.

Культура Прикарпаття періоду Київської Русі, Галицького та Галицько-Волинського князівств (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
277 2661
Скачать документ

Коломийський коледж права і бізнесу

Р Е Ф Е Р А Т

на тему:

“Культура Прикарпаття періоду Київської Русі, Галицького та
Галицько-Волинського князівств”

виконав: студент групи Ю-34

Ненчин Віталій

Викладач: Сербенюк Л.М.

Коломия

2000

Перед утворенням Київської Русі на території Прикарпаття жило племя
хорватів. В “Повісті минулих літ” їх вперше згадано під 907 роком, коли
вони разом з полянами, древлянами і дулібами, тиверцями та іншими
руськими племенами брали участь в поході князя Олега на Візантію. Вдруге
хорвати згадані в цьому літописі в 993 році, коли на них пішов походом
київський князь Володимир. Очевидно, саме тоді Прикарпаття із суміжними
територіями було остаточно включене до складу Київської Русі.

Археологами виявлено ряд цікавих знахідок, які свідчать про те, що у
VІІІ – ІХ століттях на території Прикарпаття високого рівня досягли
ковальська справа, деревообробне і костерізне ремесла, ткацтво і
лимарство. Певного поширення набуло гончарське ремесло. Згодом в краї
зявляються перші рукописні книги, призначені для церковного
богослужіння, житія святих тощо.

Світське життя наших земляків в деякій мірі знайшло своє відображення в
давньоруських літописах.

Найцікавішим в цьому плані є драматичне оповідання про осліплення
теребовлянського князя Василя Ростиславича братами Святополком і
Давидом. Це оповідання можна вважати одним з ерших художніх творів, що
виник в ХІ столітті на території Галичини.

Період феодальної роздробленості як закономірний етап в історії
Київської Русі був періодом дальшого куо=льтурного розвитку Прикарпаття.
В краї значного поширення набула шрамота, про що свідчать написи ХІІ –
ХІІІ століть на стінах храмів в Галичі і Рогатині, на побутових
предметах. Розвивалась шкільна освіта. Серед місцевмх князів багато
уваги приділяли розвитку освіти князі Володимирко та Ярослав Осмомисл.
Особливість шкільної політики останнього полягала в тому, що він
“монахов же и их доходьі к научению детей определил”, тобто розгортав
мережу шкіл коштом неоподаткованих прибутків монастирів. Ще в період
правління князя Володимирка в Галичі, ймовірно, було відкрито й
бібліотеку. Адже при Ярославі Осмоммислі ця бібліотека була однією з
найкращих на Русі.

Піклуючись про освіту, князь спонукав бояр і двірцеву знать посилати
своїх дітей для навчання в училища.

Потяг до освіти був тоді настільки великий, що міська влада стала
утискувати учнів. На вимогу галицьких міщан в 1301 році князь Лев
Данилович змушений був грамотою підтвердити надані раніше привілеї
школярам.

Про значне поширення писемності серед населення краю свідчать і
археологічні знахідки. Важливу групу таких знахідок становлять, зокрема,
писала, що виготовлялись із бронзи, заліза або кістки у вигляді
гострокінцевих стрижнів з лопатками у верхній частині.

Такі написи виявлено на церкві Пантелеймона – єдиній памятці культової
мурованої давноруської архітектури, що збереглася до нашого часу.
Очевидно, були вони й на інших церквах Галича та іших міст Прикарпаття,
які не збереглися до наших днів. Писала виявлено археологіми в Галичі,
Коломиї та Городниці на Городенківщині.

Оригінальною високохудожньою писемною памяткою ХІІІ століття є
Галицько-Волинський літопис, перша частина якого була складена в Галичі.
Він охоплює події з 1201 по 1292 рік і має світський характер. Автор
поетично, образно розповідає про князювання Романа і Данила, про життя
князів і бояр, воєнні походи, боротьбу проти монголо-татар, польських і
угорських загарбників. Він звертається з закликом до єднання руських
земель, проводить ідею міцної висококнязівської влади, яка могла
забезпечити захист від іноземних поневолювачів.

В Галицько-Волинському літописі серед багатьох цікавих історичних подій
та імен згадуються три тоідшні галицькі діячі культури – “премудрий
художник” Тимофій, “хитрець” Авдій і “словутний співець” Митуса. Про
першого з них літописець повідомляє: “А був у Галичі Тимофій, премудрий
книжник родом із Києва”. В Галичі Тимофій наблизився до княжого двору.
Він засуджував міжусобиці галицьких бояр, підтримував престиж
великокнязівської влади і тісно співпрацював з Данилом Галицьким та його
союзником в боротьбі з угорськими феодао=лами – новгородським князем
Мстиславом Удатним, вів літературні записи тогочасних ітосричних подій,
що лягли в основу Галицько-Волинського літопису. Однією з найбільш
ймовірних, як слушно відзначив академік В.В. Грабовецький, є гіпотеза,
що “премудрий книжник” Тимофій міг бути автором “Слова о полку
Ігоревім”.

Другим відомим діячем культури часів Данила галицького був скульптор
Авдій. Літописець називає його “хитрець” – тобто “умілець” – так тоді
називали восококваліфікованого майстра. Творчість Авдія можна умовно
поділити на галицький і холмський періоди. В Холмі він прикрасив,
зокрема, своїми мистецькими роьотами церкву Іоанна.

Третім діячем культури Галицької Русі середини ХІІІ століття був
“словутний співець” Митуса, що жив спочатку в галичі,а потім в
Перемишлі. Постать Митуси здавна цікавила дослідників. М. Максимович
вважав, що він був знаменитим церковним співаком. Інші історики не
погоджувлись з таким твердженням. Зокрема, сучасний український історик
М. Котляр вважає, що Митуса, найімовірніше, був придворним поетом, який
виконував власні вірші речитативом під акомпанемент арфи або лютні, так
само, як відомі західноєвропейські трубадури. Ця думка більш близька до
істини.

В цей час тут існували такі міста, як Галич, долина, Городенка,
Коломия, Рогатин, Рожнятів, Снятин, Тисмениця, Тлумач та інші. З
розширенням міст будувалися міські укріплення, різні цивільні і культові
споруди: князівські і боярські палаци, церкви тощо. Лише в Галичі
археологи виявили залишки близько 30 камяних переважно культових
будівель кінця ХІІ-ХІІІ століть.

На березі Дністра (зараз с.Шевченкове) до нашого часу збереглася церква
Пантелеймона (близько 1200 р.)

Найбільшим храмом стародавнього Галича був згаданий Успенський собор,
виявлений українським археологом Я. Пастернаокм в 1936 – 1938 роках.

В ІХ -ХІV століттях на території Галицької землі високого розвитку
досягли ковальська, ювелірна і гончарна галузі ремесла. Про це
незапеерчно свідчать цілий ряд виробів тогочасних майстрів, що знайдені
археологіми в Галичі та інших населених пунктах Прикарпаття.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020