Реферат на тему:

ОСОБЛИВОСТІ КУЛЬТУРИ СТАРОДАВНЬОЇ ІНДІЇ

Індійська культура посідає одне з чільних місць в історії світової
культури. Вона характеризується грандіозними досягненнями протягом більш
ніж тритисячолітнього періоду розвитку, їй притаманні не тільки
довговічність, а й творче сприйняття досягнень чужоземних культур та
здатність не втрачати власні основоположні цінності. Спадкоємність
індійської культури значною мірою ґрунтується на соціальних інститутах
(варни, касти, сім’я) і великому поширенні загальновживаного переліку
релігійних цінностей серед станів та общин. Характерною рисою культури
Індії є те, що в ній ми зустрічаємось з численними релігіями, які
взаємодіють між собою. Другою такою рисою є те, що вся індуїстська
література, як релігійна, так і світська, вщент сповнена натяками
сексуального змісту та статевої символіки і відверто еротичних описів.

Початок стародавності індійської культури відноситься до другої половини
III тис. до н. е., а нижню межу визначають VI, IX і навіть XII ст. н. е.
Ми ж умовно окреслимо нижню межу першими століттями нашої ери, не
виходячи, таким чином, за хронологічні рамки проблеми.

Перші відомі нам центри індійської культури існували вже в ПІ тис. до н.
е. на берегах Інду, однак справжнього розквіту вона досягла в II тис. до
н. е., в епоху «Рігвед». На основі великого зібрання гімнів «Рігвед»
було витворено своєрідну духовно-світоглядну систему індуїзму —
серцевину індійської культури. В цю ж епоху склався поділ суспільства на
касти — явище, без з’ясування якого неможливо зрозуміти характер та
своєрідність індійської культури. Саме в «Рігведах» були обгрунтовані
морально-правові мотиви поділу суспільства на чотири стани (варни) —
брахманів (жерців), кшатріїв (воїнів), вайшвів (землеробів, ремісників)
і шудрів (слуг).

Було вироблено цілу систему життя і поведінки людини залежно від стану.
Наприклад, законним вважався лише шлюб у межах однієї варни (ендогамія),
це ж стосувалося вибору професії, заняття певним ремеслом.

Індійська каста — результат тривалого процесу становлення виробничих,
правових та культурних відносин між людьми, які поділені між собою за
походженням, професією, звичаями та законами. Остаточний поділ
суспільства на касти закріпився у період раннього середньовіччя і
становить надзвичайно складне явище: так, у 1947 р. на час проголошення
Індії незалежною державою кількість каст досягла майже 3,5 тис.

З індійського епосу найвідоміша поема «Рамаяна» (IV— II ст. до н. е.,
написана на санскриті). У центрі поеми — боротьба царя Рами проти
демонів (ракшасів). У середньовіччі поема стала однією із священних книг
індуїзму. Майже протягом тисячоліття створювався давньоіндійський епос
«Махабхарата» (18 книг) на теми етичні, релігійно-філософські з
використанням міфологічних та історичних сюжетів.

Іншим важливим фактором, який зумовив специфіку індійської культури,
була система громадсько-політичного життя заснована Буддою у другій
половині І тисячоліття до н. е. Особливого розвитку державно-політичне
життя на принципах буддизму набуло за часів царювання Ашоки (середина
III ст. до н. е.). Збереглися численні едикти — вибиті на камені за
наказом царя написи, розшифрування яких дає змогу реконструювати форму
державного життя, мораль та культуру стародавніх індійців. З’ясовано, що
Ашока пропагував і утверджував у своєму царстві досить цікаві
морально-політичні принципи., які базувалися на буддизмі. У культурі
центральне місце відводилося релігії, що мала духовно єднати розірване
на варни суспільство. Ашока висунув ідею завоювання світу не шляхом
збройних нападів на сусідів, а через проголошення вчення Будди, на якому
базувалося справедливе правління країною, тобто через добрий приклад
праведного життя взагалі. Звідси ті дивні, як на той час, принципи
людяності в управлінні державою, які пропагував Ашока. Підданих він
оголосив своїми дітьми, для управління якими застосовував учення про
ахімсе — незашкодження людям і тваринам. Хоча пізніші наступники
зігнорували ці принципи і проводили типову загарбницьку політику зовні і
тоталітарно-диктаторську всередині країни, все ж в індійській культурі
залишилися досить глибокі сліди ашокизму. Так, загальновідомий вплив на
весь світ політики ненасильства, яку провадив Махатма Ганді і завдяки
якій Індія здобула незалежність, — політики, яка знаходить все більше
прихильників і сьогодні.

На художню культуру давньоіндійського суспільства глибокий вплив
справили індуїзм, буддизм та іслам, засновані на таких своєрідних
філософських системах пояснення світу, як джайнізм, брахманізм, локаята
та ін. Художньо-образне сприйняття через призму названих релігійних та
філософських систем відзначається витонченістю зображення людини і
навколишнього світу, досконалістю архітектурних форм. З цього погляду
вражають фрески печер Аджанти та скельні храми Еллори. Одним із чудес
світу є храм Кайласа. Це справді унікальна пам’ятка архітектури:
протягом 150 років стародавні майстри вирубували цей храм у скелі,
оздобивши його численними скульптурними фігурами та барельєфними
композиціями від цоколя до пірамідальних веж. У старому Делі серед
відомих пам’яток давнини збереглося місто-фортеця Лал-Кот (кінець XII
ст.) із унікальною цільно-залізною колоною, вік якої понад 150 тис.
років. Поверхня цього металевого велета й досі блискуча і не ушкоджена
іржею. Віднайти призначення колони — завдання для вчених майбутнього.

Характерною рисою староіндійської культури залишався сексуальний зміст:
статева символіка, виражена у художніх образах, ідеї поклоніння богу
кохання — Камі. Ґрунтувався цей зміст на тому, що індійці розглядали
шлюбну пару бога і богині як уособлення процесу космічного творення.
Тому зображення божественної пари в міцних взаємних обіймах досить
поширене і сьогодні в індійських храмах.

Великим шовковим шляхом з Індії до Аравії, на Близький Схід не тільки
перевозилися товари, але й відбувався жвавий культурний обмін. Індія в
цьому процесі відіграла значну культуротворчу роль.

Похожие записи