.

Хард-рок: джерела, розвиток, сутність. (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
481 4186
Скачать документ

Реферат на тему:

Хард-рок: джерела, розвиток, сутність.

Екскурс в історію

Рок-музика — один із найбільш спірних напрямків мистецтва, щодо якого
немає єдиного погляду. Хотілося б простежити історію розвитку
рок-мистецтва, зрозуміти, що дало поштовх для розвитку нового стилю
музики.

Почалося все з того, що в 1920 році радянський інженер Л. Термен
винайшов новий музичний інструмент — терменвокс. Висота тону нового
пристрою залежала віз того, як далеко знаходилася рука виконавця від
антени.

У ті роки ідея «електронної музики» «носилася в повітрі». Багато
винахідників вигадували незвичайні інструменти (еміритон, траутоніум,
віолен), що могли не тільки працювати на електричному живленні, але й
видавати цікаві, незвичайні звуки. Вже в 30-і роки з’явилися перші
електрогітари. Зрозуміло, що нічого спільного вони із сучасними гітарами
не мали. Щоб виділити акустичну гітару в оркестрі, підсилити її звук, до
неї приставили мікрофон. Навіть після такого удосконалення гітара так і
не стала «першою скрипкою» в оркестрі, сутність її залишилася тією ж —
акомпанемент. Пізніше було виявлено, що за допомогою обробки звуку до
його посилення можна домогтися неймовірного результату. Тоді й була
«народжена» електрогітара, що отримала згодом цільний корпус і була
оснащена різноманітною електронікою. Згодом така гітара стала «першою
скрипкою», але не в складі оркестру, а в рок-ансамблі. Останнім часом,
до речі, чимраз більше сольних партій припадає на бас-гітару, яка раніше
виконувала в ансамблі тільки функцію акомпанементу.

Джерела року. The Beatles

Багато хто вважає The Beatles засновником нового стилю – року. Чи це
справді так? Цілком можливо, якщо вважати, що використання електрогітар
і ударних інструментів і є тим, що малося на увазі споконвічно під
поняттям рок-музика. Але якщо розглядати творчість The Beatles із
сьогоднішніх позицій, то майже з упевненістю можна сказати, що простотою
текстів і легкістю музики ліверпульці дали поштовх розвитку стилю, який
згодом назвали софт-рок (м’який, ніжний рок) і який, у свою чергу,
переріс у так звану «поп-музику». З погляду музики як мистецтва, The
Beatles не могли заснувати рок. Шанувальникам The Beatles не слід це
зауваження приймати «у штики», тому що простота текстів і музики — це не
показник того, що в музикантів були відсутні видатні здібності, а
наслідок того, що молодь відчувала потребу в чомусь легкому й доступному
для розуміння. Тому потрібно віддати належне цій рок-групі й відзначити,
що вона дала року духовну основу, підготувала для нього слухачів. Цікаве
висловлювання Боба Ділана, одного з творців стилю фолк-рок, яке доводить
те, про що сказано вище:

— Вони зробили те, що було неможливим, те, що не могло бути можливим…
Я сказав собі: тепер усе буде не так; я був вражений. І я не міг
повірити, що ще кілька годин тому не бачив The Beatles…

Хард-рок. Що ховається за цим поняттям?

Хард-рок перекладається як важкий або твердий рок. Це поняття настільки
всеосяжне, що багато хто не бачить різниці між власне музикою й одним з
її найбільш масових і популярних відгалужень. Для того щоб зрозуміти
напрямок хард-рок, знову ж таки заглибимося в історію.

У першій половині 60-х років у повітрі витала ідея хард-року, нею
пронизані композиції поп-груп того часу. Найбільш чітку форму він набув
у музиці груп Blue Cheer і Cream. Ідея справді носилася в повітрі, тому
що елементи хард-року наповняли музику Beatles, Rolling Stones,
Yardbirds.

