Реферат на тему:

Ходить гарбуз по городу

Сюжет побудовано на основі відомої жартівливої енної пісні. В даному
варіанті постановник — автор підручника використав акомпанемент хору,
який ілюстрував дію. Хористи можуть виконувати нескладні рухи,
зливаючись воєдино танцюристів. Якщо хору нема, танець виконується під
музичний супровід. Танець поставлено у 60-ті роки, коли деякі культури,
не зовсім традиційні для України (горох), набирали свого значення.
Основних виконавців по 8 чоловік (може бути збільшена або зменшена) на
культуру: а кукурудзочка, горох, бурячок. Об’єднує цей танець — Гарбуз з
маленьким поводирем-хлопчиком. Постановник може ввести й інші,
притаманні певному району культури: жито, льон, городину тощо.

Лексика. Залежно від віку виконавців: дорослі, підлітки чи діти, лексика
найтісніше пов’язана з костюмом, який визначає персонаж. У нашій
постановці вперше було використано на основі традиційних форм сучасну,
модерну форму одягу з застосуванням нових тканин: капрон, ексельсиор,
нейлон тощо, кольорові чобітки, черевички. Бурячки були одягнуті в
куртасики (запорізька безрукавка — зеленого кольору) на голові у Гороху
— шапка-бирка у формі стручка тощо.

У нашій постановці кожна партія має свої, тільки її притаманні рухи:
присядки, повзунці, стрибки тощо, а також використовується весь арсенал
поєднуючих рухів: тинки, бігун: дрібушки, вихиляси.

Композиція. В основному фронтальні лінії, півкола.

Музика. Вступ (вихід культур) — 16 тактів — урочисті пожвавлено, розмір
2/4. Далі кожна культура характеризується своїм музичним супроводом —
це, в основному, — 2/4, інколи — 4А Темни від швидких бадьорих до
швидких грайливих. Фінал розмір 4/4. Темп маршу.

Виконання. Перший запис танцю-гри подано В.Верховинцем у збірці
«Весняночка» (II частина). В його постановці бер; участь 11 осіб:
Гарбуз, диня, огірки (дві особи), морківиця дочкою (дві особи), буряки
(дві особи), бараболя, квасоля, біб.

Автор радить йти точно за текстом всім відомої пісні, досить дотепно
закінчується:

Ой ти, Гарбуз, ти перистий,

Із чим тебе будем їсти?

Миска пшона, кусок сала —

От до мене вся приправа.

Під кінець гри всі діти ложкою їдять з миски кашу, а хто залишився без
ложки, той стає Гарбузом, — і танець почнеться спочатку.

На нашу думку, цей варіант має бути використаний дитячих садках,
молодших класах школи, коли діти починають опановувати фольклорний
матеріал. В тім, що ця тема до вихователям дітей, свідчать численні
листи на адресу Заслуженого ансамблю пісні і танцю України “Дарничанка”
(м.Київ), який одержав диплом першого ступеня та золоту медаль на
Всесоюзному фестивалі художньої самодіяльності, виконує танець майже на
всіх урядових концертах, святах народної лісі та танцю 60-70-ті роки.

НА КУКУРУДЗЯНОМУ ПОЛІ. У танці, створеному П.Вірським, органічно
поєднана тема механізації в сільському господарстві: сівба
квадратно-гніздовим способом.

І симпатичні комбайнери на кожний такт висаджують по дівчині —
«кукурудзки». Мить — і поле вже зеленіє. Другий Підгортання
«кукурудзок», в якому яскраво виявляється (хореографічний конфлікт, —
комбайнери помічають одну дівчинку-«кукурудзинку»). Тоді, як її подруги
тягнуться до сонця поступово випрямляючись на весь зріст, бідолага
зовсім у бур’яні. Знесилені руки, обм’якле тіло, опущена голова свідчать
про її кепське становище. Та дарма! швидко і вправно знищують бур’яни, і
вже перетворюється на дівчину-красуню, яка тягнеться до сонця. Такий
щасливий кінець драматургічного розв’язку чітка — зібравши урожай,
дівчата беруть в руки початки кукурудзи і йдуть за куліси, деталь — один
з механізаторів не втримався і, смачно поцілував нашу героїню…
Основний характерний хід — комбінація перескоків з ногу і з двома
побіжними кроками лівою та правою на півпальцях, бігунець, притупи,
збійки, падебаск, амбуате, перемінни, крок уперед, назад, припадання,
кабріоль тощо.

