.

Особливості моди народів Африки (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
236 3796
Скачать документ

РЕФЕРАТ

на тему:

Особливості моди народів Африки

Рис. 7.49. Африканські фантазії у світовій моді

Мода постійно змінюється, звертаючись до фольклору народів світу.
Останнім часом африканські народні традиції в зачісках значно впливають
не тільки на європейську, а й світову моду (рис. 7.49). Ще на початку
80-х років XX ст. у зачісках з’явилось «віяння» Африки. Надзвичайно
популярною стала хімічна завивка «афро» (рис. 7.50). Дрібні кучері
укладали в формі кола. Деякі стилісти називали цю зачіску «Анжела
Девіс». Подібна зачіска мала багато модифікацій, тому тривалий час була
у моді. Наприкінці 90-х років XX ст. виникла мода на африканські дреди,
кіски, збите волосся (рис. 7.51). Африканське сучасне плетіння волосся
стало дуже складним, фантазійно-вигадливим і одночасно привабливо-гарним
(рис. 7.52 а, б).

Яка ж основа африканської привабливості? Може це екзотична самобутність
або історичні особливості різних народів Африки? Так чи інакше, а з
давніх-давен африканські жінки використовували своєрідні матеріали для
прикріплення «зачісок-капелюхів» чи «зачісок-шоломів». Для цього
використовували глину, жир, кізяки, сечу. Зверху зачіску прикрашали
мушлями, пір’ям, камінцями, гілками рослин. Жінки надзвичайно дбайливо
ставилися до таких споруд, навіть спали на спеціальних підставах для
голови. Щоб у такій зачісці не завелися дрібні комахи, волосся додатково
змазували олією і втирали вапно.

Рис. 7.50. Сучасна зачіска у стилі «афро»

Різні народи Африки мають свої ідеали краси, але загальні риси у
чоловіків зводяться до сміливості, витривалості, спритності. Вони
повинні були також уміти гарно співати й танцювати. Африканські жінки
врівноважені, привабливі, працьовиті.

І хоча у народів Африки багато спільних рис, у багатьох із них
збереглися свої індивідуальні особливості.

В Ефіопії жінки коротко стрижуть волосся, прикрашають себе великою
кількістю браслетів, намиста, сережками. У жінок племені сурма була
популярною деформація вух і нижньої губи, в які вставляли диск. Його
поступово збільшували залежно від віку дівчини. На початку зародження
цієї традиції деформація означала каліцтво. Таким чином жінок захищали
від зазіхання чоловіків інших племен. Поступово до цього звикли і така
«прикраса» стала обов’язковою в племені сурма (рис. 7.54 а, б).

Рис. 7.51. Сучасні зачіски (дреди, кіски) в стилі африканського

Фольклору

Рис. 7.52. Сучасне виконання афро-плетінь у чоловічій (а) та жіночій (б)
зачісках

Рис. 7.53. Зачіски, прикраси та вбрання чоловіків: а — національний
танок племені того; б — строкате вбрання

Чоловіки на голеній голові залишали невеликий пучок волосся. Тіло
розмальовували татуюванням і фарбуванням, у малюнках переважали риски.

Ангельські жінки прикрашають себе екзотичною зачіскою. Над чолом
виголюють тім’я та скроні, а з маківки на обидва боки спускають дрібно
заплетені кіски. Ангельські красуні прикрашають шию великою кількістю
намиста таким чином, що воно нагадує святковий ошийник (рис. 7.55).

Рис. 7.54. Особливості моди племені сурма:

а — деформація вух і нижньої губи у жінок;

б — татуювання тіла майбутньої нареченої

Рис. 7. 55. Зачіска та прикраса ангельської жінки

У Намібії жінки віддавали перевагу головним уборам, під якими ховали
пишне волосся. Головні убори роблять із кольорової тканини, доповнюють
брошками. Такі головні убори нагадують щось середнє між тюрбаном і
капелюхами середньовічної доби (рис. 7.56).

Жінки з племен малинке (Малі) віддають перевагу золотим прикрасам, які
кріплять на намисто, головні убори, сережки, браслети (рис. 7.57).

І якщо в повсякденному житті африканці здебільшого носили сплетене або
коротко стрижене волосся, то на свята вони прикрашали себе вигадливо,
додаючи до свого образу різні дрібнички, амулети, розмальовки на тілі та
татуювання (рис. 7.58).

Взагалі жіночі зачіски порівняно з чоловічими виглядали не такими
вигадливими, але не менш оригінальними. Зустрічалися жіночі зачіски з
голеними проділами у вигляді кола або борізд або все волосся було
вистрижене. Жінки заплітали велику кількість кісок, які стирчали в різні
боки, неначе промені, плелися по колу, закручувались у джгути,
укладались у вигляді великої джгутоподібної петлі тощо.