З виникненням стилю року багато аматорів плавної і мелодійної музики
виступили проти цієї течії: різкість звучання й передача музичних ідей
дратували їх. Композиції в стилі хард-рок справді викликають суб’єктивне
відчуття ваги, що досягається за рахунок виділення ритм-секції на
передній план, але такого можна досягти, тільки віртуозно володіючи
музичними інструментами. У хард-року, крім «опуклості» ритм-секції, усі
складові інструменти прямо пов’язані з мелодійним лідером — гітаристом,
тому тут не може бути відособленої імпровізації одного інструмента, а це
означає, що в імпровізації беруть участь всі інструменти групи,
створюючи цілісність і монолітність твору.

Наприкінці 60-х хард-рок виділився в самостійний напрямок, і за тим, як
доніс його до нас Джиммі Хендрикс, можна сказати, що хард-рок припускає
виконання інструменталістами-віртуозами. До початку 70-х з’явилися
групи-велетні, що сяяли не тільки важкістю свого хард-року, але й
винятковим композиторським талантом і виконавською майстерністю: такі
групи, як Led Zeppelin, Deep Purple, Black Sabbath, Nazareth й інші
майже 30 років тому визначили закони й рамки гарного тону хард-року
сьогоднішнього дня. ч

На закінчення можна сказати, що синтез хард-року з іншими напрямками
рок-музики, як правило, дає цікаві відгалуження — так з’явився важкий
apt’ рок, хард-ф’южн, важка психоделія, а також такі стилі, як
гліттер-рок, важкий ритм-енд-блюз, хард-кор.

Rolling Stones («Камені, що котяться»)

Початок 60-х років — найцікавіший час у музичному світі Англії. Найбільш
значною фігурою у музичному житті Лондона на той час був гітарист і
піаніст Алексіс Корнер. У 1962 р. він заснував легендарний ансамбль
Blues Inc., у складі якого свого часу грали багато музикантів, які
згодом прославилися на увесь світ, у «ньому числі були й майбутні
учасники Rolling Stones: Мік Джагтер, Кіт Річард, Брайан Джонсон, Біля
Уаймен, Чарлі Уоттс. Популярність до RS прийшла після того, як вони дали
концерт у клубі «Маркі» замість «БІ». _

Основу репертуару RS складали міські блюзи з характерним для групи
посиленим гітарним звуком. У ранніх піснях RS чуються відгомони тих чи
інших виконавців, творчість яких вплинула на формування групи, але,
разом з тим, група наполегливо створювала свою музичну мову, своє
звучання, яке З роками ставало чимраз виразнішим.

Популярність, хоча й трохи скандальна, до RS прийшла швидко. Преса й
публіка були шоковані їхньою музикою, піснями з безліччю жаргонних слів,
манерою триматися на сцені, їх духом неприкритої чуттєвості. Але швидкий
стан шоку минув, і в групи з’явилися перші справжні шанувальники.

Після 1965 p., особливо після пісні «Задоволення», популярність RS
досягла зеніту слави, за ними закріпився статус найкращої рок-групи у
світі. Але в 1969 р. музиканти, мимоволі переглядаючи свою творчість,
починають розуміти, що несуть величезну відповідальність перед
слухачами. Причиною тому послужила подія на концерті в Атламонті:
«ангелами пекла» перед сценою був убитий один із глядачів. Учасники
рок-ансамблю були настільки шоковані тим, що трапилося, що в їхній
творчості, манері виконання відбувся злам. їхні концерти стали
стриманішими, а наступні альбоми — чимраз більш штучними і нерівними,
хоча свого вигляду група не змінила. У 80-і pp. багато пісень звучали
вже як пародії на самих себе. У 1987 р. ансамбль RS припинив своє
існування. Усі його учасники, крім Джонсона, який помер у липні 1969 p.,
продовжили сольну роботу.

Led Zeppelin («Свинцевий дирижабль»)

Група утворилася в 1968 р. у Великобританії. Після розпаду популярної на
той час англійської групи Yardbirds, її гітарист Дж. Пейдж збирає нову
групу, щоб провести гастролі, заплановані за контрактом Yardbirds. До
складу групи увійшов Пол Джонс, що грав з Пейджем до цього, а також
працював із RS і взагалі мав багате минуле.

Під назвою Nfew Yardbirds музиканти провели гастролі в Швеції й
Фінляндії. Пізніше менеджер групи Пітер Грант запропонував назву. Led
Zeppelin (перекручене від lead, тобто «вкритий свинцем»).

