?AOA?AO IA OAIO:

Eoeueoo?a oa iiaoo ianaeaiiy Oe?a?ie

Ieai.

Anooi.

1. Iinaeaiiy oa aeeoei.

2. Ia?iaeiee iaeya.

3. Oa?/oaaiiy.

4. Iiaoo ? cae/a?.

5. N?i’y.

Aeniiaie.

Anooi.

Ca /an?a a?ae?iaeaeaiiy oe?a?inueei? eoeueoo?e iaiao?aeiei ? ? ciaiiy
oeo cae/a?a ? eoeueoo?ieo aeinyaiaiue, ui iaee i?noea ieiioeeo noie?oue.
I?aai?/ii ?icaeaath/enue, oe? eoeueoo?i? iaaoooy ni?eyee ?nioaaiith
oe?a?inueei? iaoe?? o ?? aaaee? ?noi?e/i? /ane, i?aeo?eioaaee aeoo
ia?iaeo o iiiaioe noai?eo aei?iaoaaiue, ui ?o caciaaaea Oe?a?ia, ? ?
iaa?ae’?iiith /anoeiith aea?aeaaii? iacaeaaeiino? Oe?a?ie.

Ciaiiy iaoe?iiaeueii? eoeueoo?e ieioeeo noie?oue ? oe?eaaei ? c oi/ee
ci?o caaaeueii? a?oaeeoe??, ? aeey ?icoi?iiy oaiiiaio oe?a?inueeiai
ia?iaeo, ui aeeaa ia ia?ae?ano? oeyo?a a oeaio?? ?a?iie ? aieeaa? ia
iie?oe/i? iiae?? ia anueiio eiioeiaio?.

A iaaeao ?aoa?aoo iaiiaeeeai ?icaeyiooe an? aniaeoe ?icaeoeo
oe?a?inueei? eoeueoo?e i?ioyaii iaa?oue inoaiiueiai oeny/ie?ooy, aea
aeaye? aeaiaioe eoeueoo?e iiaeooue aooe ia o?eueee oe?eaaeie, a e
ei?enieie.

1. Iinaeaiiy oa aeeoei.

Eoeueoo?a oe?a?ioe?a ca noooth nai?th caaaeaee aoea in?aeeith,
aa?a?iith. Oiio iniiaiei oeiii iinaeaiiy aoee naea oa oooi?e.
Iaeneiaeueii a?aoiaoth/e i?e?iaei? oiiae, iaeaeaai?oa ianaeaiiy
oa?eoi??? Oe?a?ie aoaeoaaei nai? inae? a?ey aiaeieieu, ia caoeuaieo a?ae
a?o?o ae?eyieao. AEeoae? oa?eoi??? no/anii? Oe?a?ie aeei?enoiaoaaee
ia/a?e oa iai?aia/a?e (i?ci?oa aeei?enoiaoaaeeny caieyiee), ?ieiee
aoae?ae? noaaeeeny ia noiaiao, ia ieaooi?iao. Oe? oeie aeeoea
aeei?enoiaoaaeeny ii?yae c? cae/aeieie aoaeeieaie iaeaea aei 19
noie?ooy. Aeey aoaeoaaiiy aeei?enoiaoaaeenue iaeaea an? iaoa??aee, ui
iiaea aeaoe i?e?iaea — aea?aai, nieiia, i/a?ao, aeeia, eai?iiy.

Oi?ia oa ieaioaaiiy iinaeaiiy oaeiae caeaaeaee iae/ano?oa a?ae
i?e?iaei?o oiia oa eaiaeoaooo. Oae, a Ea?iaoao aoaeeiee o naeeuao
noaaeeeny aacnenoaiii, ia c?o/ieo caiaeueieo ae?eyieao. A i?ai?/i?e
/anoei? Oe?a?ie ia?aaaaeaei aoee/ia ieaioaaiiy. ?ieiee naeeua oa i?noa
aoaeoaaeenue ca ?aaeeaeueiith nenoaiith — eieaie, a oeaio?? yeeo
ciaoiaeeeany oeaio?aeueia oi?aiaa ieiua. Ia i?aaei? Oe?a?ie, aea
ieaioaaiiy /anoi-aonoi a?aeaoaaeiny ca iaeacii aai i?ae ea??aieoeoaii
aaei?i?no?aoe??, ia?aaaaeaea eaa?oaeueia oi?ia ieaioaaiiy.

Aiane?aeie ni?eyoeeaeo iiaiaeieo oiia ia a?eueoino? oa?eoi??? Oe?a?ie
noi?ioaaany a?aee?eoee oei aeai?o. A iueiio caiaeueia ae?eyiea, i?eeaaea
aei oaoe, caeeoaeany i?inoi iaaa. Ainiiaea?nuee? nii?oaee iae/ano?oa
aoee iiai?noth a?aeie?aieai? a?ae aeeoeiaiai aoaeeieo (oi/a cono??/aeeny
? /anoeiaa, ? iiaia i?e?aeiaiiy ainiiaea?nueeeo nii?oae aei aeeoea).
AEeoeiaee aoaeeiie ciaoiaeeany a aeeaei? aeai?o, /anoi cae?eoee a?ae
iiaeyae?a cciai? aea?aaaie oa eouaie.

AEeoei aeeoaey Oe?a?ie aoei aeaieaia?iei — neeaaeaeiny c iiaethaaii?
oaoe, oa iaiiaethaaieo n?iae. I?ci?oa, a caeaaeiino? a?ae caiiaeiino?
oacy?ia, iiaiaeieo oiia, iniaeeainoae aoiieoeueoo?ieo eiioaeo?a c ?ioeie
ia?iaeaie, ii/aee iiaethaaoeny iaeaea? /anoeie aeeoea, aai ?ieiee aiie
iaee ??ci? aoiaee. O?eeaia?iee oei aeeoea aoa a?aeiiee c XV noie?ooy. A
oaeiio aeeoe? aoee n?i?, oaoa, oa eiii?a. Oaoa oa eiii?a ?icoaoiaoaaeeny
c ??cieo aie?a a?ae n?iae. ?ieiee cai?noue eiii?e aoaea ae?oaa oaoa.
Oaea ?icoaooaaiiy iaaoei iacae oaoe ia aea? iieiaeie. No?ie aeeoea
caiaeeeenue c i?noeaaeo aoae?aaeueieo iaoa??ae?a caeaaeii a?ae ?ano?n?a
oa iiaeeeainoae caaoaeiaiee?a. ?nioaaei aeaa oeie eiino?oeoe?? no?i —
c?oaiee ? ea?eaniee. Ia?oee cono?o/aany c??aeea, ia?aaaaeii a ?aeiiao,
aaaaoeo ia e?niiaoa??aee. Ea?ean caiiaithaaany aeeiith, ia?ai?oaiith c
nieiiith. O ?yae? ?aeii?a ii?yae c aeeiith oa nieiiith aaeeaaeiny
eai?iiy. I?aeeiaa a oao? aoea oaeiae aeeiyiith, aeiuaia cono??/aeany
aeoaea ??aeei.

