РЕФЕРАТ
на тему:
Мода американських індіанців
Американські індіанці — корінне населення Америки — були кочовими
племенами. Займалися скотарством, мисливством, рибальством, сільським
господарством. Індіанці були освіченим народом, який володів знаннями
математики, географії, медицини, астрономії та інших наук. Це були
чоловіки й жінки стрункої статури, високі, сміливі. Вони мали правильні
риси обличчя, пряме чорне волосся. Північноамериканські індіанці каміа
посилювали колір і без того чорного волосся відваром чорної смоли.
Одягались Індіанці в шкіряний одяг, пізніше почали використовувати
сукно.
Рис. 7.60. Жрець майя із татуюванням на обличчі
Перлиною американських індіанців завжди була й залишається культура
племен майя. Феодальна верхівка цього народу, очевидно, вийшла з
невеликих поселень, які були центрами культури, а потім розвинулись у
великі міста-держави, чиї споруди і тепер викликають захоплення.
Територія, на якій жили майя, — це нинішня Мексика. У поселеннях майя
завжди встановлювали резервуари з водою, які у багатьох випадках
використовували для ритуальних обрядів. Майя були жорстокими й
войовничими людьми. Це підтверджують знайдені в Бонампіку фрески. Для
релігійних церемоній вони використовували рослинні смоли, сік каучукових
дерев. Майя вміли виробляли шоколад — улюблений напій із дерев какао.
Зерна какао замінювали гроші. З коріння мильного дерева вони виготовляли
особливий сорт мила. Красуні дбали про чисте волосся і тіло. Крім миття
в річці, використовували своєрідні шампуні з соків рослин, переважно з
пальмової лілії (юка). Приймання ванн мало ритуальний характер. Давні
майя милися регулярно після роботи до й після приймання їжі та ще у
багатьох випадках.
Майя займалися виготовленням тканин, які фарбували рослинними фарбами.
Голубий колір вважався кольором жертвоприношення. За цим кольором
виявляли людину — жертву для обрядів, її добре годували й охороняли, а в
день жертвоприношення все її тіло фарбували у голубий колір.
Колір крові мав особливе значення, яким жертви задобрювали богів. На
цьому базувався звичай нанесення татуювання. При цьому болючість
процедури вказувала на мужність носія татуювання. Малюнок наносили за
допомогою ножів, кісток, мушель, а потім фарбували. Після цього фарба
залишалась у шрамах (рис. 7.60).
Часто майя розмальовували обличчя червоним кольором, що відповідало
ритуальній косметиці й мало значення оберегів. Інші кольори, наприклад
зелений або чорний, використовували для прикраси обличчя і тіла.
Жінки племені майя ніколи не знаходилися в ролі рабинь або тільки
робочої сили, як жінки інших племен. У першу чергу це була багатодітна
мати. Жінка займалася господарством, брала участь у численних святах.
Жінки майя були витонченими, повногрудими, граціозними. Вони досягали
провідного становища у суспільстві.
Рис. 7.61. Жінка племені майя з високою зачіскою
В деяких центрах на території майя час від часу володарями були жінки.
Зображення людей на фресках і рельєфах дають уявлення про одяг майя,
їхні прикраси та зачіски (рис. 7.61). Суспільство поділялося на певні
соціальні прошарки, але одяг простих людей суттєво не відрізнявся від
одягу багатого люду.
Чоловічі зачіски майя складались із зачесаного до маківки волосся,
укладеного в пучки. Ознакою краси вважалися розкосі очі (рис. 7.62).
У знатних родинах прийнято було деформувати голову дитини, закладаючи її
між двома дощечками. Волосся на голові стригли повністю. Жінки носили
пучки, коси, джгути, що обгортали голову, наче тюрбан. Зачіски були
скромні. Траплялося, що до свого волосся додавали шерсть тварин. Жінки
майя фарбували волосся соками рослин, чорнили смолою, а деякі намагалися
робити волосся світлішим. Зачіски прикрашали стрічками, пов’язками на
чоло, пір’ям, квітами.
Індіанці з прерій прикрашали одяг пофарбованими голками дикобраза,
намистом. Індіанці племен дакота, пано і сіу прикрашали себе гребенем із
пір’я орла, що доходив до п’ят. Юнаки племені сіу носили довге волосся,
яке прикрашали штучним ірокезом червоно-жовтого кольору, зробленим із
кінського волосся. Ірокез доповнювали пір’ям. Через плече пов’язували
перев’язь, до якої прикріплювали маленькі люстерка. Воїни дакота носили
довге волосся, доповнене рогоподібною прикрасою.
Рис. 7.62. Ознака краси майя — розкосі очі
Вождь сіу формував короткий ірокез із пір’ям. У вухах носив сережки, на
шиї — намисто із зубів тварин.
Воїни деяких невеликих племен американських індіанців прикрашали голову
вінком із пір’я, що розходилося, наче промені (рис. 7.63).
У племенах ірокезів чоловіки розмальовували тіло та робили татуювання.