Наприкінці 1968 р. група випустила перший альбом, записаний за добу з
чимось. У лютому 1969 p. LZ провели гастролі у США, одночасно їхній диск
потрапив у «Топ 10», а потім став «золотим». Другий альбом через два
місяці після виходу вийшов на перше місце й одержав «платину». З того
часу так і повелося — кожен наступний диск групи ставав «платиновим».

LZ використовували блюзову манеру гри. При цьому Дж. Пейдж привніс у
Класичний блюз своє розуміння цієї музики, він ретельно «виписував»
кожен звук, його «почуття гітари», техніка гри були воістину
унікальними. Наймогутніша ритм-секція й унікальний для білого співака
негритянський тембр голосу Р. Планта зробили наслідування LZ неможливим,
манеру групи можна було лише сліпо копіювати.

Імпровізація, на якій ґрунтувалася творчість LZ, мала й свій зворотний
бік: композиції, як правило, були довгими й радіостанції відмовлялися їх
транслювати.

Після виходу четвертого альбому й успішного турне Америкою (1973 р.)
група зовсім припинила давати концерти. У 1974 р. вона заснувала власну
студію грамзапису. У 1975 p. LZ випустили подвійний альбом Physical
Graffiti. Композиції цього альбому значно випередили свій час і стали
свого роду орієнтиром для груп, що прийшли на зміну Led Zeppelin.

У 1976 p. група випустила подвійний концертний альбом і фільм,
наприкінці 1978 р. вона записує у Швеції новий альбом, який вийшов
улітку 1979 р.

У серпні 1979 p. Led Zeppelin дали великий концерт в Англії. Підготовка
до чергового запису студійної платівки затяглася практично на рік. 25
вересня 1980 p., унаслідок зловживання алкоголем, загинув барабанщик
групи Дж.Бонхгн. З цього дня група Led Zeppelin припинила своє
існування.

Після певної перерви кожен учасник групи зайнявся сольною роботою. У
1984 році Плант і Пейдж організували групу Honeydrippers, а Дж. П. Джоне
зараз виступає продюсером англійської групи The Mission.

Deep Purple («Глибокий Пурпур»)

У 1968 р. на британській рок-сцені відбулися глобальні зміни: на зміну
«владі квітів» прийшов рух хіпі. Групи типу Cagle’s, Plastic Penny й ін.
лише ненадовго привернули увагу слухачів. Несподіваний успіх випав на
долю Status Quo, ансамблю, який до цього шість років поспіль безуспішно
намагався пробитися в хіт-паради. The Beatles випустили Lady Madonna,
подвійний «білий» альбом, Неу, Jude тривалістю сорок хвилин. Джордж
Харрісон закінчив роботу над першим великим сольним проектом. Джон
Леннон і Йоко Оно видали скандальний диск «Два незаймані». Rolling
Stones випустив «Банкет жебраків». Led Zeppelin почав репетиції.

Життя було насичене різноплановою музикою: у хіт-парадах звучали
інструментальні п’єси X. Монтенегро, The Beatles, Луїса Армстронга,
Естер та інших. Рок-музика формувалася, набувала нових форм, підкоряла
чимраз більшу кількість слухачів. Використання джазових або симфонічних
елементів було ще новаторством, але вже не викликало подиву або
беззастережного неприйняття. Рок слухали представники різних вікових
категорій, соціальних і культурних шарів.

У такій музичній круговерті три досить відомі англійські музиканти Джон
Лорд, Ян Пейс і Рітчі Блекмор вирішили створити рок-групу. Джон Лорд,
органіст, довго і серйозно вивчав класичну музику, пробував свої сили в
театрі, потім захопився джазом, багато грав із рок-ансамблями. Ян Пейс,
барабанщик, мав уже солідний стаж гри (з початку 60-х pp. грав у різних
колективах), хоча до цього часу йому ледь виповнилося 20 років. Про
Блекмора буде сказано трохи нижче.