2. Ia?iaeiee iaeya.

Oe?a?inueeee ia?iaeiee iaeya — naiiaooi? yaeua, ui ?icaeaaeiny ?
aaeineiiaethaaeiny i?ioyaii noie?oue, aae?ath/e a naaa aeinyaiaiiy ?ioeo
eoeueoo?, aiaeii/an ia ao?a/ath/e i?ea?iaeueieo iciae.

*ieia?/ee naeyinueeee iaeya neeaaeaany ?c ni?i/ee aei eie?i, ui
aaeyaaeany iaaeione oa ia?aiiynoaaeanue oe??’yiei aai a’ycaiei iiynii,
iaoe?ieeo ooai?a. Ni?i/ea /anoi icaeiaethaaeany aeoeaeith. Ia iiyn?
e??ieeeny iaiao?aei? ?ino?oiaioe (i?ae, a?aa?iue). Aceieo iiaa?o ?oaaoe
aaeyaaany ooo?yiee eiaeoo, ainaie oa iaaani? — noeiyia naeoa. Ia iiae
iaeyaaeeny iinoiee — noyaioo? oiaoee ne?ii’yoii? oe??e, a?eueo caiiaei?
/ieia?ee — /a?aaeee, /iaioe. Aieinny ??caee i?ae iaeeo?o. Oeae aeae
no?eaeee iinooiiai cai?ithaaa ?iciianthaeaeaia a XV—XVIII no.no. aie?iiy
aieiae ?c caeeoaiiyi inaeaaeoey. Ai?iaee iineee e?oi? /ieia?ee.

AE?ii/ee ia?iaeiee iaeya neeaaeaany c ni?i/ee, caianee aai thiee,
eiaeooa (aceieo). Ae?a/aoa caie?oaee aieinny a iaeio aai aea? eine. O
Ea?iaoao caiiaei? ae?iee oaeiae caie?oaee aieinny a eine. Aieiao ae?oeo
iaa’ycoaaee no?o/eith aai oonoeith. Cai?aei? ae?iee iaia’yceiai iineee
i/?iie. Nayoeiaei acoooyi aoee /a?aaeee. Caeaa?eueoiai iianyeaeaiii
oiaeeee ainii?ae aai o iinoieao.

O noaiia?e /anoei? Oe?a?ie a XIX noie?oo? iiaoooaaea oaa?e/ia iaeaaea.
Aaeyaaeeny ca i?nueeei c?aceii — aa?oi? i?nuee? ni?i/ee, iaeueoa,
i?yiinieii? naeoe, eiaeooe o /ieia?e?a; na?aoaie, ni?aeieoe?, eiooi/ee,
aeocee, iaeueoa — o ae?iie.

3. Oa?/oaaiiy.

Aei na?aaeeie XIX noie?ooy noi?ioaaany ainiiaea?nueeee eiiieaen, ui
aeeth/aa a naaa caiea?ianoai c? neioa?noaii (i?e ia?aaac? caiea?ianoaa).
?eaaeuenoai, aaeae?eueieoeoai, ieneeanoai oa cae?aeueieoeoai yaeyee
niaith aeiiii?aei? caniae caeiaoooy ?ae?.

N?yee aieiaiei /eiii aeeoi, oi/a ia I?aaei? ana a?eueoa ieiu
a?aeaeaaaeiny i?ae ioaieoeth. N?yee a?a/eo, i?ini, y/i?iue, iaan, ai?io,
eaanieth, eiiiie?, iae, eueii. Iioe?th?oueny niiyoiee. C e?ioey XIX
noie?ooy ?iciianthaeaeo?oueny eoeo?oaeca, aea iii?oii? ?ie? a oa?/oaaii?
aiia ia a?ae?a?a?.

Iai/aa? eoeueoo?e — eaionoa, ao?ye, ii?eaa, ia??ee, oeeaoey, /aniee. C
XIX noie?ooy ea?oiiey ii/eia? iinooiiai cai?ithaaoe oe?a a ?aoe?ii?
aaaaoueio ?aa?ii?a. Ae?iuoaaeeny aa?aoc, a i?aaeaiieo ?aeiiao — eaaoi ?
aeeiy. C i?ei?aa ?inee ia?o?ooea, ianoa?ia, o??i, e??i. C naae?aieo
eoeueoo? — yaeoea, a?oo?, neeae, aeoi?, nii?iaeeia.

Oaa?eiieoeoai neeaaeaeiny c ae?iuoaaiiy ei??a ye oyaeiai? neee, naeiae,
iaaoeue ia i’yni, ioeoe?.

Iniiaiei niiniaii ia?a?iaee ca?ia aoa ieeia?nueeee. Iieiee aeeoi,
ioaieoeth, a?a/eo, i?ini, y/i?iue, eoeo?oaeco. ?iaeee e?oie c i?ina,
a?a/ee, y/iaith, ioaieoe?, eoeo?oaece. Ia ceio nieieee oa eaaneee iai/?
oa o?oeoe. Nooeee yaeoea, a?oo?, neeae, aeoi?, nii?iaeeio, a?eae, ia
i?aaei? — aa?eeine.

I’yni iaiaaaeeny i?iaeaaaoe /a?ac eiai aei?iaeia/o. ?ieiee i?iaeaaaee ia
o?eueee iaaeeeoee, aea e oa, ui aoei iaiao?aeii aeey aeaniiai
niiaeeaaiiy. Naeieio caeeoaee nia?, i?iaeaaaee yeiae/eio oa oaeyoeio.
Ooaeiao cae/aeii caaeaaee aea?/e ia ??e — ia ??caeai oa ia Ianeo. Naei
nieeee, i’yni aiooaaee na?aeei aai ii?iaeaiei, ?ieiee oaae nieeee. Eeoee
oa oeoiie i?ney ?aoaeueii? ia?iaee ia/eiyee i’ynii, naeii, e?ia’th, ?
?iaeee eiaaane, e?ia’yiee.

C iiei/ieo i?iaeoeo?a aiooaaee ne?, a Ea?iaoao oa oai, aea ?icaiaeeee
iaaoeue ia iieiei, aiooaaee iaa/o a?eico. Aiooaaee niaoaio, yeo /anoeiai
ia?a?iaeyee a ianei, caeaa?eueoiai ia i?iaeaae. Iieiei eaaneee ia eeneye
? ?yaeaieo.

