Реферат на тему:

Микола Куліш

та його зв’язок з театром “Березіль”.

Народився Микола Гурович Куліш 5 грудня 1892 року в селищі Чаплинка
Херсонської області в сім’ї бідняка. Тож і дитячі року сина степу минули
в крайній нужді, а то ї злиднях.

У 1901 році Микола вперше переступив поріг Чаплинської народної школи.
Вчився залюбки, хоча й постійно терпів матеріальну скруту. Енергійний,
дотепний, гострий на язик хлопчик став душею товариства. На здібного
учня відразу ж звернули уваги й наставники. Під час канікул наймитував.
Якийсь час жив в родині народного вчителя – няньчив дітей.

А після закінчення початкової школи чаплинські вчителі, зібравши в
складчину близько сотні карбованців, відвозять надзвичайно обдарованого
вихованця в Олешківське міське училище.

Ні даху над головою, ні шматка хліба. А як же хочеться вчитися!
Найзаповітніша мрія – вступити до Петербурзького університету. Але ж для
цього потрібно мати документ про середню освіту. Без засобів існування,
голодний Куліш у першій половині 1914 року пробирається на Кавказ і
екстерном складає запаморочливі, як він казав, екзамени на атестат
зрілості.

Замість омріяного університету – фронт. Розпочалася перша світова війна
Куліша призивають в армію, посилають в Одеську школу прапорщиків.
Невдовзі молодого офіцера відправляють в окопи передової лінії. Протягом
1915-1917 років побував на віленському та волинському фронтах, був
кілька разів поранений.

Повернувшись на початку 1918 року в Олешки, Микола Куліш поринув у вир
громадсько-політичного життя. Був призначений головою першої міської
Ради робітничих, селянських та солдатських депутатів.

Олешки захопили гетьманські війська. До їх рук потрапив і Куліш. П’ять
місяців ув’язнення – визволило Миколу Гуровича народне повстання. І
знову активна революційна діяльність. Які посади тільки не доводилось
обіймати: і члена повітового виконкому, і завідувача народною освітою …

Наприкінці 1922 року Микола Гурович залишає містечко своєї юності,
переїжджає в Одесу, де з 1924 року працює завідувачем губернського
відділу соцвиху.

Влітку 1919 року Микола Куліш вступає до КП(б)У. Від травня до червня –
член Дніпровського виконкому й завідувач відділом народної освіти. Під
час другого наступу Денікіна разом із Червоною Армією “з боями відступає
на північ України, але, не бажаючи опинитися на еміграції в Росії, іде в
денікінське запілля”.

У червні 1924 року Куліш завершив роботу над першим варіантом п’єси
“97”.

Роботу над комедією “Мина Мазайло” Микола Куліш завершив наприкінці 1928
року. Після Нового року рукопис прочитав у театрі “Березіль”. Режисер
Лесь Курбас й актори були в захопленні. Ніхто в багатонаціональній
літературі ще так нещадно не оголював й не висміював задавлені пухлини
зловісного, войовниче наступального великодержавного шовінізму.

Популярність Куліша-драматурга зростала. 22 березня 1929 року прем’єра
комедії “Мина Мазайло” відбулась у Дніпропетровському театрі імені
Тараса Шевченка. Й місяця не минуло – світло рампи п’єса побачила у
славетному “Березолі”. Через п’ять днів її вже грають франківці. Того ж
1929 року комедія ставиться в театрах Одеси, Вінниці, Херсона, Житомира,
Маріуполя…

Коли ж розпочалися сталінські репресії, Микола Куліш був репресований.
Спершу виключений з лав Комуністичної партії. Обгрунтування: “за те, що
писав антипартійні націоналістичні п’єси”. 8 грудня 1934 року під час
похоронку Івана Дніпровського був заарештований просто на вулиці. Крім
“участі” у міфічній групі “терористів”, Кулішеві ще приписувалося
членство в ОУН.

Разом з великою групою “націоналістів” драматург потрапив на Соловки.
Вирок: десять років ув’язнення. Тримали Миколу Гуровича в спецізоляторі
як особливо політично небезпечного злочинця.

“Особлива трійка” УНКВС Ленінградської області постановою № 83 від 9
жовтня 1937 року винесла Миколі Кулішу смертний вирок; сталінські кати
розстріляли драматурга через двадцять чотири дні. Реабілітований
посмертно за відсутністю складу злочину.

Олешки згодом перейменовано в Цюрупинськ.

Див.: З порога смерті: Письменники України – жертви сталінських
репресій. – К.: Рад. Письменник. – 1991. – С.296.

Похожие записи