Лорд, Пейс і Блекмор запросили басиста Ніка Симплера й гітариста Рода
Іванса й записали свій перший сингл «Тихіше». Платівка ввійшла влітку
того * року до першої п’ятірки в США. Незабаром в американських
хіт-парадах з’явився й перший диск-гігант групи Deep Purple — The shades
of Deep Purple. Зараз ця платівка видається багато в чому наївною і
невмілою, але в деяких композиціях вже відчувається неабияка
майстерність інструменталістів, що від платівки до платівки зростатиме й
служитиме еталоном для багатьох їхніх послідовників. Наступна платівка
The Book of Taliesyn — експеримент Джона Лорда в зближенні року й
класики. Незабаром склалася парадоксальна ситуація — платівки Deep
Purple займають перші місця в американських хіт-парадах, а в себе на
батьківщині, в Англії, група залишається практично невідомою. Музиканти
Deep Purple вирішують зробити прорив і в себе вдома.

Для початку вони змінили склад групи: замінили Іванса й Симплера Яном
Гілланом і Роджером Гловером. Гіллан мав багаторічний досвід гри в
різних ансамблях, крім того, він був відомий не тільки як вокаліст, але
і як поет і автор пісень. У 1969 p. Deep Purple і Королівський
філармонічний оркестр дали концерт, написаний Джоном Лордом, в
Альберт-холі. Цей концерт став тим рідкісним винятком, коли спроба
поєднання року й академічної музики була однаково захоплено зустрінута
шанувальниками як тієї, так і іншої музики. Відразу ж була випущена
платівка з «живим» записом із концертного залу.

Поворотним моментом в історії DP стала платівка Deep Purple in Rock.
Диск вийшов улітку 1970 p., майже одночасно із сорокап’ятихвилинною
Black Night, ознаменувавши новий етап у творчості групи.

У той час почав набирати обертів «важкий метал». Для мільйонів слухачів
«хресним батьком» жанру став саме Deep Purple. У музиці колективу
з’явилося все, що потім використовували інші групи-«металісти» —
гучність, характерний вокал, прості рифи гітари й бас-гітари, що часто
грають в унісон, могутній мотив ударних. DP відрізняється від інших груп
тим, що постійно експериментує, привносить у свою музику нові жанри,
поєднує їх із роком. Можливо, саме тому багато що в їхній музиці цікаво
й сьогодні.

У 1971 p. DP займає перші місця європейських хіт-парадів. «Дивна жінка»,
гігант FireboU, Machine Head, «Зроблено в Японії», «Що ми про себе
думаємо» висунули групу в число суперзірок світового року. На цих
платівках були першокласні речі, але створювалося враження, що музиканти
розробляють одну й ту саму жилу Розпад групи почався з 1973 р.

Майже через 10 років, у 1984 р. Лорд, Пейс Блекмор, Гловер і Гіллан
зібралися знову, щоб випустити такі альбоми, як «Абсолютно ненормальні
люди», «Будинок блакитного кольору» (1986 p.).

Група Deep Purple вплинула на розвиток рок-музики; нове покоління
рок-музикантів виросло на їхній музиці й елементи, властиві цьому
гіганту року, чуються в сучасних композиціях.

Р. Блекмор – Великий імпровізатор хард-роковот гітари

Створюючи свою першу групу в 15 років, Рітчі не здогадувався, що через
Десятиліття гітаристи будуть «рівнятися» на нього, а молодь у клубах
розбиратиме його композиції, намагаючись навчитися грати так само, як
він.

Отже, у 1975 р. Р. Блекмор іде з Deep Purple. Він створює групу Rainbow;
до складу якої входять: Ронні Джеймс Діо (вокал), Гері Дисколл (ударні),
Крейг Грубер (бас) і Міккі Лі Соул (клавішні). Перший альбом Ritchie
Blackmore’s Rainbow (1975 p.) привернув увагу критиків і шанувальників
стилю Hard and Heavy, що зароджувався тоді. Критика відразу ж відмітила
вдале поєднання елементів класичної музики й імпровізаторський талант
Блекмора, захоплення Дю середньовічною поезією, зіграність нового
складу.

