Гуманістична домінанта творів “Хатина дядька тома” гаррієт бічер-стоу та
“Інститутка” марка вовчка
Деякі дослідники називають Марка Вовчка українською Бічер-Стоу, оскільки
твори цих письменниць висвітлювали найактуальнішу тему тогочасної
дійсності — рабство. Рабство як ганебне явище існувало в суспільстві
завжди. Різниця була лише в тому, що іноді воно було офіційно
затверджене й виправдане державою, прикладом чого була уярмлена Росією
Україна (до реформи 1861 року) чи Америка до 1864 року, а іноді
заборонялося, не схвалювалося, тоді існувало в суспільстві в прихованій
формі, як на сучасному етапі розвитку людства. В суспільстві завжди
знайдуться люди, які не зможуть не піддатися спокусі використовувати
інших людей для задоволення своїх корисливих цілей. Можливо, що саме це
соціальне явище змусило Г.Бічер-Стоу та Марка Вовчка взятися за перо і
відкрило світові майстерність їх літературних талантів.
Спільною рисою цих письменниць є те, що вони були в певній мірі
новаторами: Марко Вовчок була першою письменницею в українській
літературі, яка започаткувала і обробила жанр соціальної повісті, а
Г.Бічер-Стоу перша в американській літературі створила жанр соціального
роману.
Своєю популярністю твори Марка Вовчка та Бічер-Стоу завдячували
викривальній силі, з якою вони засуджували рабовласників, і тій
літературній майстерності, з якою письменницям удалося змалювати жахливі
картини з життя поневолених людей. Але основна причина популярності
“Інститутки” та “Хатини дядька Тома” полягає в актуальності та
злободенності узятої письменницями теми, оскільки в другій половині ХІХ
століття в центрі уваги світової громадськості постає проблема
скасування рабства. А Марко Вовчок і Бічер-Стоу як особистості
високоморальні, гуманні не могли байдуже спостерігати за стражданнями
поневолених людей, не могли не висловити своєї громадянської позиції.
Підтвердженням надзвичайної злободенності роману “Хатина дядька Тома” є
той факт, що твір викликав бурю протилежних емоцій у сучасників
письменниці. Книгою захоплювалися мільйони читачів у різних країнах
світу, її появу привітали видатні сучасники Бічер-Стоу — Л.Толстой,
І.Тургенєв, О.Герцен, Г.В.Лонгфелло.
Повість “Інститутка” також відразу стала надзвичайно популярною,
отримала схвальні відгуки від сучасників письменниці — І.Тургенєва,
М.Некрасова, Д.Писарєва.
Злободенність повісті “Інститутка” та роману “Хатина дядька Тома” можна
пояснити ще й тим, що письменниці висвітили широке коло проблем у своїх
творах: соціальні, морально-етичні, загальнолюдські. Одна й та сама тема
стала основою для порушення різних проблем: освіти, навчання і
виховання, соціальної несправедливості, внутрішнього рабства поневолених
людей, руйнування сім’ї, аморальності, виродження панівної верхівки,
ліберальних тенденцій у ній, наростання в суспільстві реакційних сил,
появи нового покоління поневолених людей, здатних протистояти
рабовласникам, віри та релігії, жіночої недолі, солдатчини тощо.
gd O
¤ ¤gd O Бічер-Стоу, то ми побачимо безліч різноманітних яскравих
персонажів. Перш за все викликають співчуття образи поневолених людей,
які змирилися із рабським становищем і не намагаються протистояти
існуючій системі. До таких ми можемо віднести образ доброго, покірного,
віруючого дядька Тома, його дружини тітки Хлої з роману “Хатина дядька
Тома” і образи життєрадісної, доброї, розсудливої Устини, веселої
Катерини, беззахисної бабусі, дівчат-кріпачок. Поряд із покірними
рабами, на сторінках роману Бічер-Стоу та повісті Марка Вовчка ми
зустрічаємо мужніх, завзятих людей, які повстають проти принизливої
системи рабства. Такими є перш за все Джордж Гарріс та Еліза. Такою ж
сміливою, відчайдушною, гордою постає перед нами квартеронка Кассі, яка
пройшла через всі страждання і знайшла в собі сили протистояти хижому,
здичавілому рабовласнику. Такими ж постають перед нами Назар і Прокіп із
повісті “Інститутка”, яким вистачає сміливості вступити у боротьбу проти
існуючої системи рабства.
Різноманітні і персонажі з табору рабовласників. Не приховуючи своєї
огиди і зневаги, Бічер-Стоу у своєму творі розповідає про численні
жорстокі знущання таких рабовласників, як торговець рабами Гейлі,
мисливці за рабами Том Локкер і Меркс, плантатор Легрі. Типовою
південною рабовласницею, переконаною расисткою постає перед нами жінка
Сен-Клера Марі. Типовим образом жорстокої поміщиці у творі Марка Вовчка
є молода панночка, яка уособлює собою скупість, зажерливість,
брутальність, брехливість, лютість, ненависть до кріпаків. У повісті
“Інститутка” та романі “Хатина дядька Тома” ми часто зустрічаємо образи
пасивних ліберальних рабовласників, які не піддають тортурам поневолених
людей, але й не дбають про їх долю. У творі Марка Вовчка освічений пан
не знущається з людей, але його пасивність не є кращою від жорстокості
інститутки. “Сказано: Добрий пан, не б’є, не лає, та нічим і не дбає”
[2: 70]. Таким же постає перед нами і Сен-Клер з роману Бічер-Стоу, який
не міг подбати про своїх рабів.
Отже, ми можемо зробити висновок, що роман “Хатина дядька Тома” і
повість “Інститутка” є високохудожніми творами, у яких письменниці
майстерно передали картини дійсності, правдиво і реалістично змалювали
типові образи, різноманітні обставини, у яких гинули поневолені люди.
Авторки доводять, що небагато людей можуть поєднувати свою необмежену
владу з людяністю. У більшості випадків влада спотворює людські душі.
Рабство — ганебне явище, яке не можна виправдати. Саме до такого
висновку приводять читачів американська письменниця Гаррієт Бічер-Стоу
та українська літераторка Марко Вовчок.
Література
1. Бичер-Стоу Гарриет. Хижина дяди Тома. — М.: Правда, 1980. — 480 с.
2. Вовчок Марко. Народні оповідання. — К.: Веселка, 1983. — 275 с.
3. Краснов А.П. Гарриет Бичер-Стоу и ее роман “Хижина дяди Тома”: К
175-летию со дня рождения Г.Бичер-Стоу // Литература в школе. — 1986. —
№3. — С.53-65.
4. Орлова Р. Хижина, устоявшая столетия // Литература в школе. — 1970. —
№5. — С.11-21.
5. Урнов Д. Гарриет Бичер-Стоу (К 150-летию со дня рождения) //
Литература в школе. — 1961. — №3. — С.84-86.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
