Мотиви лірики Олександра Олеся (урок)

Олександр Олесь

Тема: Мотиви лірики Олександра Олеся.

Мета: Познайомити з поетичною творчістю письменника. Прищеплювати любов
до поезії. Закріпити вивчене про філософську лірику.

Хід уроку

І. Актуалізація і корекція опорних знань.

1. Розповісти про життя і творчість письменника в Україні.

Додаткове запитання: Чи був Олександр Олесь уже в цей час знаменитістю?

2. Розповісти про життя і творчість Олеся-емігранта.

Додаткове запитання: Чому твори письменника виходили в СРСР дуже малими
тиражами і далеко не повністю?

II. Виклад нового матеріалу.

Олександр Олесь тільки в наші дні повертається до українського
материкового читача, тільки зараз в усій повноті ми можемо
насолоджуватися красою його поетичного слова, перейматися щирою любов’ю
поета до України та рідної нації.

Патріотичні мотиви в творчості цього письменника домінують, хоч критика
й донині помилково акцентує на Олесеві як на чистому лірикові, співцеві
квіточок, любові та розлуки. Ще за дев’ять років до утворення УНР і
недовгих днів її існування Олесь передбачав трагедію. Він бачив
роз’єднаність українців, їхнє невміння знехтувати внутрішніми чварами
перед лицем окупації. У вірші «Ми останні вже весла ламали» поет писав:

А над нами мушкети блищали,

І сміялися з нас вороги.

А між нами усе свої люди,

Все сусіди, свати, земляки,

Все Степани, Івани, Іуди,

Єнки, Овські, Уки… Павуки.

Вдалими художніми знахідками цього поетичного твору є синонімічні ряди
імен та суфіксів українських прізвищ, які мали би звучати патріотично і
в одному ряді з якими явним дисонансом звучить ім’я Іуди і слово
«павуки», що підкреслюють трагізм ситуації.

Події 1918 року вселили в Олесеве серце віру в державність. Патетично і
щиро звучать рядки вірша «Доки ви будете ждать, кам’яні»:

Кличте калік і дітей понесіть,

Станьте вгорі на зруйнованих мурах,

Землю святую сльозами зросіть…

Тихо заграйте на рідних бандурах,

Небу свої каяття принесіть.

Уже пізніше, в еміграції, поет не міг забути УНР і вірив у нове
відродження України:

Христос воскрес! Воскресла Україна!

О краю мій! Схиляюсь на коліна

(«Із наших снів, з напівдумок неясних») або:

З-під мертвих скель забило джерело,

Потоком буйним ллється: «Слава!..»

О Боже! Щастя в нас було!

О Боже, в нас була Держава!

Невже ми втратили її?!

Невже у нас не стало сили?

Хоч крихту рідної землі

Чому в руках ми не лишили?

(«І досі ще цвітуть в уяві прапори»).

Наполегливе дошукування причин поразки української державності підвели
Олеся до правильного висновку:

Після довгих літ мовчання,

Після довгих літ журби,

В час прекрасного світання

Не прокинулись раби

(«Після довгих літ мовчання»)

Московсько-більшовицька окупація України відтворена поетом не тільки як
жахлива баталія, а як фатальна картина зради багатьма українцями святої
справи. У вірші «Вона з мечем в руках боролась, як орлиця» образ
подоланої України не меркне:

Вона з мечем в руках боролась, як орлиця,

Із ран її лилася кров…

Стояли, думали, дивились,

Ніхто на поміч не прийшов.

Безсердечні діти нещасної України добре показані у вірші «Ой була на
світі та удівонька». Психологія зрадників примітивна:

Моя хата скраю,

Я тебе не знаю,

Іншу матір маю,

й пою, її кормлю, її доглядаю

Проте митець влучно картає пристосуванців, погрожує їм Божою карою:

Де ви? де ви? час минає,

Божа правда в світ іде.

Божа правда вас спитає

1 не знайде вас ніде

(«Ланцюги… Могили… Мури…»)

Український народ у багатьох поезіях Олеся постає в образі
жебрака-сліпця. Таке тяжке каліцтво, як вважає поет, сталося з нацією
після зруйнування Запорізької Січі й трагічної для України
Переяславської ради:

Скажи ж, в яких лісах ти заблудив,

Коли себе ти п’яний загубив?..