Композиція. У перший частині (зав’язці) — кругова — на виході аторів,
діагональні лінії, фронтально-горизонтальні лінії, маленькі кола (по
вісім дівчаток) тощо.

Музика. Музичний розмір 2/4; написана композитором ком, досить
різноманітна за характером, темпами, .їй (43 проведення по 8 тактів
кожне, і все без повторів) передає нюанси образно-тематичного розвитку,
вихід механізаторів характеризується звучанням ї групи: тромбоном,
тубою. Введення в оркестровку фагота, флейти підкреслює жартівливий
характер. На наш це музично-хореографічне скерцо. Саме тому ця п’єса
звучить по радіо як самостійний музичний твір.

Виконання. Державний ансамбль танцю України ім. кого, численні
постановки в самодіяльних колективах, в її дитячих.

СИТО. Танець, що зазвичай виконувався перед Новим роком. Після
щедрування ходили по домівках з «молодицею» Меланкою (перевдягнений
парубок); Серед ряджених був Дід, який водив Козу, та Циган, який водив
ведмедя. Зайшовши до господаря, парубки виконували свої жартівливі ролі,
а інші просили у господаря сала, масла, муки, пряжі, Маланці одежину і
співали, весело підтанцьовуючи, обрядових пісень.

Потому молодь збиралася у великій хаті і почин святкувати — співати та
танцювати.

Одним з улюблених був танець «Сито», в якому дівчата хизуючись перед
парубками, показують, що вони не тільки вправно витинають закаблуками
дрібушечки та вибиванці, а ще й гарні господині. Після «просіювання»
муки, дівчата готую смачні галушки з салом, вареники і пригощають
присутніх, які вдячністю оцінюють їхні кулінарні здібності. Після
закінчення в виконують велике «Сито», яке розсипається в кінці на пару
закоханих.

Танець масовий, побутує у всіх регіонах України. Лексика. Імітація
елементів трудового процесу: просівають муку, ліплять вареники,
утворюють велике «сито». Все ( будується на елементарних комбінаціях
бігунців, доріжок змінних кроків, дрібушечок.

Друга частина — весела полька, в якій домінують притама польці притупи,
вибиванці, крутки в парах тощо.

Композиція. Горизонтальні побудови, в тім числі, горизонтальні «ворітця»
(підсівання муки), ходи по колу парами, щени, загальне коло («Сито») і
т.д. В прикарпатському і закарпатському варіантах тільки рухи по колу.

Музика. Перша частина — спокійний темп, розмір 2/4, друга динамічна
полька — 2/4. Сценічний варіант «Сито» — постанов Н.Уварової (записано в
с.Таранушичі Кобеляцького району, Полтавської області).

РЕШЕТО — один з тематичних різновидів гуцульські народного танцю «Сито»,
побутує на Прикарпатті. На гулянках виконується в супроводі троїстих
музик (скрипка, буває цимбали).

Характерна особливість — наявність ведучого, який поділяє команди та
виконує тринтички (куплети-приспівки), що змістом своїм засвідчують —
танець «Решето» трансформувався від хороводу.

Вихідне положення — пара, за якою шикуються всі виконавці попарно. Усі
танцюють в одному напрямку (за ходом годинникової стрілки). На початку
танцю ведучий подає команду “Кожній по дамі!” Танцюючи по колу, ведучий
оголошує зміни положень, рухів. Так команда «Попід ручки» означає рух у
легеня. Подальша триндичка:

А пішло решето, а я ніжкой топну,

: Не кажи, що змінив, бо я з жалю лопну.

Далі акцент переноситься на голову — виконавці похитують головами,
підкреслюючи слово триндички «жаль» (смуток, почуття). Текст приспівки
допомагає виконавцям передати всі почуття людини, викликані невдалим
коханням. Деякі варіанти триндичок з різним змістом зустрічаються в
районах Прикарпаття. На кожну з них своєрідна реакція виконавців, які
підкреслюють у такий спосіб, що тексти — це засіб відтворення сюжету.

Центральною зо образно-тематичним сприйняттям є фігура, що виконується
під команду ведучого «Назад, легенько!» Пари на високих півпальцях
ковзними кроками відходять на вихідну позицію.