Зачіска складалася з пучка волосся, прикрашеного пір’ям. Більшість
чоловіків племені ірокезів голили голову, залишаючи гребінь, що
починався від чола і закінчувався на шиї. Гребінь підрізали таким чином,
що жорстке чорне волосся стирчало вгору. Щоб гребінь здавався більш
об’ємним, його доповнювали пір’ям орла й хутром оленя.
Вождь племені крі розмальовував голову чорними смугами, розподіляв пасма
волосся у вигляді прямокутників, які спадали зі скронь, над чолом робив
прямий проділ, тіло розмальовував правильними рядами смужок. У воїна
цього племені зачіска була простішою. Волосся вільно звисало на плечі.
На маківці кріпили пучок із пір’я, до вуха причіплювали сережку, чоло
розмальовували червоною фарбою. Таку ж зачіску носили воїни племені
воронів, але на чоло випускали ще пасмо волосся з прикрасою.
Яскраві зачіски були у чоловіків племені лис. До волосся вони кріпили
гребінь червоного кольору з кінського волосу. Обличчя розмальовували
червоними смугами. Зустрічалися воїни, які прикрашали чорне блискуче
волосся доповненням у вигляді рогів.
Вожді племен айова та соки носили головні убори у вигляді капелюхів із
пір’ям та нашийні прикраси з кігтів і зубів тварин.
Вождь племені пано мав на голові шолом із пір’я, що на спині доходило до
землі (рис. 7.64). Спереду до шолома кріпили хутряні смужки, різні
прикраси.
Воїни племені майданів із групи дакота носили зачіски із прямим
проділом. Волосся збирали на потилиці у хвіст, а зверху зачіску
прикрашали хутряними смужками, з яких наперед спускалися прикраси у
вигляді підвісок. На шиї носили валикоподібну пов’язку.
Рис. 7. 63. Зачіска воїна, прикрашена Рис. 7.64. Шолом вождя з пір’я
пір’ям орла
Вождь племені соки розмальовував обличчя червоною фарбою і наводив білою
фарбою плями на щоках. На голову надівав капелюх із хутром. Воїни цього
племені стригли волосся, а на маківці прикріплювали червоний ірокез з
пером, відрощували невеликі конусоподібні борідки, що було нетиповим для
індіанців. Обличчя фарбували червоним кольором, а на чолі малювали
горизонтальну риску білого кольору.
Зачіска вождя племені товсто-брюхих із прерій мала складне спорудження.
Над чолом робили високий пучок із волосся, перев’язаний шнурком.
Волосся, що залишилось, окремими пасмами спускалося на плечі й спину. На
підборідді оформляли невелику круглу борідку.
Вождь племені оджибве на коротко стрижену голову кріпив конусоподібну
башту з білих валиків, що закінчувалися двома чорними пір’їнами або
стрічками.
На вухах носили багато прикрас, а на шиї — обідок із зубів тварин.
Індіанці племені юта волосся ділили проділом, а з боків формували
хвости, довжина яких сягала середини спини.
Чоловіки племені шушонів мали довге, до плечей, волосся. Його рівненько
підстригали, робили короткий чубок, а на маківці прикріплювали пір’я.
Подібна зачіска була у чоловіків і жінок племені пуебло з Арізони.
Замість пір’я зачіску прикрашали пов’язкою. Бойове розмальовування тіла
воїна з племені юма з Колорадо нагадувало смугастий костюм
червоно-коричневого кольору. На шиї зав’язували строкату хустку та
червоний валик. Довге волосся прикрашали шнурками.
Вождь племені липанів носив напівовальну зачіску, що нагадувала сучасний
«паж», а на неї надівав шолом із червоною стрічкою і великою кількістю
пір’я.
Вождь племені апачей з Арізони надівав на голову плоский головний убір у
формі кола, прикрашений підвісками з мушель, квітів, кігтів ведмедя,
оленячих рогів. Яскраво пофарбовані горіхи та стручки гороху
прикріплювали на скронях над вухами. На зап’ястя надівали браслети із
замші, кісток, рогів тварин.
Чоловіки племені кучинів носили розпущене волосся, яке змазували олією і
червоною глиною. Зустрічалися зачіски із зачесаного назад волосся, яке
збирали в пучок на маківці, або голили голову, залишаючи «скальпове
пасмо».
Чоловіки племені виргінців стригли волосся тільки з одного боку.
Волосся, що залишалося, закручували у джгут, який спускали на плече і
прикрашали квітами, стрічками, шнурами.
Індіанці, які поклонялися духу черепахи, носили зачіску з шести пасом чи
локонів. Пасма укладали таким чином, що чотири нагадували ноги черепахи,
одне — хвіст і ще одне — голову.
Чоловіки племені каража під час вдалої рибалки на коротко підстрижене
волосся прикріпювали пучки рожевого пір’я; вуха та верхню губу
проколювали шматком дерева; соком женіапу на щоках малювали кружечки.
Вождь надівав об’ємний головний убір «лорі» з пір’я фламінго. Носили
також лобні пов’язки, прикрашені різнокольоровим пухом птахів.