?eaaeuenoai aoei i?aeiiaith aei a?aeiiai ia a?eee naeyinueeiai
oa?/oaaiiy. ?eao nieeee aai a’yeeee.

Iianyeaeaii? no?aae. Iaea?eueo iioe?aieie no?aaaie aoee aeaioiaeai? c
?ineeiieo neeaaeiee?a. A?eueoo ?ieue a?ae?a?aaaee no?aae c ca?iiaeo.
Eao? aeaioiaeyeeny c i?ina, a?a/ee, eoeo?oaece, y/iaith, a?ana, c??aeea
ioaieoe?. Eao? c aeeoa ia aiooaaee. Aiooaaee ??aee? eaoiiiae?ai? no?aae
— eoe?o, y/iee e?oiiee.

Oe?a oe?ioaaany a?e ca an? ?io? ia/ai? no?aae. A Oe?a?i? iaeee oe?a
ia?aaaaeii c aeeoiuei? ioee. Aea o ae?oa?e iieiaei? XIX noie?ooy ?c
coaiae?iiyi naeyinoaa a aeeoi ii/aee aeii?ooaaoe ?ioo ioeo. Ia
Iieoaauei? ? Neiaiaeaiuei? aeii?ooaaee a?a/eo, ia Iie?nn? — ea?oiieyio,
O Cao?aei?e Oe?a?i? — y/i?iio, eoeo?oaecyio, a?anyio. Oe?a caaaeaaaee o
aea?aa’yi?e ae?aeoe? ia caeeoeia? ?ic/eie c ieioei? aei?/ee, aei?ooaaee
nii/aoeo aea?aa’yiith eiienoeith, a c aeiaeaaaiiyi ai?ioia oa
caaono?iiyi o?noa — ?oeith. O?noi i?aeoiaeeei aeae?eueea aiaeei o
oaieiio i?noe?, iio?i eiai naaeaee o i?/, ia aeoaiaiio aai eaionoyiiio
eeno?, aac oi?ie. Oe?a iaeee ae?iee, ??aeoa ae?a/aoa, ?ac ia oeaeaeaiue,
iae/ano?oa a noaioo. C aei?eaiiyi oe?aa aoei iia’ycaii aaaaoi caai?ii ?
i?aaee. Oae: ia iiaeia aoei aei?eaoe oe?a o i’yoieoeth, o?eiaoe aeaa??
a?ae/eiaieie i?e naaeaeaii? oe?aa o i?/, oi?eaoeny o?noa “ia/eno?e”
ae?ioe?.

C noi?a aoee ?iciianthaeaeai? aeaa. Oea ??ci? aeaee ai?uo, eaioniye.
Ai?u aiooaaee iae/ano?oa c ao?yeii, eaionoith, ii?eaith, ea?oiieath (o
XIX noie?oo?). Ia i?aaei? aeiaeaaaee ea?oiieth. Ia nayoa a ai?u eeaee
i’yni, o aoaei? cai?aaeyee naeii. O i?no a thoeo eeaee nooaio ?eao,
cai?aaeyee ie??th. Iaaani? aiooaaee caeaiee ai?u c uaaeth, eiieae,
eiaiaee, e?iio, iao?ooee. Cai?aaeyee niaoaiith ? aa?aieie yeoeyie.
Ae?oeo aiooaaee oieiaeiee ai?u ia ne?iaaooe?, yeee ia aa?eee. Aei
ne?iaaoee aeiaeaaaee aa?aio ea?oiieth aai ao?ye, iao?ooeo, e??i,
oeeaoeth, ii iiaeeeaino? e?ooa yeoea ? niaoaio.

Iiei/i? no?aae aoee aeineoue ?iciianthaeaeai?. Ia noie? aoaaee ne?,
iieiei na?aea ? eenea, a Ea?iaoao — a?eica.

Ieee ocaa?e c nooeo ? na?aeeo o?oeo?a oa ya?ae, eaane, ianoi? c o?aa.
Oi?eueiee iaae ? ieai a XIX noie?oo? aaea iaeaea ia aiooaaee.

Oe?a iaa ? aaeeea ?eooaeueia cia/aiiy. Ia aan?eey iaeee ei?iaae. Ei?iaa?
aeaioiaeyee o iaio iieiaeeo ? ae?eeee i?ae /an ?o aea?oaaiiy.

4. Iiaoo ? cae/a?.

Aeooiaio eoeueoo?o e iiaoae noni?euenoaa aecia/aa i?eioeei
ei?ii?aoeaiino? — iaeaaeiino? ?iaeea?aeo aei nioe?aeueii? a?oie.
N?euenea oa?eoi??aeueia iaueia iaceaaeany a?iiaaeith. C /anii cia/aiiy
iaueie ciaiooaaeiny. Aea oeae i?ioean aoa ia??aiii??iei. sseui ia
I?aaiaa?aaei?e oa Cao?aei?e Oe?a?i? aiia ao?aoeea nai? cia/aiiy aaea a
XVII-XVIII noie?ooyo, oi Ia E?aiaa?aaeae? aiia ?nioaaea aei XVIII
noie?ooy. O aeeoo? aei?aaiethoe?eiiai naea ii?yae c io?oe?eiei i?aaii
caa??aaei neeo ? i?aai cae/a?aa. ?nioaaei aeaa oeie a?iiaaenueeiai
caieaaieiae?iiy — a?iiaaenueei-iiaeooiee ? a?iiaaenueei-iiaea??iee.
Ia??iaee/i? ia?aae?ee caie? aoee aaeeeith iiae??th a nae?. A?iiaaea iaea
i?aai i?e iani?aai?e nieao? iiaeaoe?a a?ae?a?aoe /anoeio caie? a iaeiiai
ainiiaea?y ? ia?aaeaoe ?ioiio. O ei?enooaaii? a?iiaaee ciaoiaeeeeny
ni?euei? e?ne, aiaeieieua, ianiaeua. A?iiaaea eiio?iethaaea i?iaaaeaiiy
y?ia?e?a, ei?/ai, aaca??a. Aiia ne?aeeoaaea ca noaiii aei??a, iino?a,
a?iiaaenueeeo aoae?aaeue. E?oaiaa ii?oea iaea i?noea i?e a?aeaoaaii?
eacaiieo iiaeiiinoae.

*eaie a?iiaaee ni?eueii iaeiaee ianooo?a aeey aeiaeyaeo ca noaaeii.
Ieaoeee ianoooo ye a a?ioia?e, oae ? a iaoo?aeuei?e oi?i?. E??i oiai,
ainiiaea?? ii /a?c? aeaaaee ianoooo iaeiiaeaiiee oa?/.

