роду І відміни: Ілля, суддя,
рілля, стаття.

Примітка.

Подовження зберігається у всіх відмінкових формах, крім родового
множини: облич, питань, сторіч, роздоріж, знарядь. Частина іменників
середнього роду в родовому відмінку має закінчення -їв. Перед ним
подвоєння літер зберігається: почуттів, відкриттів, Іллів, суддів, але
статей.

2. Перед [у] (орф. ю) в орудному відмінку однини іменників III відміни:
сталлю, емаллю, тінню, ніччю, заполоччю, віссю, відповіддю, постаттю,
зеленню, подорожжю, розкішшю, але: Керчю, повістю, радістю, честю,
кров’ю, любов’ю, нехворощю, матір’ю, бо в них збіг двох приголосних та
апостроф після р.

3. У прислівниках перед [а], [у] (орф. я, ю): навмання, спросоння,
зрання, попідтинню, попідвіконню.

4. Перед [у], [е] (орф. ю, е) у формах теперішнього часу дієслова лити
(литися): ллю, ллєш, ллє, ллємо, ллєте, ллють, ллється, ллються, а також
у похідних: наллю, виллю та ін.

Примітка.

У словах третій, третя, третє не подовжується.

Похожие записи