Реферат на тему:

Весільні і обрядові танці

УКРАЇНСЬКИЙ ВЕСІЛЬНИЙ ТАНЕЦЬ. Це один із небагатьох танців, у якому
повністю показано засобами хореографії весільний обряд, з дійовими
особами, весільною атрибуцією тощо. Постановці передувала копітка
експедиційна робота у селах Дніпропетровщини, зняття на плівку цікавих
елементів дійства. Цей варіант записано у с.Аули, Криничанського району.

Танець складається з трьох частин: сватання, загального весільного танцю
та фіналу. У першій частині маємо такі сцени: сватання, у якому беруть
участь два свати та четверо бояр; приїзд молодого; вихід молодої
(молода, мати, батько, дружки, дівчата); традиційний хліб-сіль,
пов’язування рук молодим, подарунки нареченій; танець молодого й
молодої; танець подружок з молодою; танець бояр, батька і матері, батька
й свата і т.д.

Друга частина: великий весільний танець. Не перераховуватимемо усіх
картин-епізодів, лише зауважимо, що часу й місця у танці знайшлося для
усіх.

У фіналі весільний «поїзд» (він утворений з стрічок, подарованих молодій
на святковий коровай) рухається до хати молодого, а сват запрошує всіх
на весілля й разом з музиками замикає весільний «поїзд».

Лексика. У танці вперше на сцені було виконано цілий ряд трюкових рухів,
комбінацій. Приміром, сцена з першим сватом, якого підіймають у повітря
чотири юнаки, тримаючись лівими руками за пояс (на поясі закріплено
чотири ручки) і водночас правими охоплюючи дівчат за талію, а дівчата
міцно обіймають юнаків за шию — мить і дівчата та сват уже в повітрі.
Виконавці рухаються по колу. Сват награє на гармошці. У танці таких
трюків чимало, і всі вони добре вписались у загальний хореографічний
контекст.

Окрім традиційних рухів, характерних для Центральної України (ходи;
доріжки; вихиляси; найрізноманітніші присядки, причому багато
віртуозних: «бочівочка»; закладка з револьтатом; «зайчик»; різновиди
повзунців; стрибки через пояс тощо), деякі рухи були виконані у цьому
танці вперше. Сама кількість рухів-39 — мовить про лексичне різнобарв’я.

Композиція. Крім основних композиційних побудов: кола; напівкола;
горизонтальні, вертикальні лінії; каре; у найрізноманітніших варіантах
вперше було використано “Хрестовини»; подвійні діагональні та
горизонтальні лінії, на тлі яких виступали ті чи інші персонажі та
солісти. У подальшому ці прийоми увійшли до композиційних побудов,
особливо за постановок масових композицій на великих конах, стадіонах.

Музика. Розмір 2/4; темпи від величних, широких до грайливо-стрімких,
граціозних. Створена К.Домінченом та А.Заболотним.

Виконання. Заслужений самодіяльний ансамбль танцю України «Дніпро»
(м.Дніпродзержинськ) представив танець у і Москві 1957 р. на 6
Всесвітньому фестивалі молоді та студентів в постановці К.Василенка й
одержав золоті медалі Міжнародного Всесоюзного художнього конкурсів. За
виконання ролі першого свата окремим рішенням журі Олексія Матвєєва
персонально нагороджено золотою медаллю з присвоєнням звання лауреата
Міжнародного конкурсу. (У подальшому О. Матвєєв очолив згаданий
колектив).

Запис цього танцю неодноразово перевидавався в Україні, Росії, Канаді.

ПОДІЛЬСЬКА КУПАЛЬНИЦЯ. Сюжетний танець — гра, побудований на купальських
обрядах, що побутують на Поділлі, неабияку роль в ньому відіграють
елементи акторської гри, а також танцювальні приспівки — триндички. Так,
під час збирання квітів на купальські вінки дівчина — солістка
звертається до дощика, приспівуючи та виголошуючи текст речитативом:

Іди, іди , дощик рясненький,

Покропи травицю — муравицю…..

Вийди, вийди, козак молоденький,

Винеси нам купальницю!

Козак виносить деревце, а дівчата його заквітчують, появляються хлопці:

Гей ви, дівчата, Йвана — Йвана,

Чом ваша верба ще не вбрана?

Гей, виходьте на вулицю

Та й вибирати купальницю.

Дівчата відповідають:

А наші хлопці — недбайливці

Не вирубали купальниці.

Якби вони рано встали,

Та й купалу вирубали.

Хлопці вигукують:

Го — ов!!!

Гей, дівчата-чарівниці,

Просим вас на вечорниці!!!

Цікава й форма переклику на початку вже власне танцю. Хлопці — до
дівчат:

Біля річки, біля млина

Забивали хлопці клина.

А дівчата, присідаючи, запитують: » А як?» Хлопці відповідають: » Ось
так ! «, ілюструючи свої слова синкопованим притулом.

У подальшому молодь весело танцює польки у парах навколо купальниці, час
від часу вигукуючи триндички — і так до фіналу.