Aeey i?aiee aaaeeeo a?oio?a ?ieiee iaiao?aeii aoei ai?yaaoe o?e-/ioe?e
ia?e eiiae. A oaeeo aeiaaeeao naeyie ia’?aeioaaeeny aeey ni?eueii?
ia?iaee caie?. ?iciianthaeaeaiith aoea oi?ia aeiiiiiae ia a?ae?ia?oie,
oiaoi ethaee i?aoethaaee ii /a?c? iaeei ca iaeiiai.

Aaaeeeao ?ieue o a?iiaaenueeiio aeeoo? a?ae?a?aaaea oea?eaa,
a?aea?aeaiiy yei? aaaaeaeiny iaia’yceii eiaeiiai o?enoeyieia. Ca oeei
noaaeeee i?aaenoaaieee aeooiaainoaa. Aea aiie nai? a?aecia/aee, ui
ethaee oiaeyoue ia “a oea?eao” a “i?ae oea?eao”, oiaoi iini?eeoaaoenue,
ii/ooe inoaii? iiaeie. Nai???aeiei eeoaii aoea ei?/ia. Nthaee cae?aeiny
a aiaeeie aeica?eey ana naei. Ooo aea o ei?/i? oeeaaeaeeny ??ci? oni?
oaiaee, ye? ne??iethaaeeny ?oeiaeooyi oa iiai?e/ai. Noaoaa?eiaa
aeeoa?aioe?yoe?y a nae? aoea /?oei aecia/aia. Aiia ?aaoethaaea ?iciiae?e
i?aoe?, i?aaa ? iaia’ycee, ?aaoethaaea ii?ie iiaaae?iee. Iaioaaa
iao??a?oao, iai?eeeaae ae?iee ia iiaee aoiaeeoe aei aeai?ieo i?ai?a
a?iiaaee.

O ie?ai? a?iiaaee cae?aeanue iieiaeue. C oaei? ia?oai/i? a?iiaaee
iae?aany aaoaaeie, yeee caoeuaa ?ioa?ane a?iiaaee, i?aai?ciaoaaa
aeica?eey. Iaio /?oeith aoea i?aai?caoe?y ae?ai/eo a?iiaae, ye?
iinooiiai ceeaaeeny c ia?oaeiaeie. Oe?oeo iieiaeue aa/i?aie cae?aeanue o
caaaeueiii?eeiyoeo i?noeyo ia ?icaaae ? oaioe?, a a oieiaeiee /an — o
niaoe?aeueii iaeiyoeo oaoao ia aa/i?ieoe?.

Eaeaiaea?i? nayoa oa ia?yaee. Eaeaiaea? nayo aecia/aany aa?a?iei ono?i?i
aeeooy. Naeyie ia??aeei caiiaeyee o?aniee o?ae ? iieaaaiue o iie? aei
ii/aoeo i?aiee, n?aae, ia?aae ii/aoeii aeiea. A?aei?/aee aeaiue nayoiai,
?i’yi yeiai aoa iacaaiee i?noeaaee o?ai.

Nayoii, eiee “aaiaeeoueny e?oi a ceio”, aaaaeaee Aaaaeaiiy (21
eenoiiaaea). Ia aaaaeaiiy noaaeeee, uia aei oaoe ia caeoea ia?oith iniaa
ae?ii/i? noao? — oea i?eiineei iaaa?acaee.

Nayoa Eaoa?eie (24 eenoiiaaea) ? Aiae??y (30 eenoiiaaea) neoaoaaee iaiia
ae ?aiaoeoe??th aei ianooiieo ??caeayii-iiai??/ieo nayo. Ia Eaoa?eio
ai?iaeeee i?i iaeaooith ia?o a oetha?. Ia Aiae??y i?iaiaeeeeny aaeee?
aa/i?ieoe?. A i?/ ia Aiae??y aeicaieyeeny aea?oe oa iaa?oue ooe?aainuee?
a/eiee, oae? ye caieeaiiy aeaa?ae oaoe cciai?, caoeeaiiy eiieia, oa
?io?.

Ia aeaaiaaeoeyoeaeaii? nayoa (??caeai, Iiaee ??e oa O?auaiiy)
i?iaiaeeeiny aaaaoi iaa?/ieo ?eooae?a, ui ca a??oaaiiyie iiaeii? aoee
caaacia/eoe ethaeyi aaea/o ianooiiiai ?ieo. Ia ??caeai eieyaeoaaee, ia
Iiaee ??e uaae?oaaee. Oiaeeee ii oaoao, ni?aaee, neaaeee ainiiaea??a,
aaaeaee ?i uanoy, aeia?iaooo, ca ui io?eioaaee iaaio aeiaai?iaeo. Ii
oaoai oiaeeee c aa?oaiii, aea noaaeeeny oae? nia? eyeueeia? aenoaae, aai
ae aeaooiaoaaee ?eooaeueio a?o-aenoaao «Eica», yea neiaie?coaaea
e?oaiia?a /ano.

Ia ii/aoeo aanie (e?iaoeue ethoiai — ii/aoie aa?aciy) a?aecia/aee
Ianeyieoeth— i?eo?ae aanie. Ia ianeyio aiooaaee ieeioe?, aa?aieee,
eooooaaee ai??eeo, oiaeeee a aino? iaeei aei iaeiiai. Ia Ianeyieoeth
ia?oaee oa ae?a/aoa, ui ia iaeaieeeny ainaie, oyaioee eieiaeo. Aei ieo
i?ea’ycoaaee eieiaeo aai no??/eo oa aeiaaaee iiai?e/.

Ia?aae Ianeith oa?aoaaee yeoey, aei?eaee ianeo, ia/eiyee eiaaane,
aiooaaee ?io? no?aae aeey aaeeeiaeiuei? aa/a??. O nayoeia? aei?
a?aeaoaaeeny o?eaeaii? ia?iaei? aoeyiiy, ye? a?aeaoaaeeny ia iaeaeai?
a?ey oea?eae. A oe? aei? an?i aeicaieyeiny aecaiieoe o oea?eiai?
aecaiie. Ia?oo iaae?eth i?ney Aaeeeiaeiy aoaiiaoaaee iaioue iiia?eeo.
Eoee ia eeaaeiaeua i?ia?aeoaaoe ia?oaeo, ooaee ae ianee ?aeo. Ia?aeaee
ia iiaeeao. O oeae aeaiue aiaeoaaee noa?oe?a oa ?icaeaaaee ieeinoeith
«ca oiie?e aeoo?».

Caaa?oaiiy aanie ? ii/aoie e?oiueiai ia??iaeo iia’ycoaaany ?c Caeaieie
nayoaie (O??eoey). A oe? aei? oaoo oa ainiiaea?nuee? aoae?ae?
iaia’yceiai i?ee?aoaee caeaieie a?eeaie. A?aea?aeoaaee iiia?eeo ia
eeaaeiaeuao.