Рис. 7.56. Головні убори жінок Намібії

Мистецтво плетіння та закручування волосся наслідувалося з покоління в
покоління. У деяких племенах існували навіть професійні перукарі-лікарі.
Вони мили і розчісували волосся великими дерев’яними гребінцями.

У племені рендилі жінки носили зачіску, що нагадувала дуже великий
гребінь півня. Починалася зачіска на потилиці і закінчувалася над чолом.
Цю зачіску жінки носили від дня народження й до зрілості сина.

Африканські жінки намагалися випрямляти своє дуже закручене волосся за
допомогою гарячих ножів. Фарбували волосся за допомогою глини, соків
рослин.

В африканських племен існувала зачіска вдови. Якщо у родині помирав
батько, тоді жінка носила дуже просту зачіску із закрученого в пучок
волосся, який покривали тканиною.

Дитячі зачіски були дуже прості: дівчаткам і хлопчикам волосся стригли,
залишаючи на тім’ї невеликі пучки, що стирчали. Дівчата та юнаки
заплітали дрібні кіски, укладаючи одну до одної дуже щільними рядами.

Інколи й чоловіки повністю голили голови.

В Ефіопії у чоловіків можна було побачити зачіски, що нагадували голову
павіана, який вважався священною твариною. Волосся збивали у форму
шолома і прикрашали. Деякі чоловіки робили від чола до шиї по центру
вигадливі валики діаметром до 10 см. їх вкривали курячим послідом та
попелом.

Рис. 7.57. Прикраси жінок Рис. 7.58. Жіночі святкові

племен малинке (Малі) прикраси, зачіска та

розмальовування шкіри

У Південній Африці чоловіки розділяли волосся на дві частини, скручували
його в джгути, які спрямовували вниз, догори, вліво або вправо. У деяких
випадках ці зачіски нагадували роги буйволів, биків, яких люди
намагалися наслідувати.

У Західній Африці чоловіки створювали зачіски протягом декількох
місяців, користуючись глиною, тваринним жиром, попелом. Ці «витвори»
мистецтва нагадували широкі капелюхи. До свого волосся вони додавали
середину листка пальми, мох.

Більш вишуканою була зачіска, що нагадувала гілку винограду. При цьому
пасма волосся скуйовджували в невеликі кульки, скріплюючи їх попелом,
горіховою олією, додатково прикрашали мушлями, мідними пластинами,
ґудзиками, пір’ям птахів.

Чоловіки племен туркана зверху на голові ліпили з глини корж і вставляли
в нього пір’я страуса. Вони вважали, якщо на голові не буде цієї
споруди, то вітер і сонце виб’ють із неї все, що духи вклали. Щоб корж
не зменшувався, до нього весь час додавали нові прошарки глини. Чоловіки
також носили на кінці списа зроблені з дерева підголівники для
збереження цієї дивної зачіски. Підголівники прикрашали різьбленням,
малюнками, шкірою.

Цікавою була чоловіча зачіска африканського племені боран, яка
нагадувала їжака. Змазане смолою, оформлене у вигляді голок волосся
стирчало у різні боки. Посередині голови волосся було коротшим, з боків
— довшим. Час від часу його підбивали дерев’яними паличками або
гребенем, надаючи зачісці круглої форми. Поверх такої зачіски надівали
тканину, формуючи її в чалму. В результаті утворювалася велика куля.
Зустрічалися зачіски з горизонтальними та вертикальними проділами,
підстриганням волосся, різноманітними малюнками.

Заможні люди носили зачіски з рівно підстриженого волосся, гладенькі,
змазані глиною, жиром, прикрашені квітами, стрічками, шнурами, гілками.

Незвичними були зачіски із застосуванням штучного волосся. Це високі, до
50 см, зачіски, що нагадували валик, їх прикрашали намистом, кольоровими
нитками, порошком, додавали глину, сік трав. Особливо цінувалося
чорно-блакитне пір’я райських” птахів.

В африканських племенах існували дивовижні обряди. Так, якщо чоловік
готувався до шлюбу, він робив велику і круглу зачіску, яку зверху
прикрашав кошиком із гілок верби або льону. З цією зачіскою чоловік в
очікуванні шлюбу перебував у лісі, після чого волосся стригли, а голову
змазували жиром тварин.

Рис. 7.59. Прикраси африканців

У деяких племен волосся накручували на дерев’яні палички й укладали
рядами. Зверху наносили сік трав, червону глину, смолу, кізяки.

У зачісках африканських народів ще й досі побутує звичай єднання роду
зачісками. Декілька родичів стригли волосся, яке складали у глиняний
глечик. Робили суміш із піску, води, глини і зрізаного волосся. Потім
ділили її на кілька частин, скачували в плоскі коржі й клали на маківку.
Це був символ споріднення, що передавався з покоління в покоління.
Навіть якщо помирав батько, його глиняний символ належав старшому
синові, який продовжував рід.