Другий альбом, записаний за допомогою Мюнхенського симфонічного
оркестру, представляв шанувальникам новий склад групи, реорганізація
якого допомогла Блекмору дати заряд нової енергії сценічному шоу групи.
Після виходу платівки музиканти відправилися в турне, після чого
записали ще один альбом «На сцені» (1977 р.). У 1978 р. Блекмор,
прагнучи до досконалості, знову змінює склад групи. У Rainbow з’явилися
Боб Дейслі (бас) і Девід Стоун (клавішні) Нова платівка Long live
Rock-n-Roll (1978 p.) об’єднала ті музичні стилі, які завжди прагнув
поєднати Блекмор, — бароко, класицизм і важкий рок.

У 1979 р. Рітчі створив найсильніший і найгнучкіший склад Rainbow, у
якому працювали Роджер Гловер (бас-гітара), Дон Ейрі (клавішні), Козі
Пауелл (ударні), Грем Боннет (вокал). Улітку цього ж року виходить
п’ятий альбом групи під назвою Down to Earth. Відома в минулому як група
важкого року, у цьому альбомі група підкреслила вишукану постановку
«шоу», акцентувала увагу слухачів на тексти виконуваних пісень, шо були
настільки ж футуристичними, як і музика. Випущені в 1981 і 1982 р.
альбоми «Важковиліковний» і «Прямо межи очі» об’єднуються блискучою,
непередбаченою, віртуозною гітарою Рітчі Блекмора. Також тут звучать
нові інтонації вокалу: до групи взяли Джо Лінна Тернера.

У середині 1986 р. група Rainbow припинила своє існування.

Сучасний хард-рок. Scorpions

Західнонімецька група Scorpions утворилася (1972 р.) значно пізніше того
часу, коли рок зароджувався як цілий напрямок, але вважається класиком
цього стилю. Заявила про себе тим, що, виконуючи хард, була однією з
найбільш мелодійних груп.

За словами Майне, група ніколи не відчувала нестачі в матеріалі,
мелодійне рішення завжди було природним. У середині 70-х років Scorpions
були вже досить популярною групою в Західній Німеччині, але на гастролях
закордонних знаменитостей виступали в себе на батьківщині для
«розігріву» публіки.

Наприкінці 70-х Scorpions провели турне Америкою, довівши критикам,
журналістам, публіці, що рок — явище інтернаціональне. Музиканти не
тільки показали, що добре володіють інструментами, складають мелодійну
музику, але ще й можуть виконувати свої пісні англійською мовою, що
вкрай складно для іншомовної групи, тому що рок-музика має певні
традиції, свої закони жанру, пов’язані з фонетичною структурою мови, які
необхідно не тільки знати, але й дотримувати.

У 1984 p. Scorpions випускає платівку «Любов із першого укусу», що
вийшла дуже сильною, а це означало, що наступні альбоми повинні бути не
гіршими, а кращими. Тому платівка Savage amusement (1988 p.)
записувалася методом проб і помилок, важко й нестерпно довго — майже 3
роки.

Про що співають Scorpions? Зазвичай про любов. Адже любов править
світом, любов виводить Scorpions на світові підмостки. Любов — це
лірика, виражена за допомогою мелодійності.

Heavy Metal («Важкий Метал», «Важкі Знаряддя»)

Це одне з відгалужень хард-року, що розповсюдилося на початку 80-х р. XX
ст. Вираз «хеві-метал» уперше з’явився в романі американського
письменника Вільяма Берроуза «Naked Lunch» (1959), де він використовує
цей термін для опису різкої, незвичної музики. Широке поширення термін
одержав після пісні американської групи Steppenwolf «Born to be wild»
(1968), у якій є слова «heavy metal thunder», тобто «грім важких
знарядь».

Основи хеві-метал були закладені групами Led Zeppelin, Black Sabbath,
Grand Funk Railroad, Deep Perple та ш. У їхньому виконанні були
використані винятково могутні гітарні рифи, доведені до віртуозності
соло й «канонадні» ударні. Групи «нової хвилі» англійського важкого року
(Diamond Head, Saxon, Iron Maiden) лише розробили інструментальну
структуру стилю, що одержала пізніше остаточний розвиток у музиці
представників так званого спід- і треш-металу.