Eoiaea a?aecia/aee 24 /a?aiy. Iaia?aaeiaei? ae?aee i?ei?oeaieie
niiniaaie ?icaiaeeee aiaieua. Aaaaeaeiny, ui oe? aiaieua iathoue
oe?ethuo neeo. *a?ac ieo no?eaaee aeey oiai, uia i/enoeoeny,
aee?eoaaoeny a?ae oai?ia. Ia Eoiaea aaaaoi ai?iaeeee «ia iaeaooi?»,
cae?aee o?aae, ui iiaeii? aoee caoeuaoe a?ae a?aeueii.

I?ney cae?i/aiiy aeaoae nayoeoaaany iaaeeiie. C inoaiiueiai eieinny
aeieoe? ?iaeee ni?i ? a?iie, ye? ia?aaeaaaeeny ainiiaea?th naaeeae, a
ye?e nayoeoaaee. C oeueiai niiio ?icii/eiaee ianooiio n?aao. Oae
caieeaany eaeaiaea? nayo aa?a?ii? eoeueoo?e oe?a?ioe?a.

5. N?i’y.

Oetha caaaeaee aoa ia o?eueee aeoii oeea?eueii-i?aaiaiai oa?aeoa?o, a
ia’?aeioaaa a nia? nioe?aeuei?, a?ieia?/i?, iaoa??aeuei? oa aeooiai?
aniaeoe. Oetha a Oe?a?i? aoa iiiiaaiiei, iao??a?oaeueiei. Aaaaoi
neeaaeiaeo oethao a?ae??ciyeeny a ??cieo ?aeiiao Oe?a?ie, ui aoei
coiiaeaii ia?aaoaaiiyi oeeo ?aeii?a o neeaae? ??cieo aea?aeaa. Aea
?ni?aaea onoaeaia iniiaa, i?eoaiaiia oe?a?inueeiio ianaeaiith an?o
?aa?ii?a. Oae, i?aeaioiaea aei oethao aoea ni?aaith ia o?eueee iieiae?,
aaouee?a oa ?iaee/?a, aea e a?iiaaenueeino?. Aieea cae?enithaaany /a?ac
a?iiaaeo, iieiae?aei? a?iiaaee.

Aacoethai?noue caaaeii inoaeaeoaaeanue noni?euenoaii, oi/ c oeueiai
i?aaeea ?nioaaee ? aeiyoee. A?ae oethao iiaee a?aeiiaeoeny iaeei c nei?a
aai iaeia c aei/ie, uia ia ae?eeoe ainiiaea?noai oa aiaeoaaoe iieiaeoeo
nanoa? oa a?ao?a.

Oetha aoa ??ciiaeaeii aeiaiai?o, yeee oeeaaeaany onii, a a XVIII-XIX
noie?ooyo ienueiiai, iniaeeai, eiee eoea iiaa i?i ?icae?e caie?.
Ia?a/ai?e aaoueei aeaeaaaa i?eaeaia, aai iinaa. Aei iueiai aoiaeeea
ne?eiy (iino?eue, iaeya, a?eecia), ?ieiee ooaeiaa (ooaeiaa, caiey,
a?io?).

?ie? a naaoaii? a?ae??ciyeeny a caeaaeiino? a?ae oiai, iane?eueee
eiina?aaoeaiith aoea nenoaia caieaaieiae?iiy oa caieaei?enooaaiiy. I?e
eiina?aaoeai?e nenoai? ?ieue naieo iieiaeeo aoea aeoaea iacia/iith,
aaeaea a aeiaiai?? eoeiny ia i?i ethaia iieiaeeo, a i?i “iiea”, yea
iaeaaeaei aaoueeai.

Cae/a?aa i?aai iaiaaeoaaei oeeaaeaiiy ia??aieo oetha?a, ia?o ca ana i?ae
aaaaoeie oa a?aeieie. ? aaaao? ? a?aei? iaioi/a a?aeaeaaaee ae?oae ca
ia??aiiai.

Caaaeueiei i?aaeeii aoei, ui iaa?noea eoea o n?i’th /ieia?ea. Aea a
ia??aieo oethaao cono??/aany ? aeiaaeie, eiee a?aeiee /ieia?e eoia o
n?i’th ae?iee, ia i?eeiaoeoai. I?eeiaoeoai ?ic??ciyeiny ca i?e/eiith,
?nioaaei o?e eiai aeaee — ca aaaeaiiyi, ca aieath aaouee?a, ca
cai?ioaiiyi. A ia?oiio aeiaaeeo iieiaeaiiy cyoy aoei iiae?aiei aei
iaeiaiiai i?aoe?aieea, ia??aia a n?i’?. Cyoue ia aoa aieiaith a n?i’?, a
oiio noaaeaiiy aei iueiai c aieo a?iiaaenueeino? aoei caeaa?eueoiai
ciaaaaeeeaei. A o?aoueiio aeiaaeeo cyoy cai?iooaaee iae/ano?oa, eiee ia
aoei aieiae n?i’?. Oiae? iei noaaaa cyoue. I?eeiaoeoai ca aaaeaiiyi oa
ca cai?ioaiiyi iae/ano?oa noaaethaaeiny a?iiaaeith.

Aei XVI noie?ooy iaioaaa a?iiaaeyinueeee oetha, eiee oetha aoa ae?eniei
i?ney a?iiaaenueeiai aan?eey. I?ci?oa (c 1744 ?ieo) Neiiae caoaa?aeea
oeac, ca?aeii c yeei oetha iaaoaaa /eiiino? o?eueee /a?ac a?i/aiiy.

Oe?a?inueea n?i’y i?ney iae?oaeaiiy ae?eeeany — iaeaieaoenue, nei ?oia c
aeiio ? aoaeoaaa aeaniee. Aea aeey aeiiiiiae aaoueeai iaeei c nei?a
ccaeeoaany aeiiiiaaaoe aaoueeai. Ia I?aaiaa?aaeae? caeeoaany noa?oee, ia
E?aiaa?aaeae? — iieiaeoee. ?ieiee (eiee o aaoueea ia aoei nei?a)
caeeoaeeny ? aei/ee. A ?ac? ia?aaea/? niaaeueie ca aeiaiai?ii (ca?ac a?i
iaceaa?oueny “aeiaia?? aeia?/iiai oo?eiaiiy”) aaoueei nai aecia/aa, ooi
c ae?oae caeeoa?oueny i?e iueiio, ianya iaia’yce?a oa aeieth a
niaaeuei?.

Aeniiaie.