Чи в тую січ, як ти з землі не знявся,

Чи в тую ніч, як з братом побратався?..

(«В яких боях ти пам’ять розгубив»)

Радянська Україна для поета — це Україна-бранка. У поезії «Хіба ви
знаєте — хто ваша рідна мати» риторичне запитання переростає в
прокльони:

Чи то ж братаєтесь з катами,

на нас здіймаєте шаблі?..

Хай висить xмароюнал вами

прокляття рідної землі.

Оправдання пролетарською солідарністю не задовольняють поета. Тим
мізернішим виглядає народ, який знаходить десятки причин, щоб тільки не
визнати власну вину у своїй біді:

Чи не ти у власну хату

Ворога привів?

Так, привів, але мій ворог

Був також з рабів

(«Чи не ти, сліпий, із степу»)

«Вчорашній раб — сьогодні пан» — більшовик, комуніст — розпоряджається
Україною як своєю вотчиною:

Знов душать нас, товариш, брат.

Невольник, вчора окутий.

Що разом вийшов із-за ґрат.

Сьогодні ворог лютий

(«Знов душать нас, товариш, брат»)

Олесь доходить до страшного за своею сутмо висновку: сільська за складом
українська нація здатна лише на підпорядкованість, службу і найми:

Хвала і честь вам, гречкосії!

В холодну зиму на полях

Вас безліч падало в боях

За славу мачухи Росії…

А ось пролити кров за власну державу не знайшлося сміливців:

Чи перший крик і брязкіт зброї

Розвіє всіх вас по кутках,

І Воля з прапором в руках

Впаде на вас без вас, герої?

(«Хвала і честь вам, гречкосії»)

Тяжкі випробування в радянський час, як вважав Олександр Олесь,
пробудять супротив, протест. У вірші «Іди, іди, наш катоньку» пестливе
слово, звернене до лютого супостата, асоціативно суголосне і водночас
протиставлене «воріженькам», які мали би згинути, «мов роса на сонці».
На жаль, милосердя до ворогів завжди оберталося для українців трагедією,
яка показана у вдало підібраних словесних ілюстраціях:

Іди, іди, наш катоньку. Ґвалтуй дочку-калиноньку

В комороньку, у хатоньку, Топчи вдову-билиноньку.

Тягни добро зароблене, Іди вперед Вкраїною

¤

I

:

¤

yyyya$gd5Su ¤

.рлинами оздоблене. Огнем, мечем, руїною.

Як емігрантові Олександру Олесю не раз доводилося чути несправедливі
звинувачення:

Я знаю, — тяжко вам… І чую я докори:

«Ти, наче зрадник, кинув пас

І щастя власного пішов шукать в простори

В такий страшний, проклятий час»

Ідея повернутися в Україну не раз опановувала митцем, але здоровий Зд
перемагав. Уже з підтексту вірша «Журавлі» добре видно, що чекало вишніх
емігрантів в Україні:

Летять, курличуть журавлі,

Летять до рідної землі…

Що їх чекає? Чи ЧК?..

І вже пряме застереження вчувається в наступній строфі:

Летіть, курличте в небесах,

Але затямте добре шлях!

О Боже, Боже, пощасти

Назад хоч декому втекти.

Емігруючи в роки громадянської війни, Олександр Олесь, звісно, не міг і
подумати, що це назавжди. Ось чому в поезії «Невже прийти, вклонитись і
сказати» з’являється образ тернового вінка — вічної муки без України. До
останніх своїх днів поет жалів, що виїхав з рідного краю, не міг собі
простити еміграції. У вірші «Коли б я знав, що розлучусь з тобою» він
писав:

Ні! Не пішов би я з ганьбою

Шукать ганьби на чужині…

На хрест?! Однаково мені!

Незважаючи на ноти смутку й печалі, патріотична лірика Олександра Олеся
не є песимістичною. Головний мотив настрою поета добре переданий через
віру матері-патріотки в кращий час, коли син продовжить справу батька і
виборе Україні державність:

Хліба нам нетреба: Виростай, мій сину,

Нагодують мрії Будь міцний, як криця.