Дотепер існує плутанина у визначенні хард-року і важкого металу. У США
хеві-метал — це поняття, що поєднує і «метал», і хард-рок. В Англії
класифікація дуже близька до нашої, хоча при порівнянні, наприклад,
музики Metallica і Def Leppard тільки першу групу, за англійськими
стандартами, можна віднести до «металу»

У справжньому «металі» елемент імпровізації практично відсутній, однак
досвідчені «металеві» групи (Metallica, Slayer, Megadeath) часто вводять
у свої композиції дуже складні зміни ритму, і в непідготовленого слухача
може виникнути відчуття какофонії, хоча мова йде про ритмічну
імпровізацію, за духом дуже близьку до тієї, котру вивчають серйозні
сучасні композитори.

Початок Heavy Metal – Black Sabbath

Група Black Sabbath була утворена в 1968 р. в Англії. До початкового
складу групи увійшли: Оззі Осборн (вокал), Тоні Йоммі (гітара), Террі
Батлер (бас), Білл Уорд (ударні). Із самого початку музиканти вирішили
не копіювати своїх попередників і «вчителів» (Deep Purple, Led
Zeppelin), і одними з перших почали грати так званий «важкий блюз» Тоні
Йоммі казав: «Ми не знали, як назвати свою музику — єдиним нашим
бажанням було грати її, і якомога гучніше»

У 1969 p. Black Sabbath випускає свій перший альбом. У принципі нічого
революційного вони не запропонували, але, на відміну від Deep Purple і
Led Zeppelin, вони принципово позбулися у своїх піснях різних
«аранжувальних» добавок Повністю були виключені клавішні, зникли
фольклорні наспіви.нія-ких любовних пісеньок, ніякої орієнтації на
шлягери. Жахи й окультна тематика пісень стали візитною карткою групи.
Хоча насправді тексти пісень більше нагадували казки для дорослих. На
початку 70-х pp. Black Sabbath зарекомендувала себе ще і як найгучніша
група у світі, і цей факт знайшов своє місце в .«Книзі рекордів
Гіннесса».

У 1975 р під час гастрольного турне несподівано з групи пішов Оззі
Осборн постала проблема з пошуками вокаліста У 1980 році до групи
прийшов Роні Джеймс Діо з Rainbow, що відразу ж принесло групі
величезний приплив нових Фанів Був знайдений новий продюсер, і альбоми
«Рай і Пекло» (1980 р.) і «Закони юрби» (1981 р.) стали фантастичними
прикладами класичного англійського Ясві-метал.

У 1987 р у Black Sabbath був запрошений Тоні Мартін, з чиєю допомогою
був ^Писаний Aternal Idol — вийшов ідеальний вокал, тим більше, що він
був дуже схожий на голос Діо Узявши до складу ще й ветерана рок-н-ролу
на ударні.

Вони негайно ж записують Headless Cross — альбом, який отримав дуже
високі оцінки критиків, частина з яких узагалі називають його найкращим
серед усіх альбомів Black Sabbath.

Judas Priest («Іудейський Священик»)

Продовжуючи розмову про heavy metal, не можна обійти мовчанням групу
Judas Priest. Група утворилася у Великобританії в 1969 р. За перші 10
років творчості музичний матеріал групи здається досить посереднім. Але
починаючи з 1978 p., коли спостерігалася безперервна боротьба з «новою
хвилею», яка заполонила британську сцену, два альбоми групи стали
квінтесенцією «важкого металу» й згодом послужили моделлю для таких
груп, як Def Leppard і White Lion.

Judas Priest була об’єктом обстрілу для музичних критиків: прямолінійні
тексти без усякого натяку на гумор служили предметом глузувань. Але
молодіжна аудиторія вважала цю групу своїм кумиром. Кроком у новому
напрямку групи став альбом 1986 p. Turbo, який не створює враження
«важкості заради важкості». Надалі група випускала непогані альбоми,
причому, зберігаючи творчий почерк, вона не перетворилася на власну
пародію.