Iaoa??ae aeyaeany iaaaaaoi oe?eaa?oei, i?ae y aaaaeaa ia ii/aoeo
iaienaiiy ?iaioe, ? ia i?aaaeeeee aeaeue, cia/iee eiai ianya ia aaeaeiny
ai?noeoe a ?aiee oeueiai ?aoa?aoo. Aea, ia i?e iiaeyae, aeeeaaeaiee
iaoa??ae aea? aeayea iiiyooy i?i aeeooy oa i?i a?iiaaenueeee ono??e
oe?a?ioe?a-naeyi inoaii? 500 ?ie?a. Oaeiae aea?oueny iaeaiueeee
eaeaiaea? nayo c iienaie, ui ca no/anii? i?aeoeee nayoeoaaiiy ia?iaeieo
nayo aeiiiiaaa? ?icoi?oe aeoiee oa ci?no oiai /e ?ioiai nayoa.

E?oa?aoo?a:

1. I.Ai?iiae. Cae/a? iaoiai ia?iaeo. 1991

2. O.Aiae. Yoiia?aoe/aneea iniaaiiinoe oe?aeineiai ia?iaea.

3. A.Ai?eaiei. Ia?ene c ?noi??? oe?a?inueei? aoiia?ao??.

4. I.E?aaaoeue. N?iaeiee iiaoo oa cae/a? oe?a?inueeiai ia?iaeo.

5. Eoeueoo?a ? iiaoo ianaeaiiy Oe?a?ie. I?ae ?aae. A.Iaoeei.

Похожие записи

Реферат з української

та світової культури:

Культура та побут населення України.

План.

Вступ.

1. Поселення та житло.

2. Народний одяг.

3. Харчування.

4. Побут і звичаї.

5. Сім’я.

Висновок.

Вступ.

За часів відродження української культури необхідним є і знання тих
звичаїв і культурних досягнень, що мали місце мимнулих століть.
Органічно розвиваючись, ці культурні набуття сприяли існуванню
української нації у її важкі історичні часи, підтримували дух народу у
моменти суворих випробувань, що їх зазнавала Україна, і є невід’ємною
частиною державної незалежності України.

Знання національної культури минулих століть є цікавим і з точки зору
загальної ерудиції, і для розуміння феномену українського народу, що
живе на перекресті шляхів в центрі Європи і впливає на політичні події
на всьому континенті.

В межах реферату неможливо розглянути всі аспекти розвитку української
культури протягом навіть останнього тисячоліття, але деякі елементи
культури можуть бути не тільки цікавими, а й корисними.

1. Поселення та житло.

Культура українців за суттю своєю завжди була осідлою, аграрною. Тому
основним типом поселення були села та хутори. Максимально враховуючи
природні умови, найдавніше населення території Украіни будувало свої
оселі біля водоймищ, на захищених від вітру ділянках. Жителі території
сучасної України використовували печери та напівпечери (пізніше
використовувалися землянки), інколи будівлі ставилися на стовпах, на
платформах. Ці типи житла використовувалися поряд зі звичайними
будинками майже до 19 століття. Для будування використовувались майже
всі матеріали, що могла дати природа — дерево, солома, очерет, глина,
каміння.

Форма та планування поселення також залежали найчастіше від природніх
умов та ландшафту. Так, в Карпатах будинки у селищах ставилися
безсистемно, на зручних земельних ділянках. В північній частині України
переважало вуличне планування. Інколи селища та міста будувались за
радиальною системою — колами, в центрі яких знаходилася центральна
торгова площа. На півдні України, де планування часто-густо відбувалося
за наказом або під керівництвом адміністрації, переважала квартальна
форма планування.

Внаслідок сприятливих погодних умов на більшості території України
сформувався відкритий тип двору. В ньому земельна ділянка, прилегла до
хати, залишалася просто неба. Господарські споруди найчастіше були
повністю відокремлені від житлового будинку (хоча зустрічалися і
часткове, і повне приєднання господарських споруд до житла). Житловий
будинок знаходився в глибині двору, часто закритий від поглядів ззовні
деревами та кущами.

Житло жителя України було двокамерним — складалося з опалюваної хати, та
неопалюваних сіней. Пізніше, в залежності від заможності хазяїна,
погодних умов, особливостей етнокультурних контактів з іншими народами,
почали опалюватися обидві частини житла, або інколи вони мали різні
входи. Трикамерний тип житла був відомий з XV століття. В такому житлі
були сіні, хата, та комора. Хата та комора розташовувалися з різних
боків від сіней. Інколи замість комори буда друга хата. Таке
розташування набуло назви хати на дві половини. Стіни житла зводились з
місцевих будівельних матеріалів залежно від ресурсів та можливостей
забудовників. Існувало два типи конструкції стін — зрубний і каркасний.
Перший зустручався зрідка, переважно в районах, багатих на
лісоматеріали. Каркас заповнювався глиною, перемішаною з соломою. У ряді
районів поряд з глиною та соломою вживалося каміння. Підлога в хаті була
також глиняною, дощана зустрічалася дуже рідко.

2. Народний одяг.

Український народний одяг — самобутнє явище, що розвивалося і
вдосконалювалося протягом століть, вбираючи в себе досягнення інших
культур, водночас не втрачаючи оригінальних ознак.

Чоловічий селянський одяг складався із сорочки до колін, що вдягалася
навипуск та перепоясувалась шкір’яним або в’язаним поясом, нешироких
штанів. Сорочка часто оздоблювалася вишивкою. На поясі кріпилися
необхідні інструменти (ніж, гребінь). Взимку поверх рубахи вдягався
хутряний кожух, восени та навесні — сукняна свита. На ноги одягалися
постоли — стягнуті шматки сиром’ятної шкіри, більш заможні чоловіки —
черевики, чоботи. Волосся різали під макитру. Цей вид стрижки поступово
замінював розповсюджене в XV—XVIII ст.ст. гоління голови із залишенням
оселедця. Бороди носили літні чоловіки.

Жіночий народний одяг складався з сорочки, запаски або юпки, кожуха
(взимку). Дівчата заплітали волосся в одну або дві коси. У Карпатах
заможні жінки також заплітали волосся в коси. Голову влітку обв’язували
стручкою або хусткою. Заміжні жінки обов’язково носили очіпок. Святковим
взуттям були черевики. Здебільшого повсякденно ходили босоніж або у
постолах.

У степовій частині України в XIX столітті побутувала фабрична одежа.
Вдягалися за міським зразком — верхні міські сорочки, пальта,
прямоспинні свити, кожухи у чоловіків; сарафани, спідниці, кофточки,
блузки, пальта — у жінок.

3. Харчування.

До середини XIX століття сформувався господарський комплекс, що включав
в себе землеробство зі скотарством (при перевазі землеробства).
Рибальство, бджільництво, мисливство та збиральництво являли собою
допоміжні засоби здобуття їжі.

