І. Карпенко-Карий

Майже півтора сторіччя минуло від дня народження видатного
українського драматурга і театрального діяча Івана Тобілевича, широко
відомого також під псевдонімом Карпенко-Карого.Його славне ім’я тісно
пов’язане не тільки з українсіким театральним ренесансом останньої
чверті XIX століття, а й з розвитком визвольного руху на Україні, з
боротьбою за ідейність та народність літератури.До мистецьких вершин
Карпенко-Карий ішов повільною, але твердою, впевненою ходою, долаючи
численні перешкоди, що одна за одною поставали на його многотрудному
життєвому шляху.

’$th, вистави якого мало чим відрізнялися від вистав професійних труп.
Він був одним із найактивніших діячів місцевого Товариства для поширення
серед народу ремесел і грамотності, клопотався про утворення притулку
для калік і сиріт, був ініціатором утворення безплатної лікарні для
бідного люду, безплатної народної бібліотеки, а наприкінці сімдесятих
років близько зійшовся з передовою інтелігенцією (П.Михалевич,
М.Федоровський та ін.), з якої згодом склався нелегальний гурток
однодумців, готових віддати сили за правду, за свободу рідного народу.
Архівні документи свідчать що у будинку І.Тобілевича на Знаменській
вулиці не раз відбувалися зібрання гуртка, на яких читали заборонену
літературу. Ще до розгрому цього гуртка Карпенка-Карого як людину
неблагонадійну було звільнено з посади секретаря Єлисаветградскої
поліції, а згодом вислано на три роки під нагляд поліції за межі
України. Поселився він у тихому степовому Новочеркаську. Тим часом
термін заслання драматургові продовжили ще на два роки, які він відбував
на своєму хуторі Надія в 1886 році. З 1889 року майже до кінця життя
Карпенко-Карий був одним із фактичних керівників, режисером і актором у
трупі свого брата П.Саксаганського, об’їздив з нею десятки великих і
малих міст колишньої російської держави і написав такі шедеври
драматургії, як “Сто тисяч”,“Хазяїн”,“Сава Чалий”,“Суєта”.

Похожие записи