РЕФЕРАТ

на тему:

“Культура Німеччини”

Німеччина — держава в Центральній Європі. Межує з Чехією, Австрією,
Швейцарією, Францією, Люксембургом, Бельгією, Нідерландами, Данією.
Омивається Північним і Балтійським морями.

На території Німеччини існує 43 природних парки (Бергштрасе-Оденвальд,
Гарц, Пфальцекський Ліс та інші) і 35 заповідників (охорона типової
флори, фауни і природних ландшафтів у цілому).

Історичний період, протягом якого Німеччини не існувало як цілісної
держави, суттєво вплинув на формування культури німецької нації.

Культура Німеччини сходить корінням в глибоку стародавність. Римські
історики писали про існування у давніх германців пісень міфологічного і
героїчного характеру. До перших вцілілих пам’ятників німецької
словесності відносяться уривок героїчної «Пісні про Хільдебранда»
(початок IХ ст.) і «Мерзебурзькі заклинання» (початок Х ст.).

У ХІІ-ХШ ст. отримав розвиток героїчний епос на сюжети з давньої
історії: «Гудуруна» (1240 р.), «Пісня про Нібелунга» (бл. 1200 г.),
«Равенська битва» (середина ХШ ст.) й інші. У цей час виникає, так
звана, «куртуазна» література, у якій оспівуються подвиги лицарів і їхнє
служіння вірі. Її жанрами стають рицарська лірика — мінезингери, і
рицарські романи. Яскравими представниками цих жанрів були Вальтер фон
дер Фогельвейде, Генріх фон Фельдеке й інші.

ХШ ст. у Німеччині — це затвердження готичного стилю в мистецтві, що,
базуючись на придворно-рицарській культурі, з’явився визначальним
напрямком у розвитку культури всієї середньовікової Європи. Німецька
готика — це собори в Лимбурзі і Бамберзі, Кельні, Фрейбурзі тощо. Це
скульптура, яка передає пластику і рух людських тіл («Золоті ворота» у
Фрейберзі, скульптури Бамберзького собору, собору в Наумбурзі тощо). У
мальовничих готичних мініатюрах плескатість зображення змінюється його
об`ємністю. З’являється живопис по склу — вітражі.

У другій половині ХШ ст. зі зростанням міст і розвитком ремесел виникає
бюргерська література, а на противагу рицарському мінезингу з’являється
поезія ремісників — мейстерзінгери.

В якості літературної мови, починаючи з ХШ ст., виступає
верхньонімецький діалект.

ХV-ХVП ст. — час, коли політична роздробленість Німеччини негативним
чином відбивалася на розвитку її культури. Культурне життя існувало
здебільшого при князівських палацах. Разом з тим, це був період початку
німецького Відродження. Найвищого розквіту мистецтво Німеччини досягло
на початку ХVI ст. У цей час працювали такі найвидатніші німецькі
живописці, графіки, теоретики мистецтва й учені, як А. Дюрер
(1471-1528), Л. Кранах (1472-1553), Г. Гольбейн, М. Грюневальд
(1460-1528), Бургкмайр (1473-1531) й інші. Скульптура творилася такими
великими майстрами, як А. Крафт (1455-1509), П. Фішер Старший (бл.
1460-1529) й інші. У скульптурних творах цього періоду вперше
з’являється портрет.

Архітектура епохи Відродження у Німеччині — це бароко. Найбільш значним
архітектором цього часу був Е. Голль (1573-1646). Найбільшим вкладом у
розвиток літератури в цей період були праці М. Лютера, його духовні
пісні й гімни, і особливо переклад Біблії німецькою мовою. У 1678 році у
Гамбурзі відкрився перший Національний музичний німецький театр. Перша
німецька опера була написана Г. Шютцем (1585-1672). Органісти Д.
Букстехуде (1637-1707), Г. Бем (1661-1733) й інші були безпосередніми
попередниками великих німецьких композиторів І. С. Баха (1685-1750) і Г.
Ф. Генделя (1685-1759).

У ХVШ ст. німецька культура продовжила розвиток під знаком буржуазного
Просвітництва. Першим представником Просвітництва у Німеччині був І.
Готшед (1700-1766), який проголосив першість «здорового сенсу» в науці і
літературі.

Відомими літераторами цієї епохи були: поет Г. Клопшток (1724-1803) —
попередник літературного руху 70-х років ХVШ ст. «Буря й натиск», М.
Віланд (1733-1813) — поет, сатирик і романіст, автор просвітницького
«роману виховання» «Агатон». Засновником романтичного напрямку в
німецькій літературі став барон Гарденберг, відомий під псевдонімом
Новаліс (1772-1801). Його ідеї розвивав у своїх численних творах
літератор, публіцист і філософ Фрідрих Шлегель (1772 — 1829). Першим
представником класицизму в німецькій літературі став Г. Лессінг
(1729-1781), який обґрунтував реалістичну естетику національної
німецької літератури. Великими представниками німецького (Веймарського)
класицизму кінця ХVШ ст. були І. В. Гете (1749-1832), І. Ф. Шіллер
(1759-1805) та І. Г. Гердер (1744-1803). Яскравим представником
романтизму в німецькій літературі був Т. Гофман (1776-1822). Архітектура
ХVШ ст. — це пишне, монументальне бароко, її творці Б. Нейман
(1687-1753), А. Шлютер (1664-1714), М. Д. Пеппельман (1662-1736). У
другій половині ХVШ ст. в мистецтві Німеччини починають виявлятися
тенденції класицизму. Ідеологом класицизму в Німеччині був
мистецтвознавець І. І. Вінкельман (1717-1768). У ХVШ ст. у Німеччині
отримало великий розвиток мистецтво порцеляни, що завоювала світову
славу. Родоначальником німецької класичної філософії став Еммануїл Кант
(1724-1804).