Сіяли головним чином жито, хоча на Півдні все більше площ віддавалося
під пшеницю. Сіяли гречку, просо, ячмінь, овес, горох, квасолю, коноплі,
мак, льон. Поширюється соняшник. З кінця XIX століття розповсюджується
кукурудза, але помітної ролі в харчуванні вона не відіграє.

Овочеві культури — капуста, буряк, морква, огірки, цибуля, часник. З XIX
століття картопля починає поступово замінювати хліб в раціоні багатьох
регіонів. Вирощувалися гарбуз, в південних районах — кавун і диня. З
приправ росли пертрушка, пастерна, хрін, кріп. З садівних культур —
яблука, груші, сливи, вишні, смородина.

Тваринництво складалося з вирощування корів як тяглової сили, свиней,
овець на м’ясо, птиці.

Основним способом переробки зерна був млинарський. Мололи жито, пшеницю,
гречку, просо, ячмінь, кукурудзу. Робили крупи з проса, гречки, ячменю,
пшениці, кукурудзи. На зиму солоили та квасили овочі та фрукти. Сушили
яблука, груші, сливи, вишні, смородину, гриби, на півдні — абрикоси.

М’ясо намагалися продавати через його дорожнечу. Інколи продавали не
тільки надлишки, але й те, що було необхідно для власного споживання.
Свинину звлишали собі, продавали яловичину та телятину. Худобу звичайно
забивали двічи на рік — на Різдво та на Паску. Сало солили, м’ясо
готували свіжим або мороженим, інколи теж солили. Кишки та шлунок після
ретельної обробки начиняли м’ясом, салом, кров’ю, і робили ковбаси,
кров’янки.

З молочних продуктів готували сир, в Карпатах та там, де розводили овець
на молоко, готували овечу бринзу. Готували сметану, яку частково
переробляли в масло, здебільшого на продаж. Молоко квасили на кисляк і
ряжанку.

Рибальство було підмогою до бідного на білки селянського харчування.
Рибу солили або в’ялили.

Повсякденні страви. Найбільш поширеними стравами були виготовлені з
рослинних складників. Більшу роль відігравали страви з зернових. Каші
виготовлялися з проса, гречки, кукурудзи, ячменю, вівса, зрідка пшениці.
Каші з жита не готували. Готували рідкі кашоподібні страви — куліш,
ячний крупник.

Хліб цінувався біл за всі інші печені страви. В Україні пекли хліб
переважно з житньої муки. Але у другій половині XIX століття із
зубожінням селянства в жито почали домішувати іншу муку. На Полтавщині і
Слобожанщині домішували гречку, на Поліссі — картопляну, У Західній
Україні — ячмінну, кукурудзяну, вівсяну. Хліб завдавали у дерев’яній
діжці на залишкові розчини з минулої випічки, вимішували спочатку
дерев’яною кописткою, а з додаванням борошна та загустінням тіста —
рукою. Тісто підходило декілька годин у теплому місці, потім його сажали
у піч, на дубовому або капустяному листі, без форми. Хліб пекли жінки,
рідше дівчата, раз на тиждень, найчастіше в суботу. З випіканням хліба
було пов’язано багато заборон і правил. Так: не можна було випікати хліб
у п’ятницю, тримати двері відчиненими при садженні хліба у піч,
торкатися тіста “нечистій” жінці.

З супів були розповсюджені два. Це різні види борщу, капусняк. Борщ
готували найчастіше з буряком, капустою, морквою, картоплею (у XIX
столітті). На півдні додавали картоплю. На свята в борщ клали м’ясо, у
будні заправляли салом. У піст в юшку клали сушену рибу, заправляли
олією. Навесні готували зелений борщ з щавлю, копиви, лободи, кропу,
петрушки. Заправляли сметаною і вареними яйцями. Влітку готували
холодний борщ на сироватці, який не варили. До сироватки додавали варену
картоплю або буряк, петрушку, кріп, цибулю, по можливості круте яйце і
сметану.

Молочні страви були досить розповсюджені. На столі бували сир, молоко
свіже і кисле, в Карпатах — бринза.

Пили узвари з сухих і свіжих фруктів та ягід, кваси, настої з трав.
Хмільний мед і пиво в XIX столітті вже майже не готували.

Хліб мав і велике ритуальне значення. На весілля пекли коровай. Короваї
виготовляли у обох молодих і ділили під час їх дарування.

4. Побут і звичаї.

Духовну культуру й побуд суспільства визначав принцип корпоративності —
належності індивіду до соціальної групи. Сільска територіальна община
називалася громадою. З часом значення общини зменшувалося. Але цей
процес був нерівномірним. Якщо на Правобережній та Західній Україні вона
втратила своє значення вже в XVII-XVIII століттях, то На Лівобережжі
вона існувала до XVIII століття. У житті дореволюційного села поряд з
офіційним правом зберігало силу і право звичаєве. Існувало два типи
громадського землеволодіння — громадсько-подушний і
громадсько-подвірний. Періодичні переділи землі були великою подією в
селі. Громада мала право при несправній сплаті податків відібрати
частину землі в одного господаря і передати іншому. У користуванні
громади знаходилися спільні ліси, водоймища, пасовища. Громада
контролювала проведення ярмарків, корчем, базарів. Вона слідкувала за
станом доріг, мостів, громадських будівель. Кругова порука мала місце
при відбуванні казенних повинностей.

Члени громади спільно наймали пастухів для догляду за стадом. Платили
пастуху як в грошовій, так і в натуральній формі. Крім того, господарі
по черзі давали пастуху одноденний харч.

Для оранки важких грунтів інколи необхідно було впрягати три-чотири пари
коней. В таких випадках селяни об’єднувалися для спільної обробки землі.
Розповсюдженою була форма допомоги на відробіток, тобто люди працювали
по черзі один за одного.

Важливу роль у громадському житті відігравала церква, відвідання якої
вважалося обов’язком кожного християнина. За цим стежили представники
духовенства. Але вони самі відзначали, що люди ходять не “в церкву” а
“під церкву”, тобто поспілкуватись, почути останні новини. Своєрідним
клубом була корчма. Сюди збиралося в години дозвілля все село. Тут же у
корчмі укладалися різні усні угоди, які скріплювалися рукобиттям та
могоричем. Статевікова диференціяція в селі була чітко визначена. Вона
регулювала розподіл праці, права і обов’язки, регулювала норми
поведінки. Панував патріархат, наприклад жінки не могли входити до
виборних оргнів громади.

У окремі громади збиралась молодь. З такої парубочої громади обирався
ватажок, який захищав інтереси громади, організовував дозвілля. Менш
чіткою була організація дівочих громад, які поступово зливалися з
парубковими. Улітку молодь вечорами збиралась у загальноприйнятих місцях
на розваги і танці, а в холодний час — у спеціально найнятих хатах на
вечорниці.

