Реферат
на тему:
Осип Назарук – автор Роксолани
Дата народження: 31 серпня 1883
Місце народження: Бучач
Дата смерті: 31 березня 1940
Місце смерті: Краків
Рід діяльності: прозаїк, публіцист
Magnum opus: «Роксоляна»
“Не було, здається, в історії України другого діяча, який переходив
стільки еволюцій світогляду і такі зміни політичних орієнтацій, як Осип
Назарук”, – згадував Іван Кедрин-Рудницький у своїх мемуарах “Життя,
події, люди. Спомини і коментарі”.
Осип народився 31 серпня 1883 р. в родині бучацького кушніра. За
пропаганду соціалізму його відрахували з гімназії із забороною складати
матуру в Галичині. Студіював право у Львівському університеті. Був
членом Української радикальної партії, писав полемічні брошури й мав
репутацію enfant terrible української політики. Олександр Барвінський
поставив О. Назарука в ряд “особняків, що тепер рвалися до діяльности на
широкій і видній світові арені, молодих лошаків, що запряжені і до воза,
і до упряжи підуть і віз поломлять, і себе покалічать”.
Отже, в галицьку політику О. Назарук приніс сприт і темперамент
міщанина. Відряджений урядом ЗУНР до Києва на переговори з гетьманом
Павлом Скоропадським, він не лише не забезпечив допомоги гетьманського
уряду ЗУНР, а й написав повстанський маніфест і відіграв важливу роль у
поверненні багнетів корпусу Січових Стрільців проти гетьмана. Був
міністром преси та пропаганди в першому уряді Директорії. Невдовзі О.
Назарук, міністр пропаганди в екзильному уряді диктатора ЗУНР Євгена
Петрушевича, вже гостро виступав проти Директорії. 1922 р. за дорученням
Є. Петрушевича виїхав до Канади, де організував збір коштів на потреби
екзильного галицького уряду. В Канаді, переживши великий духовний злам,
відійшов від Є. Петрушевича та став завзятим католиком і прихильником
гетьмана П. Скоропадського (проти якого бунтував корпус Січових
Стрільців 1918-го). Переїхавши до США, редагував тижневик “Січ” у
Чикаго, організатор гетьманських “Січей” і співредактор “Америки” у
Філадельфії.
До Львова 1926-го О. Назарук повернувся великим гетьманцем і клерикалом
– настільки великим, що не бажав вступати до львівського Товариства
письменників і журналістів лише тому, що воно носило ім’я І. Франка. Він
зблизився з гуртом Української християнської організації, яку щойно
створив С. Томашівський (див. про нього “Люди Львова” за 15 грудня 2006
р.) і якою опікувався єпископ станіславівський Григорій Хомишин. 1928-го
О. Назарук став редактором “Нової Зорі” – органу УХО (з 1930 р. –
Українська католицька народна партія, з 1932 р. – Українська народна
обнова) й затримався на цій посаді до 1939-го.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