У фіналі юнаки підходять до купальниці, забирають вінки своїх суджених
і, повертаючись до дівчат, надівають їм на голови вінки. Музика
уповільнюється. Соліст та солістка виходять з купальницею уперед, і всі
разом (дівчата попереду) прямують до лівих лаштунків.

Соліст на паузі вигукує:

Топити купальницю, топити!».

Хлопці хором: «Топити!»

Дівчата, вклонившись деревцю, співають:

«Гей, на Йвана, на Купала.»

Як солістка виносить Купалу за лаштунки, знову лунає весела полька і,
продовжуючи танок, виконавці залишають «лужок».

Лексика. Тинок; бігунець; невеликі кроки — стрибочки; біг з високим
підняттям ноги вгору — уперед; доріжка; доріжка з опорною лівою ногою;
доріжка з дробіткою; зворотна доріжка; упадання з поворотом; дрібушечки;
вибиванці; синкоповані притупи; синкопована підкуйка з подвійним
вибиванцем; кружальце; різноманітні ходи польки (хід польки з винесенням
робочої ноги уперед); полька у повороті; полька з ноги на ногу;
подільський вихилясник у повітрі з угинанням; подільський кабріоль з
подвійним притулом; присядки тощо.

Відмітимо, що, незважаючи на виконання польки, навіть перелічені рухи (а
їх у танці налічується 30) дають уявлення про класичне багатство танцю.

Композиція. Найрізноманітніші варіанти кола (жіноче-внутрішнє,
чоловіче-зовнішнє); коло у парах; півколо; два півкола (жіноче,
чоловіче), діагоналі тощо.

Музика. Розміри залежно від дії: 2/4; 4/4; 6/8; 6/4.

На основі народних мелодій чудову музику написав Чуприна.

Виконання. Вперше цей номер поставлено 1985 р. на семінарі української
хореографії у Форт — Капел (Саскачевань, Канада), після появи запису
1988 р. танець широко виконується самодіяльними колективами України.

КУПАЛЬСЬКІ РОЗВАГИ. Сценічна хореографічна композиція, поставлена на
основі народних обрядів, ігор, забав, купальських традицій.

У зв’язку з тим, що в кінці 50-х років цей обряд у Центральній Україні
майже не виконувався, постановник методом рекреації включив до танцю
основні елементи купальської обрядовості, тому композиція й складається
з 4-х взаємопов’язаних сценічною дією частин: парубоцькі ігри та забави,
Маренонька, вогнище, запальний танок. Не подаючи змісту цього танцю,
відзначимо, що у ньому вперше на українському кону було продемонстровано
поетичну красу свята Купайла з усіма притаманними йому атрибуціями.

Так, у першій частині ми спостерігаємо, як вправно парубки майструють з
дротів опудало-Купайло, одягають його, кабак замість голови і потопляють
його у річці, а потім грають у «чагарди», «биток», «гилки». Захопившись
грою, переможці злітають на спини переможених і зникають за лаштунками.

Стрімка мелодія, під яку розважались парубки, поступово згасає.

Тепер господині вигону — дівчата. Вони виконують навколо купальські
ритуали з вінками, що закінчуються несподівано: в однієї з дівчат
віночок не полинув за водою а зупинився на ній. Подружки втішають її:
буде у неї суджений, але він і з’являється перед дівчиною, а за ним —
химерні потвори, чудовиська — це перевдягнені парубки, жартуючи, лякають
дівчат. Ті, наполохані, збиваються до центру галявини (кону). Настає
горобина ніч. Парубки смолоскипами «підпалюють» ватру, утворену з
учасників, яка своїм полум’ям освітлює річку. Велика ватра поступово
перетворюється на звичайне багаття. Розпочинаються завзятті змагання —
хто найвище і найкраще перестрибне через вогонь.

Світає. Зітліло багаття. Як гімн сонцю, виконується! життєдайний гопак.

Лексика. Використовується майже весь арсенал рухів! Центральної України,
елементів ігор, які у поєднанні зі акторською грою перетворюються на
танцювальні рухи.

Композиція. Кожна частина танцю має свою побудову. Перша — ігри,
асиметричні побудови, що поєднуються з традиційними діагональними,
ключовими тощо. У другій частині — «Мареноньці» — колові хороводи; у
третій — «Вогнище» — дія акцентується відповідно у центрі кону, звідси й
композиційні спрямування рухів-стрибків виконавців від різних лаштунків.
У четвертій частині — найрізноманітніші гопакові структури:
горизонтальні, вертикальні, діагональні лінії, півкола, кола тощо.

Музика. Розміри 2/4; 3/8; темпи від помірних — до стрімких. Характер
найрізноманітніший — від іронічного, жартівливого,
грайливо-задирикуватого до ліричного («Маренонька»), соло дівчат у
загальному танці.

Музична обробка народних мелодій А.Заболотного та В.Перепечкіна.

Виконання. Заслужений самодіяльний ансамбль танцю України «Дніпро»
(м.Дніпродзержинськ). Уперше виконано Н на Декаді української літератури
і мистецтва у Москві.

— Запис танцю здійснено К. Василенком і видано у зб.: «Золоті зерна»
видавництвом «Молодь» 1963 р.

Похожие записи