Жіночі зачіски складалися переважно з кіс, пучків, хвостів, джгутів.
Волосся рівно підстригали або вільно випускали на груди, плечі, спину,
намотували на валики, закручували над вухами. Жінки змазували волосся
олією, глиною, смолою, прикрашали квітами, лобними пов’язками, шнурами,
стрічками.
У багатьох племен зачіски були не тільки прикрасою, а й ознакою
будь-якої події: весілля, народження дитини, посвята у воїни тощо.
Навіть дитячі зачіски племені буйвола нагадували роги цієї тварини. На
голові залишали два локони, які укладали у вигляді рогів.
Прикраси стали необхідним доповненням до одягу та зачісок. Жінки і
чоловіки носили прикраси на шиї, руках, ногах. Витончено оброблені
вироби були з коштовних або простих матеріалів. За характером прикрас
вдавалося виявити знать племені, воїнів, простий люд.
Індіанці полюбляли лобні пов’язки, розмальовані яскравим узором. Волосся
перев’язували солом’яним ободом з індичим пір’ям. Кольорова гама
підбиралася дуже ретельно, гармонійно. У племені ірокезів особливо
цінувалися металеві бляшки, кігті тварин і птахів. На півдні популярними
були прикраси з бісеру та перламутру. Зачіски скріплювали шпильками з
дерева, кісток, рогу, до яких прикріплювали намистинки. Ацтеки носили
золоті, з коштовним камінням підвіски, браслети, сережки у вигляді
мініатюрних іграшок (людей, тварин, птахів, комах), які прикріплювали до
намиста, сережок і браслетів.
Індіанці племені інки-кечуа прикрашали зуби золотими пластинками,
нефритом, опалом. Нефрит цінували вище від золота, його носили лише
вожді та жерці.
Рис. 7.65. Головні убори з пір’я Рис. 7.66. Етнічні мотиви
— ознака чоловічої відваги інків у сучасних колекціях
При археологічних розкопках було знайдено прикраси американських
індіанців, які, дійсно, являли собою витвори мистецтва.
До прикрас американських індіанців можна віднести і головні убори, які
були дуже різноманітними і за формою, і за об’ємом. Пір’я вважалося
символом чоловічого героїзму, відваги. Тому практично у всіх племенах
воно було головною прикрасою чоловічих головних уборів. Переважно
використовували пір’я орла, ворона, фламінго, колібрі, папуги, лебедя та
птахів інших видів (рис. 7.65).
Культура американських індіанців не залишає без уваги сучасних
дизайнерів. Нині одна з провідних модельєрів США Мері Макфадден віддає
перевагу нетрадиційному використанню етнічних мотивів. У своїх колекціях
вона виставляє вироби, пронизані духом цивілізації інків (рис. 7.66).
Рис. 7.67. Ювелірні прикраси в стилі американських індіанців:
а — жіночі; б — чоловічі
Рис. 7.68. Мотиви національних зачісок американських індіанців у
сучасній моді:
а — зачіска, прикраси і татуювання; б — прикраси з пір’я та бісеру; в —
образ сучасного рішення фольклору індіанців
Американська художниця-ювелір Маша Арче створила унікальну колекцію
прикрас, в основу якої також покладено традиційні мотиви індіанських
племен (рис. 7.67 а, б).
У сучасних зачісках стилісти все частіше використовують елементи
ірокезів, які стають все популярнішими (рис. 7.68 а, б, в).
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
Будур Н. История костюма. — М.: Олма-Пресе, 2001.
Васіна З. Український літопис. Вбрання. – Т. 1. — К.: Мистецтво, 2003.
26 с.
Золотов Ю. Французский портрет XVIII ст. — М.: Иск, 1968.
Иллюстрированная инциклопедия мод/ Под ред. Л. Кибаловой. Прага: Артия,
1986. — 320 с.
Кирсапова Р. Сценический костюм и театральная публика в России XIX ст. –
М.: Артист, 2000.
Коконова Й., Самсонадзе Н. Женщина й ее платье: Век XX. М.: Инкомбук,
2000. – с. 63.
Костюм / Под ред. Ф. Ф. Комиссаржевского. — СПб.. 1910. – 176 с.
Матейко К. М. Український народний одяг. — К.: Наукова думка, 1996.
Матейко К. М. Український народний одяг: Етнографічний словник. – К.:
Наукова думка, 1996. — 112 с.
Мода й стиль. Современная єнциклопедия. — М.: Аваита, 2002.
Плаксина 3. Б. й др. История костюма, стили и направлення. – М.: 2003.
Пономарьжов А. Українська минувшина. — К.: Либідь, 1993.
Стамеров К. К. Нариси з історії костюмів. Ч. 1, 2. — К.: Мистецтво,
1978. – 192 с.
Стельмащук Г. Г. Традиційні головні убори українців. — К.: Наукова
думка, 1993. – 168 с.
Українське народне мистецтво: Вбрання / Під ред. В. Г. Білозуба та ін. —
К., 1961.
Ясіевич В. Про стиль і моду. — К.: Мистецтво, 1968.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
