Реферат на тему:
Методика визначення віршового розміра
Двоскладові віршові розміри
Наголошені і ненаголошені склади у віршах можуть розподілятись
по-різному. Наголоси можуть падати на один з двох складів. Правильне
чергування наголосів дає можливість поділити кожний рядок вірша на групи
складів.
Повторювана у вірші група складів, до якої входить один склад
наголошений і один чи два ненаголошених, називається стопою. Стопи
бувають двоскладові і трискладові.
Основні двоскладові стопи мають спеціальні назви — ямб і хорей. Хорей —
двоскладова стопа з (наголосом на I склад ((). Ямб — двоскладова стопа з
наголосом на II складі (().(
Залежно від характеру стоп і їх кількості в рядку визначається віршовий
розмір того чи іншого твору. Якщо, наприклад, рядок вірша складається з
чотирьох двоскладових стоп з наголосом на I складі, то це —
чотиристопний хорей. Коли в рядку чотири двоскладові стопи з наголосом
на II складі, то ми кажемо, що це — чотиристопний ямб.
Ямб, як і хорей, буває двостопний, тристопний, чотиристопний,
п’ятистопний, зрідка навіть семистопний та восьмистопний.
Звернувшись до уривка з поетичного твору Тараса Шевченка «І виріс я на
чужині», визначимо його віршовий розмір. Для цього поділимо рядки на
стопи:
Сел( ненaче погорiло, (((((((((((( 2,4,8
Ненaче люди подурiли, (((((((((((( 2,4,8
Німi на пaнщину ідyть (((((((((((( 2,4,8
І діточ(к своїх ведyть!.. (((((((((((( 2,4,8
пірихій
Ми бачимо, що повторювана група складів має один ненаголошений склад і
один наголошений. Отже, кожна стопа тут складається з двох складів,
причому наголос у ній (там, де він є) падає на другий склад. А нам
відомо, що така стопа називається ямбом. Оскільки в кожному рядку цих
стоп по 4, робимо висновок: віршовий розмір — чотиристопний ямб.
Розглянемо так само уривок з вірша «Не сумуй, що врода» видатного
наступника Шевченка Павла Грабовського:
Хaй важкa дор(га, ((((((((( 1, 3, 5
Хaй похмyрі днuни, ((((((((( 1, 3, 5
Всe зробu, що м(га, ((((((((( 1, 3, 5
На корuсть краiни. ((((((((( 3, 5
пірихій
Тут кожна стопа також складається з 2 складів, але наголос падає вже не
на другий, а на перший склад. Це стопа, яка називається хореєм. У
кожному рядку таких стоп по 3. Отже, висновок: вірш П. Грабовського
написаний тристопним хореєм.
У віршах з двоскладовими розмірами часто трапляються стопи, які не мають
наголошених складів. Наприклад, у наведеному вище уривку з вірша
Шевченка відсутні наголошені склади в усіх третіх стопах трьох рядків, а
також у першій стопі четвертого рядка. Така стопа, що складається з 2
ненаголошених складів, називається пірихієм ((().
Пірихій — це стопа, допоміжна. Вона може заміняти ямб або хорей, але
самостійно не вживається і на визначення віршового розміру не впливає.
Трискладові віршові розміри
У трискладових віршових розмірах стопа складається з трьох складів.
Наголос в таких стопах може падати на перший, на другий або на третій
склад. Простежимо це на прикладах.
Візьмемо спочатку кілька рядків з вірша «Швачка» П. Грбовського і
подивимось, як чергуються в них наголошені і ненаголошені склади:
Рiченьки тeрпнуть, злипaються вiченьки…
Б(же, чи д(вго, тягтu?
З рaннього рaнку до пiзньої нiченьки
Г(лкою дeнно вертu.
Графічно це можна зобразити так:
(((((((((((((((
(((((((((
(((((((((((((((
(((((((((
Тут після кожного наголошеного складу йдуть два ненаголошені.
Отже, у вірші «Швачка» стопи складаються з трьох складів і наголоси в
них падають на I складі.
Трискладова стопа з наголосом на I складі називається дaктилем ((((). У
наведеній строфі з вірша «Швачка» перший і третій рядки написані
чотиристопним дактилем, а другий і четвертий — неповним тристопним
дактилем.
А тепер подивимось, як чергуються наголошені і ненаголошені склади у
вірші П. Грабовського «Не раз ми ходили в дорогу».