Музичний супровід переходить на ріаnо. Водночас дівчата відтворюють
просівання борошна крізь решето. Без у, цей рух сягає тих часів, як
«Решето» був хороводним Тут ми маємо основний акцент на руки, ноги ж
допоміжну функцію. Все це є розширенням засобів його виразності,
емоційного відчуття музичного ритму й запозичене з самого життя.

Зауважимо, що є варіанти танцю, де виконавці зображують процеси ліплення
вареників з борошна, смаження млинців тощо. Дуже просто й водночас
цікаво.

Лексика — специфічний хід танцю (упадання на одну ногу), рухи на
півпальцях, стрибки на одну ногу, чосанка, «підківка», «голубка», кривий
крок, присядка — гайдук-круч тощо.

Композиція. Коло, і тільки коло. У цьому закладена народна . щодо
збереження традиції хороводу, від якого власне й ї нинішнє «Решето». У
сценічних варіантах є як вертикальні, горизонтальні побудови (хоч це й
неправомірно).

Музика. Досить жвава, проте не швидка. Розмір 2/4 у першій частині та
коломийка або гуцулка — в другій. Значна темброва, час виконання тих чи
інших фігур та дії у танці.

Виконання. Танець виконується у багатьох самодіяльних колективах, а
також використаний балетмейстером М.Трегубовим у балеті «Хустка
Довбуша». Музика А.Кол-Анатольсбкого.

ПЕЧУ, ПЕЧУ ХЛІБЧИК. Дитячий танець-гра описаний В.Верховинцем у
«Весняночці». Танець цікавий тим, що привчити дітей до праці: вони
місять тісто у «діжці» потім вибирають йо кладуть на «лопату» і,
вигукуючи «шусть у піч», спрямовують тісто у «піч»:

Печу, печу хлібчик

Дітям на обідчик.

Беру, беру,

Кладу на лопатку,

Шусть у піч! Шусть у піч!

Привчаючись з дитинства до праці, дівчата, як тільки-но підростуть,
спечуть і хліб, і коровай, і калиту.

Лексика. Імітація робочого процесу.

Композиція. Півколо. Якщо є багато учасників, можна частини з них
створити “п”, в яку садовитимуть “тісто”.

КОРОВАЙ. Також популярна дитяча гра-пісенька на цю тему:

На Ганнині іменини ми пекли коровай,

Коровай, коровай, коровай!

Отакої низини! Отакої вишини,

Отакої ширини, отакої вузини.

Після цього діти крутяться, і «Коровай» вибирає, кого захоче:

Коровай, коровай,

Кого хочеш вибирай!

Музика. Розмір 2/4; темп помірний.

ШЕВЧИКИ. Танець виконують, як правило, два виконавця, які демонструють
підготовку робочого процесу і саму роботу намотують дратву на лікоть (є
варіанти, коли чіпляюті цвяшок, «забитий» у стінку), просмолюють нею
чоботи, черев постоли, забивають цвяшки у підошву, підбивають підківки
чистять чоботи тощо. Закінчив чи роботу, милуються результатами. Є
варіант танцю, в якому беруть участь майстри, підмайстри — шевчики та
дівчина (дівчата) і т. ін.

Цікаві постановки «Шевчиків» П.Вірського. Перший варіант класичний
приклад принципу обробки фольклорного танцю. Записано в с.Кропивня
Київської області. Два «шевчики» традиційний фольклорний танець без
аранжування майстра.

У другій постановці сюжет будується за іншою схемою, це особи: «майстер
золоті руки» та сімка підмайстрів-учнів. Оригінальний супровід
відтворюється напрочуд цікава — взаємини між виконавцями (кожний в
своєму образі), поставлено у формі діалогу — повтору. Майстер показує,
як працювати, учні повторюють, копіюють його рухи (шиють, забивають
цвяшки у підошву). Раптом один із вертунів попадає молотком не по
цвяшку, а по власному пальцю. Від болю підстрибує на одній нозі і дмухає
на палець, та все марно. І тільки-но головою похитав, — «Ну й штукар!
Повідбиває всі пальці». Тим часом настає обідня пора. Майстер виймає
старовинний кишеньковий годинник, зозуля чітко зазначає час. Молодь має
час пожартувати та потанцювати. Йому знову до роботи. У фіналі вдячні за
навчання учні обнімають свого наставника , і всі разом покидають сцену.