«Гліттер-рок». Kiss

Своїм народженням «гліттер-рок» знову ж таки зобов’язаний Англії. Гері
Гліттер і Девід Боді заклали основи музичної течії, але максимального
розвитку цей стиль досяг у США, де його взяли на озброєння Еліс Купер,
Лу Рід і група Kiss. Саме Kiss довели цей стиль до досконалості, і зараз
він є повноправним музичним напрямком.

З 1970 р. група виступала під назвою Love Gun, її репертуар складався з
апробованих хітів і декількох власних пісень, прикметною рисою яких був
яскраво виражений мелодизм, який Kiss зберігає протягом усієї своєї
кар’єри.

Незабаром новий телепродюсер Kiss Біля Окойн розробляє план
«завойовування світу», частиною якого став складний сценічний грим
музикантів — у сумі з їхніми театральними шоу й могутньою, динамічною
музикою це дало миттєвий результат і, практично з першого альбому (Kiss,
1974 p.), група не знає, що таке забуття публіки. Четвертий диск групи
(концертний Alive, 1975 р.) став за рекордно короткий термін
«платиновим».

У 1976 році група трохи пом’якшила звучання, і це був правильний крок:
перша ж композиція, створена в новій манері (Beth, автор П. Крісс),
розійшлася мільйонним тиражем і зайняла 7-е місце в національному
хіт-параді. Пік популярності Kiss припав на 1976—1978 pp.

У 1980 р. група випускає дуже сильні альбоми, крім того, музиканти
відмовляються від гриму і вперше публіка бачить їхні обличчя.

Iron Maiden («Сталева Діва»)

Група Iron Maiden — один із грандів «важкого металу» Утворилася вона в
1977 р. у Великобританії. Поряд із деякими іншими групами Iron Maiden
являла собою так звану «нову хвилю англійського хеві-металу». Узявши за
модель звучання таких груп, як Led Zeppelin i Black Sabbath, Iron Maiden
за короткий час знайшла свою музичну стилістику, що стала, у свою чергу,
орієнтиром для інших груп. Популярність на батьківщині прийшла в 1979
p., коли композиція Running Free потрапила в «гарячу тридцятку». З
появою в 1981 р. у складі групи вокаліста Брюса Діккенсона, Iron Maiden
з помітним відривом обігнала чимало «металевих» груп, хоча її стиль
більш тяжіє до хард-року, щоправда, із твердішою гітарною структурою.

Цікаве визначення дає «металові» сам Діккенсон: «А є «метал» взагалі?
Був блюз, блюз і залишився, тільки він змінився. Для мене це не стиль і
не жанр, це музика, й заради цієї музики я прийшов у рок». І ще одна
його цитата заслуговує на увагу: «Я не проти імпровізації, але вона не
повинна заглушати мелодику, ставати самоціллю. Зразком рок-групи для
мене залишається Deep Purple, я не знаю інших виконавців, що грали б так
вільно, невимушено й одночасно так могутньо»

Trash i Metallica

«Треш» (утворилося від слова «погань, гидота») — один із «найважчих»
напрямків рок-музики. Одним із першовідкривачів цього стилю з повним
правом вважається Metallica. Metallica грає «рафінований метал», вільний
навіть від «спадкоємних домішок» — ритмічне багатство композицій,
гранична лаконічність музичних тем, прихована динаміка аранжувань
миттєво виділяють групу серед безлічі подібних, що взяли за основу
зовнішні ознаки «металу Metallica». Група, здатна гітарним рифом
перекреслити спадщину «постреформістського десятиліття», може з повною
підставою претендувати на звання спадкоємиці 60-х, ери Вудстока й
наївних «дітей квітів». Тільки Metallica не наївна, а гранично озлоблена
втратою різнобарвних ілюзій, своїм часом і його жорстокістю, і проте
вона — друге покоління Вудстока. Але історія Metallica — це не тільки
відвертість 60-х, із їхнім викликом святенницькій моралі, це й кінець
70-х, коли «нова хвиля» англійського хеві-металу знову порушила питання:
як жити далі? Скажена динаміка музики Motorhaed, Saxon і Diamond Head
давала на нього свою відповідь: порятунок у русі, у швидкості.