Календарні свята та обряди. Календар свят визначався аграрним устроєм
життя. Селяни нерідко замовляли хресний хід і молебень у полі до початку
оранки, сівби, перед початком жнив. Відмічали день святого, ім’ям якого
був названий місцевий храм.

Святом, коли “вводиться літо в зиму”, вважали Введення (21 листопада).
На введення стежили, щоб до хати не зайшла першою особа жіночої статі —
це приносило негаразди.

Свята Катерини (24 листопада) і Андрія (30 листопада) слугували немов би
репетицією до наступних різдвяно-новорічних свят. На Катерину ворожили
про майбутню пару в шлюбі. На Андрія проводилися великі вечорниці. В ніч
на Андрія дозволялися жарти та навіть хуліганські вчинки, такі як
замикання дверей хати ззовні, затикання комина, та інші.

На дванадцятиденні свята (Різдво, Новий рік та Хрещення) проводилося
багато магічних ритуалів, що за віруваннями повинні були забезпечити
людям вдачу наступного року. На Різдво колядували, на Новий рік
щедрували. Ходили по хатах, співали, славили господарів, бажали їм
щастя, добробуту, за що отримували певну винагороду. По хатам ходили з
вертепом, де ставилися такі собі лялькові вистави, або ж влаштовували
ритуальну гру-виставу «Коза», яка символізувала кругообіг часу.

На початку весни (кінець лютого — початок березня) відзначали Масляницю—
прихід весни. На масляну готували млинці, вареники, куштували горілку,
ходили в гості один до одного. На Масляницю парубки та дівчата, що не
оженилися восени, тягнули колоду. До них прив’язували колоду або стрічку
та вимагали могорич.

Перед Паскою фарбували яйця, випікали паску, начиняли ковбаси, готували
інші страви для великодньої вечері. У святкові дні відбувалися триденні
народні гуляння, які відбувалися на майдані біля церкви. В ці дні всім
дозволялося дзвонити у церковні дзвони. Першу неділю після Великодня
вшановували памть померлих. Йшли на кладовища провідувати мертвих, туди
ж несли їжу. Обідали на могилах. У цей день годували старців та
роздавали милостиню «за упокій душі».

Завершення весни і початок літнього періоду пов’язувався із Зеленими
святами (Трійця). В ці дні хату та господарські будівлі обов’язково
прикрашали зеленими гілками. Відвідували померлих на кладовищах.

Купала відзначали 24 червня. Напередодні діди примітивними способами
розводили вогнища. Вважалося, що ці вогнища мають цілющу силу. Через них
стрибали для того, щоб очиститися, вилікуватися від хвороб. На Купала
багато ворожили «на майбутнє», збирали трави, що повинні були захищати
від відьом.

Після закінчення жатви святкувався обжинок. З останнього колосся жниці
робили сніп і вінок, які передавалися господарю садиби, в якій
святкували. З цього снопу розпочинали наступну сівбу. Так замикався
календар свят аграрної культури українців.

5. Сім’я.

Шлюб завжди був не тільки актом цивільно-правового характеру, а
об’єднував в собі соціальні, біологічні, матеріальні та духовні аспекти.
Шлюб в Україні був моногамним, патріархальним. Багато складових шлюбу
відрізнялися в різних районах України, що було зумовлено перебуванням
цих районів у складі різних держав. Але існівала усталена основа,
притаманна українському населенню всіх регіонів. Так, підготовка до
шлюбу була справою не тільки молоді, батьків та родичів, але й
громадськості. Вплив здійснювався через громаду, молодіжні громади.

Безшлюбність загалом осуджувалась суспільством, хоч з цього правила
існували і винятки. Від шлюбу могли відмовитися один з синів або одна з
дочок, щоб не ділити господарство та годувати молодших сестер та братів.

Шлюб був різновидом договору, який укладався усно, а в XVIII-XIX
століттях письмово, особливо, коли йшла мова про розділ землі. Нареченій
батько видавав придане, або посаг. До нього входила скриня (постіль,
одяг, білизна), інколи худоба (худоба, земля, гроші).

Ролі в сватанні відрізнялися в залежності від того, наскільки
консервативною була система землеволодіння та землекористування. При
консервативній системі роль самих молодих була дуже незначною, адже в
договорі йшлося не про любов молодих, а про “поле”, яке належало
батькам.

Звичаєве право обмежувало укладання нерівних шлюбів, перш за все між
багатими та бідними. І багаті і бідні неохоче віддавали дітей за
нерівного.

Загальним правилом було, що невістка йшла у сім’ю чоловіка. Але в
нерівних шлюбах зустрічався і випадок, коли бідний чоловік йшов у сім’ю
жінки, на приймацтво. Приймацтво розрізнялося за причиною, існувало три
його види — за бажанням, за волею батьків, за запрошенням. В першому
випадку положення зятя було подібним до найманого працівника, нерівне в
сім’ї. Зять не був головою в сім’ї, а тому ставлення до нього з боку
громадськості було здебільшого зневажливим. В третьому випадку зятя
запрошували найчастіше, коли не було голови сім’ї. Тоді ним ставав зять.
Приймацтво за бажанням та за запрошенням найчастіше схвалювалося
громадою.

До XVI століття панував громадянський шлюб, коли шлюб був дійсним після
громадського весілля. Пізніше (з 1744 року) Синод затвердив указ, згідно
з яким шлюб набував чинності тільки через вінчання.

Українська сім’я після одруження ділилася — оженившись, син ішов з дому
і будував власний. Але для допомоги батькам один з синів ззалишався
допомагати батькам. На Правобережжі залишався старший, на Лівобережжі —
молодший. Інколи (коли у батька не було синів) залишалися і дочки. В
разі передачі спадщини за договором (зараз він називається “договір
довічного утримання”) батько сам визначав, хто з дітей залишається при
ньому, обсяг обов’язків та долю в спадщині.

Висновок.

Матеріал виявився набагато цікавішим, ніж я вважав на початку написання
роботи, і на превеликий жаль, значний його обсяг не вдалося вмістити в
рамки цього реферату. Але, на мій погляд, викладений матеріал дає деяке
поняття про життя та про громадський устрій українців-селян останні 500
років. Також дається маленький календар свят з описами, що за сучасної
практики святкування народних свят допомагає розуміти витоки та зміст
того чи іншого свята.

Література:

1. О.Воропай. Звичаї нашого народу. 1991

2. Ф.Вовк. Этнографические особенности украинского народа.

3. В.Горленко. Нариси з історії української етнографії.

4. О.Кравець. Сімейний побут та звичаї українського народу.

5. Культура і побут населення України. Під ред. В.Наулко.

Похожие записи