Діапазон рухів найрізноманітніший. Танцювальні вибиванці, різноманітні
плескачики по халявах, у долоні, пси, повороти, невеликі стрибочки,
вихилясники. Цікава у жіночому (є один з варіантів вихилясника, який під
назвою «чобіток») — це безперечний зв’язок з танцем.

Дівчина, яка одержала в подарунок чобітки, надягає їх, виконуючи
«чобіток», милується роботою майстра.

Композиція. Сольні варіанти не мають складних композиційних рішень.
Танок переважно виконується синхронно: в унісон — перша частина (робочий
процес) і у формі діалогу — друга.

Музика. Розмір 2/4. За формою — козачок, полька. Інтонації мають ігровий
характер.

Побутування танцю: вся територія України.

Танці з такою назвою побутують також в Росії, Білорусі , Польщі, Литві
та ін. країнах.

КОВАЛІ. Є декілька варіантів. В одному — коваль працює з двома
підручними. У цьому танці, що виконується у швидкому темпі, цікаві
ритмічні малюнки — паузи лід час удару по кувалді великим молотом, а
також удари невеликими молотками його помічників.

НА КУЗНІ — один з варіантів цього танцю на п’ять виконавців: три ковалі,
господар, «кінь».

Хазяїн: Ой, ковалі, ви, ковалі,

Підкуйте коня помаді!

Ковалі: Ми б і раді підкувати, —

Може зуби «поламати»!

Хазяїн: Ну, ковалі, що діять?

Як же ноги підкувать?

Перший коваль:

Якщо будеш ти тримати,

Всі ковалі: Будемо її кувати!

Далі розгортається жартівлива сценка, з результаті якої ковалі
перековують погано підкованого «коня». У фіналі «кінь» дякує ковалів за
роботу.

ВІЗ. Один з різновидів танцю, в якому зламалося колесо.

Ой, ковалю, ковалю,

Підкуй мені бричку –

Я за тебе дочку дам,

Малу — невеличку.

Ще один варіант масового танцю «Віз», у якому танцюють вісім дівчат та
чотири хлопці (кількість виконавців може бути збільшена), дівчата
відтворюють «віз», а хлопці «візниць». Танець починається з «підковки» —
виїзду «возу», в центрі якого «візниці» , і закінчується таким же
малюнком. Під час танцю ковалі можуть підкувати «коня». Цікавий варіант
цього дитячого танцю — гри пропонує В. Верховинець у збірці
«Весняночка». Діти під пісню імітують трудовий процес, привчаються до
поступової зміни темпу від швидкого до уповільненого;

Куй — куй, ковалі,

То великі, то малі,

А старого коваля

Посадили на коня.

А старую ковалицю,

Посадили на телицю,

А маленьких ковалят

Посадили на телят!

Гей, цоб !Трр ! Цабе!

Лексика. Комбінації притулів, витинанців, ритмічні удари долонями по
чоботах, присядки тощо.

Композиція. Нескладні побудови навколо головної дійової особи — «коня».

Музика. Розмір 2/4. Козачкова мелодія — це підтверджують і такі
примовки, що співаються на неї:

Танцювали ковалі

То великі, то малі.

А старого коваля

Висадили на теля,

Ковалиху — на бичка.

Геть же, вшкварте козачка!

Кращі постановки: «Віз» та «На кузні» (три ковалі) Ю.Кузьменка.

БОНДАР. Цікавий сюжетний танець, який буває і масовим, і дуетним.

У цьому танці показано, як бондар ладнає бочівочку. Кожна дівчинка —
дощечка. Цікаві побудови в колі , коли бочка готова і котиться по колу.
Бондар везе її на ярмарок до Києва.

Наводимо слова пісні, які стверджують про побутування в танцю — дуету:

На дворі погрібець .

На погрібці бондарець.

Ой, бондаре-бондарочку,

Набий мені бочку,

А тобі, бондарчику,

Пошию сорочку

І тоненьку, і біленьку, —

Люби мене бондарчику,

Таку молоденьку!

Лексика: бігунці, тинки, дрібушечки, крутки («веретено» тощо.)

Композиція. Побудови в колі в різноманітних варіантах.

Музика. Розмір 2/4; темп середній.

Похожие записи