У 1980 р. Джеймс Хетфілд зібрав групу Metallica в такому складі: Ларс
Ульріх (ударник), Рон Макговні (бас-гітара), Дейв Мастейн-(гітара).
Улітку 1982 p. Metallica записала свою першу композицію. Запис потрапив
на фірму Megaforce і через два тижні Metallica підписала контракт на
першу платівку. Однак у самому розпалі роботи бас-гітарист Макговні
оголосив, що грати з Хетфілдом більше не може: «Від його ритмічних
збивань мені бракує розуму, він же ненормальний — ми граємо рок чи
Стравінського?» Замість Макговні до групи приходить Кліфф Бертон —
професійний гітарист із великим стажем роботи, що володіє грою на роялі,
знає музичну теорію. Він навчив правильно грати Хетфілда, поступово
вивільнив його творчий потенціал з оков неуцтва, став свого роду
музичним педагогом колективу. Незабаром у колективі знову назріла
проблема. Ульріх і Хетфілд відчули дискомфорт, тому що їхнє сприйняття
музики, критерії й вимоги, пропоновані до матеріалу, змінилися, а Дейв
«продовжував лупити по струнах, начебто нічого не трапилося». На зміну
Дейву прийшов Кірк Хеммет, здатний втілити будь-яку чужу ідею з точністю
комп’ютера.

Перед аматорами твердого року з’явилася нова група. Але не зовсім така,
якою передбачалася бути Незважаючи на деяке стилістичне тяжіння до Black
Sabbath і Led Zeppelin, композиції Metallica виглядають більш «сухими»,
різкими, а ритмічні чудеса Хетфілда взагалі ставлять під сумнів
приналежність групи до року в традиційному розумінні цього слова.
Загалом музика групи вияви лася набагато складнішою, ніж будь-що, що
колись існувало в року.

Надалі група починає працювати не тільки над новим звучанням, але й над
текстами своїх пісень. Стандартне «рок, нехай живе рок!» уже не
влаштовує музикантів, вони хочуть, щоб вірші несли таке ж емоційне
навантаження, як і музика. Metallica узялася за важкі теми: війна,
страта, наркоманія, насильство, психози, придушення інакомислення.

Після виходу третього альбому Metallica практично відразу ж отримує
статус супергрупи.

У вересні 1986 р. трагічно загинув Кліфф Бертон. Отямившись від шоку,
Metallica оголосила конкурс бас-гітаристів, у якому виграв Джесон
Ньюстед У 1988 р. Metallica-випустила свій перший альбом, у якому не
брав участі Бертон. Запис альбому просувався дуже важко, була безліч
сумнівів, але за результатами цей альбом, мабуть, вийшов найцікавішим в
історії Metallica. Новий альбом можна розглядати як нехарактерний для
напрямку «спід-треш-метал» і одночасно цілком логічний щодо концепції
творчості Metallica швидкість виконання поступилася місцем мелодійності,
твердість звучання • збереглася, але тепер вона досягається за рахунок
акустичних інструментів. Загалом цей диск повний ремшісценцій хард-року
70-х. У рекордний термін альбом став «платиновим» і першим серед
«інді»-платівок опинився в американській «Тор 10».

Що ж таке рок? Рок— це справді серйозне мистецтво, що піднімає всі
питання людського буття, намагається по-своєму їх розв’язати. Ця музика
йде в ногу з сучасністю, вона досить правдиво передає духовний стан
молоді, швидко відгукується на всі її проблеми. Тільки чи молодіжна це
музика? Коли рок зароджувався — так, безумовно, він був молодіжною
музикою. Але зараз, коли вже не одне покоління виросло на піснях
Beatles, Black Sabbath, Deep Purple, Led Zeppelin, коли концерти відомих
рок-груп відвідують зрілі люди, чи можна стверджувати, що рок — чисто
молодіжний рух?

Слід сказати, що відносно року неприйнятне почуття байдужості Його можна
відчайдушно любити або категорично не приймати Тішить ще й те що минули
ті часи, коли захоплення рок-музикою сприймалося як щось жахливе,
сатанинське, спустошуюче. Сучасний якісний рок — мистецтво, що несе в
собі культуру, мораль.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020