У деяких племен, крім гілок, шнурів і глини, що абстрактно прикрашали
зачіску, робили форми, які нагадували гриву лева, гребінь півня, роги
тварин, крила птахів. Ці споруди доповнювали пір’ям страуса, бісером,
мушлями, риб’ячими кістками, паличками, травою, кошиками з гілок верби.
За формою вони нагадували кулі або конуси. У свята такі зачіски
прикрашали пір’ям колібрі.

Найпопулярнішою африканською зачіскою була така: пасма волосся на
маківці ховали під глиняною формою, а те, що залишалося поза формою,
стригли.

Велику увагу африканці приділяли прикрасам, які доповнювали зачіски,
одяг, тіло. Чоловічі прикраси робили з мушель, камінців, шкаралупи яєць,
глини, зубів тварин. Улюбленою прикрасою чоловіків було намисто (рис.
7.59).

Жінки віддавали перевагу намисту, прикрасам із соломи та глини,
металевим обручам, які прикрашали шию. Робили також прикраси з кісток
риб і крокодилів, плодів рослин, бісеру.

Особливо популярним у народів Африки були амулети, яким надавали
великого значення, вірили в їхню магічну силу. Амулети носили на шнурку
на шиї або на одязі.

Зустрічалися й дивовижні прикраси. Наприклад, воїни племені банту
прикрашали одяг великою кількістю дзвоників, на пальці рук і ніг
надівали багато кілець. Жінки надівали на шию кільця, кількість яких із
часом збільшувалася, на руках і ногах носили браслети у вигляді змій.

Жінки в Бенині носили прикраси з коралів та агата. Це були особливі
прикраси, які вручали вожді племені, їх неможливо було губити, бо за це
суворо карали.

Крім начіпних прикрас, у народів Африки велике значення мало татуювання.
Кожне плем’я мало свої малюнки, узори. Татуюванню надавали великого
значення, воно переходило з покоління в покоління. Це були справжні
витвори мистецтва. Поступово зміст татуювання втрачався і залишалася
тільки традиція розмальовувати тіло. Процедура татуювання була дуже
болісною. Майстер брав гостру кістку або мушлю, малював нею узор на
шкірі людини, а потім засипав деревним вугіллям, кольоровим порошком.

Жінки розмальовували тіло червоною та жовтою фарбами. Використовували
духмяні трави, олію, настоянки, якими для блиску змазували тіло.

Крім декоративних прикрас і косметики, африканці в свята користувалися
головними уборами як доповненням до зачіски. Це були різноманітні тіари,
що порушували природні пропорції своїми великими розмірами. Жінки
скручували у вигадливі форми шматки строкатих тканин і прикрашали ними
голову. Носили солом’яні капелюхи, головні убори з пір’ям.

Весільні зачіски прикрашали тонкими сріблястими сітками, які
прикріплювали за допомогою гребінців. У Конго дівчата та жінки
прикрашали зачіски широкою стрічкою. Волосся приховували від стороннього
ока під конусоподібним головним убором, а дома обмежувалися круглим
капелюшком, прикрашеним бісером.

Жінка вождя племені носила на голові незвичайне кубло. Це були складені
в декілька ярусів широкі смуги тканини, до яких прикріплювали ікла
собак, кольорове пір’я.

Взагалі африканські зачіски приваблюють самобутнім мистецтвом плетіння
та оформлення.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

Будур Н. История костюма. — М.: Олма-Пресе, 2001.

Васіна З. Український літопис. Вбрання. – Т. 1. — К.: Мистецтво, 2003.
26 с.

Золотов Ю. Французский портрет XVIII ст. — М.: Иск, 1968.

Иллюстрированная инциклопедия мод/ Под ред. Л. Кибаловой. Прага: Артия,
1986. — 320 с.

Кирсапова Р. Сценический костюм и театральная публика в России XIX ст. –
М.: Артист, 2000.

Коконова Й., Самсонадзе Н. Женщина й ее платье: Век XX. М.: Инкомбук,
2000. – с. 63.

Костюм / Под ред. Ф. Ф. Комиссаржевского. — СПб.. 1910. – 176 с.

Матейко К. М. Український народний одяг. — К.: Наукова думка, 1996.

Матейко К. М. Український народний одяг: Етнографічний словник. – К.:
Наукова думка, 1996. — 112 с.

Мода й стиль. Современная єнциклопедия. — М.: Аваита, 2002.

Плаксина 3. Б. й др. История костюма, стили и направлення. – М.: 2003.

Пономарьжов А. Українська минувшина. — К.: Либідь, 1993.

Стамеров К. К. Нариси з історії костюмів. Ч. 1, 2. — К.: Мистецтво,
1978. – 192 с.

Стельмащук Г. Г. Традиційні головні убори українців. — К.: Наукова
думка, 1993. – 168 с.

Українське народне мистецтво: Вбрання / Під ред. В. Г. Білозуба та ін. —
К., 1961.

Ясіевич В. Про стиль і моду. — К.: Мистецтво, 1968.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020