Реферат

Петро Гулак-Артемовський

(1790 — 1865)

Петро Петрович Гулак-Артемовський народився 27 січня 1790р. в м.
Городище на Черкащині в сім’ї священика. Вчився в Київській академії
(1801 — 1803), але не закінчив її. Протягом кількох років учителював у
приватних поміщицьких пансіонах на Волині. У 1817р. вступає вільним
слухачем на словесний факультет Харківського університету, а вже
наступного року викладає тут польську мову. В 1821р. Гулак-Артемовський
захистив магістерську дисертацію на тему: “О пользе истории вообще и
преимущественно отечественной и о способе преподавания последней”,
згодом стає професором історії та географії, з 1841р. — ректором
університету. Літературні інтереси П. П. Гулака-Артемовського
пробудилися рано, ще в часи навчання в Київській академії. З перших
його поетичних спроб збереглися лише два віршових рядки з переспіву
поеми Буало “Налой” (1813). Активну літературну діяльність
Гулак-Артемовський розпочинає після переїзду до Харкова (1817) — під
час навчання і викладацької роботи в університеті. Підтримує дружні
стосунки з Г. Квіткою-Основ’яненком, Р. Гонорським, Є. Філомафітським
та ін., виступає на сторінках “Украинского вестника” з перекладними й
оригінальними творами, написаними у різних жанрах. У 1818 — 1819pp.
Гулак-Артемовський друкує в “Украинском вестнике” переклади прозових
творів, критичних статей польських письменників. 1819р. — російський
переклад з польської мови “каледонской повести” (шотландської)
“Бен-Грианан” (“Украинский вестник”); нарис “Синонимы, задумчивость и
размышление (подражание польской прозе)”. 1817р. — “Справжня Добрість
(Писулька до Грицька Прокази)”, оригінальний вірш українською мовою.
1818р. — “казка” “Пан та Собака” (“Украинский вестник”), написана на
основі фабульної канви чотирирядкової байки І. Красіцького “Pan і Pies”
та окремих епізодів іншого його твору — сатири “Pan niewart slugi”. Ця
“казка” Гулака-Артемовського відіграла помітну роль в розвитку жанру
байки на Україні. Це була, по суті, перша українська літературна
(віршова) байка, написана із свідомою орієнтацією поета на фольклор, на
живу розмовну мову. 1819р. — письменник опублікував в “Украинском
вестнике” ще дві байки — “казку” “Солопій та Хівря, або Горох при
дорозі” і “побрехеньку” “Тюхтій та Чванько”. 1820р. — цикл
байок-“приказок”: “Дурень і Розумний”, “Цікавий і Мовчун”, “Лікар і
Здоров’я” (“першоджерело” — приповідки І. Красіцького). У 1827р.
Гулак-Артемовський написав ще три байки — “Батько та Син”, “Рибка”,
“Дві пташки в клітці”. Цей, останній, цикл байок Гулака-Артемовського
також пов’язаний з творчістю Красіцького. Спираючись на літературні
зразки попередників в українському і світовому байкарстві та на
фольклорні традиції, Гулак-Артемовський творив цілком оригінальні,
самобутні вірші, йдучи від просторої байки-“казки” через
байку-“приказку” (цю традицію продовжив Л. Боровиковський) до власне
байки, з якою згодом успішно виступили в українській літературі Є.
Гребінка й особливо Л. Глібов. Виступи письменника в “Украинском
журнале” свідчать про пошуки нової естетики. Крім двох віршів “Чаяние
души христианской” та перекладу уривка з поеми “Суд Любуши” — “Царский
стол (Древнєє чешское предание)”, Гулак-Артемовський опублікував там
перекладні статті “О поэзии и красноречии”, “О поэзии и красноречии на
Востоке” (продовження першої) і “О поэзии и красноречии в древних и в
особенности у греков и римлян”. Не останню роль у пошуках письменника
відіграло читання ним в університеті лекцій з естетики, які він готував
один час за книгою О. Галича “Опыт науки изящного”, де були викладені
основні положення романтичної теорії, зокрема пропагувалися твори
Жуковського, визначалися нові жанри — романтична балада, поема, романс
тощо. 1827р. — виступ на сторінках “Вестника Европы” із
“малоросійськими баладами” “Твардовський” і “Рибалка”, якими
представлено романтичну баладу різних тональностей. “Твардовський” —
це вільна переробка гумористичної балади А. Міцкевича “Пані
Твардовська”, основу якої становить досить популярна у слов’янському
фольклорі легенда про гульвісу-шляхтича, що запродав душу чортові.
Балада “Твардовський” користувалася значним успіхом у читачів. Після
публікації у “Вестнике Европы” вона відразу була передрукована в
журналах “Славянин”, “Dziennik Warszawski”, у “Малороссийских песнях”
Максимовича, вийшла окремим виданням. Балада Міцкевича відома й у
перекладі білоруською мовою (“Пані Твардоўская” — 40-ві pp. XIX ст.),
причому в опрацюванні її сюжету білоруський автор слідував переважно за
баладою українського поета. “Рибалка” — переспів однойменної балади
Гете (ще раніше її переклав російською мовою Жуковський) — має вже
виразно романтичний характер. 1827р. в “Вестнике Европы”
Гулак-Артемовський друкує дві переробки Горацієвих од “До Пархома”
(вперше до Горація Гулак-Артемовський звернувся ще 1819р., надрукувавши
в поважному стилі переклад його оди “К Цензорину”. На кінець 20-х pp. і
пізніше (1832, 1856) йому належить кілька наслідувань Горацієвих од. Це,
передусім, два віршових послання “До Пархома”). З кінця 20-х pp.
Гулак-Артемовський відходить від активної літературної діяльності, пише
лише принагідне, здебільшого у зв’язку з пам’ятними подіями в його
службовому і родинному житті. В останні роки Гулак-Артемовський написав
ряд ліричних медитацій в народнопісенному дусі (жодна з них за життя
автора не друкувалася) — “Не виглядай, матусенько, в віконечко”, “До
Любки” (останній вірш перекладений російською мовою О. Фетом), “Текла
річка невеличка”. Помітну увагу приділяє Гулак-Артемовський питанням
міжслов’янських мовно-літературних взаємин, фольклорно-етнографічному
вивченню слов’янських народів. Показовою з цього погляду є складена ним
“Инструкция в руководство г. адъюнкту Срезневскому по случаю
назначаемого для него путешествия по славянских землях с целию изучения
славянских наречий и их литературы” (1839). Продовжує цікавитись
Гулак-Артемовський в цей останній період і літературним життям,
захоплюється творами Шевченка, підтримує зв’язки з російськими,
українськими, польськими діячами культури (ще раніше він познайомився в
Харкові з А. Міцкевичем, з яким один час підтримував дружні стосунки),
турбується про виданая творів окремою книжкою. Його обирають членом
кількох науково-літературних товариств, зокрема “Московського
товариства аматорів російської словесності”, “Королівського товариства
друзів науки” у Варшаві.

Похожие записи