Реферат з української літератури

Філяк Оксана – поет рідного краю

Народилася 20 серпня 1974 року в селищі Отинія Коломийського району на
Івано-Франківщині. У 1994 році закінчила Прикарпатський університет.
Працює вчителем української мови та літератури Отинійської ЗОШ І-ІІІ
ступенів. Двічі (у 1999 та 2004 році) ставала переможцем районного етапу
конкурсу “Учитель року”.

Шість років веде в рідній школі літературну студію “Провесінь”. Друкує
роботи свої та перші поетичні проби вихованців в періодиці.

Випустили власні альманахи поезії “Ті, що носять зорі у серцях” і “За
крок до одкровення”.

*** *** А любові так мало треба:

Трішки сонця й шматочок неба,

Синь блакитну в долонях сина,

На городі мами хустину,

І щоб тішили внуки тата.

Так любові треба багато…

Щоб щодня у погожу днину

Дарував він щастя хвилину,

Щоби десь не летів далеко,

А в капусті гніздились лелеки,

Щоб добро приходило в хату…

Так любові треба багато.

А любові не треба нічого:

Жодний інший, окрім того, свого,

Ніжне, миле обличчя доні,

Світ зрадливий в твоїй долоні

І заквітчана щастям хата…

Хай любові буде багато!

***

Зраненою птахою

Б’ється

В твоє скляне серце

Моя душа

А ти зчинився

На тисячі замків

Щоб ніколи не почути

Її зойків.

***

Мелодії серця – тужливії звуки.

На денці відерця – тополині руки…

Покромсане небо в долонях поета,

Якому не треба достатку – лиш лету.

У хаосі доріг тебе я відшукала,

У мерзостях життя тебе

я віднайшла.

Зоря горіла свічкою і впала.

То наша доля стороною йшла.

***

Ти приніс учора три гвоздики…

Три спокути, стежки, долі три.

Ти мовчав. Лице твоє безлике

Обдували холодом вітри.

Ти мовчав, як вмієш ти, несміло,

Поглядом благаючи “прости”!

А я тільки зараз зрозуміла,

Хто є хто і ким не був мій ти.

Покохати – бракувало честі,

Та чи слід тій з пам’яті зітру?

І ридає дощ на перехресті,

І регоче гілка на вітру.

***

Не стомлюйся казати про любов.

Нехай вона і вдень тобі зоріє,

Нехай тривожить думи, душу, кров,

Хай вона буде нездійсненна мрія…

Не прогіркни від грошей і посад,

Не замули душі своєї світу:

Нехай її далекий пишний сад

Примріється комусь найкращим

в світі…

Похожие записи