Не рaз ми ходuли в дор(гу,
Не рaз ми вертaлись до хaти
І зн(ву брелu від пор(гу—
Правдuвої цiлі шукaти.
Схема наголошених і ненаголошених складів у цьому вірші така:
(((((((((((( 2, 5, 8
(((((((((((( 2, 5, 8
(((((((((((( 2, 5, 8
(((((((((((( 2, 5, 8
Як бачимо, тут стопи також складаються з трьох складів, але наголоси в
них падають не на перший, а на другий склад.
Трискладова стопа з наголосом на II складі називається амфібрахієм ((((.
Вірш «Не раз ми ходили в дорогу» написаний тристопним амфібрахієм.
Звернемось ще до відомого нам вірша І. Франка «Товаришам із тюрми»:
Обривaються звiльна всі пyта,
Що в’язaли нас з дaвнім життєм:
З дaвніх бр(дів і дyмка розкyта, —
Ожиємо, братu, ожиєм!
Схема наголошених і ненаголошених складів така:
((((((((((((( 3, 6, 9
(((((((((((( 3, 6, 9
((((((((((((( 3, 6, 9
(((((((((((( 3, 6, 9
Спостереження показують, що і в цьому вірші стопи складаються з трьох
складів, однак наголоси в них падають тільки аж на третій склад.
Трискладова стопа з наголосом на III складі називається анапeстом ((().
Вірш «Товаришам із( тюрми» написаний тристопним анапестом.
Вільний вірш, верлібр (франц. Vers libre) — означає, що в цьому типі
вірша дозволяються відхилення від канонів, установлених меричними
версифікаційними системами. Вільний вірш зберігає первісний ритм: поділ
тексту на рядки, а також запис їх стовпчиком; рядки його мають різну
довжину (різну кількість складів і стоп), різну кількість наголосві,
довільно розташованих.
Вторинні ознаки: метр, рима — або зовсім зникають, або з’являються
спорадично. Цей вірш не має також суворо встаночввленої строфіки. Та не
зважаючи на всі ці відхилення від традиційних систем віршування, вільний
вірш зберігає певну ритмічну організацію. Художнє впорядкування
синтаксичних рядків і пов’язане з ним у певній мірі закономірне
розташування наголосів заступає собою сувору метричну систему.
Наприклад:
Дзвоне, дзвоне, тихо дзвоне
Вільний, мрійний, тихий дзвін,
В світлі, в вітрі, в небі тоне,
Спів розносе
І голосе.
Хто се, хто се
Дзвони носе,
Хто се він?
Верлібр приваблює невимушеністю, природною синтаксичною будовою.
Білий вірш — неримований вірш з чіткою внутрішньою метричною структурою,
де на місці рими лишається чиста клаузула.
В ліриці, якщо мовиться про білий вірш, використовуються будь-які
віршові розміри, як двостопні, так і тристопні:
Біліли зорі, мов кульбаба,
І місяць ріс, мов молочай;
Як поле ширшало під вітром,
Коні прийшли до водопою…
(Патриція Килина)
Або:
Не збагну, Чи наснилось, а може, насправді…
Наче в трави пірнаю, наче в травах тону…
А на поміч не кличу. Немов божевільний,
Вигрібаю чогось на глибінь.
(В. Марочкін)
Білі вірші не поділяються на строфи в драматичних вторах, але в ліриці
такий поділ може здійснюватись внаслідок чергування окситонних
(чоловічих) і парокситонних (жіночих) закінчень )клаузул).
Вірші, в яких половина рядків римується, а друга половина не має рим,
називаються напівбілими:
Фашисти сунуться назад,
Повзуть, мов ті вужі…
Біля бійниці моряки
Сидять у бліндажі…
(М. Нагнибіда).
Література
1. Літературознавчий словник-довідник / Р. Т. Гром’як, Ю. І. Ковалів та
ін. — К.: ВЦ „Академія”, 1997.
2. Гром’як Р. Т. Вивчення елементів теорії літератури. — Тернопіль:
Підручники & Посібники, 1998.
3. Волкова Т. С. Проблема жанра в лирике. — Львів: Світ, 1991.
4. Качуровський І. Строфіка. — К.: Либідь, 1994.
5. Безпечний І. теорія літератури. — Торонто: Молода Україна, 1984.
6. Ткаченко А. Мистецтво слова. — К.: Правда Ярославичів, 1998.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