Про казки минулі, Виростеш — скажу я —

Про майбутні дії. Де лежить рушниця

(«Не сумуй, дитино»)

Громадянська лірика Олеся розроблена в основному в трьох ракурсах:
заклики до боротьби, тема рідної мови, голод в двадцятих роках. До
першої групи належать вірші «Везли їх, зранених», «Замовкніть всі:
великий час прийшов». Друга представлена віршами «Рідна мова в рідній
школі», «В землі віки лежала мова». Актуально і в наш час звучать рядки:

В землі віки лежала мова Прийми мій радісний привіт.

1 врешті вибилась на світ. Навік пройшла пора безславна…

О мово, ноче колискова! Цвіти і сяй, моя державна.

Цикл «Голод» варто опрацювати на уроці текстуально. Поет не був
присутній в рідному краю, коли більшовики спричинили перший голодомор,
зле з розповідей сина та дружини, які в той час мало не загинули
голодною смертю, і з преси добре знав про трагедію і відобразив її дуже
об’єктивно.

1. Проаналізуйте рядки першого вірша з циклу «Голод»:

І враз самий лишився у пустелі,

Всміхнувсь, зітхнув, на гору зліз

І написав огнем на скелі:

«Хліб, мир і воля — наш девіз»

Чи є образ голоду персоніфікований? Чи виступає він в іпостасі
більшовика?

2. Якими художніми засобами змальовує поет відчай народу у вірші
«Слухайте, слухайте крик із безодні»?

3. В чому розкривається родинна драма між дідом та онуком («Тиждень
терпів я від голоду муки»)?

4. Як показано жертовність матері у вірші «Ближче головоньку, любий мій,
спи…»?

5. Порівняйте образ матері з попереднього вірша з образом неньки з вірша
«Ввечері голову вчора одрізала»? Чи можна осуджувати матір-дітовбивцю ?

Філософська лірика Олександра Олеся представлена в основному поезіями
«Айстри» та «Не беріть із зеленого лугу верби».

1. Чи є образ айстр символічним? Чому?

2. Яку ідею втілив поет у вірші «Не беріть із зеленого лугу верби»?
Варто наголосити, що обидва вірші стали народними романсами.

Любовна лірика Олександра Олеся досить велика за обсягом. Учні легко
впораються із завданням проаналізувати свій улюблений вірш даного поета
про любов. Добре, щоб пісня «Сміються, плачуть солов’ї», написана на
слова вірша «Чари ночі», прозвучала на уроці з грамплатівки чи
магнітофонного запису.

З пейзажних мініатюр рекомендуємо розглянути поезії «Гроза пройшла…
зітхнули трави» та «Снігу, ой снігу якого!..» як найбільш вдалі знахідки
поета.

III. Первинне усвідомленні! поданого матеріалу.

Варто все-таки повернутися ще раз до теми еміграції й опрацювати поезії
«Моїй матері» («Приснилося, що я вернувсь додому»), «О принесіть як не
надію», «Ні, забуття не дасть мені й сама природа», а на завершення
зупинитися на скрупульозному аналізі чудового зразка філософської лірики
— поезії «Фіалки сліпий продає».

IV. Домашнє завдання;

Вивчити один вірш Олександра Олеся напам’ять, вміти аналізувати
творчість поета.

Рекомендована література для вивчення біографії і творчості Олександра
Олеся:

1. Білинський О. Олександр Олесь і український театр // Український
театр. — 1970. — № 6. — С 26 — 29.

2. Васильєва II. Літературна вікторина, присвячена життю і творчості
Олександра Олеся // Початкова школа. — 2001. — № 5. — С 62 — 63.

3. Ленська С Радість і журба Олександра Олеся // Українська мова й
література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. — 2002. —
№ 2. — С. 32 — 39.

4. Погребеник В. Овіяний чистим подихом українського фольклору: Про
Олександра Олеся // Українська мова та література. — 1998. — 4.43.

5. Радишевський Р. Феномен Олександра Олеся //Літературна Україна. —
2000. — 9 бере зня

6. Филипович П. Олесь // Урок української. — 2000. — № 7. — С. 40 — 43.

7. Чернова І. Міфологемадолі в художньому світі Олександра Олеся//Слово
і час. — 1998 -№ 12.-С. 19-21.

8. Ющенко О. В полоні ностальгії: Олександр Олесь//Дзеркало тижня.
-2001. — 6 січня.

Похожие записи