У ХVШ ст. найвидатнішим представником музичного мистецтва був Л.
Бетховен (1770-1827).

У німецькій літературі першої половини ХIХ ст. розвиваються два
напрямки: ліберально-буржуазне (А. Платний, К. Іммерман й інші) і
буржуазно-демократичне (Л. Берні, К. Гуцков тощо). В поезії прославився
великий поет Г. Гейне (1797-1856).

У мистецтві в цей період в Німеччині представлені такі напрямки, як
романтизм: Ф. О. Рунге (1777-1810), І. А. Кох (1768-1839), К. Д. Фрідрих
(1774-1840), П. Корнеліус (1783-1867) та інші; реалізм: Ф. Васман
(1805-1886), К. Блехен (1798-1840), Г. Ф. Керстінг (1785-1847);
імпресіонізм — В. Трюбнер (1858-1925), М. Слегфогт (1868-1932).

Романтизм у музиці представлений композиторами К. М. Вебером (1786-1826)
і Т. А. Гофманом (1776-1822). У цей час в Німеччині працювали
композитори, Ф. Мендельсон-Бартольди (1809-1847), Р. Шуман (1810-1856),
Р. Вагнер (1813-1883).

Трагічні події ХХ ст. були важкими ударами для німецької культури.
Численні діячі культури виявилися в еміграції. Тоталітарний режим,
встановлений у Східній Німеччині здійснював тиск на культуру, обмежуючи
її рамками соцреалізму.

В образотворчому мистецтві і літературі початку ХХ ст. отримав широкий
розвиток експресіонізм. В цьому напрямку працювали такі письменники, як
Г. Кайзер (1878-1945), В. Газенклевер (1890-1940), митці, графіки і
скульптори: Е. Нольде (1867-1956), Е. Хеккель (1883-1970), М. Бекман
(1884-1950), М. Пехштейн (1881-1955) та інші.

Культуру Німеччини ХХ ст. представляють всесвітньо-відомі письменники,
поети і драматурги: Томас (1875-1955) і Генріх (1871-1950) Манни, Е.
Ремарк (1898-1970), Б. Келлерман (1879-1951), Г. Гессе (1877-1962), М.
Коммерель (1902-44), Г. Кайзер (1878-1945), Р. М. Рільке (1875-1926), Б.
Апіц (1900-1979), Д. Нолль (нар. 1927), Г. Белль (1917-1985), А. Шмідт
(1914-1979).

Архітектура Німеччини

Об’єкти всесвітньої спадщини

Церкви і собори

Кафедральний собор в Ахене

Будівництво кафедрального собору в Ахені, з його октогональною базилікою
і куполом, почалося між 790 і 800 роками під час правління імператора
Карла. В архітектурі собору сполучається стиль Римської імперії і
розкішна обробка деталей, доданих у середні століття

Дата включення в Список всесвітньої спадщини: 1978

Кафедральний собор у Шпайері

Заснований Конрадом II у 1030 році і реконструйований наприкінці XI
століття, собор у Шпайере є одним з головних пам’ятників римської
імперії. Архітектура собору, що має васильку з чотирма вежами і двома
куполами, виявляє собою гармонію західного і східного стилів

Дата включення в Список всесвітньої спадщини: 1981

Кафедральний собор у Кельні

Будівництво кафедрального собору в Кельні було почато 1248 року і
проходило в кілька стадій, цей будинок у готичному стилі було побудовано
лише в 1880 році. Протягом семи сторіч його послідовно будували зодчі,
натхненні вірою і духом абсолютної відданості первісним планам. Крім
виняткової цінності самого будинку, собор включає велика кількість
шедеврів мистецтва. Будинок був ушкоджений у ході Другої світової війни
і цілком відновлений у наступні роки

Дата включення в Список всесвітньої спадщини: 1996

Собор Святої Марії і церква Святого Михайла в Хильдесхайме

Церква Святого Михайла була побудована між 1010 і 1020 роками в старому
саксонському стилі, у якому почувається вплив романської архітектури. Її
інтер’єр, дерев’яна оштукатурена стеля, поряд зі скарбами собору Святої
Марії, відомого двер і бронзовою колоною, є доказом сходження до
традицій романських церков Римської Імперії

Дата включення в Список всесвітньої спадщини: 1985

Церква прочан Висі

Чудово збережена в красивій альпійській долині, біла Церква у Висі
(1745-1754) роботи архітектора Домінікуса Зіммерманна є шедевром
баварського зодчества в стилі рококо — рясного, барвистого і радісного

Дата включення в Список всесвітньої спадщини: 1983

Монастирський комплекс Маульбронн

Маульбронн, заснований у 1147 році, у даний час являє собою прекрасно
збережений середньовічний монастирський комплекс на території Німеччини
до півночі від Альп. Основні будинки комплексу, оточені укріпленими
стінами, були побудовані в XII – XIV ст. Церква монастиря побудована в
змішаному романсько-готичному стилі, її архітектура вплинула на
поширення готичного стилю в зодчестві в північній і центральній Європі.
Є виняткової система іригації зі складною мережею каналів, стоків і
басейнів

Дата включення в Список всесвітньої спадщини: 1993

Гейдельберський замок

Церка Святого Міхаеля

у Нижній Саксонії

Похожие записи